Постанова 4813 № 501/1758/21

Номер провадження: 22-ц/813/4566/22 Номер справи місцевого суду: 501/1758/21 Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.02.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 серпня 2021року, постановленого під головуванням судді Смирнова В.В., по цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: У червні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1478,73 доларів США, що за курсом 27,90 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.04.2021 року складає 41 256,57 грн. за кредитним договором № ODTIAN12150754 від 04.04.2008 року. В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 04.04.2008 року уклали кредитний договір № ODTIAN12150754. Згідно договору АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 12 197,95 доларів США на термін до 03.04.2015 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, комісією, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач не виконав зобов`язання за вказаним договором. 19 травня 2013 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 липня 2014 року з ОСОБА_1 стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 452,98 доларів США станом на 06.05.2014 року. Прострочена сума заборгованості з 20.05.2013 року по 12.04.2021 року становить 1 478,73 доларів США. Позивач вважає, що винесення рішення суду не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Прострочена сума заборгованості відповідача становить 6240,45 доларів США, а оскільки з відповідача була стягнута заборгованість за кредитним договором за період з 04.04.2008 року по 06.05.2014 року, позивач вважає, що за період після подання позову з 20.05.2013 року по 12.04.2021 року відповідач має у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України заборгованість у розмірі 1478,73 доларів США, яка складається із 3% річних від простроченої суми. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 31 серпня2021року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження письмових доказів та дійсні обставини справи, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що при вирішенні справи судом першої інстанції не застосовано ст.ст. 204, 509, 526, 527, 599, 625 ЦК України, які підлягають обов`язковому застосуванню та дійшов до неправильного висновку. Відзиву до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. У відповідності до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем на підтвердження факту виникнення кредитних відносин між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , не було надано оригінал кредитного договору № ODTIAN12150754 від 04.04.2008 року та інших документів. Жоден, наданий документ не містить оригінального підпису відповідача та не може слугувати підтвердженням, що саме цей кредитний договір буд підписаний відповідачем та саме з умовами, викладеними у ньому ознайомлений відповідач, також не надано доказів на підтвердження отримання коштів за кредитним договором, а виписка по рахунку та розрахунок заборгованості не можуть слугувати підтвердженням наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки вони не є первинними документами, так як не відповідають вимогам, що висуваються чинним законодавством до первинних документів. Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, з огляду на таке. Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 серпня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 15452,98 доларів США, що за курсом 11,46 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.05.2014 року складає 177091,18 грн. за кредитним договором № ODTIAN12150754 від 04.04.2008 року. Вирішено питання про судові витрати. Вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідно до укладеного договору №ODTIAN12150754 від 04.04.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12197,95 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на термін до 03.04.2015 року. У порушення вимог договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 06.05.2014 року виникла заборгованість у розмірі 15452,98 доларів США, що за курсом 11,46 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.05.2014 року складає 177091,18 грн., з яких заборгованість за кредитом у розмірі 6240,45 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 2046,17 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 7461,71 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у розмірі 5948,02 доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 21,82 доларів США, штраф (процента складова) у розмірі 734,82 доларів США. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 серпня 2014 року набрало законної чинності 10 жовтня 2014 року. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що прострочена сума заборгованості ОСОБА_1 становить 6240,45 доларів США, а оскільки з відповідача була стягнута заборгованість за кредитним договором за період з 04.04.2008 року по 06.05.2014 року, відповідач має відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України заборгованість за період з 20.05.2013 року по 12.04.2021 року, яка підлягає стягненню у розмірі 1478,73 доларів США та складає за курсом НБУ 41256,57 грн. Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) та від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19), у яких предметом спору були вимоги, в тому числі про стягнення трьох відсотків річних відповідно до положень статті 625 ЦК України, за невиконання договору позики, зроблено висновок, що оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року № 564/2199/15-ц зроблено висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з відповідача трьох відсотків річних, оскільки за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав (виконав не у повному обсязі), права та інтереси кредитодавця у цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. З наданих до суду письмових поясненнях апелянта, вбачається, що 08.02.2016 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Шульгіною Л.А., відкрито виконавче провадження № 50060993 з примусового виконання виконавчого листа №501/2540/2014-ц виданого 16.10.2014 року на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29.07.2014 року. 20.11.2017 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Шульгіною Л.А., виконавчий документ повернуто стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника коштів та майна на яке може бути звернено стягнення для погашення заборгованості. Тобто, рішення суду від 29 липня 2014 року відповідачем не виконане, а повторно виконавчий документ до виконання не пред`являвся. Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, та заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною, на підтвердження чого банком надана виписка з особистого рахунку відповідача. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №ODTIAN12150754 від 04.04.2008 року, три відсотки річних за період з 20 травня 2013 року по 12 квітня 2021 року становить 1478,73 доларів США, яка складається із 1478,73 доларів США - 3% річних від простроченої суми. Отже, вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України підлягають задоволенню, оскільки суд ухвалив таке рішення внаслідок неправильного застосування положень статті 625 ЦК України, помилково відмовивши в задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 3% річних від простроченої суми. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки, висновки суду першої інстанції зроблені при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про задоволенням позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду першої інстанції позивач сплатив 2 270 грн. судового збору, а при зверненні до апеляційного суду - 3 405 грн., отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 675 грн. (2 270 грн. +3 405грн. = 5 675грн.). З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 серпня 2021 року - скасувати. Прийняти постанову. Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість у розмірі 1478,73 доларів США, що за курсом 27,90 гривень відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.04.2021 року складає 41 256 (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 57 копійок за кредитним договором № ODTIAN12150754 від 04.04.2008 року. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір у розмірі 5 675 гривень. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 07 лютого 2022 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра