Постанова 4873 № 911/1335/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" квітня 2021 р. Справа№ 911/1335/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Дикунської С.Я. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 01.04.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 (повний текст рішення підписано 28.10.2020) у справі №911/1335/20 (суддя Подоляк Ю.В.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» про стягнення 282 537,27 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України» позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» (далі - ЖКП «Немішаєве», відповідач) про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2851-БО-17 282 537,27 грн., з яких 245 514,93 грн - інфляційні втрати, 37 022,34 грн - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2851-БО-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк, визначений договором. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про те, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з липень 2015 року по листопад 2019 року. Крім того, на переконання відповідача, позивачем завищено суму основного боргу, розмір якого підтверджено рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/5266/15, яким стягнуто з відповідача у даній справі на користь позивача у даній справі, зокрема, суму основного боргу за зобов`язаннями липня 2013 та грудня 2013 в загальному розмірі 284 546,87 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Київської області від 20.10.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 245 514,93 грн інфляційних втрат, 37 022,34 грн 3% річних та 4 238,06 грн витрат по сплаті судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за переданий природний газ, а тому у позивача наявні підстави для стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання. Здійснивши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд визнав його арифметично вірним та таким, що відповідає нормам законодавства та обставинам справи, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Судом зазначено, що позивачем вірно розраховано інфляційні втрати з простроченої суми заборгованості за листопад 2013 за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 складають 51 404,02 грн, з простроченої суми заборгованості за грудень 2013 за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 складають 194 110,90 грн. Суд дійшов висновку, що загальний розмір інфляційних втрат з прострочених сум за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 складають 245 514,93 грн 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 07.08.2015 по 10.12.2019 складають 37 022,34 грн. При цьому судом зазначено, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд першої інстанції вказав на те, що п`ятирічний строк позовної давності, в межах якого позивач може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у відповідності до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України перервався 08.12.2015 пред`явленням позивачем до суду позовної заяви до відповідача про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені з підстав неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за спожитий в період із січня по грудень 2013 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2851-БО-17, та у відповідності до положень ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності почався заново. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах п`ятирічного строку позовної давності, визначеного сторонами в укладеному між ними договорі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Житлово-комунальне підприємство «Немішаєве» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі №911/1335/20 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» відмовити повністю. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, не врахував вимоги, які ставить зазначена правова норма, а лише констатував факт подання позивачем позову до суду та прийняття у справі №911/5266/15 рішення. Відповідач вказує, що жодної з умов, зазначених у ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, які є підставою для переривання строку позовної давності, дотримано не було. Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги 08.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача - Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» - надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу ЖКП «Немішаєве» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що у даних правовідносинах позовна давність переривалась, оскільки позивач звертався із позовними заявами до суду про стягнення за інші періоди по тому ж договору купівлі-продажу природного газу. Відповідно, позивач вважає, що він звернувся із цим позовом в межах погодженого сторонами п`ятирічного строку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №911/1335/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020, розгляд справи призначено на 21.01.2021. У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.01.2021 у справі №911/1335/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 справу 911/1335/20 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 18.02.2021. У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.02.2021 у справі №911/1335/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 справу 911/1335/20 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 01.04.2021. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 направлена за адресами місцезнаходження учасників спору та отримана позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411633785082, а відповідачем - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411633785090. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 01.04.2021 представники сторін не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників сторін. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також враховуючи подання відзиву на апеляційну скаргу та клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2851-БО-17 (далі договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов`язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору). Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями та іншими споживачами, (далі споживачам покупця). Згідно з п. 2.1 договору продавець передав покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 200 тис. куб. м. (двісті тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): у січні 2013 року 35 тис. куб. м, у лютому 2013 року 35 тис. куб. м, у березні 2013 року 35 тис. куб. м, загалом за І квартал 2013 року 105 тис. кум. м. У квітні 2013 року 15 тис. куб. м, у травні 2013 року 0,0 тис. куб. м, у червні 2013 року 0,0 тис. куб. м, загалом за ІІ квартал 2013 року 15 тис. куб. м. В липні 2013 року 0,0 тис. куб. м, в серпні 2013 року 0,0 тис. куб. м, у вересні 2013 року 0,0 тис. куб. м, загалом за ІІІ квартал 2013 року 0,0 тис. куб. м. В жовтні 2013 року 15 тис. куб. м, в листопаді 2013 року 30 тис. куб. м, у грудні 2013 року 35 тис. куб. м, загалом за IV квартал 2013 року 80 тис. куб. м. Положеннями п. 3.1 договору визначено, що право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність пов`язану з правом власності на газ. Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3509,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 305,60 грн, крім того ПДВ 20% - 61,12 грн, всього з ПДВ 366,72 грн (триста шістдесят шість гривень 72 коп.). До сплати за 1000 куб. м. природного газу 3884,78 грн, крім того ПДВ 20% - 776,96 грн, всього з ПДВ - 4661,74 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.) гривень. Пунктом 5.5 договору визначено, що загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 776 956,00 грн, крім того ПДВ 155392,00 грн, разом з ПДВ 932 348,00 грн (дев`ятсот тридцять дві тисячі триста сорок вісім грн. 00 коп.). Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки. Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Пунктом 9.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору). Пунктом 1 додаткової угоди від 02.10.2013 №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17 сторони погодили з 01 липня 2013 року викласти пункти 5.2 і 5.5 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2 ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 295,60 грн, крім того ПДВ 20% - 59,12 грн, всього з ПДВ 354,72 грн (триста п`ятдесят чотири гривні 72 коп.). До сплати за 1000 куб. м. природного газу 3823,78 грн, крім того ПДВ 20% - 764,76 грн, всього з ПДВ 4588,54 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім гривень 54 коп.) гривень»; « 5.5 загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості помісячних поставок газу.». Відповідно до п. 3 додаткової угоди від 02.10.2013 №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17 дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін і поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 липня 2013 року. Додаткова угода діє до повного здійснення сторонами своїх зобов`язань згідно з договором. На виконання умов договору, позивач у період з січня 2013 року по грудень 2013 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1386296,59 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.014.2013 на суму 260264,72 грн, від 28.02.2013 на суму 227460,09 грн, від 31.03.2013 на суму 264283,14 грн, від 30.04.2013 на суму 116109,87 грн, від 31.10.2013 на суму 143469,76 грн, від 30.11.2013 на суму 148737,38 грн, від 31.12.2013 на суму 225971,63 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи. Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за переданий природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу у строки, визначені договором. Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми заборгованості за листопад 2013 за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 складають 51 404,02 грн, з простроченої суми заборгованості за грудень 2013 за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 складають 194 110,90 грн. Загальний розмір інфляційних втрат з прострочених сум за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 складають 245514,93 грн 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 07.08.2015 по 10.12.2019 складають 37022,34 грн. Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років. Позивач звертався до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 284546,87 грн. основного боргу, 51741,84 грн. пені, 218388,99 грн. інфляційних втрат та 19941,53 грн. 3% річних з підстав неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за спожитий в період із січня по грудень 2013 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі 911/5266/15 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 284546,87 грн основного боргу, 51741,84 грн пені, 216959,60 грн інфляційних втрат, 19779,80 грн 3% річних. З зазначеним вище позовом позивач звернувся до Господарського суду Київської області 08.12.2015, про що свідчать відомості з Автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство спеціалізованого суду» (АСДС ДСС). Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2851-БО-17 в частині здійснення повного розрахунку за переданий природний газ, що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат. Інфляційні втрати нараховані за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019, 3% річних - за загальний період прострочення з 07.08.2015 по 10.12.2019. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Апеляційний господарський суд вважає вірним наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, та погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог. Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про застосування до вказаних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних строку позовної давності, яке обґрунтоване тим, що у п. 9.3 спірного договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, місцевий господарський суд вказав, що п`ятирічний строк позовної давності, в межах якого позивач може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у відповідності до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України перервався 08.12.2015 пред`явленням позивачем до суду позовної заяви до відповідача про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені з підстав неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за спожитий в період із січня по грудень 2013 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17. На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності почався заново. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного. За змістом частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. З наведеного слідує, що для застосування положень ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України необхідна наявність хоча б однієї з таких умов: пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, або пред`явлення позову, предметом якого є частина вимоги, право на яку має позивач. Предметом спору у цій справі є стягнення за договором за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2851-БО-17 інфляційних втрат за період з липня 2015 по листопад 2019 року, та 3% річних - за період з 07.08.2015 по 10.12.2019. Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, позивач зазначає, що строк позовної давності щодо стягнення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних не було пропущено, оскільки позивач звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за інші періоди прострочення виконання грошового зобов`язання, та посилається на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/5266/15. Позивач, з яким погодився і суд першої інстанції, вважає, що строк позовної давності, в силу ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, переривався пред`явленням позивачем до суду позову до відповідача. Разом з тим, зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі №911/5266/15 неможливо встановити, за який період з відповідача були стягнуті інфляційні втрати та 3% річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2851-БО-17, та як вказує сам позивач у запереченні, стягнення зазначених сум стосувалося інших періодів, тобто періодів, які не входять до предмету спору у цій справі. Тобто, позивачем не доведено належними доказами, що предметом позову у справі №911/5266/15 була лише частина суми, право на стягнення якої має позивач і яку він просить стягнути з відповідача у цій справі (як того вимагає ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України). На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, зазначені обставини не свідчать про наявність умов, необхідних для застосування ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, а відтак місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що строк позовної давності у спірних правовідносинах перервався пред`явленням позивачем до відповідача позову, за яким Господарським судом Київської області було прийнято рішення у справі №911/5266/15. З урахуванням п.п. 6.1., 9.3. спірного договору, та враховуючи, що остання поставка позивача за вказаним договором була здійснена у грудні 2013, п`ятирічний строк, в межах якого позивач вправі звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, має обчислюватись з 14.01.2014. Тобто, останній день для звернення позивача до суду з вказаними вимогами був 13.01.2019. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом лише у квітні 2020, пропустив строк, в межах якого мав право звернутись до суду за захистом своїх прав, та у цій справі, з врахуванням клопотання відповідача, наявні підстави для застосування строків позовної давності у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності підлягає задоволенню. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже, виходячи з вищевикладеного, скаржником у суді апеляційної інстанції було подано належні та переконливі доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в оскаржуваному рішенні Господарським судом Київської області було помилково застосовано ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, що мало наслідком неправильне вирішення спору по суті. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість задоволення клопотання позивача про застосування строків позовної давності, внаслідок чого у позові Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» слід відмовити. Таким чином, апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» слід задовольнити, оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі №911/1335/20 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі №911/1335/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі №911/1335/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» про стягнення 282 537,27 грн - відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 ідентифікаційний код 20077720) на користь Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» (07853, Київська обл., Бородянський р-н, смт Немішаєве, вул. Чкалова, буд. 42, ідентифікаційний код 23579528) 6 357 (шість тисяч триста п`ятдесят сім) грн 10 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі № 911/1335/20 доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи №911/1335/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 20.05.2021 після виходу суддів з відпустки. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік С.Я. Дикунська