Постанова 4873 № 911/725/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" грудня 2021 р. Справа№ 911/725/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Куксова В.В. Тищенко О.В. при секретарі Токаревій А.Г. за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.12.2021. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" на рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21 (суддя Чорногуз А.Ф., повний текс рішення складено та підписано 14.07.2021) за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" про стягнення пені та штрафу ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий стіль» про стягнення 206 582,90 грн пені та 199 141,49 грн штрафу. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що між ним та відповідачем укладено Договір поставки № УГВ4851/30-20, за яким відповідач як постачальник зобов`язався поставити позивачу товар (костюми для захисту в асортименті), водночас відповідачем несвоєчасно виконано зобов`язання щодо поставки товару на загальну вартість 3749154,18 грн, чим порушено умови Договору та у зв`язку з чим, позивачем нараховано відповідачу 206582,90 грн пені та 199141,49 грн штрафу. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.06.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий стіль» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» 206582,90 грн пені, 199141,49 грн штрафу та 6085,87 грн судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та підтвердження належними та допустимими доказами. Також суд зазначив про відсутність в даному випадку виняткових обставин, з урахуванням наявності яких суд може зменшити суму штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача у зв`язку з порушенням ним зобов`язання з поставки товару. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий стіль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, в частині обмеження (зменшення) розміру штрафу і пені, які вже присудженні до стягнення судом першої інстанції на 50%. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - суд не надав належної оцінки обставинам, встановлених в сертифікаті ТПП №3200-20-0889; - суд залишив поза увагою те, що відповідач під час виконання умов договору намагався діяти добросовісно, виконав договір у повному обсязі, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про спричинення збитків позивача або можливість їх понесення. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О., Сітайло Л.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий стіль» на рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21 до надходження матеріалів справи. Зобов`язано Господарський суд Київської області надіслати матеріали справи №911/725/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду. Від Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/725/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий стіль» строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та строки на їх подання. Зупинено дію оскаржуваного рішення. Розгляд справи призначено на 15.09.2021. 15.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, де позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи наступне: - відповідач втратив право посилатись на дії обставин непереборної сили, оскільки ним у семиденний термін з моменту виникнення таких обставин не повідомлено позивача про їх настання відповідно до вимог умов договору (п.8.2.); - відповідачем не надано суду належних доказів щодо винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому суд правомірно відмовив в задоволенні клопотання про зменшення їх розміру. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4433/21 від 15.09.2021, у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Хрипун О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий стіль» на рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 03.11.2021. 25.10.2021 до канцелярії суду електронною поштою від апелянта надійшли додаткові пояснення, у яких викладено заперечення щодо кінцевої дати розрахунку штрафних санкцій. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5629/21 від 03.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному та судді Хрипуна О.О, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий стіль» на рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 14.12.2021. У судове засідання 14.12.2021 з`явились представники учасників справи. Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву, поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.04.2020 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий Стіль» (постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № УГВ4851/30-20 (далі - Договір), відповідно до умов якого: - постачальник зобов`язується поставити покупцеві костюми для захисту в асортименті (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/ими частиною/ами), а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 договору); - найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у Специфікації/ях (далі - Специфікація), яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, яким є додатком № 2 до договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору); - ціна цього Договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ, а п. 3.2 договору встановлено, що загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікаціях до цього договору (п. 3.1 Договору); - строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та графіку поставки до цього договору (п. 5.1 договору); - датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем) (п. 5.2 договору); - у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та Договором. У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (п. 7.1., 7.9. Договору; - сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань (п. 8.2 Договору). Також між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий Стіль» підписано Додаток № 1 до Договору № УГВ4851/30-20 від 17.04.2020 - Специфікацію № 1, якою передбачено найменування товару, який постачальник зобов`язався поставити покупцю, а саме - костюм для захисту від нафти та нафтопродуктів (захист від сирої нафти) (тип 1) у кількості 6103 штук, загальною вартістю 4931346,06 грн.; костюм для захисту від нафти та нафтопродуктів (захист від сирої нафти) (тип 2) у кількості 2041 штук, загальною вартістю 1956665,88 грн; костюм для захисту від загальних виробничих забруднень з вогнетривких матеріалів з антистатичними властивостями (тип 1) у кількості 1861 штук, загальною вартістю 2191885,80 грн Загальна вартість товару по Специфікації № 1 складає до 9079897,74 грн. Крім того, між АТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Швейне об`єднання «Робочий Стіль» було підписано Додаток № 2 до Договору № УГВ4851/30-20 від 17.04.2020 - Графік поставки, де було встановлено, що товар поставляється в різні пункти приймання за визначеною кількістю - загалом 10005 штук в строк: 20% - протягом 30 календарних днів з моменту заключення договору (на кожну філію); 80% - протягом 90 календарних днів з моменту заключення договору. Тобто, за умовами Додатку № 2 до Договору, поставка 20% товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту заключення договору (на кожну філію) - тобто до 17.05.2020, а поставка 80% товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту заключення договору - тобто до 16.07.2020. Отже, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а отже, правовідносини за ним регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України. Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Вказана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Згідно з частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Як встановлено статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткових накладних. Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних відповідачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 3749154,18 грн, а саме відповідно до накладних: №351 від 14.07.2020 на суму 33936,84 грн (фактична поставка відбулась - 17.07.2020); №352 від 14.07.2020 на суму 27472,68 грн (фактична поставка відбулась - 17.07.2020); №334 від 14.07.2020 на суму 89690,22 грн (фактична поставка відбулась - 20.07.2020); №357 від 15.07.2020 на суму 57369,42 грн (фактична поставка відбулась - 17.07.2020); №361 від 17.07.2020 на суму 58177,44 грн (фактична поставка відбулась - 27.07.2020); №362 від 17.07.2020 на суму 4040,10 грн (фактична поставка відбулась - 28.07.2020); №320 від 07.07.2020 на суму 15311,40 грн (фактична поставка відбулась - 30.07.2020); №461 від 10.08.2020 на суму 198446,76 грн (фактична поставка відбулась - 12.08.2020); №474 від 13.08.2020 на суму 12928,32 грн (фактична поставка відбулась - 13.08.2020); №463 від 10.08.2020 на суму 132515,28 грн (фактична поставка відбулась - 14.08.2020); №467 від 11.08.2020 на суму 213785,64 грн (фактична поставка відбулась - 14.08.2020); №347 від 10.08.2020 на суму 60601,50 грн (фактична поставка відбулась - 14.08.2020); №473 від 13.08.2020 на суму 25048,62 грн (фактична поставка відбулась - 17.08.2020); №475 від 13.08.2020 на суму 57369,42 грн (фактична поставка відбулась - 18.08.2020); №486 від 18.08.2020 на суму 13736,34 грн (фактична поставка відбулась - 18.08.2020); №471 від 13.08.2020 на суму 25856,64 грн (фактична поставка відбулась - 18.08.2020); №492 від 18.08.2020 на суму 50905,26 грн (фактична поставка відбулась - 21.08.2020); №487 від 18.08.2020 на суму 16160,40 грн (фактична поставка відбулась - 25.08.2020); №488 від 18.08.2020 на суму 36360,90 грн (фактична поставка відбулась - 25.08.2020); №491 від 18.08.2020 на суму 36360,90 грн (фактична поставка відбулась - 26.08.2020); №509 від 26.08.2020 на суму 82446,48 грн (фактична поставка відбулась - 31.08.2020); №510 від 26.08.2020 на суму 54137,34 грн (фактична поставка відбулась - 28.08.2020); №508 від 26.08.2020 на суму 196529 грн (фактична поставка відбулась - 28.08.2020); №607 від 03.09.2020 на суму 3834,72 грн (фактична поставка відбулась - 03.09.2020); №514 від 28.08.2020 на суму 164836,08 грн (фактична поставка відбулась - 07.09.2020); №608 від 03.09.2020 на суму 4793,40 грн (фактична поставка відбулась - 07.09.2020); №489 від 04.09.2020 на суму 151907,76 грн (фактична поставка відбулась - 07.09.2020); №638 від 14.09.2020 на суму 51713,28 грн (фактична поставка відбулась - 15.09.2020); №633 від 14.09.2020 на суму 64641,60 грн (фактична поставка відбулась - 17.09.2020); №647 від 17.09.2020 на суму 958,68 грн (фактична поставка відбулась - 18.09.2020); №640 від 16.09.2020 на суму 58177,44 грн (фактична поставка відбулась - 22.09.2020); №650 від 17.09.2020 на суму 65190,24 грн (фактична поставка відбулась - 22.09.2020); №657 від 21.09.2020 на суму 165644,10 грн (фактична поставка відбулась - 23.09.2020); №659 від 21.09.2020 на суму 8080,20 грн (фактична поставка відбулась - 23.09.2020); №658 від 21.09.2020 на суму 20200,50 грн (фактична поставка відбулась - 25.09.2020); №669 від 23.09.2020 на суму 94538,34 грн (фактична поставка відбулась - 25.09.2020); №660 від 21.09.2020 на суму 3232,08 грн (фактична поставка відбулась - 25.09.2020); №671 від 23.09.2020 на суму 9696,24 грн (фактична поставка відбулась - 28.09.2020); №679 від 25.09.2020 на суму 33128,82 грн (фактична поставка відбулась - 29.09.2020); №667 від 23.09.2020 на суму 49289,22 грн (фактична поставка відбулась - 29.09.2020); №668 від 23.09.2020 на суму 53329,32 грн (фактична поставка відбулась - 29.09.2020); №674 від 23.09.2020 на суму 71105,76 грн (фактична поставка відбулась - 30.09.2020); №670 від 23.09.2020 на суму 189884,70 грн (фактична поставка відбулась - 30.09.2020); №673 від 25.09.2020 на суму 70297,74 грн (фактична поставка відбулась - 01.10.2020); №694 від 01.10.2020 на суму 37168,92 грн (фактична поставка відбулась - 02.10.2020); №698 від 01.10.2020 на суму 95346,36 грн (фактична поставка відбулась - 02.10.2020); №695 від 01.10.2020 на суму 55753,38 грн (фактична поставка відбулась - 05.10.2020); №726 від 05.10.2020 на суму 42825,06 грн (фактична поставка відбулась - 06.10.2020); №693 від 01.10.2020 на суму 24240,60 грн (фактична поставка відбулась - 06.10.2020); №725 від 05.10.2020 на суму 58985,46 грн (фактична поставка відбулась - 06.10.2020); №727 від 05.10.2020 на суму 12928,32 грн (фактична поставка відбулась - 07.10.2020); №731 від 07.10.2020 на суму 13736,34 грн (фактична поставка відбулась - 07.10.2020); №699 від 30.09.2020 на суму 67065,66 грн (фактична поставка відбулась - 07.10.2020); №696 від 30.09.2020 на суму 29896,74 грн (фактична поставка відбулась - 07.10.2020); №724 від 05.10.2020 на суму 68681,7 грн (фактична поставка відбулась - 07.10.2020); №721 від 05.10.2020 на суму 105042,6 грн (фактична поставка відбулась - 07.10.2020); №697 від 30.09.2020 на суму 17776,44 грн (фактична поставка відбулась - 07.10.2020); №729 від 06.10.2020 на суму 12120,3 грн (фактична поставка відбулась - 08.10.2020); №730 від 07.10.2020 на суму 71105,76 грн (фактична поставка відбулась - 09.10.2020); №728 від 06.10.2020 на суму 4848,12 грн (фактична поставка відбулась - 09.10.2020); №690 від 28.09.2020 на суму 4040,10 грн (фактична поставка відбулась - 16.10.2020); №741 від 09.10.2020 на суму 190692,72 грн (фактична поставка відбулась - 19.10.2020); №689 від 07.10.2020 на суму 3232,08 грн (фактична поставка відбулась - 19.10.2020). Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Також відповідачем на виконання умов Договору з 18.06.2020 по 16.07.2020 було поставлено позивачу товар на загальну суму 1120155,06 грн, при цьому позивач стверджує, що вказаний товар поставлено вчасно та претензій позивач до відповідача не має. Крім того, на виконання умов Договору відповідачем з 03.07.2020 по 07.08.2020 було поставлено відповідачу товару на суму 4210588,50 грн, проте з порушенням умов Договору за яке позивачем нараховано штрафні санкції у розмірі 176193,00 грн, що є предметом розгляду справи №911/3665/20. При цьому, предметом розгляду даної справи є встановлення обставин наявності чи відсутності порушень відповідачем умов Договору в частині поставки товару на суму 3749154,18 грн, тоді як поставка відповідачем товару на суми 1120155,06 грн та 4210588,50 не є предметом даного провадження та відповідно судом не досліджується. Як було вказано вище, сторони погодили, що за умовами Додатку № 2 до Договору, поставка 20% товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту заключення договору (на кожну філію) - тобто до 17.05.2020, а поставка 80% товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту заключення договору - тобто до 16.07.2020. Таким чином, умовами Договору (Додатком №2) сторони погодили, що кінцевою датою поставки решти товару має бути - 16.07.2020 включно, водночас з доданих до матеріалів справи видаткових накладних вбачається, що відповідачем поставлено товар після 16.07.2020. При цьому, для визначення дати поставки по кожній окремій накладній суд першої інстанції виходив з дат, зазначених позивачем у видаткових накладних (ручкою, поряд з підписом та печаткою позивача), врахувавши при цьому відсутність заперечень відповідача щодо правомірності зазначення останніх та ненадання доказів поставки товару у день складання видаткових накладних. У поданих до суду апеляційної інстанції поясненнях відповідач заперечує щодо кінцевої дати розрахунку штрафних санкцій, зазначаючи, що позовні вимоги зводяться до розрахунку штрафних санкцій до більш пізньої дати, а саме дати підписання акту вхідного контролю (підписання видаткової накладної покупцем), а не дати передання товару постачальником за видатковою накладною. Вказані заперечення судова колегія відхиляє та звертає увагу, що сторонами в п. 5.2 Договору унормовано обставини наявності двох дат у видатковій накладній, оскільки визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем). Отже відповідач, поставляючи товар після 16.07.2020, порушив умови Додатку №2 до Договору, а суд наголошує, що сторонами вказана обставина не заперечується. Щодо посилання відповідача на Сертифікат № 3200-20-0889 від 02.06.2020 р. Торгово-промислової палати України, яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку (зобов`язання) за Договором поставки № УГВ4851/30-20 від 17.04.2020 суд зазначає наступне. Судом першої інстанції було відхилено такі посилання відповідача з огляду на те, що відповідачем не було дотримано порядку, передбаченого п. 8.2 Договору, яким сторони погодили, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що суд не надав належної оцінки обставинам, встановлених в сертифікаті ТПП №3200-20-0889. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 3200-20-0889 від 02.06.2020., а 15.06.2020 відповідачем на адресу позивача було надіслано лист-повідомлення за № 131/2, відповідно до якого було повідомлено про можливі затримки у постачанні товарів на час дії карантину (форс-мажорних обставин). При цьому, судом першої інстанції досліджено, що відповідачем отримано Сертифікат Торгово-промислової палати № 3200-20-0889 - 09.06.2020, водночас, не додано належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини (рекомендованого повідомлення тощо), у зв`язку з цим, в суду були відсутні підстави стверджувати як про отримання відповідачем Сертифікату Торгово-промислової палати саме 09.06.2020, так і про не порушення відповідачем 7-денного строку повідомлення позивача щодо обставин непереборної сили згідно п. 8.2 Договору. Крім того, вказаним сертифікатом засвідчено виникнення форс-мажорних обставин з 22.04.2020, а отже до моменту видачі Сертифікату Торгово-промислової палати, форс-мажорні обставини існували вже майже 2 місяці, впродовж яких, відповідач повинен був тим чи іншим чином відреагувати на них, шляхом доведення до відома позивача про неможливість виконати зобов`язання у строк визначений Договором, водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідач вказаних дій не вчинив, тим самим позбавив себе можливості посилатись на форс-мажорні обставини як на легітимну підставу прострочення зобов`язання в контексті п. 8.2 Договору. Колегія суддів визнає доводи апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки обставинам, встановлених в сертифікаті ТПП №3200-20-0889, необґрунтованими, оскільки судом при прийнятті оскаржуваного рішення було вмотивовано відхилено посилання відповідача на Сертифікат Торгово-промислової палати з огляду на недотримання строку, передбаченого Договором щодо повідомлення позивача про обставини непереборної сили, що мало наслідком втрату відповідачем права посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання зобов`язання. Крім того, судом враховано, що Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №911/3665/20 також надано оцінку безпідставності посилання ТОВ «Швейне об`єднання «Робочий стіль» на Сертифікат Торгово-промислової палати № 3200-20-0889 від 02.06.2020, у зв`язку з простроченням 7-денного строку щодо повідомлення замовника про неможливість виконання зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили. Разом з цим, судом першої інстанції було відхилено посилання відповідача на погодження з позивачем змін до Договору у вигляді планового графіку відвантаження товару за договором № УГВ4851/30-20 від 17.04.2020. у формі додатку № 1/1 «Плановий графік поставок за договором № УГВ4851/30-20 від 17.04.2020р.», яким було встановлено граничний строк для поставки товару до 31.08.2020, оскільки жодних додаткових угод до Договору про зміну строків поставки товару між сторонами не укладалося, а надане до справи листування сторін не є належним доказом внесення змін до Договору у передбаченому законодавством порядку. Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За змістом статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У пункті 7.9 договору сторони визначили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. Позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, на підставі п. 7.9 договору просив стягнути з відповідача 206582,90 грн пені та 199141,49 грн штрафу. Судовою колегією перевірено розрахунки позивача нарахованих штрафу і пені та встановлено, що вони є арифметично правильними, а тому пеня у розмірі 206582,90 грн та 199141,49 грн штрафу обґрунтовано підлягають стягненню з відповідача. Разом з цим, відповідач в межах розгляду справи в суді першої інстанції заявляв клопотання про зменшення розміру неустойки до 50 %, на чому він також наполягає у поданій апеляційній скарзі, зазначаючи, що відповідач під час виконання умов договору намагався діяти добросовісно, виконав договір у повному обсязі, а в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про спричинення збитків позивача або можливість їх понесення, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За приписами статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Визначені наведеними нормами положення, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав, дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків. Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Відповідно до частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом, яке реалізовується судом виключно у виняткових випадках. Згідно з постановою Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Правовий аналіз статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України обставини того, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.60.2020 у справі №916/187/17. Дослідивши наявні матеріали справи, судова колегія дійшла до переконання, що наведені відповідачем доводи в обґрунтування підстав зменшення розміру штрафу та пені - не є достатніми підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки виконання договору відповідачем у повному обсязі та відсутність у позивача збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за договором - жодним чином не звільняють відповідача від належного виконання своїх зобов`язань за договором. З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в даному випадку виняткових обставин, з урахуванням наявності яких, суд може зменшити суму штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача у зв`язку з порушенням ним зобов`язання з поставки товару. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Підсумовуючи викладене, з огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, у позивача наявне право на підставі п. 7.9 договору для стягнення з відповідача 206582,90 грн пені та 199141,49 грн штрафу, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи при цьому висновки суду про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу з огляду на відсутність в даному випадку виняткових обставин для їх зменшення. Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано. Аналізуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об`єднання «Робочий стіль» на рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у справі №911/725/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/725/21 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 17.01.2022 після виходу суддів з відпустки. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді В.В. Куксов О.В. Тищенко