Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/3596/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року справа №360/3596/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 р. у справі № 360/3596/21 (головуючий І інстанції суддя Т.В. Смішлива) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення компенсації, В С Т А Н О В И В: 12.07.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні основної, додаткової відпустки та відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на його користь грошову компенсацію за невикористані календарні дні основних та додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2015, 2016. 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 13.05.2020 (а.с. 1-4). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2017-2019 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 13.05.2020. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2017-2019 роки в кількості 87 (вісімдесят сім) календарних днів, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік в кількості 14 (чотирнадцять) календарних днів виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 13.05.2020. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю (а.с. 82-91). 06.09.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 360/3596/21, а саме: стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну допомогу адвоката у розмірі 8000 грн. (а.с. 97-98). Додатковим рішення Луганського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2021 заяву було задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Луганській області (93406, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1, ідентифікаційний код 40108845) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча грн. 00 коп.) гривень. (а.с. 120-123). Не погодившись з такими рішеннями суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити у повному обсязі відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката позивача. В апеляційній скарзі на додаткове рішення апелянт зазначає, що на період досудової підготовки при наданні консультацій, роз`яснень, складанні заяв, адміністративного позову ні Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні будь-яким іншим актом не вимагається надання ордеру; в договорі про надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2021, а саме в додатковій угоді було погоджено фіксовану суму гонорару за представництво інтересів позивача, яка не залежить від витраченого часу на представництво в суді. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив залишити додаткове рішення суду без змін. Сторони в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином і з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 311 справу розглянуто в письмовому провадженні. За унормуванням ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого. Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. За унормуванням ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу. Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат. За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Приписами частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17). Колегія суддів зазначає, що наведені вище норми чітко встановлюють підстави для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. КАС України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1); - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30). Як вбачається з додаткового рішення, суд першої інстанції частково задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн. Адвокат Дашко Юрій Іванович (далі - представник заявника) відповідно до ордеру серії АА № 058075 від 02.08.2021 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 833 від 17.01.2008 здійснював представництво інтересів заявника під час розгляду справи (а.с. 61-62). За текстом ордера встановлено, що представник заявника представляє інтереси позивача у Луганському окружному адміністративному суді на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 02.08.2021, що не заперечується сторонами. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 у справі № 360/3596/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення компенсації за невикористані відпустки задоволено частково (а.с. 85-91). З наданих позивачем документів до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі судом встановлено, що 08.06.2021 між заявником та його представником укладеного договір про надання правничої (правової) допомоги від 08.06.2021 б/н (далі - Договір) щодо надання правничої допомоги з підготовки до судового розгляду справи за позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати компенсації відпустки та стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки за 2015-2020 роки (пункту 1 Договору). Відповідно до пункту 2 Договору, клієнт доручає адвокату, а адвокат зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу в наступному обсязі: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання заяви з метою отримання необхідних довідок та інформації для підготовки позову, підготовка адміністративного позову, підготовка відповіді на відзив на позов, звернення у разі необхідності з адвокатськими запитами до відповідних органів та осіб з метою отримання доказів та документів (а.с. 101 зв.б.). 08.06.2021 між заявником та його представником укладено Додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.06.2021 щодо вартості гонорару у сумі 5000,00 грн. (а.с. 101). Заявником за розрахунковими квитанціями від 08.06.2021 та від 02.08.2021 сплачено гонорар у сумі 3000,00 грн. та 2000,00 грн. відповідно; підстава Договір від 08.06.2021 (а.с. 102, 103 зв.б.). Актом про надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.06.2021 б/н підтверджено факт надання правничої допомоги на суму 5000,00 грн. за договором від 08.06.2021 (а.с. 102 зв.б.). 02.08.2021 між заявником та його представником укладеного договір про надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2021 б/н (далі - Договір) щодо надання правничої допомоги з підготовки до судового розгляду у справі за позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати компенсації відпустки та стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки за 2015-2020 роки (пункту 1 Договору). Клієнт відповідно до пункту 2 Договору доручає адвокату, а адвокат зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу в наступному обсязі: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань стосовно предмету спору, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, здійснювати правовий висновок, здійснювати представництво інтересів клієнта без обмежень повноважень по справі у суді, а також інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, збирання доказів, звернень з адвокатськими запитами до відповідних органів та осіб стосовно цієї справи (а.с. 104 зв.б.). Актом про надання правничої (правової) допомоги від 30.08.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2021 б/н підтверджено факт надання правничої допомоги на суму 3000,00 грн. за договором від 02.08.2021 (а.с. 100 зв.б.). Зі змісту акта про надання правничої (правової) допомоги від 30.08.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2021 б/н встановлено, що гонорар сплачено за представництво клієнта в суді під час розгляду справи у Луганському окружному адміністративному суді 27.08.2021. Відповідно до розрахункової квитанції від 30.08.2021 заявником сплачено гонорар у сумі 3000,00 грн., згідно з Договором від 02.08.2021 (а.с. 100). 02.08.2021 між заявником та його представником укладено Додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2021 щодо вартості гонорару у сумі 3000,00 грн. (а.с. 101). З протоколу судового засідання від 27.08.2021 вбачається: представник заявника приймав участь у засіданні з 09 год. 13 хв. по 10 год. 31 хв., тобто, засіданні з урахуванням перебування суду двічі у нарадчий кімнаті склало 1 годину 18 хвилин (а.с. 80-81). Матеріалами справи підтверджено, що з 02.08.2021 представник позивача приймав участь лише в одному судовому засіданні. Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджено рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №

36. Згідно з підпунктом 15.3 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36 ордер містить наступні реквізити: посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа. Судами встановлено, що на підтвердження надання правничої допомоги заявником надано суду Договори від 08.06.2021 та від 02.08.2021. Разом з цим, повноваження представника заявника підтверджені ордером адвоката, який надає правничу допомогу на підставі договору від 02.08.2021, тобто суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги договір від 08.06.2021 та додатки до нього (розрахункові квитанції, додаткову угоду та акт). Таким чином заявником підтверджено витрати на правничу допомогу лише договором від 02.08.2021 та документами на його виконання, тобто гонорару в сумі 3000,00 грн. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Aliance Limited" проти України"), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Матеріалами справи підтверджено надання правничої допомоги за договором від 02.08.2021 в частині представництва інтересів позивача у судовому засіданні, яке тривало 1 годину 18 хвилин. В акті про надання правничої (правової) допомоги від 30.08.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2021 б/н представником заявника не зазначено детального опису щодо вартості послуг з представництва, що не відповідає приписам частини четвертої статті 134 КАС України. Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16). Суд також враховую позицію Верховного Суду викладену у постанові від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18. Суд зауважує, що спірні правовідносини у справі № 360/3596/21 виникли у зв`язку з відмовою відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та щорічної основної відпустки. Дана категорія справ розглядалась протягом тривалого часу в судах та сформувалась певна позиція з цього предмету спору. Верховним Судом 19.01.2021 прийнято рішення у зразковій справі № 160/10875/19, предметом якої є невиплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, на яку посилається і сам позивач. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України). Частиною 2 ст. 77 КАС України обумовлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу та витрати на підготовку експертного висновку у сумі 1000 грн. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 311, 316, ст. 321, ч. 1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 р. - залишити без задоволення. Додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 р. у справі № 360/3596/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 січня 2022 року. Колегія суддів: Г.М. Міронова Т.Г. Гаврищук І.В. Геращенко