Постанова 4824 № 756/13405/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/13405/19 Головуючий у 1 інстанції: Диба О.В. Провадження № 22-ц/824/1488/2022 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Верланова С.М., Мельника Я.С., секретар Кибукевич О.Є., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Шепель Анжели Геннадіївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам,- в с т а н о в и в: В жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам. Зазначила, що вона з 05 червня 2010 року перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі. 30 травня 2016 року шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05 жовтня 2015 року між ними укладено шлюбний договір, за умовами якого подружжя зобов`язалося утримувати свою дитину до виповнення їй 23 років незалежно від того чи перебуватиме на той час подружжя у зареєстрованому шлюбі, чи шлюб буде розірвано. У договорі вони визначили, що у разі розірвання шлюбу дитина залишається проживати з дружиною, а чоловік зобов`язується та гарантує регулярну, щомісячну виплату аліментів на утримання дитини у загальному розмірі 10 000 грн. до досягнення дитиною повноліття, а у разі продовження навчання - до 23 років. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 жодного разу не здійснював платежів на утримання спільного сина, ОСОБА_2 просила стягнути з нього заборгованість зі сплати аліментів за період з червня 2016 року по вересень 2019 року в сумі 390 000 грн. В червні 2021 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів за період з червня 2016 року по червень 2020 року в сумі 480 000 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 480 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 4 800 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що укладеним між сторонами шлюбним договором від 05 жовтня 2015 року передбачено виникнення у ОСОБА_1 обов`язку по сплаті аліментів на утримання сина в розмірі 10 000 грн. щомісячно у разі розірвання шлюбу. 30 травня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний, проте 11 лютого 2017 року вони знову зареєстрували шлюб. При цьому ОСОБА_1 весь час виконував свої зобов`язання, дружина і син перебували на його утриманні. Він покриває всі витрати на дитину, купує дитині речі, оплачує навчання у ліцеї, в якому їх син перебуває на повному забезпеченні. Також апелянт зазначає, що ч. 2 ст. 191 ЦПК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. В свою чергу позивачка не довела, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню сина. В судове засідання ОСОБА_1 та його представник адвокат Шепель А.Г. повторно не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність. Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 05 червня 2010 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 . 05 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюбний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. Відповідно до п. 1.11 шлюбного договору подружжя зобов`язалося утримувати свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до виповнення ним 23 років незалежно від того чи перебуватиме на той час подружжя у зареєстрованому шлюбі, чи шлюб буде розірвано у встановленому законом порядку. Згідно з п.2.2 шлюбного договору визначено, що у разі розірвання шлюбу дитина залишається проживати з дружиною, а чоловік зобов`язується та гарантує регулярну, щомісячну виплату в національній валюті України аліментів на утримання дитини у загальному розмірі 10 000 грн. до досягнення сином повноліття, а у разі продовження ним навчання - до 23 років. Пунктом 2.2.1.1 шлюбного договору передбачено способи здійснення відповідачем щомісячної виплати на сина у вигляді перерахунку на розрахунковий рахунок дружини або готівкою. Відповідно до п. 2.2.1.2 шлюбного договору визначено, що право дружини на отримання аліментів на утримання сина виникає з дати реєстрації розірвання шлюбу між подружжям в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. 11 лютого 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повторно зареєстрували між собою шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 , виданим 11 лютого 2017 року Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві. ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився другий син ОСОБА_4 . Також суд встановлено, що на початку січня 2021 року сторони повторно розірвали шлюб. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 480 000 грн. Суд виходив з того, що укладений сторонами 05 червня 2010 року шлюб був розірваний на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року, відтак ОСОБА_2 набула право на отримання аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у визначеному шлюбним договором розмірі з 30 травня 2016 року. Оскільки ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання по сплаті аліментів, утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Колегія суддів не може погодитися з ршіенням суду першої інстанції в повному обсязі. Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч.ч. 1-3 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною 2 ст. 92 СК України передбачено право подружжя на укладення між собою шлюбного договору. Відповідно до ст. 95 СК України якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. Відповідно до п. 1.11 шлюбного договору визначено, що подружжя зобов`язується утримувати свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до виповнення йому 23 років незалежно від того чи перебуватиме на той час подружжя у зареєстрованому шлюбі, чи шлюб буде розірвано у встановленому законом порядку. Згідно з п.2.2 шлюбного договору визначено, що у разі розірвання шлюбу дитина подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишається проживати з дружиною, а чоловік зобов`язується та гарантує регулярну, щомісячну виплату в національній валюті України аліментів на утримання дитини у загальному розмірі 10 000 грн. до досягнення сином повноліття, а у разі продовження ним навчання - до 23 років. Пунктом 2.2.1.2 шлюбного договору визначено, що право дружини на отримання аліментів на утримання сина виникає з дати реєстрації розірвання шлюбу між подружжям в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Відтак, уклавши шлюбний договір сторони врегулювали одночасно питання щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у випадку розірвання шлюбу та питання сплати відповідачем аліментів на утримання сина. Відповідно до змісту вказаних положень шлюбного договору виникнення у ОСОБА_1 обов`язку по сплаті аліментів у визначеному розмірі пов`язане не лише із розірванням шлюбу, а і з фактом проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_2 . Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року розірваний шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили 10 червня 2016 року. Проте 11 лютого 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повторно зареєстрували між собою шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився другий син ОСОБА_4 . З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягала стягненню заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10 червня 2016 року по 11 лютого 2017 року, що становить 80 000,00 грн. У суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів за період з червня 2016 року по червень 2020 року в сумі 480 000 грн. При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 весь час утримував дружину і сина, він також несе всі витрати на дитину. ОСОБА_1 не довів виконання ним положень шлюбного договору в частині сплати аліментів на утримання дитини у визначеному у ньому розмірі та порядку. Доводи апелянта про виконання ним зобов`язань по утриманню дитини не спростовують висновків суду про наявність підстав для стягнення заборгованості по аліментам, згідно шлюбного договору, яка утворилася за вказаний період. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що позивачка не довела факт ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язку по утриманню сина, що є єдиною підставою для стягнення аліментів за минулий період згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України. Предметом даного спору є не встановлення розміру аліментів та їх стягнення за минулий період до звернення до суду, а стягнення заборгованості по сплаті аліментів за шлюбним договором. Враховуючи викладене, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 800,00 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Шепель Анжели Геннадіївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10 червня 2016 року по 11 лютого 2017 року в розмірі 80 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 800,00 грн. Дані учасників справи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 26 січня 2022 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Верланов С.М. Мельник Я.С.