Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/2946/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2128/22 Справа № 209/2946/19 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Бондаренко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 18 серпня 2005 року між ним, як покупцем, та ОСОБА_4 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу будівлі павільйону загальною площею 472,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчено нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В., зареєстровано в рестрі за № 3761. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2008 року уо справі № 2-1620-2008 позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання права власності на переобладнане майно, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - комплекс будівль, що складається зі складу А-1, площею 472,8 кв.м., адміністративно-побутової будівлі Б-1, площею 39,0 кв.м., насосної В-1, площею 5,6 кв.м., побутової будівлі Г-1, площею 24,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . 20 жовтня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна загальною площею 541,7 кв.м. 05 січня 2010 року між ОСОБА_1 , в особі його представника за довіреністю ОСОБА_5 з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з іншої сторони було укладено договір оренди об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 строком на 30 місяців. 06 січня 2010 року ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 склали акт прийому-передачі орендованого нерухомого майна, а також ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 грошові кошти в якості передоплати за 6 місяців, кошти на проведення робіт, пов`язаних з газифікацією об`єкту оренди з обумовленням строку виконання ОСОБА_1 зобов`язань строком до 16 березня 2010 року. Оскільки, на думку ОСОБА_6 позивач не виконав зобов`язання перед ним, ОСОБА_6 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків. Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року позов задоволено, розірвано договір оренди, стягнуто із ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування збитків за договором оренди та вирішено у разі відсутності коштів у ОСОБА_1 звернути стягнення на комплекс будівель, що орендується та належить орендодавцеві на підставі права приватної власності який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа об`єкта що орендується складає 541,7 кв.м., з яких А-1 Будівля павільйону (472,8) кв.м., Б-1 Адміністративно-побутова будівля (39,0) кв.м.; В-1 Насосна (5,6) кв.м., Г-1 побутова будівля (24,3) кв.м.ринкова вартість якого на момент укладання договору оренди згідно експертної оцінки склала 128182,80 грн. шляхом передачі права власності на вказаний об`єкт на ОСОБА_6 .. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року визнано мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 затверджено мирову угоду, за змістом якої ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Цією ж ухвалою суду визнано за ОСОБА_6 право власності на вищевказане нерухоме майно. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвалою від 30 листопада 2010 року відхилено скаргу ОСОБА_1 , рішення залишено без змін. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При повтороному розгляді справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою в якій просить визнати Договір оренди об`єкта нерухомості від 05 січня 2010 року неукладеним. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, розірвано договір оренди, стягнуто з ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування збитків. В іншій частині - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2012 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_6 в його позовних вимогах до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди об`єкти нерухомості та відшкодування збитків. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вказане рішення апеляційного суду не оскаржено, воно вступило в законну силу - 11 грудня 2012 року. Тобто, цим рішенням скасовані повністю попередні рішення по вказаній справі, відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 . Оскільки рішенням апеляційного суду скасовано рішення суду попередньої інстанції, тоиу ОСОБА_1 з 11 грудня 2012 року був законним власником спірного нерухомого майна. Позивач з"ясував, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірного об`єкту є ОСОБА_2 .. Право власності на спірний об`єкт ОСОБА_2 отримав внаслідок укладення двох договорів купівлі-продажу від 18 листопада 2016 року та 19 листопада 2016 року. Зазначає, він не укладав із ОСОБА_2 жодних правочинів на відчуження свого майна. Йому не відомо хто був стороною договору купівлі-продажу майна, а оскільки всі рішення, на підставі яких позивача позбавлено права власності були скасовані. Зазначає, що він має право витребувати своє майно на підставі ст. 388 ЦК України, що і стало підставою для звернення до суду. Також він дізнався, що 17 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 були укладені договори іпотеки зареєстровані приватний нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Занько Е.П. за номерами №39, 40, предметом яких є вказаний об"єкт нерухомого майна. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд витребувати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєструвати право власності на комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсними договори іпотеки від 17 січня 2017, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстровані приватний нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Занько Е.П. за номерами №39, 40 з моменту їх укладення; судові витрати покласти на відповідачів. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності та визнання недійсним договору іпотеки в частині позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 17 січня 2017 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Занько Е.П., зареєстрований в реєстрі за № 40 (т.3 а.с.35). Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішенні суду від 12 квітня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Фесюк Ю.О. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, кадастровий номер 1210400000:01:010:009 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності Кам"янської міської ради Дніпропетровської області (т.1 а.с.96). 18 серпня 2005 року між ОСОБА_1 , як покупцем, та ОСОБА_4 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу будівлі павільйону загальною площею 472,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В., зареєстровано в реєстрі за №3761(т.1 а.с.11). Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2008 року у справі №2-1620-2008 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання права власності на переобладнане майно, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - комплекс будівель, що складається зі складу А-1, площею 472,8 кв.м., адміністративно-побутової будівлі Б-1, площею 39,0 кв.м., насосної В-1, площею 5,6 кв.м., побутової будівлі Г-1, площею 24,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили (т.1 а.с.13, 14). 20 жовтня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна загальною площею 541,7 кв.м., що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с.15). 05 січня 2010 року між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір оренди вказаного об`єкта нерухомого майна строком на 30 місяців. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року у справі №2-1060/10 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків, задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 . Розірвано договір оренди комплексу будівель від 05 січня 2010 року, складений між ФОП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 кошти у розмірі 128998 грн. у рахунок відшкодування збитків за договором оренди. У разі відсутності коштів у ОСОБА_1 звернуто стягнення на комплекс будівель, що орендується та належить орендодавцеві на підставі права приватної власності який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа об`єкта що орендується складає 541,7кв.м., з яких А-1 Будівля павільйону (472,8) кв.м., Б-1 Адміністративно-побутова будівля (39,0) кв.м.; В-1 Насосна (5,6) кв.м., Г-1 побутова будівля (24,3) кв.м. ринкова вартість якого на момент укладання договору оренди згідно експертної оцінки склала 128182 грн. 80 коп. шляхом передачі права власності на вказаний об`єкт на ОСОБА_6 (т.1 а.с.23, 24). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року у справі №2-1060/10 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків визнано мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , за умов: ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 добровільно передає, а ОСОБА_6 приймає приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Передача приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відбулася добровільним шляхом 10 травня 2010 року. Сторони претензій одна до одної не мають, дану мирову угоду оскаржувати не будуть. Визнано за ОСОБА_6 право власності на комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., з яких А-1 Будівля павільйону (472,8) кв.м., Б-1 Адміністративно-побутова будівля (39,0) кв.м.; В-1 Насосна (5,6) кв.м., Г-1 побутова будівля (24,3) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.25, 26) Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року залишено без змін.(т.1 а.с.27-29). 02 грудня 2011 року між ОСОБА_8 , як продавцем, та ОСОБА_9 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальною площею 541,7 кв.м. Вказане нерухоме майно належить продавцю на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року про затвердження (визнання) мирової угоди. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В.Ю., зареєстровано в реєстрі за №2692 (т.3 а.с.126). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.30-33). Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2012 року у справі №2-1150/3727/12 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання договору оренди неукладеним, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 . Розірвано договір оренди комплексу будівель від 05 січня 2010 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 , що діяв на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія ВО1 №260577 від 14 липня 2005 року ("Орендодавець") в особі ОСОБА_5 , що діяв на підставі довіреності, з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з іншої сторони ("Орендар"). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 кошти у розмірі 128998 грн. в рахунок відшкодування збитків за договором оренди. В іншій частині відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.1 а.с.34-38). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2012 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_6 в його позовних вимогах до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків. В іншій частині рішення суду залишено без змін (т.1 а.с.39-42). 18 листопада 2016 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_9 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальною площею 541,7 кв.м. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1769 (т.3 а.с.14, 15). 19 листопада 2016 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_9 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальною площею 541,7 кв.м. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1770 (т.3 а.с.16, 17). 17 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Занько Е.П., зареєстрований в реєстрі за №40, відповідно до умов якого у забезпечення виконання зобов`язань за основним договором іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку комплекс будівель (А-1 - будівля павільйону площею - 472,8 кв.м.; Б-1 - адміністративно-побутова будівля площею - 39,0 кв.м.; В-1 - насосна площею - 5,6 кв.м.; Г-1 - побутова будівля площею - 24,3 кв.м.) загальною площею - 541,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. а.с.31, 32). Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року у справі №209/440/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Дніпровського міського округу Занько Е.