Ухвала КЦС ВС № 296/9722/20

Ухвала Іменем України 31 січня 2022 року м. Київ справа № 296/9722/20 провадження № 61-21423ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 1 000 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 806/3086/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за клопотанням від 03 травня 2018 року, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вих. № Г-5324/0-2906/0/22-18 від 25 травня 2018 року та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення для сінокосіння у користування терміном на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером № 1820387000:06:000:0211 на території Андрушівського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України. Посилаючись на завдання неправомірними діями відповідача моральної шкоди, яку позивач оцінив в розмірі 1 000 000 грн, та отримала своє вираження в душевних стражданнях пережитих позивачем через неправомірні дії відповідача, в зв`язку з чим похитнулася його віра в державні органи та саму державу Україна, а також те, що позивач був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод в порушенні відповідачем прав позивача, позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення людських потреб, зазнав сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору, що призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилося на його психічному стані та відносинах в сім`ї. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що внаслідок протиправних дій відповідача, які виразилися у відмові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для нього настали такі негативні наслідки, внаслідок яких він морально страждав і на відновлення свого психологічного та фізичного стану він вимушений був спрямовувати додаткові зусилля та нести додаткові витрати майнового характеру. Тому, одна лише наявність судового рішення про визнання дій (бездіяльності) Управління протиправними не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачеві, оскільки позивачем не доведено всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди. При цьому, звернення ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом свідчить про реалізацію ним передбаченого КАС України права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, і не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди у даній цивільній справі. У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, вякій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Судами встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року у справі № 806/3086/18 визнано протиправною відмову Управління, оформлену листом від 25 травня 2018 року, у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно його клопотання від 03 травня 2018 року за кадастровим номером 1820387000:06:000:0211, площею 13,4892 га, яка розташована на території Андрушівського району Житомирської області, для сінокосіння терміном на 49 років. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем. Положеннями статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20) зроблено висновок, що «ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробленню проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розроблення такого проєкту самостійно. Таким чином, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. У разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2021 року, прийнятій у справі № 296/3139/20 (провадження № 61-1086св21) з подібними правовідносинами та за участі тих самих сторін, зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 000 грн. Сам по собі факт визнання протиправною бездіяльності головного управління Держгеокадастру в Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року не свідчить про наявність заподіяння шкоди позивачу. Подібні висновки містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 243/5118/19 (провадження № 61-213св20), від 12 квітня 2019 року в справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19), від 25 листопада 2019 року в справі № 686/22462/18 (провадження № 61-17648св19), від 31 липня 2019 року в справі № 686/22133/18 (провадження № 61-10591св19). Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року в справі № 296/3110/20 та № 296/3259/20. Суди встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок прийняття відповідачем рішень про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою йому заподіяно моральну шкоду, зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені в постановах Верховного Суду: від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц, від 19 грудня 2018 року в справі № 640/14909/16-ц, від 04 березня 2019 року в справі № 295/443/17, від 08 травня 2019 року в справі № 233/3464/17 є необґрунтованими, оскільки вони зроблені у справах за інших фактичних обставин. Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі № 823/783/16, на яку посилається в своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 , відсутня на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Аналіз змісту касаційної скарги та постанови апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць