Постанова 4804 № 263/4717/21

22-ц/804/368/22 263/4717/21 Головуючий у І інстанції Ковтуненко В.О. Єдиний унікальний номер 263/4717/21 Номер провадження 22-ц/804/368/22 Доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є., секретар Вороніна М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данелян Арсен Арутюнович на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, ВСТАНОВИВ: В квітні 2021 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що з 15 липня 2011 року знаходиться у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 . Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_3 , 2011 року народження. На теперішній час сімейні відносини фактично припинені у зв`язку із відсутністю порозуміння між ними та різними поглядами на подальше сімейне життя. Збереження шлюбу з відповідачем та примирення вважає неможливим, спільне господарство не ведуть. Батько дитини матеріальної допомоги на утримання сина не надає, у зв`язку з чим просила шлюб розірвати та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 4 000 грн. щомісяця. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн., яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 15 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про судовий збір. Не погоджуючись частково із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данелян А. А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, просив скасувати рішення в частині стягнення аліментів та судового збору і у відповідній частині закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд порушив норми процесуального права зазначивши, що відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі та розглянувши справу без його участі. Матеріали справи не містять такої заяви. Зазначає, що дитина проживає разом з відповідачем та з моменту його народження до теперішнього часу перебуває на його повному утриманні. Судом не враховано, що окрім спільного сина з позивачкою на утриманні відповідача перебувають дві доньки від попереднього шлюбу, онук та матір. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Іванова Д. В. зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд правильно визначив розмір аліментів, врахував стан здоров`я відповідача, його сімейний та матеріальний стан. Відповідач належним чином не дбав про дитини, оскільки кожний раз, коли позивачка виїжджала на роботу за кордон, стан здоров`я дитини погіршувався, а також погіршувалася успішність сина у школі. Також позивачка заперечує наявність у відповідача інших утриманців, оскільки мати відповідача отримує пенсію за віком, одна з його доньок є повнолітньою заміжньою особою та має дитину, а інша донька ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає зі своєю матір`ю, яка до відповідача із позовом про стягнення аліментів не зверталася. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Данеляна А. А., які просили скаргу задовольнити, пояснення представника позивачки адвоката Іванову Д. В., яка просила залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Виходячи з доводів та вимог апеляційної скарги рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом лише в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався на те, що відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі. Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитись. Згідно із частинами першої, другою, третьою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно довідок, складених секретарем судового засідання, 26 липня, 31 серпня та 20 вересня 2021 року розгляд справи здійснювався судом за відсутності сторін по справі (а.с. 19, 21, 22). Однак матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в зазначені дати. Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ невід`ємними частинами права на суд слід розглядати, зокрема, такі: змагальність процесу, що відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на публічне слухання, що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, рішення від 26 травня 1988 року); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства, рішення від 16 грудня 1999 року). Враховуючи зазначене, під повідомленням про процес необхідно розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін правом на суд. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 26 липня, 31 серпня та 20 вересня 2021 року, не подавав заяву про розгляд справи без його участі, враховуючи вимоги п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, рішення суду необхідно скасувати в частині, яка оскаржується. Як встановлено судом, з 15 липня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 4) та від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5). Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами 2 і 3 статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. В силу ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України). Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною п`ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що судом не враховано його стан здоров`я, матеріальне становище та те, що на його утриманні перебувають дві доньки від попереднього шлюбу, онук та його матір, які потребують фінансової підтримки. Статтею 201 СК України визначено обов`язкові умови та підстави покладення на дітей обов`язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків. Слід зазначити, що моментом виникнення обов`язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Таким чином сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги. Свідченням такої потреби є отримання матір`ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Оскільки відповідачем не надано суду доказів тому, що його матір потребує матеріальної допомоги, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Відповідачем не надано також належних та допустимих доказів тому, що на його утриманні знаходяться діти від іншого шлюбу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що дитина проживає разом з ним та з моменту народження перебуває на його повному утриманні. На підтвердження цього факту відповідачем надано акт голови КСН «Макрохім» Дем`яненко Л. В. від 01 грудня 2021 року, в якому зазначено, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_7 та матір`ю ОСОБА_8 (а.с. 42). Між тим, із цього акту не вбачається з якого часу дитина проживає разом з відповідачем та чи знаходяться за цією адресою особисті речі дитини, а тому за відсутності інших доказів як-то: яку школу відвідує дитина та хто з батьків приймає участь у її навчанні, в якому медичному закладі перебуває на обліку, тощо, апеляційний су вважає, що цей акт не є належним доказом підтвердження постійного проживання дитини із батьком та її перебування на утриманні відповідача. Згідно зі статтею 180 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Таким чином, оскільки позивачка просила стягнути аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, апеляційний суд вважає, що саме у такий спосіб відповідач зобов`язаний утримувати свого неповнолітнього сина. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років на час ухвалення апеляційним судом рішення становить 2 618 грн. Згідно копії консультативного висновку лікаря від 17 лютого 2021 року, яку надала позивачка до апеляційного суду і проти якого відповідач не заперечував, у ОСОБА_7 виявлено захворювання 142.8 - Інші кардіоміопатії, Вторинна к/патія (НБПНПГ) (а.с. 92). Визначаючи розмір аліментів та враховуючи положення статті 182 СК України, апеляційний суд бере до уваги стан здоров`я дитини, так і стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, який є працездатним, не має постійного місця роботи, оскільки працює за строковим трудовим договором за яким щомісячна винагорода складає 6 500 грн., не має інших осіб на утриманні, у зв`язку із чим вважає за можливе стягнути аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн., яка підлягає індексації відповідно до закону, та починаючи з дня звернення позивачки до суду, тобто з 15 квітня 2021 року. Відповідно положень ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідач ОСОБА_1 при зверненні з апеляційною скаргою сплатив судовий збір у розмірі 1 362 грн. (а.с. 63). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому судові витрати понесені відповідачем у розмірі 1362 грн. компенсуються державою. Керуючись ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2021 року - скасувати в частині стягнення аліментів. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн., яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 15 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Постанова в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню. Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 07 лютого 2022 року. Судді В. М. Барков М. Ю. Лопатіна Є. Є. Мальцева