Постанова 4856 № 600/2980/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2980/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 25 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області, третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державна судова адміністрація України та Головне управління Державної казначейської служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області, третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державна судова адміністрація України та Головне управління Державної казначейської служби України, в якому просив: - визнати протиправним рішення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області у формі листа №01.05-1811 від 30 листопада 2020 року щодо невиконання наказу голови Новоселицького районного суду №58/20 від 03 листопада 2020 року про здійснення зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу 3 років на підставі частини другої статті 137 «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII та відмови нарахування судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 доплати за вислугу років із розрахунку 40 відсотків на місяць за період із 05 серпня 2018 року по 31 травня 2019 року; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести донарахування та виплату судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 доплату за вислугу років із розрахунку 40 відсотків на місяць за період із 05 серпня 2018 року по 31 травня 2019 року включно на підставі наказу голови Новоселицького районного суду №58/20 від 03 листопада 2020 року; - визнати протиправним рішення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області у формі листа №01.05-1272 від 30 червня 2021 року щодо невиконання наказу голови Новоселицького районного суду №1/21 від 04 січня 2021 року про встановлення судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 чергової надбавки за вислугу років із 01 червня 2021 року в розмірі 50 відсотків; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області проводити нарахування та виплату судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 доплату за вислугу років із розрахунку 50 відсотків на місяць починаючи із 01 червня 2021 року на підставі наказу голови Новоселицького районного суду №1/21 від 04 січня 2021 року. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції помилково було встановлено, що період трудової діяльності позивача на органах прокуратури, а також помічника судді вже зараховано до стажу на підставі норми ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ. Дана обставина, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки з Довідки про стаж роботи, що дає право на отримання доплати за вислугу років вбачається, що даний стаж зарахований на підставі норми ч.6 с Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ. Позивач вважає, що судом першої інстанції невірно витлумачено норму ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ в редакції Закону України №2509-1402-VІІІ від 12.07.2018, та у зв`язку із цим прийнято рішення, яке не відповідає вимогам законності. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, згідно із записами трудової книжки позивач у період з 02 липня 1997 року по 29 квітня 2005 року працював на посадах провідного юрисконсульта і начальника юридичного відділу у Відкритому акціонерному товаристві «Чернівцім`ясопромсервіс». Указом Президента України «Про призначення суддів» від 31 серпня 2007 року №804/2007 призначено ОСОБА_1 на посаду судді Новоселицького районного суду Чернівецької області строком на п`ять років. На підставі зазначеного Указу наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області зараховано ОСОБА_1 з 11 вересня 2007 року до штату працівників Новоселицького районного суду Чернівецької області на посаду судді районного суду строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 05 липня 2012 року №5120-VI ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Новоселицького районного суду Чернівецької області. Згідно зі змістом довідки Новоселицького районного суду Чернівецької області щодо стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання надбавки за вислугу років (станом на 06 червня 2014 року), позивачу зараховано до стажу роботи судді такі періоди роботи: - 7 місяців 27 днів з 01 серпня 1996 року по 27 березня 1997 року на посаді стажиста на посаді помічника прокурора (підстава зарахування до стажу частина шоста статті 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15 грудня 1992 року); - 3 місяці 5 днів з 27 березня 1997 року по 01 липня 1997 року на посаді помічника прокурора (підстава зарахування до стажу частина шоста статті 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15 грудня 1992 року); - 2 роки 4 місяці 7 днів з 04 травня 2005 року по 10 вересня 2007 року на посаді помічника судді (підстава зарахування до стажу лист ДСА «Щодо оплати праці суддів»); - 6 років 8 місяців 27 днів з 11 вересня 2007 року по 06 червня 2014 року (підстава зарахування до стажу Закон України «Про судоустрій і статус суддів»). Наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 березня 2017 року №25/17 встановлено ОСОБА_1 з 06 червня 2016 року доплату за вислугу років у зв`язку з наявність стажу роботи більше 10 років у розмірі 30%. Наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 18 січня 2019 року №1/19 ОСОБА_1 встановлено з 01 січня 2019 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу з урахуванням стажу роботи 14 років 7 місяців. З 01 червня 2019 року зазначеним наказом встановлено позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу. Згідно довідки Новоселицького районного суду Чернівецької області щодо стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання надбавки за вислугу років (станом на 03 листопада 2020 року), загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить 19 років 5 місяців 2 дні. На підставі зазначеної довідки та заяви позивача наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2020 року №58/20 зараховано судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж роботи 3 роки як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді як такому, що був призначений відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ. Зобов`язано виплачувати ОСОБА_1 з 05 серпня 2018 року доплату за вислугу років у розмірі 40% (стаж роботи на посаді судді станом на 03 листопада 2020 року 19 років 5 місяців 2 дні). Зазначений наказ передано до виконання Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Чернівецькій області. Листом від 30 листопада 2020 року №01.05-1811 Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області повідомило Новоселицький районний суд Чернівецької області про повернення наказу від 03 листопада 2020 року №58/20 без виконання, оскільки у відповідності до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII та згідно з довідкою щодо стажу роботи судді ОСОБА_1 стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, вже врахований в стаж роботи на посаді судді, що дає право на отримання надбавки за вислугу років (3 роки 3 місяці 8 днів), а додаткове зарахування періодів роботи чинним законодавством не передбачено. Наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04 січня 2021 року №1/21 встановлено ОСОБА_1 з 01 червня 2021 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% від посадового окладу за стаж роботи 19 років 7 місяців. Копію зазначеного наказу направлено до виконання Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Чернівецькій області. Як слідує зі змісту листа Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області від 30 червня 2021 року №01.05-1272, пунктом 1 наказу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04 січня 2021 року №1/21 зараховано ОСОБА_1 до наявного стажу роботи на посаді судді (станом на 01 січня 2021 року 16 років 7 місяців) додатково стаж роботи 3 роки як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності). Разом з цим, згідно з частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, вже врахований судді ОСОБА_1 в стаж роботи на посаді судді, що дає право на отримання надбавки за вислугу років (3 роки 3 місяці 8 днів), і в сукупності станом на 01 січня 2021 року становить 16 років 7 місяців, а додаткове зарахування періодів роботи чинним законодавством не передбачено. З урахуванням викладеного, висловлено прохання внести зміни до наказу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04 січня 2021 року №1/21 в частині встановлення судді ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років, виходячи зі стажу роботи 16 років 7 місяців. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що робота позивача на посадах провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у ВАТ «Чернівцім`ясопромсервіс», які він займав у період з 02 липня 1997 року по 29 квітня 2005 року, не може бути зарахована до стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років, відповідно до законодавства, яке діяло на день призначення позивача суддею. Вказане відповідає позиції Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII за подібних обставин у постановах від 12 березня 2021 року у справі №1540/4723/18, від 21 жовтня 2020 року у справі №340/1102/19. Суд першої інстанції зазначив, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII необхідно тлумачити у такий спосіб, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Крім цього, абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Отже, зазначені норми пов`язують визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею. Оскільки, згідно встановлених обставин справи, ОСОБА_1 було зараховано до стажу роботи на посаді судді вказаний період роботи в галузі права (на посадах: стажиста на посаді помічника прокурора, помічника прокурора, помічника судді), тобто стаж роботи, який надавав право для призначення на посаду судді, то правові підстави для додаткового зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді ще трьох років в галузі права (на посадах: провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у ВАТ «Чернівцім`ясопромсервіс») відсутні. Колегія суддів погоджується із вказаним висновку суду першої інстанції враховуючи наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Згідно частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, чинному на час виникнення спірних відносин, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема, за вислугу років. Частиною п`ятою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Стаж роботи судді визначений статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII згідно з якою до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу (частина перша названої статті). До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (частина друга статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, яку було доповнено Законом №2509-VIII від 12 липня 2018 року, що набрав чинності з 05 серпня 2018 року). Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції невірно було витлумачено норму ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не знайшли свого підтвердження, оскільки судом першої інстанції правильно зазначено, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII необхідно тлумачити у такий спосіб, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Крім цього, абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Отже, зазначені норми пов`язують визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею. Верховний суд, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України, враховуючи внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, висловили свою думку у спільному листі від 05 листопада 2018 року «Про зарахування(перерахунок) стажу роботи на посаді судді», відповідно до якого до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тобто застосовуються вимоги, що діяли на момент такого призначення (обрання). Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18 зазначила, що внесенні до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII зміни Законом №2509-VIII від 12 липня 2018 року дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді. На час призначення позивача на посаду судді був чинним Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII, а питання визначення стажу було врегульовано статтею 7 цього закону. Так, згідно частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Отже, нормою, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки. Оскільки, згідно встановлених обставин справи, ОСОБА_1 було зараховано до стажу роботи на посаді судді вказаний період роботи в галузі права (на посадах: стажиста на посаді помічника прокурора, помічника прокурора, помічника судді), тобто стаж роботи, який надавав право для призначення на посаду судді, то правові підстави для додаткового зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді ще трьох років в галузі права (на посадах: провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у ВАТ «Чернівцім`ясопромсервіс») відсутні. Наведене узгоджується із позиціями Верховного Суду щодо застосування норм права, які регулюють спірні відносини за подібних обставин, у постановах від 13 травня 2021 року у справі №640/6062/19, від 29 квітня 2021 року у справі №160/375/19. Водночас при визначенні позивачеві стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років, необхідно керуватися чинною на час його призначення суддею частиною шостою статті 44 Закону №2862-ХІІ, якою встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Тобто, чинною на час призначення позивача нормою, якою визначалися для суддів судів загальної юрисдикції складові стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, періоди роботи на посадах провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу були відсутні. Таким чином, робота позивача на посадах провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у ВАТ «Чернівцім`ясопромсервіс», які він займав у період з 02 липня 1997 року по 29 квітня 2005 року, не може бути зарахована до стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років, відповідно до законодавства, яке діяло на день призначення позивача суддею. Вказане відповідає позиції Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII за подібних обставин у постановах від 12 березня 2021 року у справі №1540/4723/18, від 21 жовтня 2020 року у справі №340/1102/19. В свою чергу, позивачем не наведено в апеляційній скарзі належних обґрунтувань, які б спростовували висновки викладені у вказаних постановах Верховного Суду, а тому Суд не вбачає підстав відступу від них. Щодо посилання позивача на позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №9901/302/19, то колегія суддів зазначає, що як слідує зі змісту названого судового рішення, воно приймалось у правовідносинах щодо зарахування судді періодів роботи, які дають право на вихід у відставку (стаття 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII), а не на виплату доплати (надбавки) за вислугу років (стаття 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII, стаття 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII), що має місце в даному випадку. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо необхідності додаткового включення до його стажу роботи на посаді судді ще трьох років його стажу в галузі права (на посадах провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у ВАТ «Чернівцім`ясопромсервіс»), та, як наслідок, щодо необхідності донарахування і виплати доплати за вислугу років у спірний період. Додаткове зарахування позивачу до його стажу роботи на посаді судді стажу роботи три роки на посадах провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у ВАТ «Чернівцім`ясопромсервіс» (окрім уже зарахованого стажу на посадах стажиста на посаді помічника прокурора, помічника прокурора, помічника судді, що сукупно становив 3 роки 3 місяці 8 днів та згідно Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII надавав право для призначення на посаду судді та зараховувався до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років) ставитиме його у привілейоване становище порівняно із тими суддями, яким до стажу роботи на посаді судді та, відповідно, для визначення права на доплату за вислугу років у встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII розмірі, зараховано стаж роботи в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, що становив не менше трьох років як згідно частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII (діяв на час призначення позивача на посаду судді), так і в подальшому, зокрема, згідно частини першої статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (вимоги якого щодо призначення на посуду судді діяли з 30 липня 2010 року до 30 вересня 2016 року). Отже, враховуючи наведені обставини справи та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскаржуваних дій та рішень відповідача, тим самим погоджуючись із позицією щодо відсутності законних підстав для повторного зарахування позивачу до його стажу роботи на посаді судді додатково трьох років роботи в галузі права. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.