Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/5987/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/91/22 Справа № 216/5987/18 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 216/5987/18 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Велегура Михайло Іванович, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2021 року, яке ухвалене суддею Бутенко М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 листопада 2021 року -, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позов мотивовано тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2010 року з відповідача на користь ОСОБА_3 , на теперішній час ОСОБА_1 , стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття, у розмірі 400 гривень 00 копійок, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18.11.2009 року. Рішенням Апеляціного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2010 року змінено в частині розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів з 400 грн. до 300 грн., щомісячно.Виключено із резолютивної частини рішення речення : «але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку». В іншій частині рішення суду залишено без змін. На теперішній час позивачка разом з відповідачем не проживає, подружні стосунки припиненні. Відповідач не надає на утримання їхнього сина матеріальної допомоги, проте знає, що дитина потребує постійного догляду, допомоги, батьківської уваги. Позивачка не працює, оскільки доглядає дитину, яка є інвалідом з дитинства, її дохід складається тільки з соціальної допомоги. Позивачка просила збільшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_5 з 300 гривень до 2 000 гривень, щомісячно. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів, на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Змінено розмір стягуємих з відповідача ОСОБА_2 на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 2700/2010 від 02.02.2010 року аліментів, а саме: стягнуто щомісячно аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття на користь матері дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , з твердої грошової суми у розмірі 300,00 (триста) гривень на тверду грошову суму 2000 грн., починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 2-700/2010 від 10.09.2018 року, яким з ОСОБА_2 , були стягнуті аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття у твердій грошовій сумі у розмірі 300 гривень, повернуто до справи без виконання. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду про стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави у сумі 704,80 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Велегура М.І., просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що позивачка посилалась, як на доказ щодо доходу відповідача, на перебування у нього у власності квартири та Ѕ частини житлового будинку, що, на її думку, свідчить про можливість відповідачем сплачувати аліменти у більшому розмірі ніж визначеного рішенням суду. Вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що з відповідача, відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2008 року, стягуються щомісячно аліменти у розмірі ј частини від усіх його доходів, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_7 , 2003 року народження. Зазначає, що відповідач не має постійного доходу, у зв`язку з чим, на теперішній час, виникла заборгованість зі сплати аліментів, яка, станом на 01.09.2019 року, складала 19768,43 грн. Наполягає на тому, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу дитині в розмірі у якому просить позивачка. Крім того, вказує, що справу було розглянуто без участі відповідача та його представника, про день і час розгляду справи вони не були повідомлені належним чином. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та збільшуючи визначений судовим рішення розмір аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що з часу присудження аліментів, їх розмір, який був визначений у твердій грошовій сумі, через значні інфляційні процеси в Україні, значно підвищились вартість життя та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і призначений розмір аліментів згідно рішення суду, є меншим за встановлений законом та є недостатнім для утримання дитини. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Велегура М.І., обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача та його представника, без належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи. Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов`язковою. Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 08 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у спрощеному провадженні з викликом сторін у справі на 18 лютого 2019 року на 11:45 годин (а.с. 27). Відповідно довідки секретаря Клименко О.В. зазначено, що у зв`язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено 06 травня 2019 року ( а.с.33). Згідно матеріалів справи розгляд справи неодноразово відкладався. Крім того, в матеріалах справи містяться довідки секретарів судового засідання від 12 травня 2021 року про відкладення розгляду справи на 18 червня 2021 року на 8.15 год., від 18 червня 2021 року на 12 липня 2021 року на 11.15 год., від 12 липня 2021 року - 30 липня 2021 року на 09.45 год., від 30 липня 2021 року 08 листопада 2021 року на 11.45 год. У визначений день ні відповідач, ні його представник, не з`явились. Відомостей про те, що відповідач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи на 18 червня 2021 року, 12 липня 2021 року, 30 липня 2021 року та 08 листопада 2021 року матеріали справи не містять Більш того, згідно матеріалів справи, взагалі, на вказані дати, ні відповідачу, ні його представнику судом не направлялись повідомлення про час, дату та місце розгляду справи. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими. Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України). Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд першої інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності відповідача, а також його представника, щодо яких немає відомостей про їх належне повідомлення про час і місце розгляду справи, що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Велегури М.