Постанова Київський апеляційний суд № 760/21482/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №760/21482/19 Головуючий у І інстанції Коробенко С.В. Провадження №22-ц/824/83/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія капітал фінанси» про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом та просив суд першої інстанції визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15 травня 2019 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Капітал Фінанс», за яким відступлено право вимоги за іпотечним договором №1067-0201001/Zфкіп-08 від 28 липня 2011 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року закрито провадження у справі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно закрито провадження у справі та не враховано, що позивач у справі не є суб`єктом господарювання та не здійснював господарської діяльності, а предмет спору стосується недійсності договору відступлення права вимоги в частині такого відступлення за іпотечним договором №1067-0201001/Zфкіп-08 від 28 липня 2011 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ПАТ «Дельта Банк», в якому зазначено, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому не може бути скасована з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі. Додатково у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що оспорюваний правочин укладено між юридичними особами, а тому спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. На підставі викладеного у відзиві, ПАТ «Дельта Банк» просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник ОСОБА_1 - адвокат Шнайдер С.В. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання. Колегія суддів, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, враховуючи наступне. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачами існує спір щодо дійсності правочину, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами Господарського процесуального кодексу України. Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. З огляду на пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 1 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (див. пункт 33 постанови від 1 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, пункт 34 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц). Положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Як вбачається з матеріалів справи предметом оскарження є договір відступлення права вимоги №1387/К від 15 травня 2019 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Капітал Фінанс», який стосується в тому числі й відступлення права вимоги за іпотечним договором №1067-0201001/Zфкіп-08 від 28 липня 2011 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , який є забезпечувальним договором до кредитного договору №1067-0201001/ФК-08 від 27 травня 2011 року, який укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк». На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції помилково виходив з того, що спір підвідомчий господарському суду та з огляду на пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки предметом позову у даній справі є договір відступлення прав вимоги, за якими відступлені права вимоги за іпотечним договором, стороною якого є фізична особа - ОСОБА_1 , які за своїм змістом є цивільно-правовими, а не господарсько-правовими відносинами. Враховуючи те, що між позивачем та відповідачами існує спір щодо визнання недійсними правочинів, яким передано право грошової вимоги за іпотечним договором, стороною якого є фізична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про закриття провадження у цій справі. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального законодавства, які призвели до постановлення помилкової ухвали суду, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія капітал фінанси» про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 лютого 2022 року. Суддя-доповідач Судді: