Постанова Харківський апеляційний суд № 619/3753/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року м. Харків справа № 619/3753/21 провадження №22-ц/818/2012/22 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Котелевець А.В., Маміної О.В., сторони справи: позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банка « ПриватБанк» на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2021 року у складі судді Овсяннікова В.С., - установив: В липні 2021 року АТ КБ «Приват Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 59 314,12 грн. В обґрунтування позову товариство зазначало, що 14.12.2010 між сторонами був укладений кредитний договір б/н від 14.12.2010, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5 400 гривень. У зв`язку з порушеннями зобов`язань відповідачки щодо повернення позичених коштів станом на 31.05.2021 утворилась заборгованість у розмірі 59 314, 12 гривень, що складається з 5392,23 грн. заборгованістю за тілом кредита, 49320,93 грн.- заборгованість за відсотками, 4600,96 грн. нарахована пеня. Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11.10.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , заборгованість за тілом кредита за кредитним договором б/н від 14.12.2010 у розмірі 5 392 (п`ять тисяч триста дев`яносто дві) гривні 23 копійки. Судове рішення мотивовано тим що, позивач не довів, що відповідач уклала договір кредиту на умовах зазначених у позовній заяві. Як доказ, заборгованості за тілом кредиту та відсотками, банк надав суду виписку за кредитним договором відносно ОСОБА_2 станом на 02.06.2021, згідно якої остання дата операції по картці виконана банком 08.11.2019 та залишок після операції складає -59 314, 12 гривень. З наданої виписки не можливо встановити яким чином проводилося нарахування відсотків за користування кредитом; яку процентну ставку використовував банк; дані щодо нарахування пені взагалі відсутні. Будь-яких інших доказів щодо нарахування відсотків та пені матеріали справи не містять. Відповідного розрахунку у якому відображено: період нарахування відсотків; відсоткова ставка, яка використовувалась банком для нарахування процентів за кредитним договором; розмір пені, порядок та період її нарахування суду не надано. Не погодившись з рішенням місцевого суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, щодо стягнення відсотків в розмірі 49320,93 грн., пені 4600,96грн. та ухвалити нове, яким позовні вимоги в даній частині задовольнити в повному обсязі., а в іншій частині залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим що, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим нею була підписана анкета-заява №б/н від 14.12.2010 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. З підписанням відповідної анкети-заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Крім того, з підписанням анкети -заяви ОСОБА_2 чітко засвідчила свою згоду, що ознайомилась і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані їй у письмовому вигляді. Відсутність підпису Позичальника на Умовах та правилах та Тарифах не свідчить те, що вона не була ознайомлена з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Апелянт зазначає, що суд зробив не вірний висновок, що Банк не погодив із Відповідачкою умови кредитування щодо сплати відсотків та пені, оскільки, в день укладення між сторонами Договору про надання банківських послуг 14.12.2010 ОСОБА_2 14.12.2010 також підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду. Заперечень щодо підпису вказаної довідки під час розгляду справи відповідачкою не надано. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подавався. Частиною 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень до неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягненні заборгованості з ОСОБА_2 за процентами та пенею. З огляду на це рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не переглядається. Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З матеріалів справи вбачається, що в липні 2021 року до суду надійшла позовна заява АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с.1-6). З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що заява оформлена 14.12.2010; містить підписи і ОСОБА_2 і працівника Банку. (а.с. 17-18) На підтвердження виникнення між сторонами у справі кредитних правовідносин, Банк, окрім заяви позичальника, надав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану ПерепелицеюЛ.І. й Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку (т.1 а.с. 19-60). Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу за вказаним кредитним договором встановлювалися такі кредитні ліміти: 14 грудня 2010 року 1 400 гривень, 21 сіня 2011 року 1 600 гривень, 23 лютого 2011 року 1 800 гривень, 19 березня 2011 року 2 000 гривень, 25 червня 2011 року 2 400 гривень, 11 листопада 2011 року 5 400 гривень, 08 листопада 2019 року 0 гривень (зменшення кредитного ліміту). (а.с. 16) Як доказ, заборгованості за тілом кредиту та відсотками, банк надав суду виписку за кредитним договором відносно ОСОБА_2 станом на 02.06.2021, згідно якої остання дата операції по картці виконана банком 08.11.2019 та залишок після операції складає -59 314, 12 гривень.(а.с.9-15). Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Матеріали справи свідчать про те, що у Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду від 14.12.2012, яка містить підпис відповідача, базова процентна ставка за кредитом зазначена у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Крім того, в довідці, зазначений також розмір пені (пеня 1 та пеня 2) за порушення зобов`язань за договором, який становить відповідно базову процентну ставку за користування кредитом, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту та 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується 1 раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або відсоткам 5 та більше днів при наявності прострочення на суму від 50 грн. і більше, а також розмір штрафів 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту включаючи нараховані та прострочені відсотки та комісії.. Оскільки в указаних вище документах, підписаних відповідачем, визначений розмір процентної ставки за користування кредитом та пеня, судова колегія вважає, що сторони погодили умови договору кредиту в частині розміру процентів за користування кредитом та пені за порушення зобов`язань за договором. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Згідно з наданим позивачем розрахунку, що доданий до позовної заяви розмір процентів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 станом на 02.06.2021, складає 49320,93 грн. З огляду на вищезазначене позов Банку про стягнення пені також підлягає задоволенню. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Відповідно до позовної заяви розмір пені за порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 02.06.2021 становить 4600,96 грн. За таких обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», підлягає повному задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та пені - скасуванню, з ухваленням у цій частині нової постанови про стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості за процентами у розмірі 49320 грн 93 коп., а також пені за період з у розмірі 4600 грн 96коп. Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Заочним рішенням суду від 11.10.2021 з ОСОБА_2 стягнуто 206 грн 23 коп. судового збору пропорційно задоволеній частині позову. Оскільки судовою колегію рішення суду змінене та збільшена сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, рішення суду в частині стягнення судових витрат також підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. За результатами розгляду апеляційної скарги позов Банку визнаний колегією суддів обґрунтованим на 100 %, тому з ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути 2270 грн. судового збору, сплачених при подачі позовної заяви (а.с. 7). Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволена на 100 %, тому з ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути 3405 грн. судового збору, що сплачений при подачі апеляційної скарги ( а.с. 104). На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити. Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2021 року в частині відмови у задоволені позивних вимог про стягнення процентів та пені за користування кредитом, стягненні судового збору скасувати, ухвалити в цій частині нову постанову. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2010 року за процентами у розмірі 49 320 (сорок дев`ять тисяч триста двадцять ) гривень 93 (дев`яносто три) копійки та пені 4 600 (чотири тисячі шістсот) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судового збору, сплачених при подачі позовної заяви. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»3405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень судового збору, сплаченого при подачі апеляційного скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 січня 2022 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді А.В. Котелевець О.В. Маміна