LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Запорізький апеляційний суд335/1218/13-ц

від 19.01.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Дата документу 19.01.2022 Справа № 335/1218/13-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/1218/13 Головуючий у 1 інстанції Макаров В.О. Провадження № 22-ц/807/66/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Дашковської А.В. за участю секретаря судового засідання Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року по справі за скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, стягував Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» у виконавчому провадженні № 60839622,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2020 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Проценка Д.,В. відносно затвердження звіту щодо визначення ринкової оцінки квартири та передачі майна на торги. В обґрунтування своєї скарги, з урахуванням уточнень, зазначала, що 24 лютого 2020 року нею отримано повідомлення відносно оцінки майна, в якому ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , визначена у розмірі 445273 грн. Скаржниця вважає, що вартість оцінки є заниженою, а процедура проведена з порушенням законодавства. Так, суб`єкт оціночної діяльності не виїжджав на об`єкт оцінки, оцінювання відбулось виключно по зовнішнім фото житлового будинку, чим порушено приписи п. 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав». Крім цього, 03 березня 2020 року, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, стало відомо, що в матеріалах виконавчого провадження відсутнє підтвердження про повідомлення боржника відносно відкриття виконавчого провадження, що робить неможливим проведення в подальшому будь-яких виконавчий дій. В описі відправлення відсутня печатка, підпис і прізвище працівника зв`язку. 05 березня 2020 року заявниця отримала простою поштою лист повідомлення ДП «СЕТАМ», в якому вказується про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів. Передачу предмета іпотеки на торги ОСОБА_1 вважає неправомірною, у зв`язку з тим, що 15 серпня 2019 року державною виконавчою службою було відкрито провадження, де стягувачем зазначено Концерн «МТМ», а боржником ОСОБА_1 . Також зазначає, що Вознесенівським ВДВС 18 листопада 2019 року прийнято постанову про повернення виконавчого листа № 3335/1218/13ц де стягувач АТ «Креді Агріколь Банк», боржник ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 просила суд визнати дії приватного виконавця Проценка Д.В. відносно затвердження звіту по визначенню ринкової вартості квартири у виконавчому провадженні 60839622 та передачу майна на торги неправомірними. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року скасувати, та визнати дії приватного виконавця Проценка Д.В. у виконавчому провадженні 60839622 та передачу майна на торги неправомірними. Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Європейський суд з прав людини також вказує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії". Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його мотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). Вищезазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає. Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності тверджень заявниці щодо порушення законодавства під час проведення процедури оцінки та щодо того, що дії оцінювача під час складання звіту про оцінку майна якимось чином порушили права заявника, враховуючи, що до звіту про оцінку майна, з огляду на його правову природу, не можуть бути застосовані наслідки, пов`язані із скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується на квартиру ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки згідно з відповіддю юридичного відділу департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 16 лютого 2020 року, що міститься в матеріалах виконавчого провадження, у вказаному приміщенні відсутні зареєстровані особи, а отже, воно не використовується як місце постійного проживання заявника. Постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалась ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією 10 грудня 2019 року, що підтверджується копією фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» та списком згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів), а тому приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д. В. виконав вимоги частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження. Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2007 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 498/700921. Згідно з умовами договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 44 200,00 дол. США, строком до 07 червня 2027 року, а остання зобов`язалась повернути кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти, комісійну винагороду, можливі штрафні санкції, що визначені кредитним договором. Для забезпечення виконання зобов`язань, передбачених вищезазначеним кредитним договором, 08 червня 2007 року укладено договір іпотеки № 50, згідно з яким предметом договору є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 35,6 кв. м, житловою площею 19,0 кв. м, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2014 року у справі № 335/1218/13-ц позовні вимоги ПАТ «Креді Агріколь Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 458 806,27 грн, а також судові витрати, які складаються з витрат зі сплати державного мита у розмірі 1 700,00 грн та витрат пов`язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи, у розмірі 120,00 грн. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 травня 2014 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2014 року залишено без змін. 04 травня 2018 року державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 335/1218/13-ц, виданого 19 червня 2014 року. 20 березня 2019 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 9 частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2019 року задоволено заяву Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя. Видано дублікат виконавчого листа № 335/1218/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 458 806,27 грн., а також судові витрати, які складаються з витрат зі сплати державного мита у розмірі 1 700,00 грн. та витрат, пов`язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи, у розмірі 120,00 грн. 20 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д. Ю. при примусовому виконанні виконавчого документа № 335/1218/13-ц винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 04 лютого 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д. Ю. своєю постановою призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні - ОСОБА_3 , якого зобов`язано надати письмовий звіт з експертної оцінки описаного та арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Зі звіту від 09 лютого 2020 року № 03-02-2020 про оцінку та визначення ринкової вартості житлової однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , вбачається, що вартість вищезазначеної квартири становить 445 273,00 грн. без урахування податку на додану вартість. 17 лютого 2020 року приватний виконавець направив учасникам виконавчого провадження повідомлення про оцінку майна, в якому зазначив, що за вказаною ціною майно буде передано на реалізацію у встановленому чинним законодавством України порядку. На виконання абзацу четвертого пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, ДП «Сетам» повідомило учасникам виконавчого провадження відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, зокрема: реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкову ціну продажу майна. Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 , зокрема, вказувала на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д. Ю. під час реалізації її квартири АДРЕСА_1 , не було враховано, що боржник не має іншого житла, крім цієї квартири. При цьому квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відмовляючи задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується на квартиру ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , оскільки згідно з відповіддю юридичного відділу департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 16 лютого 2020 року, що міститься в матеріалах виконавчого провадження, у вказаному приміщенні відсутні зареєстровані особи, а отже, воно не використовується як місце постійного проживання заявника. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. В силу приписів статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законами України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Положеннями ч.1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено, що не може бути нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,0 кв. м для квартири та 250,0 кв. м для житлового будинку. Мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті. Згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. В силу приписів ч.ч. 1,6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Положеннями статті 29 ЦК України та статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що особа може мати декілька місць проживання, однак проведенням реєстрації свого місця проживання у конкретному жилому приміщенні особа сама визначає його як постійне місце проживання. З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 35,6 кв. м, житловою площею 19,0 кв. м, є предметом договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 червня 2007 року № 498/700921, валютою за яким є долар США. Під час примусового рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2014 року у справі № 335/1218/13-ц приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д. Ю. не встановив наявності у ОСОБА_1 будь-якого іншого майна чи коштів для виконання рішення суду або майна, яке було предметом іпотеки за невиконаним споживчим кредитом. Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 , що наявна в матеріалах справи, вбачається, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 53-54). Аналогічна адреса зазначалась представником ОСОБА_1 протягом всього часу розгляду судами попередніх інстанцій скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. Указане у розумінні положень статті 29 ЦК України та статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» може свідчити про те, що вказана квартира є місцем постійного проживання скаржника ОСОБА_1 . Суд першої інстанцій на вище вказане уваги не звернув, не надав належну оцінку аргументам ОСОБА_1 та її представника про наявність підстав для застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в розрізі вищевказаних обставин та фактів, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Посилання суду першої інстанції на відповідь юридичного відділу департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 16 лютого 2020 року про те, що зареєстровані особи за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, є безпідставним, оскільки, такий доказ фактично відсутній в матеріалах справи і датований раніше (16 лютого 2020 року) ніж наявна у копії паспорта ОСОБА_1 відмітка про місце її реєстрації (25 лютого 2020 року). За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення скарги. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн. (Том 3, а.с. 58). При зверненні до суду з касаційною скаргою на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 420,40 грн. (Том 3, а.с 140). Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з приватного виконавця Проценка Д.Ю. на користь ОСОБА_1 стягненню підлягають витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 841 грн. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року у цій справі скасувати. Скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, стягувач Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» у виконавчому провадженні № 60839622 - задовольнити частково. Визнати дії приватного виконавця Проценка Дмитра Юрійовича щодо передачі на продаж квартири АДРЕСА_1 к виконавчому провадженні № 60839622 неправомірними. Стягнути з приватного виконавця Проценка Дмитра Юрійовича на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 841 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 27 січня 2022 року. Головуючий Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»