Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/2314/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року м. Харків Справа № 922/2314/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є., за участю представників сторін: від позивача: Батіщева К.В., ордер серія АХ № 1051876 від 15.11.2021; від відповідача: Комаров М.С., довіреність №01-46/70 від 04.01.2021; розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз", м. Харків (вх. №2999 Х2), на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 (повний текст складено 08.09.2021) у справі № 922/2314/21 (суддя Байбак О.І.), за позовом Приватного підприємства "Автоентерпрайз", м. Харків, до відповідача Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків, про визнання продовженим договору, ВСТАНОВИВ: 10.06.2021 Приватне підприємство "Автоентерпрайз" (надалі ПП "Автоентерпрайз") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (надалі - АТ "Харківобленерго") про визнання Договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, укладеного між ПП "Автоентерпрайз" та АТ "Харківобленерго" продовженим на 1 (один) рік з 01.12.2020 по 30.11.2021. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов Договору на розміщення обладнання №Ф4473 від 03.01.2020 за відповідними актами приймання-передачі майна у користування позивача відповідачем було надано 44 місця розміщення (трансформаторні підстанції), в яких ПП "Автоентерпрайз" змонтувало зарядні пристрої для електромобілів. У відповідності до п. 4.4. Договору ПП "Автоентерпрайз" компенсує АТ "Харківобленерго" вартість електричної енергії на підставі виставлених рахунків, а за умовами п. 3.1. цього Договору строк його дії складає 1 рік з 01.12.2019 по 30.11.2020. Враховуючи вищевказані умови договору, а також те, що після спливу строку дії договору та станом на момент подання цього позову ПП "Автоентерпрайз" продовжує використовувати місця розміщення обладнання та здійснює оплату відповідно до умов договору, а АТ "Харківобленерго" не заперечує про продовження Договору, що підтверджується тим, що відповідач продовжує виставляти рахунки на оплату та приймає відповідні платежі позивача, тому укладений між сторонами договір відповідно до положень ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України є продовженим на той самий строк, на який його було укладено. Однак, як стало відомо позивачу, НКРЕКП за результатами перевірки АТ "Харківобленерго" було винесено постанову №785 від 07.05.2021, якою зобов`язано АТ "Харківобленерго" до 01.06.2021 припинити електроживлення обладнання, встановленого на об`єктах нерухомого майна АТ "Харківобленерго" відповідно до Договору на розміщення №Ф4473 від 03.01.2020, укладеного з ПП "Автоентерпрайз". Оскільки на теперішній час АТ "Харківобленерго" заперечує чинність Договору, зокрема листом №418 від 18.05.2021 відповідач попередив про відключення електроенергії на зарядні пристрої позивача, що є предметом вказаного вище Договору, тому у ПП "Автоентерпрайз" виникла необхідність захисту своїх порушених прав та законних інтересів, шляхом звернення із цим позовом до суду про визнання договору продовженим. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі №922/2314/21 у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відповідно до вимог законодавства та положень договору повідомив позивача про відмову від продовження дії договору. Оскільки відповідачем дотримано визначений ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України порядок припинення правовідносин за Договором №Ф4473 від 03.01.2020, тому цей договір припинив свою дію 30.11.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено, тому відсутні підстави вважати його продовженим. При цьому суд відхилив доводи позивача щодо продовження орендних правовідносин, оскільки у зв`язку з направленням відповідачем повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору подальше фактичне розміщення обладнання позивача на трансформаторних підстанціях відповідача та сплата позивачем послуг не свідчать про факт продовження Договору №Ф4473 від 03.01.2020 на новий строк, а зазначені дії сторін у даному випадку мають позадоговірний характер. Не погодившись із вищевказаним рішенням, ПП "Автоентерпрайз" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі №922/2314/21 та ухвалити нове судове рішення, яким визнати Договір на розміщення обладнання №Ф4473 від 03.01.2020, укладений між ПП "Автоентерпрайз" та АТ "Харківобленерго" продовженим на 1 рік з 01.12.2020 по 30.11.2021. В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає про неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права. Вважає, що оскільки після спливу строку договору, тобто після 30.11.2020, та до теперішнього часу ПП "Автоентерпрайз" продовжує використовувати місця розміщення обладнання, які були отримані у користування на підставі Договору №Ф4473 від 03.01.2020, та продовжує здійснювати оплату за цим договором, а відповідач не заперечує проти продовження Договору, що підтверджується тим, що АТ "Харківобленерго" продовжує виставляти рахунки на оплату відповідно до умов договору, тому сторони і надалі здійснюють свої обов`язки за Договором. З огляду на вказане, укладений між сторонами договір відповідно до положень ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України є продовженим на той самий строк, на який його було укладено. На підтвердження своєї правової позиції апелянт посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-59гс14, у якій судом зазначено, що правочин вважається схваленим у разі, якщо особа, вчинила дії, що свідчать про прийняття договору до виконання. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021, у зв`язку з находженням на лікарняному судді Плахова О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 поновлено ПП "Автоентерпрайз" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі №922/2314/21; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено сторонам строк до 27.10.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань з доказами їх надсилання іншим учасникам справи та призначено справу до розгляду на 15.11.2021 о 14:15 год. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 28.10.2021 від АТ "Харківобленерго", відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач вважає безпідставними посилання скаржника на відсутність заперечень з боку АТ "Харківобленерго" щодо продовження договору з огляду на те, що товариство продовжує виставляти рахунки на оплату, оскільки свої заперечення щодо продовження дії договору відповідач висловив у листі №04-21/13515 від 30.11.2020, а також у наступних неодноразових вимогах щодо звільнення місць розміщення від обладнання позивача. Вказані листи та вимоги позивачем були отримані, що не заперечується позивачем, але до теперішнього часу місця розміщення обладнання позивач не звільнив. Щодо аргументів скаржника про продовження використання позивачем місць розміщення обладнання та здійснення оплат за таке використання, то відповідач вказує, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку договору не свідчить про продовження дії договору, за умови, що з боку наймодавця було висловлено заперечення, а саме лише продовження користування місцями розміщення обладнання та неповернення їх відповідачу після закінчення строку дії договору свідчить про невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань. Судове засідання у справі № 922/2314/21, призначене на 15.11.2021 о 14:15 год. не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Мартюхіної Н.О. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021, у зв`язку з находженням на лікарняному судді Гези Т.Д. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 розгляд справи №922/2314/21 призначено на 20.12.2021 о 12:15 год. Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.01.2022 о 15:00 год. У судовому засіданні апеляційної інстанції 19.01.2022 присутня представниця позивача (апелянта) підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2022 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову без змін. Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2020 між Приватним підприємством "Автоентерпрайз" (користувач) та Акціонерним товариством "Харківобленерго" (виконавець) укладено Договір на розміщення обладнання № Ф4473, за умовами якого виконавець надає користувачу послугу з розміщення обладнання користувача, а саме: зарядних пристроїв для електроавтомобілів, на об`єктах нерухомого майна виконавця трансформаторних підстанціях у кількості 50шт, перелік яких наведено у Додатку 1 до договору, назване у подальшому місце розміщення, а користувач зобов`язується сплатити за таку послугу (п. 1.1 Договору). Розміщення обладнання в місці розміщення фіксується уповноваженими представниками сторін відповідним актом приймання-передачі (п. 2.1. Договору). За умовами п.п. 2.2.-2.3. Договору початок надання послуг здійснюється після підписання акту. Звільнення місця розміщення від обладнання фіксується уповноваженим представниками сторін аналогічним актом приймання-передачі. Згідно з п.п. 2.4.-2.5. Договору моментом припинення надання послуг за цим договором вважається дата підписання акту приймання-передачі, передбаченого п. 2.3 Договору. Послуга вважається наданою після підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг. У п. 3.1. Договору передбачено, що строк дії договору з розміщення обладнання складає 1 рік з 01.12.2019 по 30.11.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про поширення умов цього договору на правовідносини, що виникли у період з 01.12.2019. Відповідно до п. 3.2. Договору чинність цього договору може бути припинена внаслідок: 3.2.1 невиконання або неналежного виконання сторонами умов договору, у тому числі порушення користувачем зобов`язань зі сплати послуг більш як за два місяці; 3.2.2. закінчення строку дії договору; 3.2.3 за взаємною згодою сторін або рішенням господарського суду; 3.2.4 за ініціативою однієї із сторін з письмовим попередженням іншої сторони за один місяць до припинення дії договору; 3.2.5. в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору 03.01.2020, 10.04.2020, 08.05.2020 між позивачем та відповідачем підписано акти приймання-передачі майна, в яких сторонами зафіксовано, що виконавець (відповідач) розпочав надання послуг з розміщення майна позивача (позивача), а саме: зарядних пристроїв для електромобілів, на об`єктах нерухомого майна виконавця трансформаторних підстанціях, перелік яких наведено в додатках до цих актів. Матеріалами справи також підтверджується, що протягом встановленого договором строку його дії позивач та відповідач у повному обсязі та належним чином виконували його умови, а саме: відповідач надавав позивачу обумовлені договором послуги з розміщення обладнання, а позивач сплачував вартість таких послуг. У подальшому після спливу строку дії договору, а саме 30.11.2020, позивач не звільнив надані відповідачем місця розміщення обладнання та станом на цей час продовжує користування ними, тоді як відповідачем протягом грудня 2020 року квітня 2021 року виставлялись позивачу рахунки-фактури на оплату послуг розміщення обладнання, відшкодування земельного податку та вартості електричної енергії (а. с. 50-54, т.1). Зазначені рахунки оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 56-73, т.1) та не заперечується учасниками справи. У зв`язку з відсутністю наміру продовжувати договірні відносини з позивачем за Договором №Ф4473 від 03.01.2020 після 30.11.2020 відповідач у порядку, визначеному ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України, направив на адресу ПП "Автоентерпрайз" лист № 04-21/13515 від 30.11.2020 (а.с. 106-108, т.1), яким повідомив останнього про закінчення строку дії договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 та просив звільнити місця розміщення обладнання протягом 15 днів. На зазначений лист позивач відповіді не надав, місця розміщення обладнання не звільнив. 24.02.2021 відповідач направив на адресу позивача претензію № 04-21/2065 (а.с. 109-112, т.1) з вимогою про звільнення місць розміщення обладнання, підписання та повернення на адресу АТ "Харківобленерго" актів приймання-передачі майна. На зазначену претензію позивач відповіді не надав, місця розміщення обладнання не звільнив. У подальшому, відповідач знову звернувся до позивача листом № 04-21/3684 від 01.04.2021 (а.с. 113-115, т.1), в якому висловив вимогу про термінове виконання зобов`язань, визначених п. п. 2.3, 2.4 та 5.3.15 Договору № Ф4473 від 03.01.2020. На зазначену претензію позивач відповіді знову не надав, місця розміщення обладнання не звільнив. Як також з`ясовано судом, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за результатами перевірки АТ "Харківобленерго" було винесено постанову №785 від 07.05.2021, якою зобов`язано відповідача до 01.06.2021 року припинити електроживлення обладнання, встановленого на об`єктах нерухомого майна відповідача відповідно до Договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, укладеного з позивачем. АТ "Харківобленерго" листом № 418 від 18.05.2021 попередило ПП "Автоентерпрайз" про відключення електроенергії на зарядні пристрої, які були встановлені на підставі Договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020. Звертаючись до господарського суду першої інстанції із даним позовом, ПП "Автоентерпрайз" посилалось на незаконність таких дій зі сторони відповідача, оскільки вони порушують його право ведення господарської діяльності. Позивач вважає Договір №Ф4473 від 03.01.2020 продовженим на строк, на який його було укладено, оскільки послуги з розміщення обладнання за договором відповідачем після 30.11.2020 продовжують надаватися, а позивач продовжує їх оплачувати, тоді як відповідач будь-яких заперечень стосовно продовження договірних відносин після зазначеної дати не висловлював. За результатами розгляду цього позову Господарським судом Харківської області 06.09.2021 ухвалено оскаржуване рішення у справі № 922/2314/21, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав, зазначених вище. Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволення позову з огляду на таке. Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання Договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, укладеного між ПП "Автоентерпрайз" та АТ "Харківобленерго" продовженим на 1 рік з 01.12.2020 по 30.11.2021. Причиною виникнення спору у цій справі стали обставини закінчення строку дії Договору на розміщення обладнання №Ф4473 від 03.01.2020 та бажанням позивача продовжити його дію, а підставою позову визначено сукупність обставин, які відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України є підставою продовження дії договору. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Колегія суддів зазначає, що орендні правовідносини сторін у цьому спорі щодо розміщення позивачем за плату власного обладнання на об`єктах нерухомого майна (трансформаторних підстанціях) відповідача регулюються відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, якими передбачено особливості продовження договору найму (оренди). Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Положеннями ч. 1 ст. 763 ЦК України визначають, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Статтею 764 ЦК України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку орендодавець заперечив щодо поновлення договору, то такий договір припиняється. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18. З огляду на викладене, орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору. При цьому, у контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 24.02.2021 у справі №922/1718/20. Як вже вказувалось вище, згідно з п. 3.1. Договору строк дії договору з розміщення обладнання складає 1 рік з 01.12.2019 по 30.11.2020. Водночас у п. 3.2.2. Договору сторони дійшли згоди про припинення дії договору, зокрема у випадку закінчення строку його дії. Згідно матеріалів справи, АТ "Харківобленерго", не бажаючи продовження договірних відносин з ПП "Автоентерпрайз" по Договору №Ф4473 від 03.01.2020, листом №04-21/13515 від 30.11.2020 повідомило позивача про відсутність своєї згоди на продовження договірних відносин між сторонами. За таких обставин, колегія суддів вважажє, що відповідач дотримався визначеного ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України порядку припинення правовідносин за Договором про розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, відтак цей договір припинив свою дію 30.11.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження листування позивача (орендаря) з відповідачем (орендодавцем) щодо продовження дії договору, наміру укладення додаткової угоди, заперечень проти припинення Договору, тощо. З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово, зокрема листами №04-21/13515 від 30.11.2020, №04-21/2065 від 24.02.2021, №04-21/3684 від 01.04.2021 повідомляв позивача про закінчення строку дії Договору на розміщення обладнання №Ф4473 від 03.01.2020 та просив звільнити місця розміщення обладнання. Однак на зазначені листи позивач будь-якої відповіді не надав, місця розміщення обладнання не звільнив. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Вищевикладеним спростовуються доводи апелянта про продовження дії Договору внаслідок відсутності заперечень відповідача щодо поновлення дії договору. Посилання апелянта на факт продовження дії Договору у зв`язку з користуванням ним орендованим майном після закінчення строку дії Договору, сплату ним орендних платежів за цим Договором та прийняття сплати орендодавцем також відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки положення ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України пов`язують продовження дії Договору з відсутністю заперечень орендодавця у продовженні договору та з відсутністю заяви сторони про припинення договору. У спірних правовідносинах такі заперечення та заява орендодавця мають місце. Враховуючи обґрунтовані висновки суду про повідомлення орендодавцем орендаря про припинення Договору, а також встановлений судом факт закінчення дії цього Договору з 30.11.2020, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання Договору про розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 продовженим. Відносно доводів апеляційної скарги щодо фактичного продовження користування місцями розміщення та виставлення відповідачем рахунків на оплату, то господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, з чим також погоджується колегія суддів, що у зв`язку з направленням АТ "Харківобленерго" відповідного листа № 04-21/13515 від 30.11.2020 подальше фактичне розміщення обладнання позивача на трансформаторних підстанціях відповідача та сплата позивачем послуг не свідчать про факт продовження дії Договору №Ф4473 від 03.01.2020 на новий строк, оскільки зазначені дії сторін у такому випадку мають позадоговірний характер. При цьому колегія суддів зауважує, що зі змісту ст. 764 ЦК України вбачається, що виставлення позивачем рахунків на сплату платежів за користування майном не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки позивач зобов`язаний сплачувати кошти за фактичне користування майном. Здійснення платежів також не є підставою для продовження договору, термін дії якого закінчився. Наведена правова позиція узгоджується з висновками, які викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №911/2671/18. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України не встановлюють форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін договору у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну договору оренди, та її направлення має бути у межах строку, встановленого законом. Отже, враховуючи те, що відповідач (орендодавець) висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди на дату закінчення терміну його дії та протягом одного місяця після закінчення строку договору у вищезазначених листах-претензіях №04-21/13515 від 30.11.2020, №04-21/2065 від 24.02.2021, №04-21/3684 від 01.04.2021, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Договір на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 припинив свою дію з 30.11.2020, з урахуванням ч. 1 ст. 763 ЦК України та п. 3.2.2. Договору. Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. У п. 5.3.15 Договору сторони погодили, що користувач зобов`язаний: в разі припинення дії цього договору або його дострокового розірвання протягом 15 діб звільнити місце розміщення від обладнання та повернути його виконавцю в тому ж стані, в якому воно було на момент укладення цього Договору з урахуванням нормального зносу. Учасниками справи не заперечується факт користування позивачем точками розміщення обладнання по теперішній час. Отже, враховуючи те, що дія договору оренди припинена, судова колегія дійшла висновку про безпідставне зайняття позивачем орендованих точок розміщення з 30.11.2020. Наведеним спростовуються аргументи апеляційної скарги щодо правомірності здійснення сторонами своїх зобов`язань за Договором після припинення орендних правовідносин. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання Договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, укладеного між ПП "Автоентерпрайз" та АТ "Харківобленерго" продовженим на 1 (один) рік з 01.12.2020 по 30.11.2021. Щодо посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-59гс14, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у справі №5013/492/12 (провадження № 3-59гс14) предметом позову були вимоги про визнання біржових договорів (угод) купівлі-продажу транспортних засобів (спірні договори) недійсними та повернення майна. У постанові Верховного Суду України у цій справі висловлено позицію про те, що за змістом ст. 241 ЦК схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Натомість, Верховний Суд України у вказаній справі №5013/492/12 не дійшов висновків про застосування норм ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України щодо порядку припинення правовідносин найму, і такі висновки Верховного Суду України не є подібними до цієї справи Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПП "Автоентерпрайз" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі №922/2314/21 підлягає залишенню без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз" на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі №922/2314/21 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі №922/2314/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 31.01.2022. Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна Суддя Л.М. Здоровко Суддя О.В. Плахов