Постанова 4855 № 620/3314/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №620/3314/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №620/3314/19, позов ОСОБА_1 задоволено повністю: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 05 березня 2019 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 залишено без змін. На розгляд Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №620/3314/19, в якій ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача надати до суду у місячний строк з дня набрання чинності ухвали суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №620/3314/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області в частині проведення виплати нарахованої доплати за березень - грудень 2019 року у розмірі 14 565,90 грн. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 відмовлено у задоволені заяви позивача. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, суд першої інстанції не розглянув і не вказав норми статей 1, 3, 5, 8, 9, 124, 1241 Конституції України, Конвенцію, судову практику ЄСПЛ, Конституційного Суду, Верховного Суду; судом першої інстанції не розглянуто та не враховано ключові докази про державні гарантії виконання судових рішень і виплати пенсії викладені у Законах України «Про виконавче провадження», «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», обов`язковість постанов Верховного Суду; свідомо не враховані цінності доказів про обов`язковість судових рішень у справах №№620/3627/18 (т. 1 а.с. 183-185), 620/5248/19, 620/3736/20 (т. 1 а.с. 241-242), 620/3291/19, 620/1155/20, 2540/3116/18, 620/1887/19, 620/1388/19, 620/2930/20, 620/553/20, 620/49/21, судом першої інстанції взагалі не розглянуто обставини, що відповідачем у 2020-2021 роках не вживались заходи на виконання судових рішень. Позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано що відповідачем не надано жодних фактичних доказів, що ним з 22.05.2020 по 27.07.2021 проводились заходи на виконання судового рішення в даній справі. Позивач вважає, серед іншого, що окремої бюджетної програми та списків для виплати пенсії на виконання судового рішення не має. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 відкрито провадження у даній справі. 17.09.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача, в якому він додає матеріали та пояснення, що підтверджують тривалу бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо виконання судового рішення у даній справі. 30.09.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Відповідач наголошує, що фінансування виплат пенсій за відомостями на виплату пенсій та списками на зарахування пенсій на поточні рахунки через уповноважені банки здійснюється Пенсійним фондом Україн та лише в межах бюджетних асигнувань. Відповідач не заперечує, що не виплаченою є заборгованість по 212 судовим рішенням, які набули чинності та прийняті на облік з 12.11.2019 по 31.12.2019 та подальші, втім такі виплати здійснюються в порядку черговості та не залежать від волі відповідача, що не може вважатися невиконанням судового рішення чи ухиленням від його виконання. 05.10.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про врахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №9901/226/19. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 справу №620/3314/19 прийнято до провадження судді Ключковача В.Ю. за наслідком самовідводу судді Безименної Н.В. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів зазначає про таке. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. На виконання ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. На виконання ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Стаття 370 КАС України встановлює, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в п. 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», п. 68). Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду». Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури». Конституційний Суд України, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах регламентовано ст. 372 КАС України, відповідно до якої спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому рішенні. При цьому, визначення порядку виконання рішень не є тотожним поняттю встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 382 КАС України не містить жодних застережень стосовно неможливості суду встановлювати судовий контроль після ухвалення рішення у справі. В свою чергу, з аналізу норм ст. 382 КАС України слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд. Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а. Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) зазначив, що правові норми КАС України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. Разом з цим, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідач на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019, зокрема провів перерахунок пенсії позивача з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії за період з 05.03.2019, визначеного станом на 01.03.2018. Різницю пенсії на виконання судового рішення по справі №620/3314/19 за період 05.03.2019 по 31.12.2019 в сумі 14 565,90 грн. було включено до списків на виплату згідно Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що підтверджується копією витягу (том 2 а.с. 10). Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, вказане свідчить про відсутність недобросовісності дій ГУ ПФУ в Чернігівській області під час виконання рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно пунктів 20, 29 ст. 116 БК України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Окрім того, згідно ч. 1 ст. 87 БК України визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки, зокрема, на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З вказаного вбачається, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України та отримує пенсію за вислугу роківа відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII. Також на виконання ст. 8 вказаного Закону виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, пенсійні органи фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів державного бюджету у межах виділених асигнувань. Згідно підпунктів 4-5, 8 п. 4 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління», затверджене постановою правління ПФУ від 22.12.2014 №28-2 територіальні органи пенсійного фонду відповідно до покладених на них завдань: забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; забезпечують ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків. Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Виділення коштів з державного бюджету на фінансування певної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України. Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що виплата пенсій вказаним вище особам здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а ГУ ПФУ в Чернігівській області не наділене повноваженнями самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, зокрема збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати виплату коштів. Зважаючи на підтвердженння матеріалами справи, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідач вживає заходи з метою виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №620/3314/19 (здійснив відповідний перерахунок пенсії позивача, включив особу до відповідного переліку на отримання виплат). Колегія суддів зауважує, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними та допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14.05.2020 у справі №800/320/17. Також, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Щодо тези апеляційної скарги про безпідставність посилань відповідача на приписи Порядку виплати пенсій, нарахованих на виконання рішенням суду та облік виплат за наслідком ухвалення судових рішень у Реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, колегія суддів зазначає наступне. Як підтверджено матеріалами справи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у даній справі прийнято 12.12.2019 та набрало законної сили 15.05.2020. Надійшло вказане рішення до боржника 16.12.2019 та зареєстровано у реєстрі за номером 58471. Постановою КМУ від 22.08.2018 №649 затверджено «Порядок виплати пенсій, нарахованих на виконання рішенням суду» (далі - Порядок №649) та установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до цього Порядку. Зазначений Порядок застосовується не до всіх судових рішень, за якими боржником є орган Пенсійного фонду України, а лише до тих, за якими на такого суб`єкта владних повноважень покладено зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №440/85/19. Пункт 4 Порядку №649 встановлює, що черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження до боржника. Відповідно до п. 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. За приписом п. 10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Колегія суддів обізнана з тим, що за наслідком перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 Шостий апеляційний адміністративний суд 22.07.2020 змінив пункт 2 резолютивної частини рішення та виклав такий у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». 26.05.2021, за наслідком касаційного перегляду, вказані судові рішення залишені без змін Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Втім, як встановлено вище, на час набрання законної сили рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у даній справі та включення позивача до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою Порядок №649 був чинний та підлягав застосуванню відповідачем. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; п. 29). За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як наслідок, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 13 січня 2022 року. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан