Ухвала КЦС ВС № 199/2650/13-ц

Ухвала Іменем України 26 січня 2022 року м. Київ справа № 199/2650/13-ц провадження № 61-761ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явленняїх до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс») звернулося до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред`явлення. Заяву мотивовано тим, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року у справі № 199/2650/13-ц позов публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (далі - ПАТ «Ерсте Банк») до ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, стягнуто з нього на користь банку заборгованість за кредитними договорами від 27 грудня 2007 року № 014/3729/2/08727 у розмірі 367 656,34 грн (еквівалент 45 997,29 доларів США) та від 27 грудня 2007 року № 014/3729/6/08739 у розмірі 403 026,16 грн (еквівалент 50 422,39 доларів США), а також понесені позивачем судові витрати. На підставі вказаного судового рішення 29 серпня 2013 року представником ПАТ «Ерсте Банк» було отримано виконавчі листи у справі № 199/2650/13-ц. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року (провадження № 22-ц/803/3211/21) замінено стягувача у виконавчих документах щодо виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року з ПАТ «Ерсте Банк» на ТОВ «Спектрум Ессетс». 21 квітня 2021 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) листом № 825/02-64/883 повідомило заявника, що виконавче провадження з виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на примусовому виконанні в територіальних відділах ДВС Дніпропетровської області не перебуває та не перебувало. Заявник уважав, що виконавчі листи були втрачені у зв`язку з обставинами, що не залежали від стягувача, а тому просив видати дублікат виконавчих листів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , виданих на виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року у справі № 199/2650/13-ц, а також поновити строк для пред`явлення їх до виконання. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2021 року (провадження № 6/199/227/21), залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Спектрум Ессетс». Судові рішення мотивовано тим, що належних і допустимих доказів на підтвердження втрати оригіналів виконавчих листів, а також будь-яких інших доказів, які б свідчили про об`єктивні, непереборні труднощі для вчинення процесуальних дій в передбачені законом строки ТОВ «Спектрум Ессетс» не надало, як і не надало доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення їх до виконання. Сам по собі факт відсутності у заявника оригіналів виконавчих листів не є доказом поважності причин пропуску строку на пред`явлення їх до виконання, а тому він поновленню не підлягає. При цьому судами враховано й те, що до ТОВ «Спектрум Ессетс» право вимоги за вказаними кредитними договорами перейшло вже після того як сплив строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (25 вересня 2020 року), які були отримані попереднім стягувачем ще у 2013 році. Видача дубліката виконавчого листа взаємопов`язана із визначеним Законом України «Про виконавче провадження» строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі визнання неповажними причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем і відмови у поновленні пропущеного строку, суд, відповідно, відмовляє у видачі дубліката виконавчого листа. 10 січня 2022 року ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга ТОВ «Спектрум Ессетс» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було досліджено наявні в матеріалах справи докази, повно та всебічно не з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання пропущено з поважних причин. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Рішення суду залишається невиконаним, що порушує його права як стягувача. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Щодо вимоги про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Таким чином, оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному суді, у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Так само не підлягає касаційному оскарженню і постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду такої ухвали. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084 сво18). Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Спектрум Ессетс» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання слід відмовити. Щодо вимоги про видачу дублікатів виконавчих листів Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Частиною шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент подання заяви) передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 433 ЦПК України Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року у справі № 199/2650/13-ц представнику ПАТ «Ерсте Банк» 29 серпня 2013 року було видано виконавчі листи у справі № 199/2650/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами (а. с. 97). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року (провадження № 22-ц/803/3211/21) замінено стягувача у виконавчих документах щодо виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року з ПАТ «Ерсте Банк» на ТОВ «Спектрум Ессетс». Відповідно до інформації, наданої Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавче провадження з виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на примусовому виконанні в територіальних відділах ДВС Дніпропетровської області не перебуває та не перебувало (а. с. 104). У своїй заяві ТОВ «Спектрум Ессетс» зазначало, що виконавчі документи та постанови з органів ДВС на адресу попереднього стягувача не надходили, підтвердження направлення виконавчих листів на виконання не збереглося. Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України установлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких обставин виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), згідно з яким якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив із відсутності правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Спектрум Ессетс» та видачі дублікатів виконавчих листів, оскільки заявник пропустив строк для пред`явлення їх до виконання, і судами не визнані поважними наведені ним причини його пропуску, а також не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт втрати оригіналів виконавчих листів у справі № 199/2650/13-ц та направлення цих виконавчих документів на примусове виконання до відділу ДВС. При цьому доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявником також не надано. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень в частині вирішення вимог заяви щодо видачі дублікатів виконавчих листів убачається, що касаційна скарга ТОВ «Спектрум Ессетс» є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явленняїх до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць