Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/4670/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/4670/21 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Кравця О.О., Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, прийняте у складі суду судді Пекного А.С. в місті Херсон, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі , в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2021 року №UA508040/2021/000188/2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2021 року №UA508040/2021/000188/2, прийняте Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Митниця в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права, що призвело до винесення необґрунтованого рішення та невірного вирішення спору, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не враховано, що перевіркою поданих документів було встановлено наявність невідповідностей, а саме у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, що виключає можливість ідентифікувати зазначений в даному інвойсі товар з даними умовами поставки, які визначені контрактом, що доданий до митного оформлення. Апелянт зазначає, що декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення. Враховуючи викладене, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. Крім того, апелянт вказує, що до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів надання професійної правничої допомоги згідно умов договору. На думку апелянта, позивачем не дотримано вимог ч.5 ст.134 КАС України, що відповідно до ч.6 ст.134 КАС України є підставою для зменшення таких витрат або відмови в компенсації цих витрат у зв`язку з ненаданням відповідних доказів про їх здійснення. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2018 року між ТОВ «Строй Мир» (Покупець) та HAIYAN DAME SANITARY WARES CO LTD (Продавець) укладений контракт №CH-UA-18/02/28, на виконання умов якого позивачем імпортовано на митну територію України товари у відповідності до Специфікації №13 від 29.06.2021, а саме: Товар № 1 - Вироби побутового призначення, для санітарно-технічних цілей: піддони /Код товару 3922100000; Товар № 2 - Вироби побутового призначення, для санітарно-технічних цілей: гідробокси (душові кабіни)/ Код товару 7020008000; Товар № 3 - Частини до душбоксів: дах до душбоксу/Код товару 3922900000; Товар № 4 - Частини до душбоксів: ніжки для піддону / Код товару 7326909890; Товар № 5 - Частини до душбоксів: дуги алюмінієві/Код товару 7616999000; Товар № 6 - Частини до душбоксів: змішувачі води /Код товару 8481801100; Товар № 7 - Частини до душбоксів : пластикова гофрошланга /Код товару 3917320090; Товар №8 - Частини до душбоксів: комплекти кріплень з чорних металів/Код товару 8302420090; Товар № 9 - Частини до душбоксів: гумовіролики для дверей душбоксів /Код товару 8302200090; Товар № 10 - Вироби санітарно-технічного призначення: шланг армований полімерний для душу/ Код товару 3917390090. Відповідно до умов вказаного Контракту поставка здійснювалась на умовах FOB, умови оплати - 100% передоплата. 13 квітня 2020 року між вказаними сторонами укладена додаткова угода до контракту №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди про зміну умов поставки, а саме поставки здійснюватимуться на умовах CIF/ODESSA/ CHORNOMORSK/PIVDENNYI відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (2010). Позивач для митного оформлення товару подав митну декларацію № UA508040/2021/006100 від 13.08.2021, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 21732,89 доларів США за ціною договору (перший метод визначення митної вартості). Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано: пакувальний лист, рахунок проформа; рахунок фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, зовнішньоекономічний контракт. У зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, на думку митного органу, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На виконання вказаної вимоги митного органу, Товариством надані прайс-лист та бізнес-пропозиція. Перевіривши додатково подані документи митний орган дійшов до висновку, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. 13 серпня 2021 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості № UA508040/2021/000188/2 та картку відмови № UA508040/2021/00227. Зі змісту вказаного рішення убачається, що підставами його прийняття стало наступне: «У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 29.06.2021 № SW201218SA відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF/ODESSA/ CHORNOMORSK/PIVDENNYI, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції) Та, зважаючи, на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості» було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме:1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи; копію митної декларації країни відправлення) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.» Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості №UA508040/2021/000188/2, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, отже рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, ціною позову та значенням справи для сторони. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України). Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності. Щодо посилань апелянта на відсутність у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 29.06.2021 № SW201218SA посилання на контракт та банківські реквізити продавця, колегія суддів зазначає наступне. Так, рахунок - фактура (інвойс) від 29.06.2021 № SW201218SA за своїм змістом містить відомості щодо переліку товару, його кількість і ціну, формальні особливості товару, умови поставки та відомості про відправника та отримувача, які дозволяють їх ідентифікувати. При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, дані рахунку-фактури від 29.06.2021 № SW201218SA (найменування, загальна кількість та вартість товару) повністю співпадають з даним специфікації №13 від 29.06.2021, в якому, в свою чергу, міститься посилання на Контракт від 28.02.2018 № CH-UA-18/02/28. Колегія суддів зазначає, що не зазначення у наданому до митного оформлення рахунку від 29.06.2021 № SW201218SA реквізитів контракту, на виконання якого він виданий, не впливає на числові значення складових митної вартості, оскільки затвердженої форми рахунку-фактури та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено, при цьому надані до митного органу документи містять відомості щодо ціни, що фактично сплачена, а рахунок фактуру та інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару. Крім того, вказані обставини не виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товарів. При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену зокрема у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року (справа №815/5852/17). Щодо посилань відповідача на адресну спрямованість прайс-листа, то суд зазначає, що вказані обставини не впливають на складові митної вартості товарів та не можуть бути підставою для коригування митної вартості, оскільки прайс-лист є документом інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару. Крім того, зі змісту наданого відповідачу при митному оформленні товарів прайс-листа не вбачається жодної адресності чи суб`єктивної спрямованості, оскільки він не містить жодної інформації про те, що ціна в прайс-листі дійсна лише для позивача, або про наявність певних цінових преференцій Щодо посилань відповідача на відсутність документів щодо страхування поставленого товару, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно п. 3.1 Додаткової угоди від 13.04.2020 року до Контракту №CH-UA-18/02/28, поставка товару здійснювалась на умовах CIF ODESSA/CHОRNOMORSK/PIVDENNYI згідно міжнародних правил Інкотермс-2010. Відповідно до умов поставки CIF (Cost, Insurance and Freight), згідно міжнародних правил Інкотермс-2010, термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. З наведеного вбачається, що витрати і фрахт для доставки товари до порту України оплачені продавцем товару згідно застосованого терміну "CIF", яким відповідне передбачено. Правила Інкотермс-2010 також не передбачають обов`язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу. Перелік витрат, що одразу не включені до вартості товару, та які необхідно додати до фактурної вартості для визначення митної вартості товару зазначено у ч.10 ст.58 МК України. Під час декларування митної вартості, відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларант повинен надати документи, що підтверджують розраховану митну вартість (тобто складові митної вартості). Більш того, надання цих документів митним органам України не передбачено жодним міжнародним документом з митної справи. З огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018 р. умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування, транспортування та страхування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, ТОВ «Строй Мир» не понесло. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року (справа №821/829/18), від 14 серпня 2018 року (справа №821/1617/17). Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про ненадання декларантом усіх необхідних документів, а саме: копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно з ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, при цьому надані позивачем до митного органу документ підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. При цьому,як вірно зазначено судом першої інстанції, в якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товарів було обрано: Товар №1 - МД від 04.08.2021 №UA50020/2021/205472, а саме: 2,82 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 82,8 кг * 2,82= 233,496 Дол. США); Товар №2 - МД від 21.07.2021 №UA500020/2021/203211, а саме: 1,91 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 20129,48 кг * 1,91 = 38447,3068 Дол. США); Товар №3 - МД від 09.08.2021 №UA504180/2021/825, а саме: 2,81 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 111,94 кг* 2,81 = 314,5514 Дол. США); Товар №4 - МД від 12.08.2021 №UA500050/2021/201971, а саме: 1,41 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 3,6 кг* 1,41 = 5,076 Дол. США); Товар №5 - МД від 02.08.2021 №UA500020/2021/204970, а саме: 2,77 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 9,6 кг*2,77 = 26,5920 Дол. США); Товар №6 - МД від 09.08.2021 №UA504180/2021/825, а саме: 4,01 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 1,33 кг *4,01 = 5,3333 Дол. США);3 Товар №7 - МД від 11.08.2021 №UA500110/2021/203268, а саме: 2,17 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 0,2 кг * 2,17 = 0,434 Дол. США); Товар №8 - МД від 29.07.2021 №UA500490/2021/201650, а саме: 4,07 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 0,38 кг*4,07 = 1,5466 Дол. США); Товар №9 - МД від 07.08.2021 №UA500020/2021/206961, а саме: 4,07 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 0,34кг *4,07 = 1,3838 Дол. США); Товар №10 - МД від 09.08.2021 №UA500020/2021/206172, а саме: 4,07 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 0,93 кг*4,01 = 5,3333 Дол. США); Дослідивши митні декларації від 02.08.2021 №UA500020/2021/204970, від від 29.07.2021 №UA500490/2021/201650, від 09.08.2021 №UA500020/2021/206172 судом встановлено, що відповідно до вказаних декларацій умовами поставки товару є FOB, CFR CPT, у той час, як позивачу поставлені товари за умовами CIF.. А відтак, порівняння відповідачем їх ціни є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 13.08.2021 року №UA508040/2021/000188/2 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав копії Договору про надання правової допомоги №1СМр від 04.01.2021 року, відповідно до умов якого сторони домовились про твердий розмір гонорару. Зокрема, відповідно до п.4.5.1 розділу 4 Договору сторони домовились про вартість послуг адвоката зі складання позовної заяви 2500 грн. Крім того, позивачем надано до суду Акт наданих послуг від 20.08.2021 року, відповідно до якого сторони погодили надання адвокатом та прийняття Товариством послуг з підготовки позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Вартість вказаної послуги 2500 грн. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно п 4.7 Договору №1СМр від 04.01.2021 року, Клієнт оплачує Бюро гонорар в сумі та строки, визначені Актом прийомки-передачі наданих послуг. Водночас, в Акті наданих послуг від 20.08.2021 року передбачено, що вартість отриманих послуг має бути сплачена Клієнтом в строк не пізніше 90 календарних днів після прийняття рішення судом першої інстанції, що обумовила ненадання до суду відповідного платіжного документу. При цьому, колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17. За таких обставин, оскільки позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду даної справи у сумі 3500,00 грн., колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності законодавчо передбачених підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О. О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва