Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/19966/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19966/21 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шляхтицького О.І. суддів: Домусчі С.Д. , Семенюка Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 по справі № 420/19966/21 за позовом ОСОБА_1 до Постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У жовтень 2021 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просила: - визнати протиправною відмову відповідача в затвердженні актів про відключення окремих квартир і приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води ОСОБА_1 , зобов`язання відповідача розглянути питання про надання дозволу позивачу на відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 листопада 2021 року відмовив у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснив позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу від 01 листопада 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції невірно встановленні фактичні обставини справи, а саме : спори щодо визнання протиправними рішень та актів міжвідомчих комісій для розгляду питань, щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП відносяться до предметної підсудності саме спеціалізованих адміністративних судів. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що спір виник між учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: позивачем, як виконавцем комунальних послуг та громадянами як індивідуальними споживачами, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача має наслідком створення перешкод у реалізації цивільних прав позивача як виконавця комунальних послуг, тому спір позивача з відповідачем не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, тобто не є публічно-правовим, а оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Згідно пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України. При цьому, частина 6 статті 170 КАС України зобов`язує суд роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України). При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Також, за визначенням пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Як зазначив суд першої інстанції, у цій справі спірні правовідносини виникли у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії та реалізації ними свого права на відмову від надання послуг центрального опалення (теплопостачання) та вільний вибір джерела теплової енергії. Відносини, що виникають у зв`язку з постачанням і використанням теплової енергії регулює Закон України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-IV. Відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила №630). Колегія суддів зауважує, що орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про відмову у надані дозволу на відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП), діє як суб`єкт владних повноважень та реалізує у такому випадку надані йому законами повноваження у сферах житлово-комунальних послуг і теплопостачання, тобто здійснює публічно-владні управлінські функції. Отже, спір у цій справі виник у сфері публічно - правових відносин, а його предмет стосується законності рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання ним власних публічно-владних управлінських функцій за наслідками розгляду відповідних письмових звернень громадян стосовно відключення квартир (приміщень) від мереж ЦО і ГВП. Прим цьому колегією суддів, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року у справі № 340/458/19 , від 26 серпня 2021 року у справі № 340/1343/20 з аналогічним предметом спору між тими ж сторонами, які полягають в такому. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір, з огляду на його предмет, суть і характер спірних правовідносин, суб`єктний склад їх учасників, є публічно - правовим та повинен вирішуватись судами адміністративної юрисдикції. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Також, у рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п.1 ст.6 Конвенції. Окрім цього, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року дійшов до висновку, що сама конструкція ст.6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч.1 ст.6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Наведені обставини є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до п. 4 ч.1 ст. 320 КАС України. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 320, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 по справі № 420/19966/21 - скасувати. Адміністративну справу № 420/19966/21 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.