Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 341/1611/20

Справа № 341/1611/20 Провадження № 22-ц/4808/100/22 Головуючий у 1 інстанції ГАПОЛЯК Т. В. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О.В. суддів: Девляшевського В.А., Томин О.О. секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду від 28 жовтня 2021 року та на окрему ухвалу Галицького районного суду від 28 жовтня 2021 року, вскладі судді Гаполяка Т.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в с т а н о в и в : У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги обгрунтовувано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бовшів його покусав, собака відповідача ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 бачив даний інцидент, однак жодним чином не втрутився та не вчинив дій для уникнення даної ситуації. Позивач вказав, що протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, оскільки пережив душевні страждання, пов`язані з переляком, стресом, безсонням, підвищенням артеріального тиску. Крім того, йому заподіяно також матеріальну шкоду, так як поніс витрати на лікування у розмірі 1 050 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача 1 050 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 35 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Галицького районного суду від 28 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1050 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат. Окремою ухвалою Галицького районного суду від 28 жовтня 2021 року зобов`язано посадових осіб Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) усунути виявлені судом порушення законодавства та виконати протягом двох місяців постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 154 КУпАП щодо ОСОБА_1 (справа ЄУН 341/1269/20). Зобов`язано повідомити начальника Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для вжиття заходів реагування та з метою недопущення порушення законодавства у майбутньому. Зобов`язано Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повідомити Галицький районний суд Івано-Франківської області про вжиті заходи та їх результати протягом двох місяців з дня отримання ухвали. В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 посилається на неповне з`ясування обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги його доводи про те, що він є власником собаки породи кавказька вівчарка, темно коричневого кольору, що також підтверджується даними ветеринарного паспорта, на які суд першої інстанції уваги не звернув, натомість взяв до уваги доводи позивача про те, що його покусала сусідська собака породи алабай, сірого кольору, такий опис собаки вказала дружина потерпілого згідно повідомлення зі служби 102, про те, що на її чоловіка напав собака породи алабай, що не відповідає дійсності. Вважає, що в матеріалах справи не має жодних підтверджень того, що позивача покусала саме його собака, а не інша. Крім того, суд першої інстанції належним чином не розібравшись у ситуації, виніс окрему ухвалу по даній справі, щодо конфіскації собаки, оскільки його собака не має жодного відношення до попереднього інциденту. Апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, а також скасувати окрему ухвалу суду від 28 жовтня 2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів. Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечила вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до положень ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення вищезазначеним вимогам закону відповідає. Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що зібраними доказами у справі доведено, що внаслідок неналежного утримання відповідачем ОСОБА_1 собаки, заподіяно шкоду здоров`ю позивача та дійшов висновку про стягнення на відшкодування матеріальної шкоди 1050 грн та 10 000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди. З таким висновком колегія суддів погоджується. Судом встановлено, що 25 липня 2020 року позивача ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 покусав належний відповідачу ОСОБА_1 собака. Відповідач ОСОБА_1 є власником собаки породи кавказька вівчарка, що підтверджується поданою відповідачем копією медичної картки щеплень собаки та показаннями свідка ОСОБА_4 . Постановою Галицького районного суду від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн., з конфіскацією собаки. Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив правила тримання собак і котів, а саме 25 липня 2020 року біля 19 год. 30 хв. в с. Бовшів Галицького району порушив правила тримання собак, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини. Із змісту постанови суду вбачається, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні визнав та пояснив, що його собака 25 липня 2020 року вибігла на вулицю де накинулась на сусіда ОСОБА_2 , розірвала останньому футболку та покусала його. Встановлено, що в період з 25 липня 2020 року по 15 серпня 2020 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з діагнозом кусані рани правого стегна, живота, що стверджується копіями листка не працездатності, медичною карткою амбулаторного хворого. Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до п.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У відповідності до ст. 12 ЦПК України суд розглядає справу на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;) висновками експертів; показаннями свідків. Належними, згідно ст. 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною першою ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Згідно частини шостої зазначеної статті, вирок суду, в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано суду талон-повідомлення з єдиного обліку №3178 про прийняття та реєстрацію заяви старшого сержанта поліції Галицького ВП Тисменицького ВР ГУНП в Івано-Франківській області від 31.07.2020 року про напад собаки, а також талон-повідомлення з єдиного обліку №3315 пом.о/ч сержанта поліції Галицького ВП Тисменицького ВР ГУНП в Івано-Франківській області від 03.08.2020 року про недотримання норм вигулу собаки гр. ОСОБА_1 , крім того позивачем долучено до матеріалів справи копію листка непрацездатності та медичної картки амбулаторного хворого №401, згідно яких він перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з діагнозом кусані рани правого стегна, живота. Позивачем також надано докази придбання ліків на суму 1100 грн. Крім того, постановою Галицького районного суду у справі про адміністративне правопорушення від 16.10.2020 року підтверджено неправомірні дії ОСОБА_1 який не проконтролював свого собаку, який вибіг в громадське місце без намордника, що призвело до заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_2 . Вказана постанова суду відповідачем в апеляційному порядку не оскаржена. Зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_1 не подано суду будь-яких доказів на спростування встановлених обставин по справі, то суд дійшов обгрунтованого висновку щодо покладення на нього обов`язку відшкодувати заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоду. З огляду на зазначене не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивача покусала саме його собака, а не інша. Та обставина, що дружина позивача звернулася у відділ поліції з заявою про те, що її чоловіка 25.07.2020 року покусав сусідський собака породи «алабай», а не кавказька вівчарка, не дає підстав для висновку, що позивача покусав інший собака, не належний позивачу. Колегія суддів вважає, що суд дав належну правову оцінку поданим позивачем доказам щодо заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди та обґрунтовано стягнув на їх відшкодування 1050 грн матеріальної та 10 000 грн. моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги не містять посилання щодо невірного визначення суми заподіяної шкоди позивачу. Що стосується вимог апелянта щодо постановлення судом окремої ухвали, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень ч.1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В ході розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що Постановою Галицького районного суду від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн., з конфіскацією собаки. Разом з тим, у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що його собака не конфіскована, державними виконавцями при виконанні постанови йому запропоновано забезпечити належність утримання собаки, що ним зроблено. Оскільки відповідно до ч.1 ст. 129-1 Конституції України, та ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, суд першої встановивши бездіяльність посадових осіб Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції щодо виконання рішення суду в частині конфіскації собаки, дійшов правильного висновку повідомити про це начальника державного органу для вжиття відповідних заходів. Доводи апеляційної скарги в частині постановлення окремої ухвали суду не спростовують висновків суду, а відтак підстав для скасування не встановлено. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Галицького районного суду від 28 жовтня 2021 року та окрему ухвалу Галицького районного суду від 28 жовтня 2021 року - без зміни. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 січня 2022 року. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: В.А. Девляшевський О.О. Томин