Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/1536/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/835/22 Справа № 180/1536/21 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, - в с т а н о в и л а: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Марганецький ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, мотивуючи його тим, що впродовж багатьох років перебував у трудових відносинах з АТ «Марганецький ГЗК», працюючи в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Зазначав, що 06 квітня 2017 року під час виконання виробничого завдання по вирубці гірничої маси в проходкі 7-го схильного штреку на шахті, з ним стався нещасний випадок на виробництві у зв`язку з обвалом гірничої маси. Вказував, що оглядом МСЕК від 16 грудня 2020 року у зв`язку професійним захворюванням, йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності в сукупності з яких 60% за професійними захворюваннями та 5% у зв`язку з нещасним випадком, та встановлено третю групу інвалідності. Посилаючись на те, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що через хронічні захворювання його постійно турбує слабкість, напади кашлю, задишка, погане самопочуття, він вимушений витрачати велику кількість часу на чисельні медичні огляди та обстеження, захворювання легень істотно порушує його душевну рівновагу, особливо зараз, через страх у період пандемії COVID-19,заразитися даним вірусом, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, у зв`язку з травмуванням було проведено складну операцію, після якої був складний процес лікування та відновлення, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з АТ Марганецький ГЗК у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 275 000 грн., без утримання податків, зборів та інших платежів та витрати на правничу допомогу. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з АТ Марганецький ГЗК моральну шкоду у розмірі 250 000 грн. з утриманням обов`язкових платежів, згідно діючого законодавства. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду шляхом зменшення стягнутої моральної шкоди до 65 000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розмір моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. є невмотивованим, завищеним та не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачу моральної шкоди. 14 січня 2022 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказував, що зазнав значного ушкодження здоров`я внаслідок багаторічної праці в шкідливих умовах та внаслідок виробничої травми яка вже не зможе відновити. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ Марганецький ГЗК підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що позивач знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є АТ «Марганецький ГЗК». За час роботи на даному підприємстві, а сам 06 квітня 2017 року, позивач отримав травму на виробництві, яка обумовлена умовами, в яких він працював, а саме: забій правої кисті та променево-зап`ясткового суглобу правої кисті, що підтверджується актом №23/4 розслідування нещасного випадку, що стався 06 квітня 2017 року о 17 год. 00 хв. форми Н-1/П (а.с.12-17). За даним нещасним випадком складено акт за формою Н-1/П 28 жовтня 2019 року (а.с.12-17), встановлено 5% втрати професійної працездатності. У зв`язку з травмуванням на виробництві ОСОБА_1 15 лютого 2018 року було проведено операцію - транспозицію короткого променевого розгинача кисті на довг. розгинач 1п. правої кисті, що підтверджується виписним епікризом КЗ "ДМКЛ №16 ДОР (а.с.18) Висновком МСЕК від 17 березня 2020 року ОСОБА_1 , при повторному огляді, з 01 квітня 2020 року встановлено третю групу інвалідності за профзахворюванням. Інвалідність встановлена на строк до 01 квітня 2023 року. Дата чергового переогляду 01 березня 2023 року (а.с.34). Первинно-повторним висновком МСЕК від 16 грудня 2020 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 65%, з яких: 5% - первинно за актом Н-1 №23/4 від 30 жовтня 2019 року; 60% - повторно (45% - вібр.хвороба, 10%-ХОЗЛ; 5%- приглухуватість) (а.с.35). Крім зазначеного, позивач, працюючи на даному підприємстві, також отримав і професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких він працював, що підтверджується повідомленням про професійне захворювання ОСОБА_1 від 15 січня 2019 року та актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року (а.с.30-31). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків втрати професійної працездатності у загальному розмірі 65% внаслідок професійних захворювань та отриманої на виробництві травми. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацію у розмірі 250 000 грн., що на його думку буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким розміром відшкодування завданої моральної шкоди, з огляду на наступне. Згідно зі ст.3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок багаторічної роботи в шкідливих умовах та внаслідок отриманої виробничої травми позивач постійно відчуває фізичний біль та душевні страждання. Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки працездатність втрачена позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, тому наявні підстави, передбачені ст.ст.153,237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що враховуючи тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності,постійний характер страждань, з того приводу, що позивач змушений постійно проходити лікування, його турбують напади кашлю, він відчуває задишку навіть при незначному навантаженні, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» необґрунтований, завищений та такий, що визначений без повного урахування роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року, з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, тривалості праці в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, ступень втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 250 000 грн до 150 000 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Марганецький ГЗК» підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні відповідно до положень ст.376 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з акціонерного товаристваМарганецький гірничо-збагачувальний комбінат на користь ОСОБА_1 зменшивши її з 250 000 грн. до 150 000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.