Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/693/21

Справа № 301/693/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 31 січня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кондора Р.Ю., Бисага Т.Ю. з участю секретаря судового засідання: Жганич К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Золотар М.М., за позовом ОСОБА_1 до Лисичівської сільської ради Іршавського району, третіх осіб без самостійних вимог: Іршавська нотаріальна контора Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування встановив: 25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Лисичівської сільської ради Іршавського району, де треті особи без самостійних вимог: Іршавська державна нотаріальна контора Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування. Мотивує свої вимоги тим, що є дочкою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день своєї смерті батько мав у приватній власності нерухоме майно, що складалося із житлового будинку з господарськими спорудами (сарай, гараж, огорожа), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак батько не залишив заповіту на належне йому майно на день смерті і тому позивачка як його дочка є спадкоємцем першої черги за законом. На момент смерті ОСОБА_4 проживав сам, хоча в його будинку і була зареєстрована внучка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - дочка сестри ОСОБА_3 , про що вказано у виписці з погосподарської книги, долученої до позовної заяви. Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після смерті немає. Мама з батьком була розведена ще у 2002 році і померла у 2004 році, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу та копією свідоцтва про смерть. Іншої сім`ї у померлого не було і дітей також, крім неї із сестрою. Батьки ОСОБА_4 також померли. Отже є тільки двоє спадкоємців першої черги за законом, це позивачка та її сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Та 19.07.2018 року позивачка своєчасно подала до Іршавської державної нотаріальної контори заяву під №255 про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частку спадкового майна після смерті батька за спадковою справою №122/2018/62692630 заведеною 12 липня 2018 року за заявою її сестри ОСОБА_3 , до якої додані копії правовстановлюючих документів на спадкове майно. ОСОБА_1 не змогла надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів, оскільки їх у неї немає. На її думку оригінали таких правовстановлюючих документів знаходяться у сестри ОСОБА_3 , яка чомусь не бажає розмовляти на цю тему, можливо вона їх втратила, а може має якусь іншу причину. Із-за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на майно ОСОБА_4 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на свою частку в спадщині. ОСОБА_3 також не отримала свідоцтва про право на спадщину на свою частку. Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовлено. Заперечуючи доводи даного рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог норм процесуального права не навів жодного аргументу з якого можна би було зрозуміти та встановити підстави відмови у позові. Судом не встановлено і тієї обставини чи порушені права позивача і чому подано позов. Суд не може просто так послатися на необґрунтованість позову без зазначення конкретних висновків. Через те, що в неї немає правовстановлюючих документів на спадкове майно, а тому такі і не змогла надати нотаріусу, що призвело до відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Отримати дублікати таких документів не може через те, що такі видано на ОСОБА_4 який помер. А тому єдиним способом захисту своїх спадкових прав є подання позову до суду про визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування. За наведених обставин і просила задовольнити апеляційну скаргу. У зазначене судове засідання сторони не з`явились. Від адвоката Огорілко Ю.В. який представляє інтереси ОСОБА_1 надійшло клопотання-заяву про відкладення розгляду справи із-за перебування на лікарняному. Від ОСОБА_1 не надходило жодних заяв про відкладення розгляду справи. Третя особа ОСОБА_3 подала заяву про здійснення розгляду справи за її відсутності. За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами. У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (ч. 1 ст. 372 ЦПК України). Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання, стосовно наведеної у заяві адвоката Огорілко Ю.В. обставини, зокрема перебування на лікуванні, то колегія суддів вважає, що зазначена причина з огляду на суб`єктний склад учасників даної справи не призведе до порушення процесуальних прав позивачки. Тим більше, що ніщо не перешкоджало самій ОСОБА_1 з`явитись в дане судове засідання. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в цьому судовому засіданні за відсутності сторін та представника, оскільки їх неявка не вплине на розгляд справи так-як має місце неналежний склад сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зокрема вважав, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є Лисичівська сільська рада, хоч іншим спадкоємцем є ОСОБА_3 , яка виступає в даній справі як третя особа. При цьому, судом зазначено, що спадкоємцем на іншу частину спадкового майна є сестра позивачки - ОСОБА_3 , яка вчасно прийняла спадщину та в якої як зазначено в позовній заяві можуть знаходитись оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. І за цих обставин, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог. Проте, апеляційний суд не може погодиться з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних обставин. Судом встановлено, що 19 липня 2018 року ОСОБА_1 подала до Іршавської державної нотаріальної контори заяву за №255 про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частку спадкового майна після смерті батька за спадковою справою №122/2018/62692630 заведеною нотаріальною конторою 12 липня 2018 року на підставі заяви іншого спадкоємця. Постановою завідувача Іршавської державної нотаріальної контори від 24 вересня 2020 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно та рекомендовано звернутися із позовом до суду. Оскільки вона від своєї частки спадкового майна не відмовилась і своєчасно подала заяву до Іршавської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті мого батька то при відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно має право подати до суду позов про визнання права власності у порядку правонаступництва. Посилається на те, що хоч у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, однак право власності батька ОСОБА_4 на цей житловий будинок АДРЕСА_1 , підтверджується: - копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 . Серія НОМЕР_1 від 19.12.2011 року; - копією Витягу про державну реєстрацію прав ОСОБА_4 на житловий будинок з надвірними спорудами №33082138 від 06.02.2012року; - копією Інвентаризайної справи №6361(261/35946913 на домоволодіння ОСОБА_4 №330; - витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі №52583679 від 12.07.2018 року; - випискою з негосподарської книги на власника будинку ОСОБА_4 записаного під №4; - листом КП Іршавське БТІ про реєстрацію нерухомого майна за ОСОБА_4 в книзі реєстрації №2 за реєстровим номером №261. Проте, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Згідно вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Та при цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Враховуючи зміст ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а уразі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється судом ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача. Разом з цим ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Та відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його відсутності (належного відповідача) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього. Із наведеного вище вбачається, що позивачем подано позов, вимоги якого стосуються визнання права власності у порядку спадкування. При цьому, позовні вимоги обґрунтовуються тим, що спадкоємцем на іншу частину спадкового майна є сестра позивачки - ОСОБА_3 , яка вчасно прийняла спадщину та в якої можуть знаходитись оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. Але чомусь не бажає розмовляти на цю тему, бо можливо вона їх втратила, а може має якусь іншу на це причину. Спадкову справу за №122/2018/62692630 заведеною нотаріальною конторою 12 липня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_3 . Однак, таку не залучено до участі в справі в якості відповідача, прав та обов`язків якої такий спір безпосередньо стосується. При зверненні до суду, ОСОБА_1 визначено статус ОСОБА_3 , як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору і це при тому, що вона також являється спадкоємцем першої черги та першою подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є менш значимим у порівнянні зі процесуальним статусом відповідача, оскільки як передбачено ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. У статусі третьої особи ОСОБА_3 позбавлена можливості скористатись ширшими правами, якими наділено відповідача як сторони процесу. Отже без залучення особи, для якої таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, суд не міг давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору. Без залучення належного відповідача ОСОБА_3 , на права та обов`язки якої впливатиме таке судове рішення, і яка може бути залучена виключно за заявою позивача, суд вирішувати питання по суті спору не в змозі. З огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судом обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно вирішив спір по суті без залучення належного відповідача. Ураховуючи вказані обставин та вищенаведені норми права, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову внаслідок пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача, який не може нести матеріально-правову відповідальність у спірних правовідносинах. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене та керуючись вимогами статей 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2021 року скасувати та постановити у даній справі постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до Лисичівської сільської ради Іршавського району про визнання права власності у порядку спадкування. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 03 лютого 2022 року. Суддя-доповідач: Судді: