Постанова 4801 № 148/1088/21

Справа № 148/1088/21 Провадження № 22-ц/801/193/2022 Категорія: 83 Головуючий у суді 1-ї інстанції Штифурко Л. А. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 рокуСправа № 148/1088/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Якименко М.М., секретар Кобенда Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2021 року, ухвалене суддею Штифурко Л.А. в м. Тульчині, дата складення повного тексту рішення невідома, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття арешту з нерухомого майна, встановив: У червні 2021 року ТОВ «»Меркурій» звернулося до суду із даним позовом, в якому просило усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття арешту з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 319443991, зареєстроване 23.09.2016, накладений постановою державного виконавця Тульчинського районного ВДВС ГТРУЮ Хлопотіним О.В. № 52013175 від 19.09.2016. Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.09.2016 постановою державного виконавця Тульчинського районного ВДВС ГТРУЮ Хлопотіна О.В. накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, серія та номер постанови: 52013175. Особа, майно/права якої обтяжується: ОСОБА_1 . Існування даного арешту порушує право позивача на будівлю, розташовану за вказаною вище адресою та можливість зареєструвати право власності у встановленому законом порядку. Так, заочним рішенням Тульчинського районного суду від 12.02.2020 в цивільній справі №148/2112/19, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04.03.2021, визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого ОСОБА_1 зареєстрував своє право приватної власності на будинок АДРЕСА_1 . Саме ПТ «Меркурій (в подальшому ТОВ «Меркурій») 27.01.1992 було виділено земельну ділянку під забудову та надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . Належність ТОВ «Меркурій» будинку підтверджено судовими рішеннями. Реєстрацією права власності на будинок по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 не лише порушено права ТОВ «Меркурій», але й фактично позбавлено його прав на вказану будівлю та можливості зареєструвати право власності у встановленому законом порядку, і як результат було скасовано. 27 січня 2021 року Тульчинським районним відділом ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь на заяву представника позивача від 25 січня 2021 року, в якій зазначено, що за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №1849363405000, адреса якого АДРЕСА_1 накладено заборону та арешт на фізичну особу ОСОБА_1 13 квітня 2021 року начальником відділу ДВС на заяву представника ТОВ «Меркурій» від 30.03.2021 про зняття арешту з майна ТОВ «Меркурій» у скасуванні арешту відмовлено та рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом про зняття арешту з майна. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Меркурій» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В скарзі зазначає, що суду було надано докази створення та належності житлового будинку незавершеного будівництва, арешт якого є предметом даного спору, позивачу, а тому відсутні підстави вважати недоведеним належність майна позивачу; помилковим є висновок суду, що належним способом захисту порушеного права є звернення до суду з позовом про визнання права власності на дане майно. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Однак, в даному випадку апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного. Встановлено, що рішенням Тульчинської міської ради народних депутатів від 27.01.92 № 24 виділено земельну ділянку площею 0,2 га та надано дозвіл малому підприємству «Меркурій» побудувати 4-х квартирний житловий будинок з магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 (в подальшому змінено на АДРЕСА_1 ) (а.с.18). 29.12.1992 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Меркурій», номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 168 120 0000 000022, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №140023 (а.с.6). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.10.2011, керівником ТОВ «Меркурій» є Кліпач Лідія Андріївна (а.с.7). Встановлено, що між позивачем те третьою особою існувало багато спорів з приводу спірного нерухомого майна. Так, рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.04.2012 в цивільній справі №2-10/22 за позовом ТОВ «Меркурій» до ОСОБА_1 про зобов`язання повернення житлового будинку зобов`язано ОСОБА_1 повернути в натурі житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 за належністю ТОВ «Меркурій» (а.с.19-21). Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 27.08.2013 в цивільній справі №226/4881/2012 за позовом ТОВ «Меркурій» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа орган опіки та піклування служби у справах дітей Тульчинської РДА про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення усунуто перешкоди ТОВ «Меркурій» у користуванні незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 та введенню його в експлуатацію з отриманням відповідних документів шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з вказаного будинку (а.с. 22-24). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.10.2019 №185397034 встановлено, що 11.06.2019 державним реєстратором Магдалюком О.Г. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.40). Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.02.2020 в цивільній справі №148/2112/19, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04.03.2021, за позовом ТОВ «Меркурій» до ОСОБА_1 , Тиврівської РДА (як державного реєстратора) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47294031 від 11.06.2019, номер запису 31944272, згідно якого ОСОБА_1 зареєстрував право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1849363405000, з подальшим внесенням запису про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.13-17). Під час апеляційного перегляду даної справи стало відомо, що постановою Верховного Суду від 21.12.2021 в цивільній справі №148/2112/19 за позовом ТОВ «Меркурій» до ОСОБА_1 , Тиврівської РДА (як державного реєстратора) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень заочне рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.02.2020 та постанову Вінницького апеляційного суду від 04.03.2020 скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.150-155). Листами від 27.01.2021 №1721 та від 13.04.2021 №7380 начальник Тульчинського РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на заяву представника ТОВ «Меркурій» повідомив, що за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №1849363405000, адреса якого АДРЕСА_1 накладено заборону та арешт на фізичну особу, а не на ТОВ «Меркурій». Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та зняття з нього арешту (а.с.10,11). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 23.09.2016 державним реєстратором Магдалюком О.Г. вчинено запис про обтяження: 31944391, підстава виникнення: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 52013175, виданий 19.09.2016, видавник: Тульчинський районний відділ ДВС Головного територіального районного управління юстиції Хлопотін О.В. Вид обтяження: арешт нерухомого мана, обтяжувач: Тульчинський районний ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області, перенесено із запису: 16539089, предмет обтяження: все нерухоме майно, особа, майно/права якої обтяжується: ОСОБА_1 (а.с.12,40). З витягу з Єдиного реєстру боржників вбачається, що 23.08.2016 Тульчинським РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження №52013175 з виконання рішення Тульчинського районного суду Вінницької області №148/316/16-ц, суть справи: про стягнення боргу за договором позики та сплати відсотків за прострочення грошового зобов`язання. Боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_6 (а.с.50). З витягу з Державного реєстру прав та обтяжень станом на 17.11.2021 вбачається, що арешт на все майно боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 52013175 на підставі постанови держвиконавця ОСОБА_7 про арешт майна боржника від 19.09.2016 зареєстровано 23.09.2016, перенесено із запису про обтяження: 16539089 (спеціальний розділ) (а.с. 112-113). ТОВ «Меркурій» вважаючи, що накладений 19.09.2016 постановою державного виконавця Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ Хлопотіна О.В. арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 порушує його законні права та інтереси щодо оформлення права власності на вказане майно звернувся до суду із позовом до Тульчинського РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знаття арешту з нерухомого майна. У судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги представник ТОВ «Меркурій» наголошував, що на спірний об`єкт нерухомого майна помилково було накладено арешт, як наслідок нерухомий об`єкт помилково попав до реєстру обтяжень. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 зроблено висновок, що «при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізуються шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна». Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. У даній справі ТОВ «Меркурій» пред`явило позовні вимоги до Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), який не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , а також особа, в інтересах якої накладено арешт на житловий будинок - ОСОБА_6 (відповідно до витягу з Єдиного реєстру боржників) до участі в справі як відповідачі залучені не були, клопотань про їх залучення відповідачами за цим позовом позивач не заявляв, що є підставою для відмови у задоволенні позову з цих підстав, а не з підстав недоведеності позовних вимог, оскільки вказані обставини повинні перевірятися судом за належного суб`єктного складу. Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що наслідком скасування судових рішень в цивільній справі №148/2112/19, якими було визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого ОСОБА_1 зареєстрував право приватної власності на спірний житловий будинок є відновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на спірний будинок. Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині підстав відмови в задоволенні позову, а саме слід відмовити в його задоволенні у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача. У зв`язку з цим є недоцільним надання правової оцінки аргументам апеляційної скарги. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України). Таким чином, рішення суду слід змінити, а мотивувальну частину рішення слід викласти в редакції цієї постанови. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» задовольнити частково. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 січня 2022 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий М.М. Якименко