Постанова Черкаський апеляційний суд № 697/1773/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/79/22 Справа № 697/1773/21 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Скирда Б. К. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2022 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 697/1773/21 щодо ОСОБА_1 , що надійшли з Канівського міськрайонного суду Черкаської області за апеляційною скаргою захисника Штиха М.М., - в с т а н о в и л а: Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накледено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 454 грн. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 15.08.2021 о 23 год. 40 хв. в м. Каневі по вул. Енергетиків, 127, керував транспортним засобом Citroen Jumpy, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою місцевого суду, захисник ОСОБА_1 - Штих М.М. подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а наполягав на його проведенні в медичному закладі, свідків на місці зупики не було, і адміністративні матеріали в присутності ОСОБА_1 не складалися. Вказує, що місцевим судом покладено в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, показання свідків, хоча безпосередньо їх не допитано. Зазначає, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, та не забезпечено перекладачем, оскільки він не володіє українською мовою, і не здійснено відеофіксацію подій. Заслухавши думку захисника Руденка О.І., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані. Висновок місцевого суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку. Обґрунтування невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, які містяться в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються наявними по справі доказами, зокрема: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 493234 від 15.08.2021, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 15.08.2021 о 23 год. 40 хв. в м. Каневі по вул. Енергетиків, 127, керував транспортним засобом Citroen Jumpy, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДП України (а.с. 1); - письмовими показаннями свідка ОСОБА_2 , згідно яких 15.08.2021 близько 23:50 год. вона була свідком того, як водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці чи в медичному закладі, хоча й мав ознаки алкогольного сп`яніння, від ознайомлення зі змістом протоколу також відмовився (а.с. 2); - письмовими показаннями свідка ОСОБА_3 , в яких остання вказувала про те, що 15.08.2021 близько 23:50 год. працівники поліції запропонували їй бути свідком під час того, як водій ОСОБА_1 буде проходити тест на стан вживання алкоголю, на що вона погодилася, однак водій від проходження тесту відмовився, хоча й мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, від ознайомлення зі змістом протоколу також відмовився (а.с. 3). Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, були предметом перевірки місцевим судом, та їм надана об`єктивна оцінка, з якою погоджується і апеляційний суд. Як вбачається з постанови місцевого суду, ОСОБА_1 не зміг пояснити підстави відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, та нібито наполягав на проведенні такого огляду в медичному закладі. Місцевим судом вірно заначено про те, що водій у відповідності до п.2.5 ПДР України повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду на місці зупинки та в медичному закладі, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_2 .. Свідок ОСОБА_3 вказувала, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження такого огляду на місці зупинки. ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі, хоча міг викласти в ньому свої заперечення, однак цього не зробив, а тому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що останній наполягав на проведенні огляду в медичному закладі. Зазначення свідком ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду лише на місці зупинки, в даному випадку є несуттєвими, а тому доводи апелянта в цій частині є неспроможними. Сам по собі факт не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після складання протоколу, не свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, як про те зазначає апелянт. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України, виданий 25.01.2018 (а.с. 15), тобто тривалий час проживає в Україні, в судовому засіданні місцевого суду не зазначав про те, що не розуміє української мови, з його слів він наполягав на проведенні огляду на стан сп`яніння в лікувальному закладі, тобто розумів вимоги працівників поліції про необхідність проведення огляду на стан сп`яніння після зупинки транспортного засобу під його керуванням, до матеріалів справи не долучав клопотань про призначення йому перекладача, а тому посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не розуміє української мови є неприйнятними. Згідно ч.1 ст. 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапис є одним із видів доказів в справі про адміністративне правопорушення, однак КУпАП не передбачає обов`язкової його наявності в матеріалах справи, як про те зазначено апелянтом. Відповідно до ч.1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі, тобто виклик в судове засідання свідків є правом суду, а не обов`язком, у зв`язку з чим доводи апелянта про те, що місцевим судом не допитано свідків, є необґрунтованими. Доводи апелянта про те, що адміністративні матеріали в його присутності не складалися, та про відсутність свідків на місці події нічим не підтверджені, та спростовуються протоколом, письмовими показаннями, які підписані свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З огляду на викладене, вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно. Вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно. Тому твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження по справі - відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и л а: Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Штиха М.М. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Соломка