Ухвала КАС ВС № 580/6105/21

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 19 січня 2022 року м. Київ справа № 580/6105/21 адміністративне провадження № К/990/822/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 580/6105/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №971230138965 від 6 квітня 2021 року про перерахунок пенсії позивачу в частині перерахунку пенсії у розмірі 60% від розміру заробітної плати, вказаної у довідці Черкаської обласної прокуратури від 1 квітня 2021 року №21-150вих21 та застосування при виплаті максимального розміру пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 1 квітня 2021 року перерахувати та виплатити призначену позивачу пенсію, згідно із Законом України «Про прокуратуру», у розмірі 70% від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Черкаської обласної прокуратури від 1 квітня 2021 року №21-150вих21, а саме у щомісячному розмірі пенсійних виплат у 50 960 грн без обмежень максимального розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 1 квітня 2021 року до моменту здійснення перерахунку без обмежень максимального розміру пенсії; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №971230138965 від 6 травня 2021 року про перерахунок пенсії позивачу в частині перерахунку пенсії у розмірі 60 % від розміру заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Черкаської області від 13 березня 2020 року №18-306вих20 та застосування при виплаті максимального розміру пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 13 грудня 2019 року перерахувати та виплатити призначену позивачу пенсію, згідно з Законом України «Про прокуратуру», у розмірі 70% від розміру заробітної плати, що визначена у довідці прокуратури Черкаської області від 13 березня 2020 року №18-306вих20, а саме у щомісячному розмірі пенсійних виплат у 27 227,34 грн без обмежень максимального розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 13 грудня 2019 року до 31 березня 2021 року включно без обмежень максимального розміру пенсії. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №971230138965 від 6 квітня 2021 року про перерахунок пенсії позивачу в частині перерахунку пенсії у розмірі 60% від розміру заробітної плати, вказаної у довідці Черкаської обласної прокуратури від 1 квітня 2021 року №21-150вих21; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 1 квітня 2021 року перерахувати та виплатити призначену позивачу пенсію, згідно з Законом України «Про прокуратуру», у розмірі 70% від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Черкаської обласної прокуратури від 1 квітня 2021 року №21-150вих21 та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 1 квітня 2021 року до моменту здійснення перерахунку; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №971230138965 від 6 травня 2021 року про перерахунок пенсії позивачу в частині перерахунку пенсії у розмірі 60% від розміру заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Черкаської області від 13 березня 2020 року №18-306вих20; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду У країни в Черкаській області з 13 грудня 2019 року перерахувати та виплатити призначену позивачу пенсію, згідно з Законом України «Про прокуратуру», у розмірі 70% від розміру заробітної плати, що визначена у довідці прокуратури Черкаської області від 13 березня 2020 року №18-306вих20 та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 13 грудня 2019 року до 31 березня 2021 року; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. 4 січня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, не погодившись із рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у справі. Перевіривши вказану касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, чинного на час її подання, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає поверненню, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною п`ятою статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Як вбачається з тексту касаційної скарги, скаржником не наведено підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, оскільки в ній не міститься посилань на допущені судами неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а також виключних випадків для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 328 КАС України. Такі підстави викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. В зв`язку з наведеним касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 20 січня 2021 року у справі № 440/931/20, від 25 січня 2021 року у справі № 520/3132/2020, від 03 березня 2021 року у справі № 320/2320/20 та від 22 березня 2021 року у справі № 620/2522/20. Суд також вважає за необхідне відмітити, що згідно положень, які містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom" від 21 лютого 1975 року № 4451/70, пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" від 29 липня 1998 року № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" від 06 грудня 2007 року № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" від 28 жовтня 1998 року № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" від 19 червня 2001 року № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року № 26737/95). Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що при подачі касаційної скарги слід дотримуватись вимог щодо її форми та змісту, визначених статтею 330 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтями 248, 328, 330, 333, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ :

1. Відмовити у прийнятті касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 580/6105/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Повернути скаржнику касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами.

3. Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.

4. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя -доповідач Я.О. Берназюк