Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/9457/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" лютого 2022 р. Справа№ 910/9457/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Барсук М.А. Кропивної Л.В. Без повідомлення (виклику) учасників справи. розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/9457/21 (суддя Сташків Р.Б.) за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування 224 609,40 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Приватне підприємство "Транс Логістик" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 224 609,40 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем, як страховиком, зобов`язань з виплати позивачу страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/9457/21 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Приватного підприємства "Транс Логістик" 224609 грн 40 коп. страхового відшкодування та 3369 грн. 14 коп. витрати по сплаті судового збору. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність акту огляду пошкодженого транспортного засобу не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно до умов підпункту 11.4.6 договору страхування обов`язок зі складання такого акту покладається на страховика. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції незважаючи на наявність в укладеному між сторонами договорі п. 16.1.11, який надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі відсутності Акту огляду ТЗ, складеного при укладенні договору страхування, не застосував такого пункту до спірних правовідносин та фактично позбавив страховика його права, прямо передбаченого умовами договору. Також, скаржник зазначає про невірність висновку місцевого господарського суду щодо наявності у страховика обов`язку проводити огляд ТЗ, а також вказує про те, що в оскаржуваному рішенні міститься посилання на пояснення відповідача, які він не надавав. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/9457/21, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали, роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9457/21. Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено заперечення проти задоволення її вимог. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Між ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик) та ПП "Транс Логістик" (страхувальник) 16.07.2019 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 (далі - договір). Згідно з умовами вищевказаного договору були застраховані майнові інтереси страхувальника (ПП "Транс Логістик"), пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки MAN TGS 19.350, д.н.з. НОМЕР_1 . Вищевказаний автомобіль MAN TGS 19. 350, д.н.з. НОМЕР_1 належить ПП "Транс Логістик" згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна у матеріалах справи. У розділі 7 частини І договору та п. 4.1 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) встановлено, що застрахованим може бути, зокрема, ризик пошкодження та/або знищення чи втрата визначеного транспортного засобу (ТЗ) внаслідок ДТП. Як вбачається з матеріалів справи 16.12.2020 о 21-й годині 35 хв. в смт Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетроської області на території комплексу "Будівель та споруд №8" сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Kogel" д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований під рампою №69 та транспортного засобу MAN TGS 19.350, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.01.2021 у справі №175/4595/20 водія ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні ПДР України. ПП "Транс Логістик" звернулося з письмовою заявою до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про настання страхового випадку з приводу пошкодження автомобіля MAN TGS 19.350, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.12.2020. Відповідно до рахунку №DNZ_TEF-2004648 від 21.12.2020, що був наданий офіційним сервіс-партнером MAN в України ТОВ "ТЕХНОФОРУМ", який є офіційним дилером автомобільної марки MAN, визначена вартість ремонту автомобіля після ДТП у розмірі 224 609,40 грн. Спір у даній справі виник внаслідок несплати відповідачем позивачу страхового відшкодування в розмірі 224 609,40 грн. Так, відповідач підставою відмови у виплаті страхового відшкодування визначає відсутність акту огляду транспортного засобу при укладанні договору страхування. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України унормовано, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 526 названого Кодексу, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 979 цього ж Кодексу унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з частиною 1 статті 990 цього ж Кодексу, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Статтею 4 Закону України "Про страхування" передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані: з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності). Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. За змістом положень статті 988 Цивільного кодексу України і статті 20 Закону України "Про страхування" обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку. Тобто згідно з приписами наведених норм момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми та настання страхового випадку нерозривно пов`язані. У розділі 7 частини І договору та п. 4.1 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) встановлено, що застрахованим може бути, зокрема, ризик пошкодження та/або знищення чи втрата визначеного транспортного засобу (ТЗ) внаслідок ДТП. Як вже було вказано, застрахований ТЗ було пошкоджено внаслідок ДТП. Частиною 1 статті 991 ЦК України та частиною 1 статті 26 Закону України "Про страхування" передбачені випадки, коли страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, а саме, у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Перелік таких випадків не є виключним, оскільки, як передбачено частиною 2 статті 991 та частиною 2 статті 26 Закону "Про страхування", договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Виходячи зі змісту наведених норм, коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. При цьому слід ураховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником (постанова Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/922/18). Підставою відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем визначено відсутність акту огляду транспортного засобу при укладанні договору страхування. Колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статті 13 ЦК України про заборону зловживання правами, зважаючи на таке. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Однак, це не означає, що право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування з підстав порушення умов договору (у даному випадку - відсутність акту огляду транспортного засобу перед укладенням договору) є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина третя цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Конституційний Суд України у Рішенні від 28 квітня 2021 року N 2-р(ІІ)/2021 вказав, зокрема, таке: "словосполуку "а також зловживання правом в інших формах", слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12,

13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій" (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини); частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини). Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року N 2-р(ІІ)/2021). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20). Керуючись наведеними принципами, колегія суддів доходить висновку, що Страхова компанія за умовами договору мала право на відмову, проте така відмова повинна мати розумне пояснення, мотиви, оскільки інакше - застосування умови договору, що дозволяє одній стороні діяти на шкоду іншій, хоча обидві сторони діяли необачно та не склали акт огляду транспортного засобу, що мав передувати укладанню та виконання договору, не відповідатиме принципам добросовісності, розумності та справедливості. При цьому орієнтиром для дотримання межі здійснення цивільного права для суду є мета, для якої Страхова компанія наділялася таким правом, - захист від здійснення необґрунтованих виплат, пов`язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення договору. Відмова здійснювати страхове відшкодування взагалі (лише з причини відсутності акту) неспівмірна з цією метою, оскільки страховик, сплачуючи страхові платежі протягом тривалого часу, має також законне право очікувати на отримання виплати при настанні страхового випадку, і суд не може це не брати до уваги. Колегія суддів бере до уваги, що відповідно до частин першої та четвертої статті 18 Закону України "Про страхування" при укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Страховик перед укладенням договору цим правом не скористався, не запросив відповідні документи (акти огляду), і на власний ризик уклав договір, незважаючи на те, що за Правилами страхування огляд транспортного засобу має здійснюватися перед укладенням договору. Після укладення договору страховик отримував страхові платежі, і не звертався з вимогою до страхувальника надати для огляду застраховані транспортні засоби після укладення договору. Тоді як діючи добросовісно і розумно, Страхова компанія мала би направити повідомлення про необхідність проходження огляду застрахованого транспортного засобу чи відмовитися від отримання страхових платежів. У матеріалах справи відсутні докази, і такі обставини не були встановлені судом, що акт не був складений внаслідок ухилення страхувальника від здійснення огляду транспортного засобу чи вчинення інших дій, які перешкоджали проведенню такого огляду Страховою компанією перед укладанням договору. Отже, з одного боку, у страховика наявне право відмови у виплаті страхового відшкодування з підстави, що прямо обумовлена у договорі, а з іншого, має місце недобросовісне та нерозумне здійснення Страховою компанією свого права щодо укладення договору страхування та отримання страхових платежів за відсутності акту огляду транспортного засобу, що мав складатися при укладанні договору. Страхова компанія свої заперечення ґрунтує на припущенні, що застрахований транспортний засіб міг мати пошкодження до укладення договору, що унеможливлює визначення розміру страхового відшкодування, оскільки відповідно до пункту 6.3 договору страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень транспортного засобу, які мали місце в момент укладення цього договору та були зазначені в акті огляду. У такий спосіб ставить під сумніви добросовісність дій Підприємства. Водночас апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик мав право залучити до розслідування обставин страхового випадку аварійного комісара, а згідно з підпунктом 11.4.6 страховик зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого транспортного засобу та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи. Страхова компанія не доводила і не надала жодних доказів, які б підтверджували, що механічні пошкодження застрахованого транспортного засобу викликані не страховим випадком. Докази огляду пошкодженого транспортного засобу та/або вжиття заходів для проведення незалежної експертизи з метою з`ясування причин та характеру пошкоджень також відсутні в матеріалах справи. Фактично всі заперечення ґрунтуються на припущеннях наявності пошкоджень до настання страхового випадку. В свою чергу, страховик повинен довести обґрунтованість причин відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема, що зі сторони страхувальника мало місце не тільки невиконання ним встановлених законом обов`язків, а і що саме це невиконання призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, але відповідач не довів такі обставини. Колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини справи, вважає, що у даному випадку єдиним мотивом відмови було небажання виконання зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, що не узгоджується з принципом добросовісної поведінки. Суд першої інстанції, хоча й прямо не посилався на наведений принцип, але по суті ухвалив правильне та законне рішення, що узгоджується з ним. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відмова у виплаті з підстав відсутності акту огляду, який необачно не був оформлений при укладенні договору, що не завадило прийняттю від страхувальника платежів на виконання договору, за конкретних обставин справи є зловживанням правом з боку страховика, яке спрямоване на завдання шкоди страхувальнику, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні правові підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Приймаючи дану постанову колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду наведені у постановах від 30.11.2021 у справі №910/4224/21 та від 17.12.2021 у справі №910/5726/21. Стосовно доводів апелянта про те, що в оскаржуваному рішенні міститься посилання на пояснення відповідача, які він не надавав, а саме щодо огляду ТЗ з метою оцінки страхового ризику, колегія суддів зазначає, що наведені обставини не впливають на результат розгляду даної справи та не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого судового рішення. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта). Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/9457/21 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 08.02.2022 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Барсук Л.В. Кропивна