Постанова Сумський апеляційний суд № 579/1484/21

Справа №579/1484/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Придатко В. М. Номер провадження 33/816/21/22 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 08 лютого 2022 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участі секретаря судового засідання Могиленець А. М., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 579/1484/21 за апеляційною скаргою захисника ВЕРНИГОРИ В. М. на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 27.09.2021, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Вернигори В. М., установив: У поданій апеляційній скарзі захисник ВЕРНИГОРА В. М. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, оскільки час вчинення правопорушення о 22:55 вказаний після затримання, протоколи про адміністративне правопорушення, затримання та повідомлення не можуть бути доказами згідно ст. 251 КУпАП, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заздалегідь надруковані та вписані лише анкетні дані свідків та особи, відносно якої складений протокол, свідки в судове засідання не викликалися. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення має виправлення у даті складання, у ньому відсутнє повне місце вчинення правопорушення (вулиця, область) та дії ОСОБА_1 як водія щодо ухилення від огляду. Також відсутні докази, що працівниками поліції ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, від якого особа відмовилася, відсутні акт про відмову проходження огляду на стан сп`яніння, докази відсторонення від керування т/з, направлення судової повістки для розгляду справи, особа до суду не викликалась і була позбавлена прав згідно ст. 268 КУпАП. Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 27.09.2021 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору. Згідно постанови, ОСОБА_1 06.08.2021 о 22:55 в с. Алтинівка Конотопського району керував т/з мопедом «Альфа спорт» без д. н. з. із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Вернигори В. М., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 491434 від 06.08.2021, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що водій ОСОБА_1 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження такого огляду у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - показаннями в апеляційному суді свідка ОСОБА_3 , згідно яких у її присутності ОСОБА_1 не виявляв бажання пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою технічних засобів та у закладі охорони здоров`я; - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 (а. с. 4), згідно яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку; - записами з персонального мобільного відеореєстратора працівника поліції, на якому зафіксовані обставини зупинки т/з, в процесі спілкування працівником поліції були виявлені ознаки сп`яніння, після чого запропоновано водію т/з ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній відмовився та почав чинити опір працівникам поліції. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідка ОСОБА_4 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що цей свідок, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростував перед судом у будь-який спосіб викладені ними у його письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідка ОСОБА_4 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Є необґрунтованими твердження апеляційної скарги захисника Вернигори В. М. про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, так як факт порушення останнім п. 2.5 ПДР повністю підтверджується наведеними вище належними, достовірними та допустимими доказами. Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Під час апеляційного розгляду не було встановлено обставин, які б об`єктивно свідчили про бажання (намагання) водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку як на місці зупинки т/з працівником поліції за допомогою технічного засобу, так і у закладі охорони здоров`я, незважаючи на відповідну вимогу працівників поліції згідно п. 2.5 ПДР. При цьому ОСОБА_1 невиправдано агресивно поводився відносно працівників поліції при висловленні ними вимоги пройти огляд на стан сп`яніння. Відповідно п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Аналогічну вимогу містить і п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в МЮУ 10.11.2015 № 1408/27853 (із послідуючими змінами), згідно якої у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення були дотримані і працівником поліції при складанні протоколу, і суддею суду першої інстанції при розгляді справи. Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 підлягав огляду на стан алкогольного сп`яніння, свідчила така ознака як запах з порожнини роту, почервоніння обличчя, що відповідає приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, тому відповідні доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими і задоволенню не підлягають задоволенню. Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, внаслідок чого зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Працівниками поліції на відеозаписі зафіксовано факт керування ОСОБА_1 т/з, а також те, що в процесі спілкування йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній почав чинити опір, тому доводи апеляційної скарги відносно того, що протокол затримання не є доказом в розумінні ст. 251 КУпАП є необґрунтованими та не приймаються до уваги, незважаючи на те, що адміністративне затримання є заходом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, оскільки згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які крім іншого встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. При цьому вказаний вище протокол свідчить про певну поведінку водія після зупинки т/з та вимоги працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, що підтверджує факт відмови від огляду. Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то вони задоволенню не підлягають, оскільки свідки їх не спростували у категоричній формі в судовому засіданні, що не може бути підставою для визнання цих доказів неналежними чи недопустимими, так як свідки власноруч завірили правильність наданих ними пояснень, а факт проведення огляду у присутності цих свідків об`єктивно підтверджується наведеними вище доказами, які не викликають у апеляційного суду сумнівів щодо їх достовірності. Свідки залучаються насамперед для фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки здійснювалась відео фіксація події. Доводи апеляційної скарги захисника Вернигори В. М. про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 491434 має виправлення у даті складання, та відсутнє повне місце вчинення правопорушення (вулиця, область), хоча і мають місце, але вказані недоліки не спотворюють фактичні обставини правопорушення і не можуть бути підставами для визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим чи недостовірним доказом та відповідно для скасування постанови судді. При цьому під час апеляційного розгляду не було встановлено будь-яких даних, що ставлять під сумнів зміст протоколу, а факт відмови 06.08.2021 о 22:55 від проходження огляду на стан сп`яніння доводиться дослідженими і наведеними вище доказами у справі. При вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності порушення прав, законних інтересів і свобод ОСОБА_1 , так як не усі порушення процесуального закону, допущені під час оформлення документів та збирання доказів стороною провадження у справі є підставою для визнання цих доказів недопустимими. Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності акту про відмову проходження огляду на стан сп`яніння є необґрунтованими, оскільки у даному конкретному випадку складання такого процесуального документу не передбачено. Той факт, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування т/з після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не свідчить про порушення процедури огляду і фіксації відмови від його проходження водієм. 06.08.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Кролевецького районного суду Сумської області про бажання отримати судову повістку в електронній формі за допомогою смс-повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_1 і 17.08.2021 о 13:48 йому було надіслано таке повідомлення про призначення розгляду справи на 11:20 27.09.2021 (а. с. 11, 13), а тому доводи апеляційної скарги про відсутність доказів направлення ОСОБА_1 судової повістки є необґрунтованим і на увагу не заслуговують. Будь-яких доказів того, що працівники поліції незаконно затримали ОСОБА_1 і здійснювали на нього який-небудь тиск/вплив з метою примушування до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, як і того, що він звертався до компетентних органів з відповідними заявами чи скаргами з приводу неправомірних дій поліцейських, матеріали справи не містять. Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, дотримавшись положень ст. 268, 279, 280 КУпАП, а тому винесена постанова є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, внаслідок чого це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 27.09.2021 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ВЕРНИГОРИ В. М. на цю постанову - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов