Постанова 4850 № 266/5593/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2022 року справа №266/5593/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Блохіна А.А., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 вересня 2021 року у справі № 266/5593/21 (головуючий І інстанції Шишилін О.Г., повний текст складений у м. Маріуполі Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Очкусь Тетяни Володимирівни - інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Очкусь Тетяни Володимирівни - інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕАО № 4697406 від 28.08.2021 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 вересня 2021 року позов задоволений: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4697406 від 28.08.2021 року, яка була постановлена поліцейським УПП в Тернопільській області - лейтенантом поліції - Очкусь Тетяною Володимирівною про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у розмірі 1700 грн.; справу про адміністративне правопорушення закрито. Відповідачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування доводів зазначив, що факт порушення позивачем п. 12.4 ПДР України підтверджується фото та відеодоказами наданими до відзиву на позов. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановою від 07.09.2021 року серії ЕАО № 4697406 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. у зв`язку з тим, що останній 28.08.2021 року о 13-21 годині, керуючи транспортним засобом в смт. В.Березовиця 331 км, рухався зі швидкістю 101 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості у населеному пункті, чим порушив п. 12.4 ПДР України; швидкість вимірювалась TruCam LTI 20/20 ТС000532, фото, відео порушення з пр ВО-00123.84 (а.с. 11). В пп. 5.45 п. 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) зазначений інформаційно-вказівний знак «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах пункту. Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Додатком 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (пункт 5 розділу IV), затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, передбачено заповнення п. 7 «до постанови додаються». В порушення зазначених вимог в п. 7 спірної постанови відповідача додатки не зазначені. Водночас, до відзиву на позов відповідачем надано dvd-диск, на якому наявні відеозапис подій від 28.08.2021року з bodycam поліцейського (а.с. 23). Згідно фото факт порушення позивачем п. 12.4 ПДР зафіксовано сертифікованим приладом TruCam (а.с. 28). Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис події 28.08.2021 року, з якого встановлено, що позивача ознайомлено з суттю правопорушення, його процесуальними правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, при цьому у копії оскарженої постанови відсутній підпис позивача з цього приводу. Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 74 КАС України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 КАС України). Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем до суду фото з приладу та диск із записом подій від 28.08.2021 року з bodycam поліцейського не зазначено в пункті 7 спірної постанови, у зв`язку з чим остання не може бути визнана такою, що складена у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395, тому суд визнає такий доказ неналежним. Судом враховано правову позицію Верховного Суду в постанові від 23.12.2019 року у справі № 524/253/17. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку що відповідач не довів законність постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, складеної відносно позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення п. 12.4 ПДР не підтверджено належними та допустимими доказами. На підставі встановлених обставин та аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про скасування спірної постанови відповідача та закриття провадження у справі. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 77, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 вересня 2021 року у справі № 266/5593/21 за позовом ОСОБА_1 до Очкусь Тетяни Володимирівни - інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови залишити без змін. Повний текст постанови складений та проголошений 17 січня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Г.М. Міронова