Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/1055/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/738/22 Справа № 180/1055/21 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,- в с т а н о в и л а: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Марганецький ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, мотивуючи його тим, що впродовж багатьох років перебував у трудових відносинах з АТ «Марганецький ГЗК», працюючи в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Вказував, що оглядом МСЕК від 06 лютого 2006 року у зв`язку професійним захворюванням, йому було встановлено 45% втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності. Повторним оглядом МСЕК від 01 березня 2007 року визначено 45% втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності. 19 березня 2015 року він повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено 40% втрати професійної працездатності безстроково. Посилаючись на те, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що через хронічні захворювання його постійно турбує слабкість, напади кашлю, задишка, погане самопочуття, він вимушений витрачати велику кількість часу на чисельні медичні огляди та обстеження, захворювання легень істотно порушує його душевну рівновагу, особливо зараз, через страх у період пандемії COVID-19, заразитися даним вірусом, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з АТ Марганецький ГЗК у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 270 000 грн. без утримання податків, зборів та інших платежів. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з АТ Марганецький ГЗК моральну шкоду у розмірі 120 000 грн. з утриманням обов`язкових платежів, згідно діючого законодавства. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, визначивши розмір присудженого на йогом користь без утримання податків, зборів та інших платежів. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що суми, стягнуті у рахунок відшкодування моральної шкоди, не включаються до оподаткування. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вони є неналежним відповідачем, оскільки станом на 06 лютого 2006 року обов`язок з відшкодування грошової суми за моральну шкоду, за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, покладався виключно на Фонд. Крім того, розмір моральної шкоди у розмірі 120 000 грн. є невмотивованим, завищеним та не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачу моральної шкоди. Правом на надання відзиву на апеляційні скарги учасники справи не скористались. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що апеляційна скарга АТ Марганецький ГЗК підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що позивач знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є АТ «Марганецький ГЗК». За час роботи на даному підприємстві він отримав професійні захворювання, які обумовлено умовами в яких він працював. За висновком МСЕК, серія ДНА-02№08432, від 06 лютого 2006 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 45% у зв`язку із професійними захворюваннями та встановлено третю групу інвалідності. При повторних переоглядах, зокрема 19 березня 2015 року, ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності визначено в розмірі 40% у зв`язку із професійними захворюваннями, безстроково, групу інвалідності не встановлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 40%, безстроково. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 120 000 грн., що на його думку буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі ст.3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності внаслідок багаторічної роботи в шкідливих умовах позивач постійно відчуває фізичний біль та душевні страждання. Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки працездатність втрачена позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, тому наявні підстави, передбачені ст.ст.153,237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що враховуючи тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, з того приводу, що позивач змушений постійно проходити лікування, його турбують напади кашлю, він відчуває задишку навіть при незначному навантаженні, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача АТ «Марганецький ГЗК» необґрунтований,завищений та такий, що визначений без повного урахування роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року, з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, тривалості праці в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, ступень втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 120 000 грн. до 90 000 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача в частині того, що відшкодовувати позивачу завдану моральну шкоду шкоду має Фонд, відхиляються, оскільки вперше огляд МСЕК позивач пройшов 06 лютого 2006 року та йому було встановлено 45% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01 квітня 2001 року та до 01 січня 2006 року, оскільки з цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець потерпілого. Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №210/2104/16-ц (провадження №14-597цс18). Посилання позивача в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції прийшов необґрунтованого висновку про необхідність утримання з визначеного розміру відшкодування податків та зборів згідно чинного законодавства України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Тому, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що розмір моральної шкоди підлягає стягненню з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Марганецький ГЗК» підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні відповідно до положень ст.376 ЦПК України. Тоді як, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з акціонерного товаристваМарганецький гірничо-збагачувальний комбінат на користь ОСОБА_1 зменшивши її з 120 000 грн. до 90 000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.