Постанова 4813 № 946/10366/21

Номер провадження: 33/813/291/22 Номер справи місцевого суду: 946/10366/21 Головуючий у першій інстанції Присакар О. Я. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.01.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І, за участю секретарки судового засідання Янковської Ю.Л., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Дімова Дмитра Петровича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2021 року установив Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 03.12.2021 року о 23 год. 26 хв., в м. Ізмаїл по вул. Рєпіна, 17 керував автомобілем TOYOTA CAMRY н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, не чітка мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу а також від проходження медичного огляду відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується із оскарженою постановою суду та вважає її винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскількипро день та час розгляду справи його не було повідомлено судом першої інстанції. Крім того звертає увагу на те, що поліцейські безпідставно зупинили його транспортний засіб та не залучили двох свідків для проведення огляду, у поліцейських був відсутній спеціальний технічний засіб для проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Крім того ОСОБА_1 вважає, що доданий до протоколу відеозапис не є належним доказом, оскільки він не є безперервний, відсутнє посилання на технічний засіб, з якого здійснювалась фіксація, сам запис є неповним. Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що він погодився пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, однак поліцейські ніяких дій для проведення такого огляду не зробили. Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 вважає, що матеріалами справи не доведено, що він у зазначені у протоколі час та місце дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або з ознаками алкогольного сп`яніння, а тому просить постанову скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Дімова Д.П., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 1 статті 277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Згідно п.3 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Матеріали справи не містять жодних доказів наплавлення судом повістки ОСОБА_1 з повідомленням про день та час розгляду справи тав порушенні вищезазначених вимог закону, суд першої інстанції розглянув справу без належного сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та без його участі. Апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом зазначення дати розгляду адміністративної справи в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це суперечить передбаченому ч.1 ст.277-2 КУпАП імперативному обов`язку суду сповістити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, шляхом направлення повістки. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, розглянувши справу без належного сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та без його участі, допустив істотне порушення вимог КУпАП, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Скасувавши постанову суду першої інстанції, апеляційний суд приймає нову постанову за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння або у неї були явні ознаки алкогольного сп`янінняпід час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Доводи ОСОБА_1 про його невинуватість у вчиненому правопорушенні апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження виходячи з наступного. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №077767 від 03.12.2021 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 03.12.2021 року о 23 год. 26 хв., в м. Ізмаїл по вул. Рєпіна, 17 керував автомобілем TOYOTA CAMRY н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, не чітка мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу а також від проходження медичного огляду відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України (а.с.1). Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу та у медичному закладі підтверджується оглянутим під час підготовки до апеляційного розгляду відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що водію ОСОБА_1 поліцейськими патрульними було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, оскільки у патрульні поліцейські виявили у ньогоознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, не чітка мова, однак він на вимоги співробітників поліції відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу так і у медичному закладі, при цьому працівниками поліції йому було роз`яснено як порядок проходження такого огляду, так і наслідки відмови від його проходження. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, щовін погодився пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, однак поліцейські ніяких дій для проведення такого огляду не зробили, спростовуються зазначеним відеозаписом, з якого вбачається, що поліцейський пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, разом з тим він відмовився від проходження таких оглядів. Також апеляційний суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_1 на проведення огляду без участі свідків, оскільки у відповідності до ч.2 ст.266 КУпАП залучення свідків під час проведення огляду осіб здійснюється лише в разі неможливості застосування поліцейським технічних засоби відеозапису. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські безпідставно зупинили його транспортний засіб, оскільки згідно оглянутого відеозапису вбачається, що причиною зупинки автомобіля ОСОБА_1 була підозра на порушення ним правил користування попереджувальними сигналами під час зміни напрямку руху. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що результати розгляду такого можливого порушення правил дорожнього руху не мають правового значення для розгляду даної справи. Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у поліцейських був відсутній спеціальний технічний засіб для проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, адже це також не має правового значення для розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.5. Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Диспозиція ст.130 КУпАП передбачає притягнення водія до адміністративної відповідальності як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже, відповідно до положень ст.130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа вважає, що не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння, не допускається. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 що доданий до протоколу відеозапис не є належним доказом, оскільки він не є безперервний, відсутнє посилання на технічний засіб, з якого здійснювалась фіксація, сам запис є неповним, адже такий відеозапис у відповідності до ч.2 ст.266 КУпАП є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, апелянт не оскаржує те, що цей відеозапис виконаний працівниками поліції під час його зупинки, на відеозапису послідовно зафіксовано як зупинку автомобіля ОСОБА_1 , так і дії працівників поліції щодо пропонування йому проходження огляду на стан сп`яніння та відмови ОСОБА_1 від такого огляду. За таких обставин апеляційний суд вважає, що наведені вище докази дозволяють апеляційному суду дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні та кваліфікувати його дії за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на місці зупинки або в умовах медичного закладу, що було встановлене в передбаченому законом порядку. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, та застосовує адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у дохід держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакара О.Я. від 14.12.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 , визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. у дохід держави. Постанова набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець