Постанова 4874 № 918/39/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2022 року Справа № 918/39/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 12.10.21р. суддею Романюк Ю.Г. о 13:07 у м.Рівному, повний текст складено 22.10.21р. у справі № 918/39/21 за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в особі позивача 1 - Міністерства освіти і науки України, 2 - Млинівського державного технолого - економічного коледжу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про стягнення 45 425,08 грн Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України. ВСТАНОВИВ: 25 січня 2020 року керівник Дубенської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача - 1 Міністерства освіти і науки, позивача - 2 Млинівського державного технолого - економічного коледжу звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про стягнення заборгованості в сумі 45 425,08 грн. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.10.2021 у справі №918/39/21 позов керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача - 1 Міністерства освіти і науки, позивача - 2 Млинівського державного технолого - економічного коледжу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про стягнення 45 425,08 грн задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на користь Млинівського державного технолого - економічного коледжу 45 425 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) грн. 08 коп. грошових коштів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на користь Рівненської обласної прокуратури 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору. Так, суд з посиланням на норми чинного законодавства, постанови Верховного Суду, докази наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" грошових коштів у розмірі 45 425,08 грн, сплачених Млинівським державним технолого-економічним коледжем, як за товар, який так і не був поставлений продавцем, на підставі ст. 670 ЦК України. Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 12.10.2021 у справі № 918/39/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог керівнику Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача - 1 Міністерства освіти і науки, позивача - 2 Млинівського державного технолога - економічного коледжу до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про стягнення 45 425,08 грн. В обґрунтування скарги вказує, що відповідачем не було порушено інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, а тому вважає, що у задоволенні позову Керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України слід відмовити. Крім цього, звертає увагу суду, що прокурор жодних матеріально-правових вимог спрямованих на захист прав саме Міністерства освіти і науки України не заявляв. Заявлена ним вимога в позовній заяві спрямована на захист прав та інтересів Млинівського державного технолого-економічного коледжу. При цьому, скаржник зауважує на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі в особі Млинівського державного технолого-економічного коледжу, відтак подана позовна заява в частині позовних вимог, заявлених прокуратурою в інтересах держави в особі позивача-2 про стягнення з відповідача 45 425,08 грн підлягає залишенню без розгляду. Вказує, що при укладенні додаткових угод №№3, 4, 5, 6 ціна на природний газ, змінювалася не більше як на 10%, як передбачено вимогами ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». З посиланням на довідки Рівненської торгово промислової палати від 16.02.2018 №56.07/76, від 19.02.2018 №56.07/76, від 20.02.2018 №56.07/79, від 21.02.2018 № 56.07/82, зазначає, що у них відображена інформація про ціну природного газу з офіційних сайтів постачальників таких як: ТзОВ «Укртрансгаз», ТзОВ «Укртрансгазресурс», ДП «Газпостач», ТзОВ «Вінницягаз збут», ТзОВ «Волиньгаз збут» та довідки підтверджують коливання ціни на природний газ на території України в сторону збільшення порівняно з ціною, визначеною, в укладеному сторонами договорі, що і зумовило укладення додаткових угод №3, №4, №5, №6. Оскільки цінові довідки є належними доказами, які підтверджують факт коливання цін на природний газ в сторону збільшення, вважаємо, що у сторін Договору були законні підстави для укладення додаткових угод згідно із п. п. 3.2, 3.3, 11.5 Договору та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". На переконання скаржника, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції про те, що в оспорюваний період коливання ціни на ринку природного газу не було. Крім того, не погоджується із стягненням на 45 425,08 грн на підставі ч.1 ст. 670 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу Керівник Дубенської окружної прокуратури Рівненської області наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.10.2021 по справі № 918/39/201 у повному обсязі. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" подало заперечення на відзив у яких наводить додаткові обґрунтування на спростовання доводів прокурора. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.2021 у справі №918/39/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. У лютому 2018 року Млинівським державним технолого-економічним коледжем проведено відкриті торги щодо закупівлі "природного газу" ДК 021:2015: 09120000-6" - 79 300 метрів кубічних з очікуваною вартістю 634 405,40 грн, що становить 8 000 грн за 1 тис.куб. метрів. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozorro" за номером UА-2018-02-09-000652-с. Основним критерієм вибору переможця є ціна. За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ "Рівнегаз Збут" з пропозицією 634 405,00 грн, тобто з ціною за природний газ по 8 000,00 грн за 1 тис. куб. м. За результатами проведених торгів 12.03.2018 між Млинівським державним технолого-економічним коледжем Рівненської області та ТОВ "Рівнегаз Збут" укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GВRvz363-18 (т. 1, а.с. 24-27). Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу у відповідності до пункту 1.2. договору складає 79,300 тис. куб. м. Згідно з пунктом 3.2. договору ціна газу становить 6 666,67 грн за 1 000 куб.м, крім того ПДВ - 1 333,33 грн, всього з ПДВ - 8 000,00 грн. Відповідно до пункту 3.3. договору ціна, зазначена в пункті 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору. Пунктом 3.6. договору передбачена загальна сума договору 634 400,00 грн. Водночас, у подальшому між замовником та постачальником укладено в невеликий проміжок часу ряд додаткових угод до договору про збільшення ціни за одиницю товару, а саме: №3 від 14.03.2018 ціну за природний газ збільшено до 8 800.00 грн за 1 тис. куб.м.; №4 від 16.03.2018 ціну за природний газ збільшено до 9 680,00 грн за 1 тис. куб.м.; № 5 від 19.03.2018 ціну за природний газ збільшено до 10 648,00 грн за 1 тис.куб.м.; № 6 від 21.03.2018 ціну за газ збільшено до 10 709,04 грн за 1 тис. куб.м. (т. 1, а.с.30, 33, 36, 39 ) Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 ціну газу збільшено з 8 000,00 грн до 10 709,04 грн за 1 тис. куб. м., тобто на 2 709,04 грн (33,8 % від первинної ціни). Відповідно до інформації Млинівського державного технолого-економічного коледжу (т.1, а.с.43-45) підвищення цін на природний газ здійснювалися на підставі листів ТОВ "Рівненгаз Збут" щодо зміни ціни на постачання природного газу, що підтверджувалось висновками Рівненської торгово-промислової палати та засідань тендерного комітету Млинівського державного технолого-економічного коледжу (т. 1, а.с. 28-29, 31-32, 34-35, 37-38). Відповідно до відповіді приєднано протоколи засідань тендерного комітету №28 від 13.03.2018, №29 від 15.03.2018, №30 від 19.03.2018, №31 від 21.03.2018. При цьому, у протоколах зазначають, що в листах Рівненської торгово-промислової палати зазначено, що ціна на природний газ для промислових споживачів може змінюватися у місячному діапазоні. Відтак ТОВ "Рівнегаз Збут" має можливість здійснювати постачання природного газу непобутовим споживачам за підвищеною ціною (т. 1, а.с.55-58). Так, до відповіді Млинівського технолого-економічного коледжу приєднано цінові довідки Рівненської торгово-промислової палати від №56.07/74 від 16.02.2018, № №56.07/76 від 19.02.2018, № 56.07/79 від 20.02.2018, №56.07/82 від 21.02.2018, в яких зазначено, що ТОВ "Рівнегаз Збут" ціна на природний газ, що реалізується таким суб`єктом господарської діяльності як ТОВ "Рівнегаз Збут" станом на лютий 2018 року становить 10 709,04 грн за 1 тис.куб.м. Додаткова угода №3, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 10 % до 8 800,00 грн за 1 тис. куб. м., додаткова угода №4, згідно якої ціну за природний газ збільшено на 10% до 9 680,00 грн за 1 тис. куб. м, додаткова угода №5, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 10 % до 10 648,00 грн за 1 тис. куб. м. та додаткова угода №6, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 0,5 % до 10 709,04 грн за 1 тис. куб. м. фактично укладені через кілька днів між собою, а саме 14.03.2018, 16.03.2018, 19.03.2018 та 21.03.2018. Через невеликий проміжок часу відповідно до укладених додаткових угод збільшено ціну газу на 2 709,04 грн, що становить 33,8 % від первинної ціни. Як зазначає прокурор у справі, що у листах Рівненської торгово-промислової палати №56.07/74 від 16.02.2018, № №56.07/76 від 19.02.2018, № 56.07/79 від 20.02.2018, №56.07/82 від 21.02.2018 ціна газу вказана станом на весь лютий 2018 року. Крім того, відповідні документи були наявні в ТОВ "Рівнегаз Збут" не лише до укладення договору №41GBRvz363-18 від 12.03.2018, але і до подачі пропозиції ТОВ "Рівнегаз Збут" для участі у торгах. Звідси вбачається, що вказані листи не можуть бути об`єктивним підтвердженням коливання цін природного газу на ринку, як це передбачено ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі". Наведені обставини, можуть свідчити про те, що відповідач з метою укладення договору, міг навмисно їх не надати, а після укладення договору збільшити ціну шляхом укладення додаткових угод, що і було зроблено. Згідно наданої Млинівським державним технолого-економічним коледжем інформації споживач прийняв 11 539 тис.куб.м. на суму 137 737,08 грн, а враховуючи те, що ціна за договором №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 становила 8 000 грн за 1000 куб.м., то якщо його рахувати по первісній ціні 8 000 грн, то фактично переплачено за відповідний обсяг газу Млинівським державним технолого-економічним коледжем 45 425,08 грн (137 737,08 грн - (11 539 тис. Куб, м. X 8000 грн) = 137 737,08 - 92 312,00 = 45 425,08 грн). Таким чином, на підставі додаткових угод № 3,4,5,6 надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 45 425,08 грн. Прокурор у справі вважає, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), ч. 2 ст. 215 ЦК України додаткові угоди до договору постачання природного газу №3 від 14.03.2018, №4 від 16.03.2018, № 5 від 19.03.2018 та № 6 від 21.03.2018 є нікчемними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічна закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), а тому є всі підстави вважати, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно в сумі 45 425,08 грн, а оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, головним розпорядником яких є Млинівський державний технолого - економічний коледж, тому бюджетні кошти у розмірі 45 425,08 грн підлягають поверненню на користь саме цього відділу. Наведені обставини стали підставою для звернення керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача - 1 Міністерства освіти і науки, позивача - 2 Млинівського державного технолого - економічного коледжу з даним позовом до суду. Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне. Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у даній справі, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України, так і Законом України "Про прокуратуру". Згідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Повноваження прокурора передбачені ч. 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У наведених випадках прокурор виконує функцію представництва інтересів держави, яка є його конституційним обов`язком. Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Право подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено статтею 24 Закону України "Про прокуратуру". Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Відповідно до статті 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури здійснюються виключно прокурорами, перелік посад яких вказано у статті 15 цього Закону. За змістом статті 10 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. При цьому прокурори мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі (статті 15 Закону України "Про прокуратуру"). Так, позов керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської обласної заявлений на виконання конституційних функцій, як органу держави. Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України. Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Згідно з ст. 1 ЗУ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю . Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №

43. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4, 9 п. 4 Положення). Враховуючи наведене, Держаудитслужба може бути позивачем лише у випадках, коли вона здійснювала державний фінансовий контроль. Відповідно до листа Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 24.11.2020 року у Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області відсутні підстави для моніторингу вказаної закупівлі та перевірки відсутні. Таким чином, у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду у даному випадку. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, визначеною в постанові від 21.03.2019 у справі №912/898/18. Крім того, відповідно до статуту Млинівського державного технолого-економічного коледжу, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2017 року №753 Коледж заснований на державній формі власності і відноситься до сфери правління Міністерства освіти і науки України. В даній справі, прокурор вбачає наявність порушень інтересів держави в особі Міністерства освіти та науки України, як засновника Млинівського Державного технолого-економічного коледжу (правова

позиція Верховного суду України від 17.02.2021 у справі №912/738/20). Так, як убачається із матеріалів справи, про виявленні порушення при укладенні додаткових угод між Млинівським технолого-економічним коледжем та ТОВ "Рівнегаз Збут" до договору поставки природного газу Міністерству освіти та науки України Дубенською місцевою прокуратурою ще 27.11.2020 скеровано запит, в тому числі і щодо вжитих Міністерством заходів для усунення виявлених порушень та встановлено достатній термін для відповіді в межах розумних строків. Відповідно, у місячний термін з Міністерства освіти і науки України на адресу Дубенської місцевої прокуратури відповідь не надійшла, в чому вбачається бездіяльність зі сторони Міністерства. Моніторингом Єдиного Контакт-цетру судової влади України встановлено, що Міністерством освіти та науки України заходи представницького характеру про стягнення коштів за додатковими угодами, укладеними між Млинівським технолого-економічним коледжем та ТОВ "Рівнегаз Збут", не вживались та наразі такий позов в провадженні суду відсутній. Згідно відповіді Млинівського державного технолого-економічного коледжу М87 від 18.11.2020 на запит Рівненської обласної прокуратури №24-451 вих. 20 від 11.11.2020 вбачається, що Млинівським державним технолого-економічним коледжем заходи щодо усунення виявлених порушень, у тому числі цивільно-правового характеру, не вживались. У подальшому, 29.12.2020 Дубенською місцевою прокуратурою на адресу позивачів скеровано повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися з відповідним позовом до суду (позов пред`явлено 25.01.2021) (т.1, а.с.106-107). У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18 вказано, що "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Право прокурора на звернення до господарського суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч. 3 ст. 53 ГПК України. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №912/2385/118 від 26.05.2020. Таким чином, уповноваженому органу на звернення з відповідним позовом до суду надано розумний строк самостійно відреагувати на порушення інтересів держави. В даному випадку, порушенням інтересів держави є те, що Млинівський державний технолого-економічний коледж, який відповідно до статуту, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2017 № 753 заснований на державній формі власності і відноситься до сфери правління Міністерства освіти і науки України, шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів. Укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів. У зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Таким чином, у даному випадку прокурором вчинено всі дії, спрямовані на встановлення бездіяльності контролюючих органів, а тому колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що прокурором правильно обрано позивачів по справі, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду, відповідно доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та такими, що спростовуються наведеним вище. Щодо недійсності додаткових угод, колегія суддів зазначає наступне. Як убачається із матеріалів справи, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з безпідставною сплатою коштів по договору на постачання природного газу № 41GВRvz363-18 від 12.03.2018, укладеного між позивачем та відповідачем, за результатами проведення відкритих торгів. Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, для забезпечення потреб держави та територіальної громади, визначено Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. В силу ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. За змістом договору № 41GВRvz363-18 від 12.03.2018 сторонами досягнуто згоди по всіх його істотних умовах. Частиною 5 ст. 180 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін, у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України). У наведеному приписі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору, встановленої статтею 629 ЦК України. В умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, тому при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018 у справі №904/8354/16. Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону). Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. Таким чином, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін. Аналогічна правова позиція з питання регулювання подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 р., у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 р., у справі № 915/346/18, від 15.03.2018 р., у справі № 910/4474/17, від 25.06.2019 р., у справі № 913/308/18, поставі Верховного Суду від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19 та враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України. Як встановлено судом апеляційної інстанції, договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів було укладено 12.03.2018 . Разом з тим, у подальшому між замовником та постачальником укладено в невеликий проміжок часу ряд додаткових угод до договору про збільшення ціни за одиницю товару, а саме: №3 від 14.03.2018 ціну за природний газ збільшено до 8 800,00 грн за 1 тис. куб.м.; №4 від 16.03.2018 ціну за природний газ збільшено до 9 680,00 грн за 1 тис. куб.м.; № 5 від 19.03.2018 ціну за природний газ збільшено до 10 648,00 грн за 1 тис.куб.м.; № 6 від 21.03.2018 ціну за газ збільшено до 10 709,04 грн за 1 тис. куб.м. (т. 1, а.с.30, 33, 36,39). Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 ціну газу збільшено з 8 000,00 грн до 10 709,04 грн за 1 тис. куб. м., тобто на 2 709,04 грн (33,8 % від первинної ціни). Як зазначає відповідач (апелянт) як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, підставами для укладення додаткових угод №3 від 14.03.2018, №4 від 16.03.2018, № 5 від 19.03.2018 та № 6 від 21.03.2018 стали інформаційні довідки Рівненської торгово-промислової палати від №56.07/74 від 16.02.2018, № №56.07/76 від 19.02.2018, № 56.07/79 від 20.02.2018, №56.07/82 від 21.02.2018. Разом з тим, довідки Рівненської торгово-промислової палати України від №56.07/74 від 16.02.2018, № №56.07/76 від 19.02.2018, № 56.07/79 від 20.02.2018, №56.07/82 від 21.02.2018 не є тим документом, який підтверджує коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору постачання природного газу від 12.03.2018 до дати укладання додаткових угод до договору, оскільки у довідках Рівненської торгово - промислової палати не міститься інформація про динаміку коливання ціни на природний газ, як товар, а лише, за своїм змістом, відображають прейскурант цін на природний газ як товар. Так, у тендерній пропозиції ТОВ "Рівнегаз Збут" брало на себе зобов`язання постачати газ за ціною 8000,00 грн за 1 тис. метрів кубічних газу хоч ця пропозиція з самого початку є нижчою за офіційну ціну, встановлену висновками торгово-промислової палати (ціна на лютий 10 709,04 грн), а тому при укладенні додаткових угод посилання на різницю між ціною основного договору і ціною у ціновій довідці торгово-промислової палати, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки підставою для внесення змін до істотних умов договору є лише коливання цін на ринку, а не відмінність між ціною, вказаною у договорі, та ціною іншого постачальника. Відповідно до вимог ст.ст.632, 638 Цивільного кодексу України "ціна" є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін. Тобто, із врахуванням положень зазначених статей під час укладання договору №41 GBRvz363-18 від 12.03.2018 ТОВ "Рівнегаз Збут" був згоден з п. 3.2 розд. 3 "Ціна газу" даного договору, за яким ціна природного газу становить 8000,00 грн. за 1000 куб.м. Також, виконання зобов`язань щодо ціни та кількості природного газу ТОВ "Рівнегаз Збут" підтвердив відповідними гарантійними листами, які є невід`ємними документами, що долучаються до тендерної пропозиції, підписаним проектом договору, а в подальшому підписаним основним договором на постачання природного газу. Таким чином, на момент укладення договору за результатами процедури закупівлі, який укладено 12.03.2018, ТОВ "Рівнегаз Збут", на переконання колегії суддів, було відомо про економічну невигідність його укладення згідно змісту поданої тендерної пропозиції. У той же час, товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, в подальшому уклавши додаткові угоди, що порушують інтереси держави. Як убачається із матеріалів справи, додаткова угода №3, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 10 % до 8 800,00 грн за 1 тис. куб. м., укладена 14.03.2018, додаткова угода №4, згідно якої ціну за природний газ збільшено на 10% до 9 680,00 грн за 1 тис. куб. м., укладена 16.03.2018, додаткова угода №5, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 10 % до 10 648,00 грн за 1 тис. куб. м., укладена 19.03.2018 та додаткова угода №6, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 0,5 % до 10 709,04 грн за 1 тис. куб. м., укладена 21.03.2018, тобто фактично укладені через кілька днів між собою, а саме 14.03.2018, 16.03.2018, 19.03.2018 та 21.03.2018. Через невеликий проміжок часу відповідно до укладених додаткових угод збільшено ціну газу на 2 709,04 грн, що становить 33,8 % від первинної ціни. Відповідачем не враховано, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Водночас, у даній справі наявності визначених Законом підстав для внесення змін до договору сторонами спору не доведено, а судом не встановлено. За наведеного, на переконання суду апеляційної інстанції, укладення додаткових угод №3 від 14.03.2018, №4 від 16.03.2018, № 5 від 19.03.2018 та № 6 від 21.03.2018 до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Отже враховуючи те, що для зміни істотної умови договору про закупівлю - ціни згідно з додатковими угодами №3 від 14.03.2018, №4 від 16.03.2018, № 5 від 19.03.2018 та № 6 від 21.03.2018 до договору, у відповідача не було жодних передбачених Законом підстав та документально підтвердженого обґрунтування, додаткові угоди №3 від 14.03.2018, №4 від 16.03.2018, № 5 від 19.03.2018 та № 6 від 21.03.2018 до договору укладено всупереч приписам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає випадки недійсності договору про закупівлю, та передбачає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону. З огляду на приписи ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. За таких обставин, враховуючи, що додаткові угоди №3 від 14.03.2018, №4 від 16.03.2018 року, № 5 від 19.03.2018 та № 6 від 21.03.2018 до договору укладені всупереч вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що дані правочини є нікчемними, а тому, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Висновок щодо нікчемності додаткових угод викладений в аналогічній справі у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04.06.2019 № 916/3156/17 та в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 № 927/491/19. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Правова позиція, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч.1 ст.670 ЦК, оскільки договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них ст.1212 ЦК України, - викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, і колегія судді не вбачає підстав для відступлення від такої позиції. Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні даного спору до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 670 ЦК України. Відповідно до ст. 12 Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж". У п.11.1. Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків за наданий товар до їх повного виконання. Згідно наданої Млинівським державним технолого-економічним коледжем інформації споживач прийняв 11 539 тис.куб.м. на суму 137 737,08 грн., а враховуючи те, що ціна за договором №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 року становила 8 000 грн. за 1000 куб.м., то якщо його рахувати по первісній ціні 8 000 грн, то фактично переплачено за відповідний обсяг газу Млинівським державним технолого-економічним коледжем 45 425,08 грн (137 737,08 грн. - (11 539 тис. Куб, м. X 8000 грн) = 137 737,08 - 92 312,00 = 45 425,08 грн). Таким чином, на підставі додаткових угод № 3,4,5,6 надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 45 425,08 грн. Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" грошових коштів у розмірі 45 425,08 грн., сплачених Млинівським державним технолого-економічним коледжем, як за товар, який так і не був поставлений продавцем, на підставі ст. 670 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14. Щодо тверджень скаржника, як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції про наявність інших додаткових угод №№7,8,9,10, якими погоджувалася ціна за газ у листопаді, грудні 2018 року, слід зазначити наступне. Дані додаткові угоди не є предметом розгляду у даному спорі, і про їх нікчемність прокуратура в позові не заявляє. Разом з тим, як убачається із матеріалів справи такі додаткові угоди були долучені відповідачем до відзиву на позов. Відповідно до положення ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» (чинної на момент виникнення правовідносин) замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін. Слід зазначити, що згідно витягу на веб-сайті "Рrozorro" за закупівлею UА-2018-02-09-000652-с вбачається, що на сайті оприлюднено інформацію щодо договору про закупівлю та 7 повідомлень про внесення змін до Договору №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 - зміни від 13.03.2018, якими зменшено обсяг закупівлі, зміни від 14.03.2018, якими також зменшено обсяг закупівлі, зміни від 14.03.2018, від 16.03.2018, від 19.03.2018 та від 21.03.2018, якими змінено ціну за одиницю товару, а також зміни 26.12.2018, якими продовжено строк дії договору на наступний рік. Інші відомості про внесення змін до договору на веб-порталі "Рrozorro", в тому числі щодо зміни ціни за одиницю товару, відсутні. Як зазначає прокурор у справі, на запит прокуратури навчальним закладом інформацію надано лише про наявність 4 додаткових угод, якими збільшено ціну за 1 тис. куб м. газу, а саме: додаткова угода №3 від 14.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. до 8800 грн, додаткова угода №4 від 16.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. до 9680 грн, додаткова угода №5 від 19.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. до 10648 грн та додаткова угода №6 від 21.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. до 10709,04 грн. Разом з тим, в суді апеляційної інстанції на спростування доводів скаржника долучає копію листа Млинівського державного технолого економічного фахового коледжу від 18.10.2021 №205 у якому вказано, що додаткові угоди на збільшення ціни на природний газ №7,8,9 до договору про закупівлю природного газу №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 не укладалися та на веб-сайті "Рrozorro" не оприлюднювалися. До вищезгаданого договору під №7 від 26.12.2018 в системі "Рrozorro" оприлюднено останню додаткову угоду на продовження термінів дії договору (т.2 а.с. 204) Оскільки відомості про укладення додаткових угод №7,8,9,10 до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 на веб-порталі "Рrozorro" відсутні, у Млинівському державному технолого-економічному коледжі вказані угоди теж відсутні, то, відповідно, і прокурор не ставив питання у позовній заяві про їх нікчемність, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про укладення додаткових угод №7,8,9,10 до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41GBRvz363-18 від 12.03.2018. Також апеляційний суд звертає увагу, що роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення, про що вказано і в самому листі Мінекономіки (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19). Отже, не має значення у справі посилання скаржника на лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю", оскільки право тлумачити норму права є виключним правом суду. Враховуючи нікчемність додаткових угод № 3,4,5,6, поставка природного газу здійснювалась за завищеними цінами, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що вимоги про стягнення з відповідача 45 425,08 грн - надміру сплачених коштів підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі. Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 12.10.2021 у справі №918/39/21 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.10.21 у справі № 918/39/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.21 у справі №918/39/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №918/39/21 повернути до господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "28" січня 2022 р. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А. Суддя Коломис В.В.