Постанова Харківський апеляційний суд № 641/414/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2022 року м. Харків справа № 641/414/14 провадження №22-ц/818/647/22 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк» відповідачі ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство ВЕРУС в особі філії ТОВ Українське Фінансове Агентство ВЕРУС у Комінтернівському районі м. Харкова, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 березня 2014 року ухваленого у складі судді Курганникової О.А.,- установив: В січні 2014 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до укладеного договору № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, що складається з заборгованості за кредитом, процентами, комісією, винагородою та інших витрат, в порядку та на умовах передбачених кредитним договором, а саме щомісяця в період сплати надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж). Зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечено порукою, а саме Договором поруки від 22.03.2011 року, укладеним з поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство ВЕРУС, в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство ВЕРУС у Комінтернівському районі міста Харкова. У відповідності з п. 4 договору поруки від 22.03.2011 року поручитель та боржник відповідають перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК як солідарні боржники. Взяті на себе зобов`язання по кредитному договору позивач виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 , вищевказані грошові кошти. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 11.08.2013 р. заборгованість складає 65129,87 грн., яка складається з наступного:9471,46 грн. - заборгованість за кредитом; 55858,41 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредиту. Загальна сума грошових зобов`язань, що підлягає сплаті за кредитним договором загалом станом на 11.08.2013 року складала 65329,87 грн., з яких 65129,87 грн. Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , 200,00 грн. солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ Українське Фінансове Агентство ВЕРУС в особі філії ТОВ Українське Фінансове Агентство ВЕРУС у Комінтернівському районі м. Харкова. Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 березня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 65129 (шістдесят п`ять тисяч сто двадцять дев`ять) грн. 87 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство ВЕРУС в особі філії ТОВ Українське Фінансове Агентство ВЕРУС у Комінтернівському районі м. Харкова, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», 200 (двісті) грн. 00 коп. Судове рішення мотивовано тим що, ОСОБА_1 , 20.01.2005 року отримала кредит у розмірі 10000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, але суму кредиту, передбаченого договором не повернула та не сплатила відсотки у встановлений договором строк. Зі змісту договору поруки укладеного 22 березня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та Філією ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою зазначеною в Додатку № 1 до договору поруки, а саме 200 грн. Не погодившись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, застосувати наслідки спливу позовної давності та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 65129,87 відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим що, в заочне рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження доказів по справі, без встановлення відповідності обставин справи наявним доказам по справі. Скаржник також зазначає, що існують розбіжності в даті укладання кредитного договору та дати відкриття карткового рахунку. Апелянт зазначає, що відповідачу про наявність позову та про розгляд цивільної справи відомо не було, відповідач особисто не отримувала копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками та судові повістки. Також відповідач не отримувала копію заочного рішення по справі. Скаржник зазначає, що згідно умов договору поруки, долученого до позову, відсутні будь-які докази того, що договір поруки стосується саме спірного кредитного договору, оскільки в тексті договору така інформація відсутня, а додаток №1 до договору поруки до матеріалів справи долучений не був. Позивачем по справі не надані докази про отримання ОСОБА_1 кредитної картки саме 20 січня 2005 року та про номер карткового рахунку, за яким позивач вважає наявною заборгованість за кредитом. Надані позивачем докази є неналежними та недопустимими , тому у суду були відсутні підстави вважати, що позивачем по справі доведені в повному обсязі позовні вимоги. Скаржник також наголошує, що при подачі позовної заяви сплив терпін позовної давності. 14 грудня 2021 року до Харківського апеляційного суду надійшли письмові пояснення по справі 641/414/14 від Полфьорової Я.В., яка діє в інтересах АТ КБ «Приват Банк». В поясненнях представник зазначає, що відповідно до укладеного договору № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зобов`язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість. Щодо розбіжностей в даті укладання кредитного договору та дати відкриття карткового рахунку, то ОСОБА_3 вказує, що дані розбіжності виникли з причин погодження банком ОСОБА_1 кредиту. Представник також зазначила, що відповідач посилаючись на вказані розбіжності не заперечує факту підписання кредитного договору від 20.01.2005 та отримання кредиту. Позов подано в межах строків позовної давності. Сума відсотків до стягнення становить 10371,25 грн. ОСОБА_3 вказує, що суд першої інстанції правильно стягнув заборгованість за кредитом. Частиною 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягненні заборгованості з ОСОБА_1 суми тіла кредиту, процентів. З огляду на це рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 200 грн. за договором поруки - не переглядається. Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 22.01.2014 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року у розмірі 65129,87 грн. за кредитним договором; стягнути солідарно з ТОВ «УФА «Верус» в особі «ТОВ «УФА «Верус» у Комінтернівському районі та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 653,30 грн.