І., без обов`язкового належного повідомлення їх про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Статтею 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року за № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч.2 ст.182 СК України). За правилами ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Частина перша ст.192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Таким чином, виходячи з наведеного положення закону, при вирішення вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан, як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України. Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України - 30%). Як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, не є підставою для пред`явлення позову про зміну розміру аліментів. Такий правовий висновок викладно у Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17, провадження №61-7584св18. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18.07.2014 року. До реєстрації шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , у сторін народився син ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видано 27 квітня 2010 року Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, 03 грудня 2008 року в Книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис за № 1108 про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , батьками якого зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_8 (а.с.10). Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, на користь матері дитини, ОСОБА_3 , у розмірі 400 гривень 00 копійок, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18.11.2009 року (а.с. 11,11- зворот). Рішенням Апеляціного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2010 року змінено в частині розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів з 400 грн. до 300 грн., щомісячно. Виключено із резолютивної частини рішення речення : «але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку». В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 12-13). З матеріалів справи вбачається, що позивачка, звертаючись з позовом до суду вказувала, що відповідач не надає на утримання їхнього сина матеріальної допомоги, вона не має змоги працювати, у зв`язку з тим, що дитина потребує постійного догляду, оскільки хворіє на аутизм та є інвалідом з дитинства ( а.с. 16,19,20). Як було вже зазначено вище, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України. Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» установлений у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2618 гривень. Таким чином, 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку становить 1309 грн. Колегія суддів, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, враховує всі вище передбачені обставини, зокрема матеріальне становище сторін, те, що відповідач офіційно не працює, регулярного заробітку не має, є працездатним, інших аліментних зобов`язань не має, дійшла висновку, що розмір аліментів у 1309 грн. буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано, що з відповідача, відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2008 року, стягуються щомісячно аліменти у розмірі ј частини від усіх його доходів, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_7 , 2003 року народження, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, станом на 2022 рік дитина є повнолітньою, згідно з зазначеною відповідачем у апеляційній скарзі датою народження його доньки ОСОБА_7 , письмових документів на підтвердження наведених фактів відповідачем до апеляційного суду не надано. Посилання відповідача щодо скрутного матеріального становища, відсутності доходу, колегія суддів вважає не прийнятними з огляду на відсутність обмежень у виборі роботи з гідним рівнем заробітної плати та працевлаштування, а забезпечення належного рівня життя своїй дитині є обов`язком батька. Посилання відповідача на те, що позивачка вважає за можливе відповідачем сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж визначено судом, оскільки у нього є власності нерухомість, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ці дані судом першої інстанції не враховувались при ухвалені оскаржуваного рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру аліментів, необхідно врахувати те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків. Крім того, аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Центрально-міського райсуду м. Кривого Рогу по справі № 2700/2010 від 02.02.2010 року, на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми у розмірі 300,00 (триста) гривень на тверду грошову суму 1309 грн., щомісячно, з щорічною індексацією, до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 2-700/2010 від 10.09.2018 року, яким з ОСОБА_2 , були стягнуті аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття у твердій грошовій сумі у розмірі 300 гривень, повернути до справи без виконання. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, п.3 ч. 3 ст. 376, п.1,п.4 ч. 1 ст. 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Велегура Михайло Іванович задовольнити частково. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів, на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково. Змінити розмір стягнутих з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 2700/2010 від 02.02.2010 року, аліментів, збільшивши його з 300 грн. до 1309 грн. та стягувати аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття на користь матері дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1309 (одна тисяча триста дев`ять гривень), починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 2-700/2010 від 10.09.2018 року, яким з ОСОБА_2 , були стягнуті аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття у твердій грошовій сумі у розмірі 300 гривень, повернути до справи без виконання. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави у сумі 704,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 лютого 2022 року. Головуючий: Судді: