Постанова 4818 № 2-6218/10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 19 січня 2022 року м. Харків справа № 2-6218/10 провадження № 22-ц/818/1621/22 Харківський апеляційний суд: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В., учасники справи: заявник: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», в особі представника Слостіна Андрія Геннадійовича, на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2021 року, ухвалене суддею Лисиченко С.М., - В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника. В обгрунтування подання зазначає, що на виконанні у нього, як приватного виконавця перебуває виконавче провадження №62883731 з примусового виконання виконавчого листа №2-6218/10/15, виданого 06 листопада 2012 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №0266/07/12-А від 14 серпня 2007 року в розмірі 369 869,65грн., що в доларовому еквіваленті за курсом Національного банку України (1 долар США- 8,0024 грн.) складає 46 219дол. США 84 центи, а також судовий збір у сумі 1 700грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн. Рішення суду до теперішнього часу не виконане, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, у зв`язку з чим приватний виконавець вважає, що виникла необхідність у тимчасовому обмеженні у праві виїзду боржника за кордон. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2021 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», в особі представника Слостіна А.Г., просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення подання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що приватним виконавцем вживалися заходи щодо примусового виконання виконавчого листа №2-6218/10/15. Між тим, боржник фактично ігнорує законні вимоги приватного виконавця та ухиляється від виконання рішення суду. На даний час рішення суду не виконано. При цьому боржник вільно виїжджає за межі України не вживаючи заходів щодо виконання рішення суду за рахунок належного йому майна. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу, його наміру ухилитися від виконання покладених на нього зобов`язань та переховування від виконавчих органів, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-6218/10/15, виданого 06 листопада 2012 року на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» заборгованості за кредитним договором №0266/07/12-А від 14 серпня 2007 року в розмірі 369 869,65грн., що в доларовому еквіваленті за курсом Національного банку України (1 долар США- 8,0024 грн.) складає 46 219дол. США 84 центи, а також судовий збір у сумі 1 700грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн. В добровільному порядку рішення суду боржником не виконано. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2018 року замінено стягувача за виконавчим листом №2-6218/10/15, виданим 06 листопада 2012 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - зі стягувача ПАТ «Банк ФОРУМ» на його правонаступника - ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА». Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України). Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов`язки державного виконавця. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). 25 серпня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62883731 з примусового виконання виконавчого №2-6218/10/15, виданого 06 листопада 2012 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №0266/07/12-А від 14 серпня 2007 року в розмірі 369 869,65грн., що в доларову еквіваленті за курсом Національного банку України (1 долар США- 8,0024 грн.) складає 46 219,84дол. США, а також судовий збір у сумі 1 700грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн. 25 серпня 2020 року в межах виконавчого провадження ВП №62883731 приватним виконавцем також були винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за боржником зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 74,2 кв.м.. житловою площею 39,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 25 серпня 2020 року в межах виконавчого провадження ВП №62883731 приватним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника. Згідно відповіді від 25 серпня 2020 року державного реєстру МВС України за боржником зареєстровані транспортні засоби, а саме: транспортний засіб марки LEXUS, модель ES 350, 2007 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки CHEVROLET, модель LACETTI, 2006 року випуску, колір оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; автобус ПАЗ, марки 32054-07, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2004 року випуску, колір білий, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ; автобус ПАЗ, марки 32054-07, реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2004 року випуску, колір білий, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 . 27 серпня 2020 року в межах виконавчого провадження ВП №62883731 приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, згідно якої оголошено у розшук майно боржника: - транспортний засіб марки LEXUS, модель ES 350, 2007 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; - транспортний засіб марки CHEVROLET, модель LACETTI, 2006 року випуску, колір оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; - автобус ПАЗ, марки 32054-07, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2004 року випуску, колір білий, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ; - автобус ПАЗ, марки 32054-07, реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2004 року випуску, колір білий, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 (а.с. 33). Згідно інформації Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про наявність відкритих рахунків, стан рахунків, рух коштів про рахунках, реквізити рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9 ), приватного виконавця повідомлено про наявні відкриті рахунки боржника та залишок коштів на рахунках(а.с. 38,42,45). 16 листопада 2020 року в межах виконавчого провадження ВП №62883731 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, шо містяться на відкритих рахунках, а саме: НОМЕР_10 , АТ «УкрСиббанк», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 409527,61 грн. (а.с. 40) 26 листопада 2020 року в межах виконавчого провадження ВП №62883731 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника згідно якої накладено арешт на грошові кошти, шо містяться на відкритих рахунках АТ «УкрСиббанк», а саме: НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 409 527,61грн. Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно положень ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Пунктом 5 ч.1 ст.6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; Зміст норм Закону України «Про виконавче провадження» передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Можливість застосування до боржника обмеження у праві виїзду за кордон або відсутність підстав для цього не пов`язуються прямо із обсягом здійснення виконавцем інших заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, законодавчих перешкод для одночасного застосування різних заходів із метою виконання рішення суду немає, а відповідні факти оцінюються в сукупності в кожному конкретному випадку з урахуванням дійсних обставин виконавчого провадження, дій (бездіяльності) боржника тощо. Водночас сторони виконавчого провадження (зокрема, боржник) не позбавлені права і можливості діяти за наявності для того підстав у виконавчому провадженні встановленим порядком з урахуванням зміни обставин, ступеня виконання рішення, наявності підстав для такого виконання, ставити питання про скасування обмежень тощо. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням. З аналізу приписів ст.76 ЦПК України у системному зв`язку з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що на виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості. Як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України приватний виконавець посилається на те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна та доходів. Приватний виконавець зазначає, що така бездіяльність боржника полягає у навмисному та свідомому невиконанні ним обов`язків, визначених законом та рішенням суду на протязі тривало проміжку часу. У зв`язку з чим вважає, що наявні підстави для застосування заходів примусового виконання рішення у вигляді тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, яким чином боржник чинить перешкоди у здійсненні виконавцем своїх повноважень. Будь-яких доказів, що свідчать про навмисне чи інше свідоме ухилення боржника від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням суду, ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду приватним виконавцем надано не було. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду, яка постановлена з дотримання вимог закону. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», в особі представника Слостіна Андрія Геннадійовича, залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 січня 2022 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова