Постанова 4873 № 910/9617/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" січня 2022 р. Справа№ 910/9617/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Козир Т.П. Коробенка Г.П. при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Будник Б.А., адвокат, довіреність №14-135 від 22.06.2021; від третьої особи-1: не з`явився; від третьої особи-2: не з`явився; від третьої особи-3: не з`явився; розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 (повний текст постанови складено 26.01.2021) у справі № 910/9617/20 (суддя Босий В.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

2. Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"

3. Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" про зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними дій та стягнення 1 790 026 385,63 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про: - зобов`язання відповідача виконати вимоги абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу"; - визнання протиправними дій АТ "НАК "Нафтогаз України" з повернення ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" коригуючих актів листом від 25.04.2019 № 26-3525/1.17-19; - зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" визнати переплату ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 1 756 256 489,16 грн за договорами купівлі-продажу газу (від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н та від 05.11.2018 № 18-504-Н) та оформити первинні документи на підтвердження її визнання; - стягнення 1 756 256 489,16 грн безпідставно збережених коштів, 3 % річних у сумі 28 080 179,89 грн та інфляційних втрат у сумі 5 689 716,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням, зокрема, на абзац 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 та положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки позивач вважає, що відповідач безпідставно не визнає переплату позивача за договорами купівлі-продажу природного газу. Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровсьгаз" (далі - АТ "Дніпропетровсьгаз", третя особа 1), Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "Дніпрогаз", третя особа 2) та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - АТ "Київоблгаз", третя особа 3). Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" безпідставно збережені кошти у сумі 966 396 645,10 грн, 3% річних у сумі 26 981 195,35 грн, інфляційні втрати у сумі 5 689 716,58 грн та судовий збір у сумі 410 616,29 грн. У решті позовних вимог про зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" вчинити дії відмовлено. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив: - залишені в силі норми постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, зокрема абзац 4 пункту 2 постанови, підлягають обов`язковому виконанню як позивачем, так і відповідачем; - в АТ "НАК "Нафтогаз України" відпали підстави утримувати грошові кошти, які були сплачені ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у рахунок погашення заборгованості за договорами, оскільки частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; - у контексті спірних правовідносин, в силу положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, правова підстава для володіння АТ "НАК "Нафтогаз України" коштами у сумі 1 756 256 489,16 грн, сплаченими позивачем відповідно до договорів купівлі-продажу природного газу в межах норм споживання природного газу, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 619, відпала, а тому відсутній договірний характер правовідносин; - суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення переплати підлягають задоволенню частково в сумі 966 396 645, 10 грн, право вимоги якої не охоплені договорами відступлення права вимоги; - щодо решти позовних вимог до АТ "НАК "Нафтогаз України" вчинити дії, суд дійшов висновку, що такі вимоги не призведуть до поновлення порушеного права позивача та у разі їх задоволення рішення суду не буде виконано, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись із прийнятим рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 в частині задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми ст.ст. 526, 530, 632, 655, 691, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, за містом яких зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Крім того відповідач наголошує, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 "Питання споживання природного газу" суперечить вимогам Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та не має зворотної дії в часі, а тому вона не може бути застосована до правовідносин, які виникли у період з липня 2015 року по січень 2019 року, а судом першої інстанції не враховано висновків, які викладені в постанові Верховного Суду у справі №904/3173/19 від 12.11.2020 щодо того, що постанова Кабінету Міністрів України №143 не покладає на АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язання повернути ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договорами. Скаржник також звертає увагу, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки грошові кошти, повернення, яких вимагає позивач, були отримані відповідачем небезпідставно, а саме на виконання договорів купівлі-продажу газу, які є належною правовою підставою набуття грошових коштів. Поряд з цим, відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не враховував відсутність в матеріалах справи доказів, зокрема платіжних доручень, квитанцій, чи банківських виписок тощо, які б свідчили про перерахування (сплату) позивачем грошових коштів за придбаний природний газ, у зазначеному в позові періоді. При цьому, звіт аудитора від 10.06.2019 Аудиторської фірми "Аудит-96" не є належним та беззаперечним доказом наявності переплати. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Після надходження справи №910/9617/20 з Верховного Суду у зв`язку з скасуванням постанови суду апеляційної інстанції від 28.04.2021 та передачі справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2021, апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді доповідача): Кравчука Г.А., суддів: Козир Т.П. та Коробенка Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 справу №910/9617/20 за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у даній справі прийнято до свого провадження, справу призначено до розгляду на 19.10.2021 о 15год 40хв. У судових засіданнях 19.10.2021, 11.11.21, 30.11.21, 16.12.2021 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошувалися перерви у розгляді справи до 11.11.2021, 30.11.2021, 16.12.2021, 18.01.2022 відповідно. Позиції інших учасників справи. 11.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ "Дніпропетровськгаз" (третя особа 1) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. 12.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (позивач) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а оскаржуване рішення залишити без змін. 16.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ "Київоблгаз" (третя особа 3) надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін. Заперечуючи доводи апеляційної скарги вищезазначені учасники справи у своїх відзивах на апеляційну скаргу відповідача зазначили, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Явка представників учасників справи, заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду. У судовому засіданні 18.01.2022 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Представники позивача та АТ "Дніпропетровськгаз", АТ "Дніпрогаз", АТ "Київоблгаз" у судове засідання 18.01.2022 не з`явились. 18.01.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" має намір звернутись до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №910/9617/20 до розгляду подібної справи №910/16102/20 Верховним Судом. Необхідність відкладення розгляду справи обумовлена відсутністю на день розгляду справи №910/9617/20 ухвали Верховного Суду у справі №910/16102/20 про відкриття касаційного провадження. Разом з цим представник ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" зазначає про відсутність можливості забезпечити присутність представника останнього у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду, яке призначено на 18.01.2022, через зайнятість представників у інших судових засіданнях. 18.01.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від АТ "Дніпропетровськгаз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване наданням можливості на формування правової позиції у справі №910/9617/20 з урахуванням правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №910/21566/17, а також відсутністю представників у зв`язку з процесом оформлення та видачею довіреностей представникам АТ "Дніпропетровськгаз". Також 18.01.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від АТ "Дніпрогаз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання заявник посилається на необхідність надання останньому можливості на формування правової позиції у справі №910/9617/20 з урахуванням правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №910/21566/17, а також відсутністю представників у зв`язку з процесом оформлення та видачею довіреностей представникам АТ "Дніпрогаз". Розглянувши у судовому засіданні 18.01.2022 клопотання представника ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", АТ "Дніпропетровськгаз" та АТ "Дніпрогаз" про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Частиною 2 статті 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Проте, представником ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", АТ "Дніпропетровськгаз" та АТ "Дніпрогаз" не надано суду належних та допустимих доказів неможливості направити в судове засідання інших представників, а неявка представників останніх у даному випадку, на думку Північного апеляційного господарського суду, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Щодо необхідності надання можливості АТ "Дніпропетровськгаз" та АТ "Дніпрогаз" для формування правової позиції у даній справі з урахуванням позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №910/21566/17, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/21566/17 колегією суддів Касаційного господарського суду передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/21566/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення 1 087 644,82 грн, касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2021 року. Передача на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/21566/17 обумовлена необхідністю відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17 щодо застосування ст. 601 ЦК України, ст. ст. 202, 203 ГК України у розгляді питання про стягнення заборгованості у випадку наявності заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак у даній справі №910/9617/20 спір стосується вирішення правових питань щодо підстав здійснення позивачем оплати грошових коштів у сумі, заявленій ним до стягнення, а саме чи грошові кошти сплачені позивачем на підставі договору або з урахуванням норм поставленого природного газу для потреб побутових споживачів у разі відсутності газових лічильників, визначених у відповідних постановах Кабінету Міністрів України та чи свідчить визнання протиправними та нечинними постанов Кабінету Міністрів України № 237 та № 203 з моменту їх прийняття адміністративним судом у справах № 826/16447/15 та № 826/2507/18, а також прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019 № 143 про наявність підстав для висновку про те, що правова підстава отримання відповідачем грошових коштів відпала, а отже, і підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Питання застосування ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України у випадку наявності заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не входять до предмету даного спору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду у судовому засіданні 18.01.2021 дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань представника ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", АТ "Дніпропетровськгаз" та АТ "Дніпрогаз" про відкладення розгляду справи. При цьому, учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень учасникам справи. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, у матеріалах справи достатньо зібраних доказів для прийняття рішення, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення продовження розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача та АТ "Дніпропетровськгаз", АТ "Дніпрогаз", АТ "Київоблгаз". Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з липня 2015 року по січень 2019 року між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (покупець) та АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) було укладено договори купівлі-продажу природного газу, а саме: - договір від 30.06.2015 №15-709-Н на період дії з липня по грудень 2015 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 1 296 162 020,55 грн. (т.1, а.с. 29-34); - договір від 30.12.2015 № 16-106-Н на період дії з січня по жовтень 2016 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 2 862 568 836,54 грн (т.1, а.с. 40-44); - договір від 28.10.2016 № 16-405-Н на період дії з листопада 2016 року по березень 2017 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 5 037 348 130,59 грн (т.1, а.с. 53-58); - договір від 12.04.2017 № 17-204-Н на період дії з квітня по вересень 2017 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 1 091 481 348,95 грн (т.1, а.с. 60-64); - договір від 29.09.2017 № 17-404-Н на період дії з жовтня 2017 по жовтень 2018 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 5 377 420 955,07 грн (т.1, а.с. 68-73); - договір від 05.11.2018 № 18-504-Н на період дії з листопада 2018 по жовтень 2018 року, загальна сума договору з період з листопада 2018 року по січень 2019 року відповідно до актів приймання-передачі становила 2 826 424 076,13 грн (т.1, а.с. 80-84). За умовами зазначених договорів газ, що продається, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам. ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", звертаючись з позовом до господарського суду, зазначило, що з липня 2015 року по січень 2019 року придбало у АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ для потреб побутових споживачів на загальну суму 18 491 405 367,83 грн, яку було повністю сплачено. При цьому, вартість газу, придбаного для потреб населення без лічильників газу, становила 2 695 872 831,12 грн. В період з липня 2015 року по січень 2019 року по споживачам, які не забезпечені лічильниками газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу, придбаний у АТ "НАК "Нафтогаз України", визначався операторами ГРМ за нормами споживання, що були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - постанова від 08.06.1996 № 619). Постановою від 08.06.1996 №619 в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, зокрема, були встановлені такі норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників: - плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 м3 (людино-місяць); - плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 18,3 м3 (людино-місяць); - плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 м3 (людино-місяць). Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу", яка набрала чинності 07.03.2019, (далі - постанова від 27.02.2019 №143) передбачено: - застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 року; - не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 36, ст. 1075) та від 23 березня 2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 24, ст. 958); - не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. №619 (ЗП України, 1996 р., № 13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість. З наявних в матеріалах справи копій судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень України, вбачається, що адміністративними судами у справах №826/16447/15 та 826/2507/18 було визнано протиправними та нечинними постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 237 та від 23.03.2016 № 203 з моменту їх прийняття. (т.1, а.с. 186-218). Також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020 у справі №640/13591/19, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020, визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови від 27.02.2019 №143 та Додаток до постанови від 27.02.2019 №143. Тобто, як зазначив позивач, абзац 4 пункту 2 постанови від 27.02.2019 №143 яким передбачено, що не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р.№ 619 (ЗП України, 1996 р., № 13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість, залишився чинним. У позовній заяві позивач стверджує, що вартість газу, придбаного ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у АТ "НАК "Нафтогаз України" для потреб населення, об`єм споживання якого визначався операторами ГРМ (АТ "Дніпропетровськгаз", АТ "Дніпрогаз", АТ "Криворіжгаз") за нормами споживання, встановленими постановою від 08.06.1996 № 619, становить 2 695 872 813,32 грн. В розрізі договорів купівлі-продажу природного газу дана сума складає: - за договором від 30.06.2015 року №15-709-Н - 416 056 023,46 грн; - за договором від 30.12.2015 року №16-106-Н - 1 005 430 741,45 грн; - за договором від 28.10.2016 року №16-405-Н - 439 155 740,58 грн; - за договором від 12.04.2017 року №17-204-Н -323 571 731,24 грн; - за договором від 29.09.2017 року №17-404-Н - 417 070 131,68 грн; - за договором від 05.11.2018 року №18-504-Н за період з листопада 2018 року по січень 2019 року - 94 588 444,92 грн. Враховуючи те, що у період постачання відповідачем природного газу, з липня 2015 року по січень 2019 року, позивач повністю виконав свої зобов`язання з його оплати за вказаними договорами купівлі-продажу, позивач на виконання вимог постанови від 27.02.2019 №143 здійснив коригування суми заборгованості, склав відповідні коригуючи акти та акти-розрахунки до них (т. 1, а.с. 140-152). За результатами проведеного коригування, сума переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перед АТ "НАК "Нафтогаз України", за твердженням позивача, становить 1 756 256 489,16 грн. При цьому, в розрізі договорів купівлі-продажу природного газу розрахована сума переплати є такою: - за договором від 30.06.2015 №15-709-Н сума переплати - 263 294 010,41 грн; - за договором від 30.12.2015 №16-106-Н сума переплати - 688 149 467,70 грн; - за договором від 28.10.2016 №16-405-Н сума переплати - 258 747 504,94 грн; - за договором від 12.04.2017 №17-204-Н сума переплати - 196 011 543,36 грн; - за договором від 29.09.2017 №17-404-Н сума переплати - 283 486 871,82 грн; - за договором від 05.11.2018 №18-504-Н сума переплати - 66 567 090,93 грн. Також позивачем долучено до матеріалів справи звіт аудитора від 10.06.2019 Аудиторської фірми "Аудит-96", з якого вбачається, що в межах аудиту досліджувались господарські відносини між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", ТОВ "Київоблгаз збут" та АТ "Київоблгаз". Зокрема, аудитором було досліджено вищезазначені договори купівлі-продажу газу, укладені між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "НАК "Нафтогаз України", акти приймання передачі природного газу та застосування норм постанови від 27.02.2019 №143 (т.1, а.с. 220-229). У вказаному звіті зроблено висновок про те, що вартість природного газу, спожитого населенням за нормами, по яким не допускається заборгованість згідно постанови від 27.02.2019 №143 складає 939 616 341,96грн, у зв`язку з чим, враховуючи імперативні положення вказаних постанов Уряду, у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" виникла переплата перед НАК "Нафтогаз України" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до січня 2019 року, у розмірі 1 756 256 489,15 грн. Позивач листом №49703-Сл-5589-0419 від 11.04.2019 направив на адресу відповідача коригуючи акти та акти-розрахунки з проханням в термін до 01.05.2019 здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку відповідача на суму 1 756 256 489,16 грн та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (т.1, а.с. 137-139). Відповідач у відповідь листом №26-3525/1.17-19 від 25.04.2019 повідомив позивача про те, що постановами КМУ від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143 не встановлено та не визначено механізм коригування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу, коригування лише вартості (заборгованості, штрафних санкцій) неможливо без коригування ціни або обсягу природного газу, у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для коригування заборгованості та штрафних санкцій і документи, надані позивачем листом від 11.04.2019, повернуто без підписання (т.1, а.с. 153). Вважаючи, що відповідач безпідставно не визнає переплату позивача в загальній сумі 1 756 256 489,16 грн, що є невиконанням постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні погодився з доводами позивача та встановив, що залишені в силі норми постанови від 27.02.2019 №143, зокрема абзац 4 пункту 2 цієї постанови, підлягають обов`язковому виконанню, як позивачем так і відповідачем, а тому задовольнив позов ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" в частині стягнення на його користь з АТ "НАК "Нафтогаз України" безпідставно збережені кошти у сумі 966 396 645,10 грн, 3% річних у сумі 26 981 195,35 грн, інфляційні втрати у сумі 5 689 716,58 грн та судовий збір у сумі 410 616,29 грн. В решті позову місцевий господарський відмовив, дійшовши висновку, що вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії не призведуть до поновлення порушеного права позивача та у разі їх задоволення рішення суду не буде виконано, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення суду. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 скасоване в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми безпідставно збережених коштів, 3 % річних та інфляційних втрат. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів, дійшов висновку, що оскільки спірні грошові кошти були перераховані позивачем на підставі укладених з відповідачем договорів за поставлений природний газ, то відповідач набув спірні кошти за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. При цьому, прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019 № 143 не є наслідком того, що правова підстава оплати за природний газ відпала, як то помилково встановив місцевий господарський суд, а є лише зміною розміру оплати (тарифів). Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2021 касаційну скаргу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі № 910/9617/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 31.08.2021 вказав, що для правильного вирішення спору у цій справі необхідно з`ясувати питання стосовно: підстави здійснення позивачем оплати грошових коштів у сумі, заявленій ним до стягнення, а саме чи грошові кошти сплачені позивачем на підставі договору або з урахуванням норм поставленого природного газу для потреб побутових споживачів у разі відсутності газових лічильників, визначених у відповідних постановах Кабінету Міністрів України; чи свідчить визнання протиправними та нечинними постанов Кабінету Міністрів України № 237 та № 203 з моменту їх прийняття адміністративним судом у справах № 826/16447/15 та № 826/2507/18, а також прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019 № 143 про наявність підстав для висновку про те, що правова підстава отримання відповідачем грошових коштів відпала, а отже, і підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої та апеляційної інстанції про достовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом апеляційної інстанції, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а саме стягнення з нього на користь позивача безпідставно збережених коштів у сумі 966 396 645,10 грн, 3% річних у сумі 26 981 195,35 грн, інфляційних втрат у сумі 5 689 716,58 грн та судового збору у сумі 410 616,29 грн, та просить в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю. Під час апеляційного перегляду справи колегією суддів апеляційного господарського суду порушення норм процесуального права та наявності обов`язкових підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, для скасування судового рішення суду першої інстанції в неоскаржуваній частині не встановлено. Отже, в силу приписів ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний перегляд справи здійснюється в межах вимог апеляційної скарги. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, зважаючи на таке. Предметом позову у даній справі, зокрема, є матеріально-правова вимога позивача, яка оскаржується в апеляційному порядку, про стягнення безпідставно збережених коштів, 3% річних та інфляційних втрат. Підставою позову позивач зазначає положення абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 у зв`язку із застосуванням яких у нього виникло право стягнення на свою користь з відповідача коштів у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. Як убачається з матеріалів справи укладені між сторонами спору договори за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України. Отже, кожен із вказаних договорів є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно з ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Як убачається із змісту укладених сторонами договорів, ними були погоджені умови щодо кількості (обсягу), якості, ціни та загальної вартості природного газу, що передається АТ "НАК"Нафтогаз" (продавцем) ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (покупцю), а також порядок передачі, обліку та оплати переданого газу. Так, за умовами п. 4.1 Договору №15-709 -Н від 30.06.2015 кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 року №619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності в них газових лічильників. Згідно з п. 4.1 Договорів від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493. За приписами п.1 глави 1 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824 (далі - Кодекс газорозподільних систем), комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації, зокрема, про об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними. Пунктом 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем передбачено, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача (абзац 3 пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем). Відповідно до п. 3.3. Договору №15-709 -Н від 30.06.2015 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Також пунктами 3.2. Договорів №16-106-Н від 30.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016, №17-204-Н від 12.04.2017, №17-404-Н від 29.09.2017, №18-50-Н від 05.11.2018 передбачено, що приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Матеріалами справи підтверджується оформлення сторонами у відповідності до умов Договорів актів приймання-передачі газу у спірний період. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що вартість та об`єм природного газу були встановлені за взаємною згодою сторін, відображені у відповідних договорах купівлі - продажу природного газу, і такі договори були виконані обома сторонами, про що свідчать акти приймання - передачі природного газу та проведена позивачем оплата поставленого газу, що ним підтверджується у позовній заяві і не заперечувалось в процесі розгляду справи. При цьому, при прийнятті газу за укладеними з відповідачем договорами позивачем не було заявлено ні про порушення обсягу поставленого газу, ні про порушення положень договорів щодо вартості газу. Обсяг фактичного використаного (розподіленого) природного газу, зокрема, споживачами, які не забезпечені лічильниками газу, визначався за нормами споживання Операторами ГРМ. Зазначена інформація використана позивачем при складанні актів приймання-передачі газу у спірний період і відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем на момент їх складання була повною і достовірною. За приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання укладених між сторонами договорів недійсними матеріали справи не містять. З огляду на встановлені обставини щодо виконання сторонами своїх зобов`язань за Договорами купівлі - продажу природного газу №15-709 -Н від 30.06.2015, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н у період з липня 2015 року до січня 2019 року як щодо передачі природного газу, так і його оплати в повному обсязі, виключає можливість будь-яких перерахунків за ними. Крім того, відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Правова позиція щодо неправомірності будь-яких перерахунків у правовідносинах, які є припиненими внаслідок виконання сторонами своїх зобов`язань міститься у постановах Верховного Суду від 25.08.2020 року у справі № Б-23/75-02, від 20.05.2020 у справі №915/1865/19. Крім того, оскільки зміна об`єму (обсягу) природного газу побутовими споживачами, які не забезпечені газовими лічильниками, впливає на формування ціни і загальної вартості переданого відповідачем позивачу природного газу, в силу приписів чинного законодавства у даному випадку не допускається зміна умов договорів з огляду на їх виконання. Поряд з цим, при апеляційному перегляді даної справи колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернутися до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19, оскільки спір у даній справі виник у зв`язку з різним тлумаченням сторонами змісту, зокрема і постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу". Верховний Суд у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз" до АТ "ОГС "Дніпрогаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметв спору, на стороні відповідача - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про визнання недійсним правочину, та за зустрічним позовом АТ "ОГС "Дніпрогаз" до АТ "НАК "Нафтогаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", про визнання протиправними дій, зазначив таке: "… доводи касаційної скарги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" зводяться до невірного, на думку скаржника, застосування судами положень постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу". При цьому, за твердженням скаржника, із зазначених питань (в контексті застосування приписів названих постанов Кабінету Міністрів України) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Причиною виникнення спору у цій частині є різне тлумачення сторонами змісту постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу". Так, відповідач та третя особа вважають, що внаслідок проведення коригування (на підставі зазначених постанов Кабінету Міністрів України) ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" набуло право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 1 756 256 489,15 грн. з підстав, передбачених частиною третьою статті 11 ЦК України та частиною четвертою статті 4 ЦК України (цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у тому числі постанов Кабінету Міністрів України). АТ "НАК "Нафтогаз України", у свою чергу, зазначало про те, що розрахунки з третьою особою за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними в 2015, 2016, 2017, 2018 роках, у тому числі, за договором від 30.12.2015 № 16-106-Н закриті згідно з актами приймання - передачі природного газу, які в повному обсязі оплачені ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", що визнає третя особа. У свою чергу, наявність переплати за цими договорами АТ "НАК "Нафтогаз України" не визнає, вказуючи, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу" положення, на які посилаються третя особа та відповідач, не містять обов`язку АТ "НАК "Нафтогаз України" з коригування вартості газу чи зміни прав за договорами постачання газу за періоди до набрання ними (постановами) чинності, у зв`язку з чим доводи відповідача та третьої особи про зобов`язання позивача вчинити дії щодо зміни вартості газу, у тому числі, шляхом підписання коригуючих актів, не відповідають змісту даних постанов. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, відповідно до якого постанови від 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу" не покладають на АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язання повернути ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб`єктів господарювання правом вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України". Посилання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на те, що в нього виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" з приводу повернення грошових коштів внаслідок проведеного коригування чи право на коригування завершених господарських зобов`язань, - є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" змісту наведених постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає їх дійсному змісту. " Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо застосування до спірних правовідносин норми ст. 1212 Цивільного кодексу України зважаючи на таке. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Згідно з ч.1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15. Отже, системний аналіз положень ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. Аналіз викладеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Загальна умова ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Як убачається з матеріалів справи та зазначає позивач, він сплатив на користь відвідача оскаржувану суму грошових коштів на підставі укладених договорів купівлі-продажу природного від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н, які на момент винесення рішення судом першої інстанції недійсними не визнані, відомостей щодо їх розірвання або відмови позивача від вказаних правочинів матеріали справи не містять, а спірні кошти відповідачем отримано в якості оплати за переданий позивачу природний газ. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зазначені кошти відповідачем набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. Отже, правовідносини сторін у цьому спорі врегульовано нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. У випадку, коли поведінка набувача коштів або подія утворюють правову підставу для їх набуття (збереження), ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, була відсутня взагалі або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов, чого в даному випадку позивачем доведено не було. При цьому, правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19, спростовується висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні стосовно того, що в силу положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 відпала правова підстава для володіння АТ "НАК "Нафтогаз" коштами в сумі 1 756 256 489,16 грн, сплаченими позивачем на користь відповідача відповідно до укладених сторонами Договорів купівлі-продажу природного газу, в межах норм споживання природного газу, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619. Таким чином, необґрунтованим є застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, оскільки кошти отримані відповідачем на підставі укладених з позивачем договорів в якості оплати за природний газ і зазначена підстава у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019 №143 не відпала. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вказаних грошових коштів як безпідставно збережених задоволенню не підлягають. Відповідно відсутні підстави і для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 28 080 179, 89 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 689 716, 58 грн за період прострочення повернення грошових коштів з 21.05.2019 по 24.04.2020, які є похідними від вимог про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 1 756 256 489, 16 грн. У позові у цій частині слід відмовити. Зважаючи на встановлені у даній справи обставини та дослідивши вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 31.08.2021 у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз". Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції враховує висновки, Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. За таких обставин решту аргументів скаржника та доводів інших учасників справи апеляційний господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору невірно застосовані норми матеріального права, зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення безпідставно збережених коштів, 3% річних та інфляційних втрат. За таких обставин справи, апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/9617/20 в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати. Відповідно до ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині і задоволення апеляційної скарги відповідача, витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на позивача. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/9617/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року у справі № 910/9617/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі 966 396 645, 10 грн., 3% річних у розмірі 26 981 195, 35 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 689 716, 58 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні відповідних вимог.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року у справі № 910/9617/20 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Поля, 2, літ. А-2; ідентифікаційний код 39572642) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 103 550 (один мільйон сто три тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень) 00 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/9617/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 24.01.2022. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Т.П. Козир Г.П. Коробенко