Ухвала КГС ВС № 905/454/19

УХВАЛА 25 січня 2022 року м. Київ cправа № 905/454/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля") на рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля") до десятого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України (далі - Десятий ВГРЗ) про врегулювання розбіжностей до договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та визнання укладеним зазначеного договору в редакції позивача, та за зустрічним позовом Десятого ВГРЗ до ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" про визнання укладеним договору про постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів у редакції позивача, ВСТАНОВИВ: 24.12.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №905/454/19 у частині пунктів 7.1.2, 7.6 розділу 7 договору про постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів позивача (далі - Договір) та додатків №2, №3; ухвалити нове рішення, яким пункт 7.1.2 розділу 7 Договору викласти у такій редакції: "7.1.2. Виконання "Аварійно-рятувальною службою", умов даного договору здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, за програмою "Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємства"; пункт 7.6, додатки №2, №3 виключити. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодекс України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, що регулюють відносини щодо укладення договорів на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування між воєнізованої гірничорятувальної служби та суб`єктами господарювання, а саме умов спірного договору стосовно платності цих послуг. Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України). Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; при цьому скаржник, посилаючись на дану норму процесуального права як на підставу для відкриття касаційного провадження, не вказує норму права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та не обґрунтовує необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми для правильного вирішення справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які зібрані у справі докази не досліджені судом, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому скаржником чітко не зазначено, які саме докази суд не дослідив у справі та не обґрунтував, яким чином саме це унеможливило встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" необхідно: чітко зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; чітко зазначити, які саме докази суд не дослідив у справі та обґрунтувати, яким чином саме це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №905/454/19 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

4. Повідомити скаржника, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя В. Селіваненко