Ухвала КЦС ВС № 334/9351/15-ц

Ухвала 27 січня 2022 року м. Київ справа № 334/9351/15-ц провадження № 61-48ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, інфляційних втрат, трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 494 969,22 грн, яка складається з суми боргу 224 400,00 грн, індексу інфляції 222 559,92 грн та 3% річних 48 009,30 грн за період з 13 березня 2012 року по 01 травня 2019 року, а також стягнути судові витрати по справі. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2020 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 224 400,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, направлена до суду 30 грудня 2021 року . У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та передати справу на новий апеляційний розгляд. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. З оскаржуваного судового рішення вбачається, що ціна позову у вказаній справі становить 494 969,22 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*250=567 500,00 грн). Враховуючи зазначене вище, постанова Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у вказаній справі підлягає касаційному оскарженню: справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника. Заявник вказує, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки укладення аналогічних договорів купівлі-продажу автомобіля є розповсюдженою практикою. Вказані посилання не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для його касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, інфляційних втрат, трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян