Постанова Вінницький апеляційний суд № 133/3651/21

Справа № 133/3651/21 Провадження № 33/801/136/2022 Категорія: 325 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О. Доповідач: Шемета Т. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , - в с т а н о в и в: Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді ста двадцяти годин суспільно корисних робіт, стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп. на користь держави. В постанові суду зазначено, щовідповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 31913991 від 10.11.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до виникнення заборгованості, в розмірі 56 855 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Не погоджуючись із такою постановою суду, ОСОБА_1 21 січня 2022 року (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Вх. № 681/22), подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2022 року і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається, що в листопаді 2021 року він дізнався, що його колишня дружина, з якою він фактично не проживає з 2008 року народила в 2011 році дитину і внесла його як батька у актовий запис про народження дитини. Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.10.2012 року шлюб між ним і ОСОБА_2 розірвано, вказане рішення ним отримано 19.11.2021 року. Зазначає, що про наявність рішення про стягнення з нього аліментів він не знав, впродовж 2011-2021 років не отримував жодного документу як від суду так і від органів ДВС. 10 лютого через засоби електронного зв`язку представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Г. М. подала заяву про розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, зазначила, що подану апеляційну скаргу підтримують з викладених у ній підстав, просила її задовольнити. Згідно ч. 6 с. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Тому, приходжу до висновку що розгляд справи слід провести у відсутності учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно частини першої статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає у разі несплати аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. З об`єктивної сторони даний адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов`язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї. При цьому, для утворення складу правопорушення є обов`язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Обов`язковою умовою настання відповідальності за вказаною статтею КУпАП є обізнаність особи про пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання та наявність обов`язку сплачувати аліменти. Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183-1 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена: протоколом про адміністративне правопорушення № 31913991 від 10.11.2021, який складений у відповідності до вимог закону; виконавчим листом № 2-981/11 від 19.08.2011 року виданим Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області; постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 31913991 від 21.03.2012; викликом державного виконавця від 07.09.2021 № 37058; актом державного виконавця від 22.09.2021 про неявку ОСОБА_1 для складання адміністративного протоколу; повідомленням ДВС від 23.11.2021 № 46348 про направлення для відома протоколу про адміністративне правопорушення від 10.11.2021; розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП № 31913991, відповідно до якої заборгованість станом на 31.10.2021 року становить 56 855 гривень. Однак з таким висновком суду не можна погодитись з огляду на таке. Під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні Козятинського відділу Державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з 21.03.2012 року перебуває виконавче провадження ВП №31913991 з примусового виконання рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09.08.2011 року по справі №2-981/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що головним державним виконавцем Василюком А. І. встановлено, що ОСОБА_1 станом на 31.10.2021 року має заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму в розмірі 56 855,00 грн (а. с. 9). Щодо аргументів заявника в апеляційній скарзі про те, що він не знав про судове рішення про стягнення аліментів та про існування виконавчого провадження, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на адресу вул. Пушкіна, 20, с. Панасівка державним виконавцем було надіслано: -21.03.2012 року постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2012 року (а. с. 3); -виклик державного виконавця від 07.09.2021 року (а.с. 4-5); -протокол про адміністративне правопорушення від 10.11.2021 року, складений при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-981/11, виданого 19.08.2011 року Новоград-Волинським міськрайонним судом (а. с.7-8, 10). Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 зазначених документів. Відтак матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 знав про існування обов`язку по сплаті аліментів. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Винна поведінка передбачає знання про існування обов`язку, в даному випадку знання про обов`язок сплачувати аліменти. Отже, аналізуючи під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази, приходжу до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП не підтверджуються зібраними у справі доказами, оскільки відсутні докази того, ОСОБА_1 знав про існування обов`язку по сплаті аліментів, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Доводи апелянта про те, що він не є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом першої інстанції вірно не взято до уваги, оскільки до суду не надано належні та допустимі докази, які б підтверджували таке твердження ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Застосовуючи закріплений в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, з урахуванням вищевикладеного, приходжу до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП не доведена. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 183-1 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Т. М. Шемета