Постанова 4824 № 367/5249/21

ц[1] КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2022 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника Філіна Е.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 16 листопада 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 16.11.2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Згідно постанови, 12.07.2021 року о 10 год. 35 хв., на вул. Лісова, 140 в м. Буча Київської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Пежо» н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, який від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 16.11.2021 року та прийняти нову постанову, якою провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на недотримання судом першої інстанції вимог ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, оскільки суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, формально підійшов до вивчення обставин справи, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Апелянт вважає, що матеріали справи не містять належних допустимих доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неповним, що свідчить про вибіркову відеофіксацію та не відображає усіх фактичних обставин даної справи, письмові пояснення свідків викладені на заздалегідь приготовлених бланках, заповнених самим же поліцейським, які не містять відомостей про будь-які ознаки сп`яніння, а також відсутня інформація, від якого саме огляду на стан сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) відмовився водій, у зв`язку з чим, на думку апелянта, вказаний відеозапис та письмові пояснення свідків не можна вважати належними та допустимими доказами, а рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того, апелянт вказує, що він повідомляв поліцейському, що не проти пройти огляд в медичному закладі, однак поліцейські не роз`яснили йому процедуру проходження огляду на стан сп`яніння, право на захист, а також наслідки відмови від проходження огляду. Також зазначає, що поліцейські жодним чином не перевіряли наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення і ці ознаки не повідомлялись свідкам, які підписували протокол. На переконання апелянта, складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення не підтверджує його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише свідчить про упередженість та суб`єктивне ставлення до нього з боку працівників поліції. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Філіна Е.В. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та апеляційні доводи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та прийняв рішення, зміст якого відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №326677 від 12.07.2021 року (а.с. 1), в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови), при цьому пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями цих свідків, які засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння як за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі (а.с. 3); даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 12.07.2021 року (а.с. 2), в якому наведені ознаки сп`яніння виявлені поліцейським у водія ОСОБА_1 ; даними рапорту інспектора БПП в с. Чайки УПП у Київській області (а.с. 4) щодо обставин вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення; розпискою ОСОБА_1 від 12.07.2021 року (а.с. 5), який зобов`язався залишити автомобіль на місці зупинки та в подальшому ним не керувати, що підтверджує факт його відсторонення від керування транспортним засобом, а також даними відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівника поліції (а.с. 6), які повністю підтверджують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Судом першої інстанції належним чином були досліджені дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким дана належна оцінка, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські не перевіряли наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння і ці ознаки не повідомлялись свідкам, які підписували протокол, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції, а тому невиконання водієм транспортного засобу вимоги працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп`яніння, що входить до кола його повноважень, не може бути визнано правомірним, навіть якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною. Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 6), поліцейський в присутності двох свідків неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», на що останній відмовився, після чого поліцейський запропонував пройти такий огляд у лікаря-нарколога, проте останній від проходження огляду також відмовився, вказуючи, що він самостійно пройде огляд на стан сп`яніння завтра вранці. При цьому поліцейським було роз`яснено водію ОСОБА_1 , що якщо він відмовляється від проходження огляду на місці зупинки або в медичному закладі, стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду, за що йому загрожує штраф в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Тобто, зафіксовані на вказаному відеозаписі обставини повністю узгоджуються з даними викладеними поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , які спростовують доводи його апеляційної скарги про те, що поліцейські не роз`яснили йому процедуру проходження огляду на стан сп`яніння та наслідки відмови від проходження огляду. Апеляційні твердження ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи про те, що коли його зупинили працівники поліції він перебував у тверезому стані, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 був складений не за керування ним транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а саме за порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто за відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що наявний у справі відеозапис та письмові пояснення свідків не можна вважати належними і допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, з підстав того, що вказаний відеозапис є неповним, а пояснення свідків викладені на завчасно заготовлених бланках, апеляційний суд також вважає безпідставними, оскільки положення КУпАП та вищевказаної Інструкції не містять вимог щодо форми та змісту письмових пояснень свідків, функція яких полягає лише у засвідченні відмови водія транспортного засобу від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, а згідно даних наявного у справі відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на місці події зафіксовано двох свідків, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі у лікаря-нарколога, що засвідчили ці свідки, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях (а.с. 3). Крім того, за приписами положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Інших доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного рішення та спростовували його висновки апелянтом не наведено, а його посилання на те, що працівники поліції діяли стосовно нього упереджено та всупереч вимог діючого законодавства, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ці обставини не є предметом перевірки апеляційним судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і в разі, якщо ОСОБА_1 вважає незаконними дії працівників поліції, він не позбавлений можливості оскаржити ці дії в іншому передбаченому законом порядку. За викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Ірпінського міського суду Київської області від 16.11.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування та закриття стосовно нього провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без зміни. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду І.М. Сілкова Справа: №367/5249/21; Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Провадження: №33/824/196/2022 Головуючий у І інстанції: Шестопалова Я.В. Головуючий в апеляційній інстанції: Сілкова І.М.