Постанова 4873 № 911/3323/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" лютого 2022 р. Справа№ 911/3323/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Мальченко А.О. Яковлєва М.Л. Секретар судового засідання: Мельничук О.С., За участю представників сторін від прокуратури - Голуб Є.В., від позивача 1 - не з`явились, від позивача 2 - не з`явились, від відповідача 1 - не з`явились, від відповідача 2 - не з`явились, розглядає апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2021 року про повернення позовної заяви без розгляду у справі №911/3323/21 (суддя Саванчук С.О.) За позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі:

1. Київської обласної державної адміністрації

2. Міністерства культури та інформаційної політики України до:

1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський"

2. Бучанської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - ВСТАНОВИВ: У 2021 році Заступник Генерального прокурора" в інтересаї держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський" та Бучанської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2021 року позовну заяву Заступника Генерального прокурора повернуто заявнику без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурором не дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у прокурора відсутні підстави звернення до суду, зокрема, в інтересах суб`єктів владних повноважень в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, що є підставою для повернення позову на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Офіс Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2021 року у справі №911/3323/21 та направити матеріали позовної заяви для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з невідповідністю висновків місцевого господарського суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема прокурор вважає, що ним у листах від 31.05.2021 року стверджувалося про наявність порушення інтересів держави - перебування у приватній власності земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка архітектури. Отже, на думку прокурор з червня 2021 року Київська ОДА та Міністерству було достеменно відомо про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. Крім того прокурор вказує, що нездійснення захисту порушених інтересів відповідним органами державної влади підтверджується бездіяльністю Київської ОДА та Міністерства щодо вжиття заходів з повернення земельної ділянки та пам`ятки архітектури державну власність упродовж тривалого часу - протягом 5 місяців. Також, скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність викладу в листах прокурора від 05.11.2021 року відомостей про встановлення факту порушення законодавства після перевірки отриманих документів не ґрунтуються на нормах законодавства. Окрім того прокурор наголошує, що суд першої інстанції не врахував, що зволікання з вжиттям ефективних заходів з повернення земельної ділянки у державну власність може призвести до руйнування пам`ятки внаслідок нецільового використання земельної ділянки, а також до втрати її особливої цінності та виключної значимості для Українського народу. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Яковлєв М.Л., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2021 року у справі №911/3323/21 та призначено розгляд справи на 03.02.2022 року. 25.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача 1 надійшли пояснення до апеляційної скарги в яких останній просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу суду першої інстанції. В судовому засіданні 03.02.2022 року прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача 1, позивача 2, відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача 1, позивача 2, відповідача 1 та відповідача

2. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Як вже було зазначено вище, у листопаді 2021 року Заступник Генерального прокурора" в інтересаї держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський" та Бучанської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позову прокурор вказував, що спірна земельна ділянка, що на праві власності належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський" належить до земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, тобто, є обмежено оборотоздатним об`єктом цивільних прав та не може передаватись із державної у приватну власність. Як зазначив прокурор, за результатами опрацювання відомостей Публічної кадастрової карти України та інформації, розміщеної в електронних засобах масової інформації, прокурором встановлено, що на земельній ділянці площею 13,9712 га з кадастровим номером 3222487000:04:003:0682, яка належить на праві приватної власності відповідачу, розташована пам`ятка архітектури. Вказані відомості є публічними, а доступ до них не потребує отримання спеціальних прав або наявності відповідних повноважень. В подальшому, листом №15/3/3-19вих-21 від 31.05.2021 року прокурор звернувся до Київської обласної державної адміністрації. (а.с. 44). Також, листом №15/3/3-18вих-21 від 31.05.2021 року прокурор звернувся до Міністерства культури та інформаційної політики України. (зворот а.с. 19). У вказаних вище листах, прокурор повідомив про знаходження на земельній ділянці площею 13,9712 га з кадастровим номером 3222487000:04:003:0682, яка належить на праві приватної власності Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський", пам`ятки археології, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Також у листах було повідомлено про нормативно-правовий акт, який визначає статус пам`ятки, як об`єкта культурної спадщини національного значення, а також вказано про відкриті джерела інформації, які підтверджують порушення інтересів держави (публічна кадастрова карт України). Й наостанок, прокурор запросив інформацію, чи вживались та будуть вживатися заходи для захисту порушених інтересів держави щодо пам`ятки «Городище «Велике Ходосівське» та пов`язаних із нею земельних ділянок. Київська обласна державна адміністрація листом №01-43/1480 від 07.06.2021 року у відповідь на лист прокурора прокуратури повідомила, що у зв`язку із значним обсягом пошукової роботи за запитом виконати його в строк до 08.06.2021 року немає можливості, тому виконання запиту подовження на 10 днів. (а.с. 45). Також, листом №01-43/1480(2) від 23.06.2021 року Київська обласна державна адміністрація у відповідь на запит прокуратури направила документи, що стосуються зазначеного об`єкта культурної спадщини, однак відомостей щодо вжиття заходів та намір здійснити захист порушених інтересів держави вказано не було. (зворот а.с. 45). Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 08.09.2021 року у відповідь на запит прокурора повідомило, що заходи контролю за дотриманням законодавства України про охорону культурної спадщини в частині збереження об`єкта культурної спадщини не здійснювались. (а.с. 21). В подальшому, листами №15/3/3-43095-21 та №15/3/3-43095-21 від 05.11.2021 року Офіс генерального прокурора повідомив Міністерство культури та інформаційної політики України та Київську обласну державну адміністрацію про прийняття рішення про звернення до Господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Київської обласної державної адміністрації до Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 13,9712 га з кадастровим номером 3222487000:04:003:0682. (а.с. 155). Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов до висновку про повернення позову на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України оскільки прокурором не дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у прокурора відсутні підстави звернення до суду, зокрема, в інтересах суб`єктів владних повноважень в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до компетенції яких віднесені відповідні повноваження. Проте, колегія суддів не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави. Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України). Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18. Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"). Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18). Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Разом з тим, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. Колегія суддів зазначає, що прокурором до позову долучено листи №15/3/3-19вих-21 від 31.05.2021 року та №15/3/3-18вих-21 від 31.05.2021 року. (а.с. 19, 44). Зі змісту зазначених листів вбачається, що прокурор повідомив позивачів у даній справі про знаходження на земельній ділянці площею 13,9712 га з кадастровим номером 3222487000:04:003:0682, яка належить на праві приватної власності Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський", пам`ятки археології, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Крім того, прокурор запросив інформацію, чи вживались та будуть вживатися заходи для захисту порушених інтересів держави щодо пам`ятки «Городище «Велике Ходосівське» та пов`язаних із нею земельних ділянок. Отже, колегія суддів зазначає, що з 31.05.2021 року Київська обласна державна адміністрація та Міністерство культури та інформаційної політики України знали або повинні були знати про можливе порушення інтересів держави, оскільки прокурором було звернуто на це увагу. Крім того, як вбачається з відповіді №01-43/1480(2) від 23.06.2021 року Київська обласна державна адміністрація не зазначила будь-яких відомостей щодо вжиття заходів та намір здійснити захист порушених інтересів держави. (зворот а.с. 45). Також, як вже було вказано, Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 08.09.2021 року у відповідь на запит прокурора повідомило, що заходи контролю за дотриманням законодавства України про охорону культурної спадщини в частині збереження об`єкта культурної спадщини не здійснювались. (а.с. 21). Тобто з вказаних вище відповідей Київської обласної державної адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України не можливо встановити причини не здійснення ними захисту порушених інтересів держави, що не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Також до позовної заяви на підтвердження повідомлення позивачів про звернення прокурора з даним позовом долучено повідомлення №15/3/3-43095-21 та №15/3/3-43095-21 від 05.11.2021 року в яких Офіс генерального прокурора зазначив про прийняття рішення про звернення до Господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Київської обласної державної адміністрації до Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 13,9712 га з кадастровим номером 3222487000:04:003:0682 в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». (а.с. 155). Крім того, в позовній заяві прокурором зазначено, що землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, є обмежено обороноздатними об`єктами цивільних прав та не можуть передаватись із державної у приватну власність. Отже, стосовно земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології установлено пріоритет права власності Українського народу, державної власності над приватною. В той же час, захист порушених прав держави шляхом повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема особливим статусом землі. Отже, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність. Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, колегією суддів встановлено, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Київською обласною державною адміністрацією та Міністерством культури та інформаційної політики України, з якого вбачається, що компетентний орган був, або повинен був бути достеменно обізнаний з фактом наявності необхідності захисту порушених інтересів держави з 31.05.2021 року, проте протягом 6 місяців не здійснили самостійний захист інтересів держави в суді. Щодо висновку місцевого господарського суду, що повідомлення прокурора від 05.11.2021 року не місять відомостей про встановлення факту порушення законодавства після перевірки отриманих документів, колегія суддів зазначає, що законодавство не визначає обов`язку прокурора викладати у вказаному повідомленні про подання позову відомості щодо обставин порушення інтересів держави та відповідне обґрунтування. Щодо висновку місцевого господарського суду, що прокурор звернувся до суду через 2 дні після отримання повідомлення Київською обласною державною адміністрацією та раніше отримання повідомлення Міністерством культури та інформаційної політики України, тобто, без дотримання розумного строку, що, у свою чергу, свідчить про порушення прокурором порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" колегія суддів зазначає наступне. Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. На думку колегії суддів, при наданні вказаного вище висновку суд першої інстанції у першу чергу зосередився на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до позивачів та поданням позову у даній справі, проте не приділив достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Колегія суддів звертає увагу, що в позові прокурор вказав, що перебування земельної ділянки, на якій розташований об`єкт культурної спадщини національного значення - пам`ятка археології «Городище «Велике Ходосівське», у приватній власності з цільовим призначенням земельної ділянки - для захисних насаджень (землі сільськогосподарського призначення) становить загрозу безповоротної втрати пам`ятки археології, як невідворотного джерела інформації про зародження і розвиток цивілізації. Отже, колегія суддів зазначає, що у даних конкретних обставинах місцевому господарському суду слід було врахувати, що спір у цій справі виник щодо особливо цінних земель, тобто земель, яким державою, через їх характеристики надається особливий статус. Такі землі задовольняють публічний інтерес та підлягають підвищеній охороні, а тому у разі виявлення правопорушень при розпорядженні такими землями, усі уповноважені органи, зокрема, і прокурор, зобов`язані діяти невідкладно. (схожий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №927/468/20. Відтак, колегія суддів вважає, що застосований судом першої інстанції підхід є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору. Критерій "розумності", який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 має визначається з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. Окрім того, колегія суддів вже зазначала, що що компетентний орган в даному випадку був, або повинен був бути достеменно обізнаний з фактом наявності необхідності захисту порушених інтересів держави з 31.05.2021 року, що свідчить про тривалу, з 31.05.2021 року бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави. З наведених мотивів колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора в апеляційній скарзі та констатує, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. За таких обставин висновок місцевого господарського суду про відсутність не дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" є помилковим. Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.08.2020 у справі №914/1000/19. Наведене вище свідчить про помилковість висновків місцевого господарського суду про відсутність підстав звернення до суду прокурора, зокрема, в інтересах суб`єктів владних повноважень в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області від 22.11.2021 року з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції. В той же час посилання місцевого господарського суду на постанови Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №906/408/20, від 19.10.2021 року у справі №914/601/17, від 13.05.2021 року у справі №806/1001/17 та від 29.04.2021 року у справі №420/5121/20 не може свідчити в даному випадку про відсутність у прокурора підстав для звернення з даним позовом виходячи за наступного. Колегія суддів враховує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18). Отже, з аналізу обставин у справі №914/601/17 та справі №806/1001/17 колегією суддів встановлено, що під час розгляду даних справ прокурором взагалі не було здійснено попереднього повідомлення позивачів про наявність порушення інтересів держави, у справі №906/408/20 було встановлено обставини, що прокурор в попередньому повідомленні взагалі не вказав про виявлені обставини порушення інтересів держави, а у справі №420/5121/20 прокурором не доведено необхідність захисту інтересів держави саме прокурором. Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст.271 ГПК України). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора, скасування ухвали Господарського суду Київської області від 22.11.2021 у справі №925/41/19 з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 240, 255, 267 - 271, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на ухвалу господарського суду Київської області від 22.11.2021 року №911/3323/21 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 22.11.2021 року №911/3323/21 скасувати.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3323/21 для подальшого розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 03.02.2022 року. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді А.О. Мальченко М.Л. Яковлєв