Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/21476/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/21476/21Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 33/817/97/22 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ст. 44-3 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 лютого 2022 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: особи, яку притягнуто до адміністративний відповідальності, ОСОБА_1 розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири) тисячі гривень. Як визнав суд, 05 листопада 2021 року о 19.27 год. керівником закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 допущено розміщення відвідувачів у вказаному закладі менше як 1,5 м за сусідніми столиками та більше ніж 4 особи за одним столом, чим порушено п.п.11 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року у відповідності до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року (із змінами та доповненнями). Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.44-3 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вважає постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 квітня 2021 року незаконною, необґрунтованою, висновки якої не відповідають фактичним обставинам справи. Свої доводи мотивує тим, що в протокол складено на нього як на підприємця, тобто на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , про що вказано в постанові суду, проте він не є суб`єктом підприємницької діяльності та не зареєстрований як ФОП, що підтверджується відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. Звертає увагу, що рапорти працівників поліції, які в судовому засіданні не допитувались, не містять фактичних даних, на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адміністративного правопорушення , винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи, і тому в контексті положень ст. 251 КУпАП не може бути належним доказом. Вказує, що жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою, яка може приймати рішення щодо розміщення відвідувачів у закладі громадського харчування та нести відповідальність за невиконання вимог про заборону розміщення відвідувачів суб`єктом господарювання у матеріалах справи не має. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, так як його вину не доведено належними та допустимими доказами. Вважає, що він не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, оскільки господарську діяльність у закладі "ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснює інша особа. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2021 року відносно ОСОБА_1 . Заслухавши апелянта ОСОБА_1 який підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі на підставі ст. 247 КУпАП; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до наступних висновків. За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як вбачається з матеріалів провадження, особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , участі у розгляді справи судом першої інстанції не приймав, а копію постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року отримав 10 січня 2022 року і 12 січня 2022 року подав апеляційну скаргу. За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено апелянтом з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не дотримався. Як слідує з постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року, в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції зазначив наступні докази: дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №815654 від 11 листопада 2021 року, витягом з ІПНП рапортом іспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Богданова Д.А. від 05 листопада 2021 року, рапортом ДОП СДОП ВППП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Бойка Р. від 24 листопада 2021 року. Разом з тим в судовому рішенні відсутня відповідна правова оцінка наведених доказів та обґрунтування щодо їх належності допустимості та достатності для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а аналіз цих доказів судом апеляційної інстанції, свідчить про недотримання судом першої інстанції положень ст.ст.251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення. Поклавши ці докази в основу свого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не врахував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що місцевий суд не дотримався цих приписів закону, оскільки належним чином не дослідив докази вини особи. Так, за змістом ч.1 ст.44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Виходячи з аналізу вказаної правової норми, слідує, що суб`єктом відповідальності за порушення правил карантину, перелік яких наведено у Постанові Кабінету міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 є суб`єкт господарювання, який здійснює вказану діяльність безпосередньо або через уповноважену ним особу. Згідно ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. В матеріалах справи відсутня копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців чи будь-які інші докази, які б підтверджували статус ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, як про це зазначено в постанові суду першої інстанції. При цьому, судом першої інстанції не досліджувалося питання чи належить до компетенції ОСОБА_3 організація роботи закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі щодо розміщення відвідувачів у закладі, як вказано у протоколі про адмінправопорушення та постанові місцевого суду. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б з достатньою повнотою підтверджували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення (показання свідків, відео або фотоматеріали та ін.) Наведені судом першої інстанції рапорти працівників поліції, які в судовому засіданні не допитувались, не можуть вважатися належним та допустимим доказом винуватості особи, в контексті положень ст.ст.251, 252 КУпАП. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05 грудня 2011 року працює заступником директора ПМП "Модуль", якому належить приміщення за адресою АДРЕСА_1 і яке у приміщенні закладу громадського харчування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не здійснює діяльність, пов`язану з обслуговуванням відвідувачів, а безпосередньо приміщення закладу передано в оренду іншим суб`єктам господарювання, про що свідчать відповідні договори оренди. З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам справи і містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, за якою Тернопільським міськрайонним судом притягнуто його до адміністративної відповідальності. За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.44-3 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення, а відтак провадження по справі відносно нього слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року. Апеляційну скаргу особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя