Постанова Київський апеляційний суд № 759/12061/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/12061/16 Головуючий у І інстанції -Войтенко Ю.В. апеляційне провадження №22-ц/824/13853/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Верланова С.М., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошиського районного суду м.Києва від 26 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив: Позивач ПАТ «МЕГАБАНК» звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив постановити рішення, яким розірвати кредитний договір № 6-604-823-216-Г (з ануїтетними платежами) від 18.02.2016 р., укладений між ПАТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 , достроково стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.10.1996 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, МФО 351073, код ЄДРПОУ 09804119) заборгованість за кредитним договором №6-604-823-2-16-Г (з ануїтетними платежами) від 18.02.2016 р. в розмірі 48 612,58 грн. (сорок вісім тисяч шістсот дванадцять гривень 58 коп.), що складається з: залишкової суми заборгованості за кредитом - 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок); залишок нарахованих та несплачених відсотків 1 512,58 грн. (одна тисяча п`ятсот дванадцять гривень 58 коп.); залишок нарахованої на несплаченої комісії 3 600,00 грн. (три тисячі шістсот гривень 00 коп.); штрафу, нарахованого згідно з п. 6.3. Договору, у розмірі 13 500,00 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.10.1996 р, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» (61002, м. Харків, вул. Алчевських,30, МФО 351073, код ЄДРПОУ 09804119) судовий збір у розмірі 1450,00 грн. (одна тисяча чотириста п`ятдесят гривень 00 коп.). Свої вимоги мотивує тим, що між Публічним акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 (надалі - «Відповідач») було укладено кредитний договір № 6-604-823-2-16-Г (з ануїтетними платежами) від 18.02.2016 р. на строк з 18.02.2016 р. до 15.02.2019 р. включно, зі сплатою 15 % п`ятнадцять процентів) річних. Тобто позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок). Відповідно до п. 1.4. Договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється відповідачем щомісячними ануїтетними платежами передбаченими Договором. Відповідно до п.1.5. Договору визначення сукупної вартості кредиту (з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх послуг та інших фінансових зобов`язань Позичальника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашення Кредиту) та реальної процентної ставки, а також графік платежів наведено у Додатку №1 до Договору, та є невід`ємною його частиною. Відповідно до п. 3.2.3. Договору Відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати щомісячні платежі ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах. Згідно п.4.5. Договору розмір щомісячного платежу який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 1945,79 грн. (одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять гривень 79 копійок). Станом на 12.07.2016 р. залишкова сума заборгованості за кредитом складає 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок). Відповідно до п. 4.2. Договору погашення кредитної заборгованості та сплату процентів Позичальник здійснює ануїтетними платежами. Сплата ануїтетних платежів здійснюється Відповідачем щомісяця не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Так, сума нарахованих та несплачених прострочених процентів з 01.03.2016 р. по 29.06.2016 р. включно складає - 1 512,58 грн. (одна тисяча п`ятсот дванадцять гривень 58 коп.). В порушення п. 3.2.3 Договору відповідачем не сплачена комісійна винагорода за період з 01.03.2016 р. по 29.06.2016 р. включно у розмірі 3 600,00 грн. (три тисячі шістсот гривень 00 копійок). Відповідно до п. 6.3. Розділу 6 «Відповідальність сторін» відповідач зобов`язався сплатити у разі порушення строків сплати ануїтентних платежів та комісійної винагороди понад 90 (дев`яносто) календарних днів, штраф у розмірі 45 процентів від суми кредиту. Сума штрафу, нарахованого згідно з п. 6.3 Договору становить 13 500,00 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок). Таким чином загальний розмір позовних вимог до відповідача станом на 12.07.2016 р. складає 48 612,58 грн. (сорок вісім тисяч шістсот дванадцять гривень 58 коп.). Станом на 14.07.2016 р. відповідач заборгованість за Договором не сплатив. Таким чином, станом на 12.07.2016 р. заборгованість за кредитним договором №6-604-823-2-16- Г (з ануїтетними платежами) від 18.02.2016 р. становить 48 612,58 грн. (сорок вісім тисяч шістсот лванадцять гривень 58 коп.) та складається з залишку кредиту - 30 000,00 грн., залишку нарахованих та несплачених відсотків - 1 512,58 грн., залишкової суми нарахованої та несплаченої комісії - 3 600,00 грн., штрафу - 13 500,00 грн., у зв`язку з чим відповідно до ст.. 611 ЦК України просив кредитний договір розірвати та достроково стягнути наявну заборгованість. Заочним рішенням Святошиського районного суду м.Києва від 26 квітня 2017 року позов задоволено. Розірвано кредитний договір, укладений між ПАТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 № 6-604-823-216-Г (з ануїтетними платежами) від 18.02.2016 р. Стягнуто з Ковальова ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.10.1996 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, МФО 351073, код СДРПОУ 09804119) заборгованість за кредитним договором №6-604-823-2-16-Г (з ануїтетними платежами) від 18.02.2016 р. в розмірі 48 612,58 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» судовий збір у розмірі 1450,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права скасувати і в задоволенні позову відмовити, оскільки наданий позивачем розрахунок не є належним доказом. Переказ на отримання суми кредиту не підтверджено. Відсутні договір на відкриття карткового рахунку про перерахунок кредитних коштів, не зазначено номер платіжної картки, яка була надана для відкриття рахунку. Крім того, відповідно до ст.. 551 ЦК України суд не зменшив розмір неустойки, яка перевищує суму збитків та щодо розміру якого відсутній арифметичний розрахунок. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 18 лютого 2016 року між Публічним акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6-604-823-2-16 Г, відповідно до якого, Банк надав відповідачу грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 30 000,00 грн., зі сплатою 15% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 15 лютого 2019 року. (а.с. 17).p У зв`язку із невиконанням кредитного договору № 6-604-823-2-16-Г від 18 лютого 2016 року ПАТ «МЕГАБАНК» на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією надіслано письмові вимоги від 25.04.2016 року, вих. № 04-342, від 16.05.2016 року, вих. №08-429, та вимогу вих. № 08-589 про погашення заборгованості за кредитним договором. (а.с. 21,22,23). Оскільки відповідачем ОСОБА_1 порушено умови зазначеного Кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв`язку з чим станом на день проведення розрахунку заборгованості - 12.07.2016 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 48 3612,58 грн., з яких залишок кредиту - 30 000,00 грн., залишок нарахованих та несплачених відсотків - 1 512,58 грн., залишкова сума нарахованої та несплаченої комісії - 3 600,00 грн., штраф - 13 500,00 грн. , що підтверджується поданими позивачем розрахунками (а.с. 5), та з огляду на порушення відповідачем кредитного зобов`язання, суд визнав правомірними вимоги позивача про розірвання кредитного договору № 6-604-823-2-16-Г від 18.02.2016 року та дострокове стягнення з відповідача кредитної заборгованості. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного. Частиною першою статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що згідно з наявними у справі доказами станом на час розгляду справи в суді зобов`язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконані. Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 12.07.2016 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 48 3612,58 грн., з яких залишок кредиту - 30 000,00 грн., залишок нарахованих та несплачених відсотків - 1 512,58 грн., залишкова сума нарахованої та несплаченої комісії - 3 600,00 грн., штраф - 13 500,00 грн., що підтверджується поданими позивачем розрахунками (а.с. 5), та з огляду на порушення відповідачем кредитного зобов`язання, суд визнав правомірними вимоги позивача про розірвання кредитного договору № 6-604-823-2-16-Г від 18.02.2016 року та дострокове стягнення з відповідача кредитної заборгованості. Указаний розмір заборгованості не спростований відповідачем. Суд належно оцінив, що під час розгляду справи відповідач не заперечував факт виникнення боргу за кредитним договором і виникнення у кредитора права на стягнення заборгованості, не надав доказів на спростування її розміру. Проте, стверджував, що банк не підтвердив виконання свого обов`язку щодо видачі йому коштів. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України). Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що згідно пункту 1.3 кредитного договору № 6-604-823-2-16-Г від 18 лютого 2016 року передбачено, що кредит надається відповідачу шляхом видачі з каси банку готівкою. Встановлено, що згідно банківської виписки по особовому рахунку (а.с.6-10) підтверджено, що грошові кошти в сумі 30000 грн були отримані відповідачем. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій). Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц), яким суд дав оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача. На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів суд установив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків. Таким чином, коли згідно пункту 1.3 кредитного договору кредит відповідачу був наданий шляхом видачі з каси банку готівкою, що підтверджено банківською випискою по особовому рахунку (а.с.6-10), який є належним доказом у справі, доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні договір на відкриття карткового рахунку про перерахунок кредитних коштів, не зазначено номер платіжної картки, яка була надана для відкриття рахунку не мають правового значення, оскільки самим договором передбачено, що гроші були видані боржнику в касі банку готівкою. Щодо не застосування судом ст. 551 ЦК України. За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина перша, третя статті 549 ЦК України). Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що за змістом частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Отже, зменшення розміру штрафних санкцій є саме правом, а не обов`язком суду та за наявності обставин, які мають істотне значення. Обставин, які мають істотне значення для застосування судом ст. 551 ЦК України доводи апеляційної скарги не містять. Крім того, розмір неустойки у цій справі не перевищує розмір збитків. За таких обставин підстави для застосування судом ст. 551 ЦК України відсутні. Таким чином, за відсутності доводів апеляційної скарги, які є підставою для скасування рішення суду, апеляційна скарга як необґрунтована підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26 квітня 2017 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко С.М. Верланов