Постанова Сумський апеляційний суд № 583/2033/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року м.Суми Справа №583/2033/21 Номер провадження 22-ц/816/33/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми), розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2021 року в складі судді Яценко Н.Г., постановленого в м. Охтирка, повний текст рішення складено 09.09.2021 року, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду з позовом в травні 2021 року, згідно якому, остаточно уточнивши свої вимоги, позвач просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми Гончар Н.Б. по накладенню арешту та опису майна, яке знаходилося за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми Гончар Н.Б. повернути ОСОБА_1 вилучену техніку, а саме: культиватор навісний до трактора, металевий в кількості 1 штука вартістю 12000,00 грн, дискову борону навісну до трактора, металеву, в кількості 1 штука, вартістю 18000,00 грн, валкоутворювач в кількості 1 штука, вартістю 8000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 141 від 15.06.2016, розкидач мінеральних добрив в кількості 1 штука вартістю 7800,00 грн, що підтверджується квитанцією № 148 від 11.10.2020. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.12.2017 з його батька ОСОБА_2 стягнуто 157 757 гривень на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 . У зв`язку з тим, що батько борг не сплачував, оскільки не погоджувався з рішенням суду, працівники виконавчої служби почали чинити на нього тиск, намагаючись проникнути до його житла, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з невідомих позивачу причин, 25.02.2021 працівники виконавчої служби проникли до житла, в якому проживає він з матір`ю, а саме за адресою: АДРЕСА_1 та яке є власністю останньої. При цьому державним виконавцем Гончар Н.Б. проведено опис нерухомого майна, яке знаходилося по АДРЕСА_1 , тобто за місцем його проживання та відповідно належало його матері, а деяке майно, щодо якого він ставить питання про повернення, належало йому, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 для реалізації своїх вимог щодо належності йому описаного державним виконавцем майна, на яке накладено арешт, відповідно до правил судової юрисдикції мав подати позов до боржника ОСОБА_2 та осіб, в інтересах яких накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту, однак зазначених дій ним не було вжито. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що техніка, яку описав та вилучив державний виконавець належала йому, а не його батькові, на підставі представлених ним чеків та товарних накладних, що і є підтвердженням його права власності на це майно і не потребує державної реєстрації у відповідних органах, або визнання права власності через суд. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача до суду не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Охтирським міськрайонним судом Сумської області 22.12.2017 видано виконавчий лист № 583/3707/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_30 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 157 757,00 грн солідарно (а.с. 20-21). 22.12.2017 Охтирським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист № 583/3707/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат 6029,35 грн (а.с. 23-24). Постановою старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Гончар Н.Б. від 27.12.2017 відкрито виконавче провадження № 55448673 з виконання виконавчого листа № 583/3707/16-ц від 22.12.2017, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_30 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 157757,00 грн солідарно (а.с. 19). Також, 27.12.2017 старшим державним виконавцем Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Гончар Н.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55448545 з виконання виконавчого листа № 583/3707/16-ц від 22.12.2017, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат 6029,35 грн (а.с. 22). Постановами старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Гончар Н.Б. від 18.06.2021 закінчено виконавчі провадження за вищевказаними виконавчими документами на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку зі сплатою боргу через депозитний рахунок. Пунктом 2 цієї постанови передбачено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення (а.с. 25, 27). Зазначені постанов про закриття виконавчих проваджень від 18.06.2021 цього ж дня були направлені сторонам виконавчого провадження, що підтверджується копіями супровідних листів № 299944 та № 299943 (а.с. 26, 28). Як пояснив в апеляційному суді позивач, його батько також фактично проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , де на подвір`ї цього будинку знаходилися належні йому сільськогосподарського знаряддя, які під час проведення державним виконавцем 25.02.2021 опису майна боржника ОСОБА_2 були вилучені у зв`язку із накладенням арешту. Позивачем в підтвердження належності вилученого державним виконавцем під час проведення опису майна йому сільськогосподарського знаряддя: культиватор навісний до трактора, металевий; дискова борона навісна до трактора, металева; валкоутворювач; розкидач мінеральних добрив представлені квитанція № 141 від 15.06.2016 на загальну суму 50000 грн та квитанція № 148 від 11.10.2020 на загальну суму 7800грн., виписані на його ім`я, а тому вважає, що на це рухоме майно його право власності доведено. Щодо підтвердження свого права власності на плуг 3-х корпусний б/у та сіялку С3-36 б/у позивач надав квитанцію та накладну виписану на іншу особу ОСОБА_31 . У відзиву на позов начальник Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби заперечив, бо вважає обраний спосіб захисту позивачем не ефективним, оскільки він не є стороною виконавчого провадження і тому має право в судовому порядку порушувати питання визнання за ним права власності на описане рухоме майно та про зняття арешту. Станом на 22.06.2021 такі знаряддя, як сівалка зернова, талька ручна та розкидач мінеральних добрив вже реалізовані через ДП «СЕТАМ» на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу його батька, а плуг навісний двокорпусний, граблі ворошилки 4 колеса, культиватор навісний до трактора, дискова борона навісна до трактора, три секції, передану стягувачу в рахунок погашення боргу, а дискова борона навісна до трактора, двосекційна знаходяться у ОСОБА_2 . Отже на час подання до суду позивачем уточненої позовної заяви йому було відмово про проведення державним виконавцем реалізацію вилученого спірного рухомого майна. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, серед яких - визнання незаконними дії органу державної влади. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), тощо; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Обов`язки і права виконавців і обов`язковість вимог виконавців наведені у ст. 18 цього Закону, де визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника викладений у ст. 48 цього Закону, де передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Питання арешту, вилучення майна (коштів) боржника та зберігання майна , на яке накладено арешт наведені у ст. 56,58 цього Закону, а саме, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Як передбачено у статті 59 цього закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Реалізація майна, на яке звернено стягнення відбувається за приписами ст. 61 цього Закону: реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Таким чином, за змістом наведених правових норм в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно. Згідно вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6 роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії). Відповідно роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 4 (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові № 607/3894/19 від 26.09.2019. Арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, підставою обтяження майна позивача є постанови від 27.12.2017 року, винесені державним виконавцем Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження ВП №55448673 та ВП №55448545 від 27.12.2017 року з примусового виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області, про стягнення з ОСОБА_2 157757,00 грн. заборгованості та 6029,35 грн. судових витрат за рахунок майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що дії державного виконавця щодо обставин проведення 25.02.2021 опису, арешту та вилученню описаного майна з подвір`я де фактично проживає позивача та його батько, який є боржником по відкритих виконавчих проваджень, оскільки матеріали виконавчого провадження судом першої інстанції не досліджувалися, клопотань з боку позивача з цього приводу до суду не надходили. Проте, відповідно принципу змагальності, викладеному у ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Наведені вище норми матеріального права вказують, що виконавчі дії вчинялися з метою реалізації примусового виконання судового рішення у зв`язку із його тривалим перебування на виконанні. Доказів, того, що під час проведення опису майна виявленого на подвір`ї домоволодіння, де проживав боржник, надавалися державному виконавцю заперечення іншими мешканцями домоволодіння щодо їх права власності на майно, що підлягало опису, суду надано не було. За таких обставин місцевий суд правильно прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежний, оскільки він е завив вимогу про визнання за ним право власності на майно, яке вже реалізовано і перейшло у власність добросовісному набувачу, який не був залучений до справи в якості відповідач. Також колегія суддів зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту як покладення на державного виконавця зобов`язання повернути йому майно вже продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень та передане стягнувачу в рахунок погашення боргу, також не є належним способом захисту його права власності. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене у ст. 388 ЦК України, однак у частині 2 даної статті визачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Притому, представленими позивачем документами на плуг 3-х корпусний б/у та сіялку С3-36 б/у він не довід, що це майно належить саме йому. Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 січня 2022 року. Головуючий - С. С. Ткачук Судді: О. Ю. Кононенко О. І. Собина