Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/3667/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1512/22 Справа № 932/3667/20 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и л а: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що 31 березня 2017 року Дніпропетровською митницею ДФС у відношенні нього було складено протокол про порушення митних правил №0086/110000014/17 за ст.485 Митного кодексу України. 18 травня 2017 року Дніпропетровською митницею ДФС винесена постанова у справі про порушення митних правил №0086/110000014/17, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 583 393,40 грн. Вказував, що він оскаржив вищевказану постанову до Державної фіскальної служби. 26 травня 2017 року ДФС винесена постанова про відмову у задоволенні скарги. 10 липня 2017 року він звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування постанов від 18 травня 2017 року та 23 червня 2017 року. За результатами розгляду його позовні вимоги було задоволено та скасовані вказані постанови про притягнення його до відповідальності. Посилаючись на те, що у зв`язку із незаконним ініціюванням процедури притягнення його до адміністративної відповідальності та накладання адміністративного стягнення, він має право отримати відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», внаслідок незаконного складання протоколу про порушення митних правил, він 953 дні перебував під судом у справі «кримінального обвинувачення» в розумінні Закону №266/94-ВР та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, оскільки він кожного дня усвідомлював, що йому загрожує стягнення штрафу у розмірі 1 583 393,40 грн., і на фоні постійного хвилювання докладав додаткових зусиль, щоб не втратити роботу та єдине джерело доходів, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в розмірі 130 614,90 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 30 000 грн. шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 вересня 2021 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що його душевні хвилювання розпочалися саме з 31 березня 2017 року, коли йому було вручено примірник протоколу про порушення митних правил, яких він насправді не порушував. Митницею було накладене стягнення у вигляді штрафу, яке є неправомірним. Не може адекватна людина не хвилюватися та бути вдячною державі після вручення протоколу, за яким може бути накладений лише один штраф в розмірі 1 583 393,40 грн., без альтернативи його зменшення, адже таке сприйняття дійсності суперечить здоровому глузду. Не погодившись з рішенням суду відповідач Дніпровська митниця Держмитслужби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 вересня 2021 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є підставою для відшкодування йому моральної шкоди. Судом невірно застосовано норми ст.1167 ЦК України. Наголошували на тому, що на теперішній час через невірне декларування, позивачем Державному Бюджету України завдана матеріальна шкода у розмірі 527 797,80 грн. у вигляді не сплачених митних платежів. Визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам обґрунтованості, розумності та справедливості. Правом на надання відзиву на апеляційні скарги сторони по справі не скористались. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 31 березня 2017 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Дніпропетровської митниці ДФС Ведренковим К.В. було складено протокол про порушення митних правил відносно начальника відділу митного оформлення ТОВ «Агро-Союз-Термінал» ОСОБА_1 (а.с.3). Постановою в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Сличко С.В. від 18 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 1 583 393,40 грн. 12 липня 2017 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54301702 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 1 583 393,40 грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року по справі №804/4959/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області та скасовано низку постанов про відкриття виконавчого провадження, зокрема, постанову ВП №54301702 від 12 липня 2017 року. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року по справі №200/11367/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанову Державної фіскальної служби України від 23 червня 2017 року та постанову Дніпропетровської митниці ДФС від 18 травня 2017 року по справі про порушення митних правил №0086/110000014/17. З мотивувальної частини даного рішення вбачається, що Дніпропетровською митницею ДФС у протоколі про порушення митних правил №0086/110000014/17 від 31 березня 2017 року та у постановах Дніпропетровської митниці ДФС від 18 травня 2017 року та ДФС України від 23 червня 2017 року, які є предметом оскарження у цій адміністративній справі, відсутнє посилання на факт заявлення позивачем в момент здійснення митного оформлення товару, задекларованого за ІМ40АА № 110100002/2016/003224 від 22 листопада 2016 року, у цій митній декларації неправдивих відомостей про товар, подання недостовірних документів, надання недостовірної інформації та/або ненадання всієї наявної в нього інформації про товар, що підлягав декларуванню. У даній справі відповідачами не було надано жодних належних письмових доказів, які б свідчили про викладення у сертифікаті форми СТ-1 на товар, який задекларований за ІМ40АА № 110100002/2016/003224 від 22 листопада 2016 року, недостовірних відомостей про цей товар, підроблення сертифікату, оформлення цього сертифікату на бланку не встановленого зразку, або отримання такого сертифікату не у встановлений чинним законодавством спосіб. Виходячи з цього, суд дійшов висновку про те, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, оскільки у його діях відсутня вина у формі умислу або необережності, суспільно-небезпечні наслідки його дій не встановлені. Вказане рішення набрало законної сили 09 листопада 2019 року. Суд першої інстанції зазначав, що вищевказаним судовим актом підтверджена відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, та наголошено на протиправності всієї процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення до примусового виконання постанови митниці про накладення стягнення. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що позивача було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у розмірі 1 583 393,40 грн., що зумовило докладання ним додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, оскарження постанови Дніпропетровської митниці ДФС до Державної фіскальної служби України, оскарження в судових органах постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови митниці про накладання стягнення, суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у переживаннях, нервових напруженнях, наявності постійної загрози стягнення суми штрафу, що могло призвести до звернення стягнення на майно позивача, інших негативних наслідків, пов`язаних з притягненням до відповідальності. Суд вважав доведеним факт заподіяння моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між протиправними діями Дніпровської митниці Держмитслужби, та з врахуванням обставин справи вважав за необхідне стягнути 30 000 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, у зв`язку з наступним. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167,1174 ЦК України. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, «Рисовський проти України», № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, «Антоненков та інші проти України», №14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року). Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Позивачем доведено факт спричинення йому моральної шкоди яка підлягає до відшкодування. Втім, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача в частині наявності підстав для стягнення у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 130 614,90 грн., яку позивач розраховує з врахуванням вимог статті 13 Закону України Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду оскільки до виниклих правовідносин вказаний (спеціальний) закон не застосовується. Крім того доводи апеляційної скарги позивача в частині заниження розміру моральної шкоди відхиляються, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Доводи апеляційної скарги відповідача Дніпровської митниці Держмитслужби в частині відсутності правових підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди відхиляються, оскільки матеріали справи містять підтвердження, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі №200/11367/17, яка набрала законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та скасовано постанову Державної фіскальної служби України від 26 червня 2017 року та постанову Дніпропетровської митниці ДФС від 18 травня 2017 року по справі про порушення митних правил. На думку Дніпровського апеляційного суду, скасування постанови Дніпропетровської митниці ДФС у справі про порушення митних правил про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали складання відповідного протоколу, та доводи апеляційної скарги Дніпровської митниці Держмитслужби цього не спростовують. Посилання апеляційної скарги Дніпровської митниці Держмитслужби на наявність рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2021 року у справі №160/3464/20, яким вже було стягнуто моральну шкоду, та посилання на те, що не передбачене багаторазове відшкодування шкоди, не заслуговують на уваги, оскільки копію вказаного рішення суду не надано, а в ЄДРСРУ вказане рішення відсутнє. Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.