П. про визнання договору іпотеки недійсним у зв`язку з відсутністю основного зобов`язання, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір іпотеки від 17 січня 2017 року, підписаний між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як іпотекодавцем, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , як іпотекодержателем, на забезпечення виконання зобов`язань, що виникло у іпотекодавця перед іпотекодержателем на підставі договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Занько Е.П., зареєстрований в реєстрі за №40, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов`язань за основним договором іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку комплекс будівель (А-1 - будівля павільйону площею 472,8 кв.м.; Б-1 - адміністративно-побутова будівля площею - 39,0 кв.м.; В-1 - насосна площею - 5,6 кв.м.; Г-1 - побутова будівля площею - 24,3 кв.м.) загальною площею - 541,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Вказане рішення суду набрало законної сили 07 серпня 2020 року (т.3 а.с.24-30). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного засування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ч.2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом (ч.ч. 1, 2ст. 321 ЦК України). Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Таким чином, положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно частини 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). У справі встановлено, земельна ділянка, кадастровий номер 1210400000:01:010:009 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності Кам"янської міської ради Дніпропетровської області (т.1 а.с.96). 18 серпня 2005 року між ОСОБА_1 , як покупцем, та ОСОБА_4 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу будівлі павільйону загальною площею 472,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В., зареєстровано в реєстрі за №3761(т.1 а.с.11). Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2008 року у справі №2-1620-2008 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання права власності на переобладнане майно, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - комплекс будівель, що складається зі складу А-1, площею 472,8 кв.м., адміністративно-побутової будівлі Б-1, площею 39,0 кв.м., насосної В-1, площею 5,6 кв.м., побутової будівлі Г-1, площею 24,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили (т.1 а.с.13, 14). 20 жовтня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна загальною площею 541,7 кв.м., що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с.15). 05 січня 2010 року між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір оренди вказаного об`єкта нерухомого майна строком на 30 місяців. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року у справі №2-1060/10 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків, задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 . Розірвано договір оренди комплексу будівель від 05 січня 2010 року, складений між ФОП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 кошти у розмірі 128998 грн. у рахунок відшкодування збитків за договором оренди. У разі відсутності коштів у ОСОБА_1 звернуто стягнення на комплекс будівель, що орендується та належить орендодавцеві на підставі права приватної власності який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа об`єкта що орендується складає 541,7кв.м., з яких А-1 Будівля павільйону (472,8) кв.м., Б-1 Адміністративно-побутова будівля (39,0) кв.м.; В-1 Насосна (5,6) кв.м., Г-1 побутова будівля (24,3) кв.м. ринкова вартість якого на момент укладання договору оренди згідно експертної оцінки склала 128182 грн. 80 коп. шляхом передачі права власності на вказаний об`єкт на ОСОБА_6 (т.1 а.с.23, 24). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року у справі №2-1060/10 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків визнано мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , за умов: ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 добровільно передає, а ОСОБА_6 приймає приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Передача приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відбулася добровільним шляхом 10 травня 2010 року. Сторони претензій одна до одної не мають, дану мирову угоду оскаржувати не будуть. Визнано за ОСОБА_6 право власності на комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., з яких А-1 Будівля павільйону (472,8) кв.м., Б-1 Адміністративно-побутова будівля (39,0) кв.м.; В-1 Насосна (5,6) кв.м., Г-1 побутова будівля (24,3) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.25, 26) Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року залишено без змін.(т.1 а.с.27-29). 02 грудня 2011 року між ОСОБА_8 , як продавцем, та ОСОБА_9 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальною площею 541,7 кв.м. Вказане нерухоме майно належить продавцю на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року про затвердження (визнання) мирової угоди. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В.Ю., зареєстровано в реєстрі за №2692 (т.3 а.с.126). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.30-33). Таким чином, мирова угода, яка була затверджена ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року у справі №2-1060/10 після ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року у цій справі на стадії його виконання, є недійсною з моменту її підписання сторонами, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, і рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №820/609/18. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2012 року у справі №2-1150/3727/12 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання договору оренди неукладеним, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 . Розірвано договір оренди комплексу будівель від 05 січня 2010 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 , що діяв на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія ВО1 №260577 від 14 липня 2005 року ("Орендодавець") в особі ОСОБА_5 , що діяв на підставі довіреності, з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з іншої сторони ("Орендар"). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 кошти у розмірі 128998 грн. в рахунок відшкодування збитків за договором оренди. В іншій частині відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.1 а.с.34-38). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2012 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_6 в його позовних вимогах до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків. В іншій частині рішення суду залишено без змін (т.1 а.с.39-42). 18 листопада 2016 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_9 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальною площею 541,7 кв.м. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1769 (т.3 а.с.14, 15). 19 листопада 2016 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_9 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальною площею 541,7 кв.м. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1770 (т.3 а.с.16, 17). 17 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Занько Е.П., зареєстрований в реєстрі за №40, відповідно до умов якого у забезпечення виконання зобов`язань за основним договором іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку комплекс будівель (А-1 - будівля павільйону площею - 472,8 кв.м.; Б-1 - адміністративно-побутова будівля площею - 39,0 кв.м.; В-1 - насосна площею - 5,6 кв.м.; Г-1 - побутова будівля площею - 24,3 кв.м.) загальною площею - 541,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. а.с.31, 32). Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року у справі №209/440/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Дніпровського міського округу Занько Е.П. про визнання договору іпотеки недійсним у зв`язку з відсутністю основного зобов`язання, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір іпотеки від 17 січня 2017 року, підписаний між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як іпотекодавцем, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , як іпотекодержателем, на забезпечення виконання зобов`язань, що виникло у іпотекодавця перед іпотекодержателем на підставі договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Занько Е.П., зареєстрований в реєстрі за №40, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов`язань за основним договором іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку комплекс будівель (А-1 - будівля павільйону площею 472,8 кв.м.; Б-1 - адміністративно-побутова будівля площею - 39,0 кв.м.; В-1 - насосна площею - 5,6 кв.м.; Г-1 - побутова будівля площею - 24,3 кв.м.) загальною площею - 541,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Вказане рішення суду набрало законної сили 07 серпня 2020 року (т.3 а.с.24-30). Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року закрито провадження у цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності та визнання недійсним договору іпотеки в частині позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 17 січня 2017 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Занько Е.П., зареєстрований в реєстрі за № 40 (т.3 а.с.35). Таким чином, враховуючи, що мирова угода, яка була затверджена ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року у справі №2-1060/10 після ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року у цій справі на стадії його виконання, є недійсною з моменту її підписання сторонами, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, і рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог, тому всі дії щодо відчуження спірного об"єкта нерухомого майна є незаконними, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. Тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та скасування реєстрації права власності за ОСОБА_2 на вказаний об"єкт нерухомого майна є доведеними та обгрунтованими. Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про реєстрацію за ним право власності на спірний комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне. За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Враховуючи, що у ОСОБА_2 витребувано на користь ОСОБА_1 комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , наявні підстави для внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 право власності на комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо посилання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Фесюк Ю.О. про пропуск позивачем строків позовної давності, слід зазначити, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2016 року та 19 листопада 2016 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_9 , як продавцем, було укладено договори купівлі-продажу по 1/2 частки (за кожним договором) комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальною площею 541,7 кв.м. Договори посвідчені приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1769 та № 1770 (т.3 а.с.14, 15, 16, 17). Таким чином, саме із 18 листопада 2016 року та 19 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_2 став власником спірного об"єкту нерухомого майна і з цього часу відповідачем порушуються права позивача ОСОБА_1 . З вказаними позовними вимогами до ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 у цій справі звернувся до суду у вересні 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності - задовольнити. Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувати реєстрацію права власності, вчинену 18 листопада 2016 року та 19 листопада 2016 року приватним нотаріусом Кам"янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кудрявцевим Вячеславом Олександровичем на комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 право власності на комплекс будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 4 554 грн. 90 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П. Красвітна О.В. Свистунова