Постанова Кропивницький апеляційний суд № 401/2373/21

ПОСТАНОВА іменем України 26 січня 2022 року м. Кропивницький справа № 401/2373/21 провадження № 22-ц/4809/321/22 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В. за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: позивач - Спільне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 24 листопада 2021 року у складі судді Волошиної Н.Л., В С Т А Н О В И В : У серпні 2021 року Спільне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі по тексту СП ТОВ «Світловодськпобут») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача, яка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 грудня 2019 року по 01 липня 2021 року у сумі 2950,36 грн, 2270 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 24 листопада 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернути позивачеві. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою СП ТОВ «Світловодськпобут» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просило вказану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до вимог ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України). У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 06 серпня 2021 року позовна заява СП ТОВ «Світловодськпобут» була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Для виправлення встановлених недоліків позивачу було запропоновано в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху привести позовну заяву у відповідність до вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України та надати до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем - ОСОБА_1 . Роз`яснено, що у разі невиконання вимог суду в зазначений строк заява буде вважатися неподаною і буде повернута. У вказаній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що всупереч нормам ЦПК України позивач, зазначаючи, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу, не надав належного документального доказу на підтвердження його права власності на нерухоме майно - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана начальником юридичного відділу СП ТОВ «Світловодськпобут» Чобаном Р.А. 28 жовтня 2021 року. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 24 листопада 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернути позивачеві. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою від 06 серпня 2021 року позовна заява СП ТОВ «Світловодськпобут» була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог статтей 175, 177 ЦПК України, а для виправлення встановлених недоліків позивачу було запропоновано п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали. Оскільки, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху начальник юридичного відділу СП ТОВ «Світловодськпобут» Чобан Р.А. отримав 28 жовтня 2021 року та станом на 24 листопада 2021 року від позивача клопотань чи заяв на виконання ухвали суду від 06 серпня 2021 року про залишення позову без руху не надходило, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого. Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року та «Беллет протии Франції» від 04 грудня1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження; 3) окремого провадження. Згідно частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 174 ЦПК України). У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України). Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (частина третя статті 175 України). За змістом частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 185 ЦПК України). Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як убачається з позовної заяви СП ТОВ «Світловодськпобут» позивачем були викладені обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, а в якості додатків до позову було надано докази, які, на його думку, підтверджують вказані обставини. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). За змістом частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 760/26376/19 (провадження № 61-5037 св 20) зазначив, що «ненадання відповідних доказів, які вимагає суд на стадії відкриття провадження у справі, не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог та які вважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті». На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20). З аналізу викладеного убачається, що суд першої інстанції повинен був надавати оцінку доказам під час розгляду справи по суті, а відсутність належного документального доказу на підтвердження права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, не є підставою для залишення позовної заяви без руху та, у подальшому, її повернення позивачеві в порядку ст. 185 ЦПК України. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Nunes Dias v. Portugal» (Нун`єш Діаш проти Португалії) від 10 квітня 2003 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року). За змістом ч.1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 376 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Повертаючи позовну заяву СП ТОВ «Світловодськпобут» суд першої інстанції не звернув увагу на вищенаведене, дійшов помилкового висновку про те, що позов не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України та в подальшому необґрунтовано повернув його позивачеві, як наслідок, постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, що обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя, а тому ухвала Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2021 року не може вважатися законною та обґрунтованою. Оскільки суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, передчасно повернув позовну заяву позивачеві, тому відповідно пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 389, 390 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» задовольнити. Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 24 листопада 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова В.В. Черненко