(а.с.1-2); Із укладеного кредитного договору № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року вбачається, що ОСОБА_1 , 20.01.2005 року отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 5-10). Загальна сума заборгованості за договором № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року станом на 11.08.2013 року складає 65329,87 грн. ( а. с. 4). Із договору поруки вбачається, що в забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство ВЕРУС в особі філії ТОВ Українське Фінансове Агентство ВЕРУС у Комінтернівському районі м. Харкова укладено договір поруки від 22.03.2011 року, відповідно до якого ТОВ Українське Фінансове Агентство ВЕРУС в особі філії ТОВ Українське Фінансове Агентство ВЕРУС у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_1 відповідають перед Банком як солідарні боржники (а. с. 13). У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Натомість, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України( в редакції що діяла на час вирішення справи в суді першої інстанції). В охороннюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, проте такі вимоги банком не заявлялися. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, розмір яких узгоджено сторонами у договорі № SAMDN00000001748120 (а.с. 5). Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті та доказів протилежного відповідачем суду не надано, що свідчить про порушення прав позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення суми боргу. Також колегія суддів дійшла висновку про доведеність вимог позивача щодо виникнення між сторонами договірних кредитних правовідносин на підставі договору від 20.01.2005, який був підписаний позичальником, погоджений ним, й не спростований іншими доказами та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми боргу за договором. Стосовно доводів ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про неналежне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду колегія суддів зазначає наступне зазначає, що з матеріалів справи вбачаються, що відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Відповідачу відповідно до вимог ЦПК України ( в редакції що діяла на час вирішення справи в суді першої інстанції) за адресою її реєстрації були направлені у судові повістки.(а.с.30, 35) На адресу суду повернулося поштове повідомлення з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», що за аналогією можливо вважати «відсутність особи за адресою місцезнаходження». Відповідно до п.3,4 ч.5 ст.74 ЦПК України ( в редакції що діяла на час вирішення справи в суді першої інстанції) , у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, в силу вимог вказаної норми Закону, відповідач вважається належним чином повідомлений про день, час та місце проведення судового засідання. Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про день та час розгляду справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, ухвалив відповідно ст. 224 ЦПК України ( в редакції що діяла на час вирішення справи в суді першої інстанції), проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду. Доводи ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку позовної давності також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Останній платіж за кредитним договором від 20.01.2005 року ОСОБА_1 здійснила 22.06.2011, що нею не спростовано. З даним позовом банк звернувся до суду у січні 2014 року, тобто із дотриманням трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України. Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню тіло кредиту в сумі 9471,46 грн. Доказів на спростування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не надано. Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, судова колегія вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки заявлені банком до стягнення та стягнуті судом проценти нараховані поза межами строку дії договору кредиту. В силу вимог частини другої статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, у цьому разі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Судом встановлено, що відповідачу була видана кредитна картка зі строком дії до січня 2007 року, тому проценти за користування кредитними коштами поза межами вказаного періоду не можуть бути стягнуті з ОСОБА_1 . За наданим банком, у письмових поясненнях на апеляційну скаргу, розрахунком розмір заборгованості ОСОБА_1 за процентами за кредитним договором від 20.01.2005 станом на 11.08.2013 складає 10371,25 грн., тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні. З ОСОБА_1 необхідно стягнути відсотки у розмірі 10371,25 грн Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Заочним рішенням суду від 28.03.201 з ОСОБА_1 стягнуто 653 грн 30 коп. судового збору. Оскільки судовою колегію рішення суду змінене та зменшена сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, рішення суду в частині стягнення судових витрат також підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. За результатами розгляду апеляційної скарги позов Банку визнаний колегією суддів обґрунтованим на 30,37%, тому з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути 195,99 грн. судового збору, сплачених при подачі позовної заяви. Апеляційна скарга ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задоволена на 69,93 тому з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» на користь відповідача належить стягнути 685,31 грн. судового збору, що сплачений при подачі апеляційної скарги ( а.с. 104). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 351, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 березня 2014 року змінити. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 9471 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят один) грн 46(сорок шість) коп. заборгованість за тілом кредиту, 10371 (десять тисяч триста сімдесят один) грн 25 (двадцять п`ять) коп. заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 685 (шістсот вісімдесят п`ять) гривень 31 (тридцять одну) копійку за подачу апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 04 лютого 2022 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук