Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/24709/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/24709/19 Провадження № 22-ц/4820/14/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Костенка А.М. (суддя - доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Кошельник В.М. за участю позивача та його представника розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/24709/19 за апеляційною скаргою Колективного підприємства «Цивільжитлобуд» на заочне рішення Хмельницького місьрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року в складі судді Продана Б.Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Цивільжитлобуд» про визнання права власності на квартиру. Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що 06 травня 2014 року між ним та КП «Цивільжитлобуд» було укладено договір відступлення частки учасника простого товариства третій особі, за яким КП «Цивільжитлобуд» безоплатно відступило на користь ОСОБА_1 свою несплачену частку з метою отримання ним квартири АДРЕСА_1 . У травні 2014 року він сплатив на користь КП «Цивільжитлобуд» повну вартість будівництва квартири в сумі 335040 грн, що підтверджується виданою відповідачем довідкою від 16.05.2014р. № 1-142 про повну сплату коштів. Тому, відповідно до п. 5.1 договору простого товариства «Цивіьжитлобуд-1» від 29 листопада 2006 року та у зв`язку із повною сплатою вартості квартири набув права після завершення будівництва на закріплену за ним квартиру. 17 липня 2019 року Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області було видано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта серії ХМ 162191981224, згідно якого будинок вважається прийнятим в експлуатацію. У зв`язку з чим, позивач вказував, що звернувся до КП «Цивільжитлобуд» із заявою про передання квартири у власність, однак не отримав відповіді. На всі подальші звернення та претензії належної відповіді не отримав, квартира йому у власність не передана. Тому ОСОБА_1 просив суд захистити його порушені та невизнані права, задоволивши позов. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року вказаний позов було задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року заяву КП «Цивільжитлобуд» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. КП «Цивільжитлобуд» подало апеляційну скаргу на заочне рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт вказує, що вимоги позивача є неправомірними, оскільки ним, не виконано вимоги п.п. 2.6, 2.7 Договору простого товариства від 29.11.2006р., які є обов`язковою підставою для набуття квартири у власність. Також судом першої інстанції при вирішенні спору не досліджено вказані умови договору, зокрема, про встановлення обов`язку учасника сплатити попередній та остаточний внески. А також умови щодо набуття учасником права на отримання документів, необхідних щодо реєстрації права власності лише за умови виконання обов`язку щодо повного розрахунку з відповідачем. Так, апелянт вказує, що після прийняття будинку в експлуатацію було встановлено фактичну площу спірної квартири, яка вже збільшилась з 79,96 кв.м. до 80,5 кв.м. Крім того, на момент введення будинку в експлуатацію не було проведено ряд робіт: приєднання до газорозподільної системи, внутрішніх газових мережах, пусконаладці ліфтів, а також відсутній благоустрій території, не встановлені електричні лічильники, не придбана насосна для підсилення тиску води. Тому, діючи на підставі Договору простого товариства, був проведений розрахунок, за яким ОСОБА_1 , станом на 28.12.2019 необхідно було внести доплату (остаточний внесок) в розмірі 127659 грн. 50 коп, а станом на 31.01.2020р. розмір його остаточного внеску вже становить 148109 грн. 73 коп. Апелянт також вказує що відомості, зазначені в акті готовності об`єкта до експлуатації від 04.07.2019р. є достовірними та перевірені при видачі Сертифіката ХМ № 162191981224 від 17.07.2019р. Також апелянт зазначає, що Договір відступлення частки учасника простого товариства «Цивільжитлобуд -1» третій особі, на який посилається позивач як підставу для задоволення позову, не передбачає виникнення за ним права власності на спірну квартиру. Крім того, апелянт вважає, що ОСОБА_1 обрав невірний спосіб захисту своїх прав, що на думку апелянта, підтверджується позицією Великої палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.12.2019 по справі № 522/1029/18. Перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так судом встановлено, що 29 листопада 2006 року між Колективним підприємством «Цивільжитлобуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було укладено Договір простого товариства «Цивільжитлобуд-1». За умовами договору учасники товариства створюють просте товариство «Цивільжитлобуд-1» та зобов`язуються об`єднати в ньому свої вклади та спільно діяти з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами та офісами за адресою АДРЕСА_2 з подальшим отриманням у власність житла або нежитлових приміщень в цьому будинку, які будуть побудовані підрядником на замовлення Учасників. Орієнтовна вартість 1 кв.м. житлової площі в житловому будинку становить 2000 грн. (п. 1.1.) Загальний розмір вкладу учасника складає: КП «Цивільжитлобуд» - 24906688 грн., ОСОБА_2 - 624256 грн., ОСОБА_3 - 823872 грн., ОСОБА_4 - 255872 грн., ОСОБА_5 - 511744 грн., ОСОБА_6 -255872 грн.(п. 2.1). У разі збільшення кошторисної вартості житлового будинку за рахунок збільшення інфляції, вартості матеріалів, енергоносіїв, реальної ринкової вартості подібного житла, введення законодавчих актів, що призведуть до збільшення вартості спорудження житлового будинку Учасники вносять додаткові вклади, розрахунок, яких здійснюється, виходячи з несплаченої суми вкладу або збільшення кошторисної або фактичної вартості будинку. Розмір додаткових вкладів Учасників, строки та порядок їх сплати визначаються Учасником, якому доручено ведення спільних справ товариства та доводиться ним до кожного учасника (п. 2.6). Учасники товариства мають право після виконання цього договору та завершення будівництва - одержати квартиру, закріплену за ними згідно таблиці № 4 та документи, необхідні для реєстрації права власності на отримане майно. (п.5.1) Грошові, майнові та немайнові внески (вклади) Учасників, а також майно створене ними в період дії цього договору складають їх спільну часткову власність.(п. 7.1) У разі припинення цього договору поділ майна, що є у спільній частковій власності Учасників здійснюється в порядку Таблиці, 4, а саме за КП «Цивільжитлобуд» було закріплено поряд з іншим нерухомим майном квартира АДРЕСА_1 . (п. 7.4) Цей Договір припиняється при досягненні мети Товариства та всіх зобов`язань, що виникли внаслідок укладення договору ( розділ 9). 06 травня 2014 року між КП «Цивільжитлобуд» та позивачем ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення частки учасника простого товариства «Цивільжитлобуд-1». За умовами договору КП «Цивільжитлобуд» на безоплатній основі уступає свою несплачену частку в простому товаристві «Цивільжитлобуд» ОСОБА_1 , який набуває цю частку з метою отримання квартири в житловому будинку по АДРЕСА_2 (квартира АДРЕСА_3 під`їзді на 6 поверсі площею 79,96 кв.м.). Набувач є правонаступником всіх прав та обов`язків КП «Цивільжитлобуд» по договору простого товариства. На момент укладення договору набувач ознайомлений з договором простого товариства та усвідомлює, що він повинен здійснити внесок у просте товариство в сумі 319840 грн і додаткові внески у строки, визначені в договору простого товариства. В період з 6 по 16 травня 2014 року позивач сплатив КП «Цивільжитлобуд» 335040 грн. за квартиру АДРЕСА_1 без врахування вартості газового котла. 16 травня 2014 року голова правління КП «Цивільжитлобуд» видала ОСОБА_1 довідку, що він повністю розрахувався за квартиру АДРЕСА_1 без врахування вартості котла, який зобов`язується придбати сам. 17 липня 2019 року Управління ДАБІ в м. Хмельницькому було видано сертифікат відповідності закінченого будівництва об`єкта серії ХМ № 162191981224, за яким житловий будинок по АДРЕСА_2 прийнятий в експлуатацію. Таким чином за змістом п. 1.1. та розділу 9 Договору простого товариства від 29 листопада 2006 року Договір припинив свою дію. У вересні 2019 року позивач звернувся до КП «Цивільжитлобуд» з заявою про надання йому у власність за актом-прийому передачі спірної квартири, однак жодної відповіді не отримав і таким чином на даний час позбавлений можливості отримати у власність спірну квартиру. Отже по справі встановлено, що позивач повністю сплатив передбачені договором про відступлення частки учасника простого товариства «Цивільжитлобуд-1» з метою отримання квартири в житловому будинку по АДРЕСА_2 квартири АДРЕСА_4 кошти в сумі 319840 грн та навіть більше - 335040 грн., однак відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оформлення документів на квартиру шляхом оформлення акту-прийому передачі квартири, що унеможливлює реєстрацію права власності за позивачем на спірну квартиру. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади АРК та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація неприйнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством (стаття 14 цього Закону). За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 в редакції на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Згідно з Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, які були чинними у відповідних редакціях на час звернення до суду з цим позовом, державній реєстрації підлягало право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Разом з тим відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України) Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено право на справедливий суд. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з матеріалами справи сторони вчинили дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права власності на об`єкт, - певну квартиру, визначену індивідуальними ознаками, яка є річчю у розумінні статті 179 ЦК України та щодо якої можуть виникати цивільні права й обов`язки. Разом з тим документи, на підставі яких позивач міг би здійснити реєстрацію права власності на квартиру, відповідач йому не надав, що унеможливлює державну реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно. Крім того слід звернути увагу, що на даний час діяльність Комунального підприємства «Цивільжитлобуд» фактично паралізована. Керівник підприємства ОСОБА_3 померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вона до цього часу зазначена як керівник. На даний час між членами даного підприємства існують судові спори щодо обрання керівника підприємства. Так рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2021 року визнано недійсним рішення членів правління КП «Цивільжитлобуд» від 05.04.2021 року про призначенням тимчасово виконуючим обов`язки голови правління КП «Цивільжитлобуд» Вівчурка Ф.М., однак дане рішення було скасовано в апеляційному порядку. В той же час між членами даного підприємства існують інші судові спори, що унеможливлює внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про голову підприємства після смерті попереднього голови. Тобто на даний час відсутній керівник підприємства, який уповноважений видати позивачу необхідні документи для оформлення права власності на квартиру. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді справи № 359/5719/17 в постанові від 14 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому. Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства. Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України. У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності. Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права. Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права. Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено. Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав сформована Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 квітня 2019 року по справі № 1609/10810/12, від29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12, від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц, від 14 грудня 2021 року в справі № 344/16879/15-ц в аналогічних правовідносинах. Отже у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України. Оскільки відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за укладеним з позивачем договором, що у свою чергу створює перешкоди для оформлення за позивачем у встановленому законом порядку права власності на спірну квартиру, за яку останній сплатив грошові кошти у повному обсязі, відсутність керівника підприємства та фактичне зупинення його діяльності, що унеможливлює позивачу захистити свої порушені права в інший спосіб, то суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на квартиру. За встановлених судами обставин справи, визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно є ефективним способом захисту його порушених прав, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у вищезазначених постановах, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги, що позивач не повністю сплатив вартість квартири і сума доплати з врахуванням площі квартири має становити 148109,75 грн слід відхилити. Як встановлено судом, в період з 6 по 16 травня 2014 року позивач сплатив КП «Цивільжитлобуд» 335040 грн. за квартиру АДРЕСА_1 без врахування вартості котла і 16 травня 2014 року голова правління КП «Цивільжитлобуд» видала ОСОБА_1 довідку, що він повністю розрахувався за квартиру АДРЕСА_1 без врахування вартості котла, який зобов`язується придбати сам. Тобто відповідач, видачею відповідної довідки, сам визнав факт сплати позивачем повної вартості квартири, в разі несплати позивачем всієї суми відповідач не повинен був видавати відповідну довідку. Крім того, відповідачем не доведено за рахунок чого збільшилась кошторисна вартість житлового будинку, а саме чи збільшення інфляції, чи вартості матеріалів, чи енергоносіїв, чи реальної ринкової вартості подібного житла, чи введення законодавчих актів, що призвели до збільшення вартості спорудження житлового будинку, не надано ні позивачу, ні суду відповідних розрахунків з вказанням причин зміни вартості квартири, тобто не доведено необхідності внесення додаткових внесків на будівництво. Що стосується збільшення площу квартири на 0,55 кв.м., то позивач сплатив відповідачу 335040 грн., в той час як в договорі про відступлення частки учасника простого товариства «Цивільжитлобуд-1» передбачено вартість квартири в сумі 319840 грн. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, тому підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Цивільжитлобуд» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького місьрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 січня 2022 року. Судді А.М.Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова