Постанова 4876 № 904/7134/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.01.2022 року Справа № 904/7134/21 м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г., при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г. від позивача: Сагайдак А.В., ордер серія АЕ № 1069476 від 16.05.2021 р., адвокат; від відповідача: Жданюк Т.С., ордер серія ДП №2360/047 від 19.11.2021 р., адвокат; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 (суддя Мілєва І.В., м. Дніпро) у справі №904/7134/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення 256 888,87 грн. ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Решотка Сергій Павлович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 256 888,87 грн., з яких: 123 289,60 грн. основний борг, 1 374,56 грн. пеня, 15 579,06 грн. штраф, 98 970,68 грн. 36% річних, 17 674,97 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 433 від 27.02.2019 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/7134/21 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" на користь Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича 256 888,87 грн., з яких: 123289,60 грн. основний борг, 1 374,56 грн. пеня, 15 579,06 грн. штраф, 98 970,68 грн. 36% річних, 17 674,97 грн. інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 853,33 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн. Не погодившись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Укрмонтажспецбуд" подало апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/7134/21 в частині стягнення основного боргу в сумі 123 289,60 грн., інфляційних втрат в сумі 17 674,97 грн., 36 % річних в сумі 98 970,68 грн., пені в сумі 1 374,56 грн., штрафу в сумі 15 579,06 грн., судового збору в сумі 3 853,33 грн. та 10 000,00 грн. на правову допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити штрафні санкції і відповідальність за порушення грошового зобов`язання до 30 % від загальної суми, визначеної позивачем. Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ "Укрмонтажспецбуд" не було обізнано про розгляд даної справи, не отримувало копії позовної заяви та доданих до неї документів, у зв`язку з чим не було присутнім в судовому засіданні 07.10.2021. Апелянт посилається на те, що закон наділяє суд повноваженнями зменшити розмір штрафних санкцій у випадку, коли їх розмір значно перевищує розмір завданих порушенням збитків. За доводами скаржника, позивач та відповідач вели активну господарську діяльність, регулярно та на достатньо великі обсяги здійснювали поставку/приймання товару, визначеного договірними зобов`язаннями, протягом дії договору поставки № 433 від 27.02.2019 відповідач поступово, періодично, в міру надходження грошових коштів, сплачував певні суми грошових коштів з метою погашення боргу, на день звернення позивача з позовом до суду відповідачем не виконано грошового зобов`язання у розмірі близько 5 % від загальної суми договору (поставлено позивачем товар на загальну суму 2 181 327,96 грн., відповідачем сплачено всього 2 058 038,36 грн.), у зв`язку з чим, поведінка відповідача та його дії вказують на добросовісне виконання свого грошового зобов`язання, а наявна заборгованість не співмірна з обсягом виконаних зобов`язань щодо заявлених позовних вимог про штрафні санкції. Апелянт посилається на те, що у позовній заяві позивач заявив про застосування до відповідача штрафних санкцій за період, який неможливо встановити зі змісту оскаржуваного рішення, однак відповідач не погоджується із розрахунком розміру 36% річних за прострочену суму основного зобов`язання; у період з 06.03.2020 між ним та позивачем відбувались регулярні поставки товару і поступова його оплата відповідачем, у зв`язку з чим, враховуючи необізнаність відповідача про розгляд даної справи в суді першої інстанції, відповідач просить долучити докази на підтвердження зазначених обставин. Відповідач зазначає, що не заперечує про те, що станом на день звернення із позовом і до теперішнього часу заборгованість відповідача за договором поставки складає 123 289,60 грн., однак не згоден з тим, що розрахунок розміру 36 % річних на вказану суму заборгованості, яка на момент звернення до суду із позовом становила близько 1 року і 4 місяців обраховується у розмірі 98 970,68 грн. Скаржник вважає, що заявляючи свої вимоги про стягнення штрафних санкцій позивач надає суду не об`єктивні дані, чим безпідставно збільшує період нарахування штрафних санкцій, строк нарахування яких, відповідно до умов договору, вже значно збільшений відносно строків, визначених законом. Крім того, як зазначає апелянт, позивачем не заявлено і не доведено вимог про наявність будь-яких збитків, які могли б утворитися внаслідок прострочення оплати вартості товару у розмірі 5 % від загальної суми договору виконаних поставок; враховуючи, що суми штрафних санкцій є надмірно великими і становлять 2/3 від ціни позову, є очевидним, що стягнення заявлених штрафних санкцій суперечить критерію справедливості і позивач, заявляючи до стягнення таку суму штрафних санкцій, порушує принцип добросовісності, що полягає у зловживанні своїм правом. Посилаючись на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, відповідач вважає, що для усунення явної неспівмірності між сумою штрафних санкцій та порушеним інтересом позивача, необхідно зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій, оскільки збитків йому не завдано. Також, за доводами скаржника, починаючи з 2020 року у зв`язку із запровадженням карантинних та обмежувальних заходів, пов`язаних з пандемією COVID-2019 виробничі показники підприємства суттєво зменшилися, ТОВ "Укрмонтажспецбуд" було вимушене зупинити господарську діяльність, в результаті чого на підприємстві виникла і надалі почала збільшуватися дебіторсько-кредиторська заборгованість, підприємство не справляється із зобов`язаннями по виплаті заробітної плати працівникам, у зв`язку з чим останній рік ТОВ "Укрмонтажспецбуд" веде належну претензійно-позовну роботу і виплачує працівникам невиплачену заробітну плату і середній заробіток за час затримки розрахунку; на теперішній час на рахунки і певне майно підприємства виконавчою службою накладено арешти у зв`язку з неможливістю товариства вчасно і у повному обсязі виконувати рішення судів, підприємство має борг із виплати певної частини податків і зборів. Вищенаведені обставини, за доводами скаржника вплинули на фінансову стабільність підприємства і виникнення заборгованості за договором, правовідносини за яким стали підставою даного спору. У зв`язку з зазначеним, відповідач просить застосувати принцип розумності і пропорційності при вирішенні даної справи і можливості зменшення розміру штрафних санкцій до розумного розміру за даних обставин. 23.12.2021 від Фізичної особи-підприємця (далі ФОП) Решотки Сергія Павловича надійшов відзив на апеляційну скаргу, позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач посилається на те, що в поданій апеляційній скарзі відповідач не надає доказів належного виконання зобов`язання та не оспорює його, а лише описує повноваження суду зменшити розмір штрафних санкцій, вказує на невичерпність переліку обставин та на те, щоб інтереси ТОВ "Укрмонтажспецбуд" заслуговували на увагу; відповідач визнає в апеляційній скарзі, що має непогашену заборгованість перед позивачем, однак як на аргумент для скасування рішення суду у справі № 904/7134/21, відповідач вказує на загальну суму договору і порівнює цю суму з розміром заборгованості, зазначаючи про добросовісне виконання свого грошового зобов`язання, при цьому, відповідач помилково не звернув увагу на п. 3.5. договору поставки №433 від 27.02.2019, де визначено, що поставка товару і відстрочка платежу за даним договором не є комерційним кредитом. За доводами позивача, виокремлення в апеляційній скарзі 5% від загальної суми договору не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення у справі №904/7134/21, оскільки жодна з умов договору поставки №433 від 27.02.2019 не надає права ТОВ "Укрмонтажспецбуд" невиконання чи неналежного виконання зобов`язання по оплаті за поставлений товар в розмірі 5%, не надає права порушувати права ФОП Решотки Сергія Павловича ні на 5 %, ні на 1%. Позивач зазначає, що умовами договору №433 від 27.02.2019 визначено чітке зобов`язання відповідача на оплату поставленої партії товару протягом трьох календарних днів з дня поставки партії товару (підписання видаткової накладної на товар або товарно-транспортної накладної), тобто строк виконання зобов`язання на оплату за договором є чітким. Посилаючись на п. 6.3. договору поставки №433 від 27.02.2019 , яким передбачена сплата 36 % річних у зв`язку з простроченням оплати товару від простроченої суми за кожен день прострочення, позивач зазначає, що ТОВ "Укрмонтажспецбуд" не вправі його в односторонньому порядку не виконувати чи ігнорувати. На думку позивача, ТОВ "Укрмонтажспецбуд" насправді знало про позов ФОП Решотки Сергія Павловича у справі № 904/7134/21 та мало можливість подати суду всі процесуальні документи, заперечення, докази у спосіб та строк встановлений судом, проте з власного небажання цього не робило, не сприяло суду в своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи № 904/7134/21, безпідставно не подавало докази в порядку та строки, встановлені законом або судом; апелянт не вживав заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю з ФОП Решоткою Сергієм Павловичем, підписуючи акти звірки визнавав заборгованість, ігноруючи законні вимоги позивача. Позивач вважає, що ТОВ "Укрмонтажспецбуд" як особа, яка порушила права і законні інтереси інших осіб (ФОП Решотки Сергія Павловича), зобов`язана була поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову, проте законних вимог позивача не виконала, порушення прав та інтересів позивача не припинила. На думку позивача, немає будь-яких об`єктивних підстав звільняти ТОВ "Укрмонтажспецбуд" від наслідків неподачі відзиву у справі № 904/7134/21, доказів, процесуальної бездіяльності відповідача. Як зазначає позивач, відповідач є особою, яка порушила зобов`язання по оплаті по договору поставки №433 від 27.02.2019, яка не довела відсутність своєї вини, відсутнє таке доведення і в апеляційній скарзі, що вказує на її безпідставність та необґрунтованість. Позивач вважає безпідставним посилання відповідача на незаявлення позивачем збитків, оскільки вказане не звільняє і не надає прав не сплачувати заборгованість, як і не дають прав для зменшення відповідачу штрафних санкцій і відповідальності за порушення грошового зобов`язання до 30% від загальної суми; в апеляційній скарзі відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для зменшення нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій; відповідно до розрахунку в позовній заяві, прострочення у виконанні зобов`язання по оплаті є значним (триває великий проміжок часу), заборгованість відповідачем не погашена, розмір штрафних санкцій стягнутих за рішенням від 07.10.2021 у справі №904/7134/21 відповідає наслідкам вчиненого відповідачем порушення і не підлягає зменшенню. За доводами позивача, додана до апеляційної скарги довідка №54 від 19.11.2021 не існувала на момент звернення до суду з відповідним позовом у справі № 904/7134/21, а складена відповідачем після прийнятого рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі № 904/7134/21, у зв`язку з чим не може бути врахована судом апеляційної інстанції. Позивач вважає безпідставним посилання скаржника в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені наведених в апеляційній скарзі постановах суду касаційної інстанції, ці рішення прийнято у правовідносинах, що не є подібними до правовідносин у даній справі. На думку позивача, посилання скаржника на скрутне фінансове становище не може братися до уваги судом у справі № 904/7134/21 та не є підставою для скасування чи зміни рішення, оскільки зазначені в апеляційній скарзі обставини не вважаються форс-мажорними обставинами, не надають права в односторонньому порядку відповідачу змінювати умови договору поставки №433 від 27.02.2019; водночас, в апеляційній скарзі відсутні належні та допустимі докази про те, що наведені відповідачем форс-мажорні обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору саме у зв`язку із запровадженням протиепідемічних заходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19". Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021, справу №904/7134/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2021 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В.) поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/7134/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/7134/21; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/7134/21; розгляд справи №904/7134/21 призначено в судовому засіданні на 17.01.2022 на 11:30 год.; сторонам наданий строк для подачі відзиву, заяв, клопотань. В судовому засіданні 17.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. 27.02.2019 між ФОП Решоткою Сергієм Павловичем (постачальник) та ТОВ "Укрмонтажспецбуд" (покупець) укладено договір поставки № 433, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку і строки, встановлені договором або додатковими домовленостями, передати у власність покупця товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній прийняти и товар та сплатити його вартість на умовах, визначених у даному договорі або додатках до нього). Предметом поставки за цим договором можуть бути (але не виключно): паливо-мастильні матеріали (далі ПММ) дизельне паливо, бензини марок А-92, А-95, скраплений газ, оливи, мастила тощо (п. 1.2. договору). Загальна вартість договору складається із загальної вартості поставленого товару в період дії договору (п. 1.4. договору). Вартість товару встановлюється в національній валюті України (п. 3.1. договору). Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати за товар (п. 3.2. договору). В разі поставки товару з відстроченням оплати, покупець зобов`язаний здійснити оплату поставленої партії товару протягом трьох календарних днів з дня поставки партії товару (підписання видаткової накладної на товар або товарно-транспортної накладної) (п. 3.3. договору). Відповідно до п. 6.1. договору у випадку прострочення оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від простроченої суми. При ньому сторони погодили не застосовувати положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". На підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 6.3. договору). Згідно з п. 6.4. договору сторони обумовлюють, що у випадку невиконання постачальником термінів поставки оплаченого товару по даному договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від суми непоставленого товару. Сторони домовились збільшити строк позовної давності по вимогам про стягнення пені та інших штрафних санкцій до трьох років з дня прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення до повного погашення заборгованості (п. 6.7. договору). Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання (п. 8.1. договору). На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 181 327,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними повноважними представниками сторін: - № 957 від 28.02.2019 про поставку товару на суму 24 804,00 грн. з ПДВ (а.с. 20); - № 30 від 01.03.2019 про поставку товару на суму 37 206,00 грн. з ПДВ (а.с. 20); - № 390 від 11.03.2019 про поставку товару на суму 24 504,00 грн. з ПДВ (а.с. 20); - № 733 від 20.03.2019 про поставку товару на суму 24 504,00 грн. з ПДВ (а.с. 20); - № 883 від 23.03.2019 про поставку товару на суму 24 996,00 грн. з ПДВ (а.с. 21); - № 1145 від 30.03.2019 про поставку товару на суму 24 996,00 грн. з ПДВ (а.с. 21); - № 764 від 18.06.2019 про поставку товару на суму 118 369,50 грн. з ПДВ (а.с. 21); - № 810 від 19.06.2019 про поставку товару на суму 155 928,00 грн. з ПДВ (а.с. 22); - № 874 від 20.06.2019 про поставку товару на суму 118 369,50 грн. з ПДВ (а.с. 22); - № 914 від 21.06.2019 про поставку товару на суму 106 981,50 грн. з ПДВ (а.с. 22); - № 1123 від 26.06.2019 про поставку товару на суму 34 506,00 грн. з ПДВ (а.с. 22); - № 182 від 04.07.2019 про поставку товару на суму 48 078,36 грн. з ПДВ (а.с. 23); - № 430 від 09.07.2019 про поставку товару на суму 45 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 23); - № 1023 від 18.07.2019 про поставку товару на суму 43 992,00 грн. з ПДВ (а.с. 23); - № 1403 від 25.07.2019 про поставку товару на суму 44 871,84 грн. з ПДВ (а.с. 23); - № 107 від 02.08.2019 про поставку товару на суму 22 500,00 грн. з ПДВ (а.с. 24); - № 410 від 08.08.2019 про поставку товару на суму 250 419,24 грн. з ПДВ (а.с. 24); - № 507 від 10.08.2019 про поставку товару на суму 44 676,00 грн. з ПДВ (а.с. 24); - № 1790 від 31.08.2019 про поставку товару на суму 31 950,00 грн. з ПДВ (а.с. 24); - № 108 від 03.09.2019 про поставку товару на суму 146 700,48 грн. з ПДВ (а.с. 25); - № 111 від 03.09.2019 про поставку товару на суму 157 620,60 грн. з ПДВ (а.с. 25); - № 399 від 09.09.2019 про поставку товару на суму 143 506,86 грн. з ПДВ (а.с. 25); - № 400 від 09.09.2019 про поставку товару на суму 206 452,08 грн. з ПДВ (а.с. 25); - № 654 від 09.09.2019 про поставку товару на суму 34 794,00 грн. з ПДВ (а.с. 26); - № 1064 від 16.09.2019 про поставку товару на суму 24 300,00 грн. з ПДВ (а.с. 26); - № 1143 від 17.09.2019 про поставку товару на суму 37 944,00 грн. з ПДВ (а.с. 26); - № 1821 від 27.09.2019 про поставку товару на суму 36 900,00 грн. з ПДВ (а.с. 27); - № 312 від 05.10.2019 про поставку товару на суму 23 700,00 грн. з ПДВ (а.с. 27); - № 631 від 11.10.2019 про поставку товару на суму 34 956,00 грн. з ПДВ (а.с. 27); - № 1074 від 18.10.2019 про поставку товару на суму 22 800,00 грн. з ПДВ (а.с. 27); - № 1416 від 24.10.2019 про поставку товару на суму 34 506,00 грн. з ПДВ (а.с. 28). ТОВ "Укрмонтажспецбуд" сплачено грошові кошти за поставлений товар всього в загальній сумі 2 030 765,96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 29-50, т.1): № 185 від 01.03.2019 на суму 24 804,00 грн.; № 2687 від 22.03.2019 на суму 44 710,00 грн.; № 2732 від 29.03.2019 на суму 50 000,00 грн.; № 3247 від 18.06.2019 на суму 158 344,00 грн.; № 3245 від 18.06.2019 на суму 499 648,50 грн.; № 380 від 01.07.2019 на суму 34 506,00 грн.; № 408 від 09.07.2019 на суму 35 078,36 грн.; № 409 від 10.07.2019 на суму 58 000,00 грн.; № 469 від 25.07.2019 на суму 43 992,00 грн.; № 495 від 01.08.2019 на суму 44 871,84 грн.; № 522 від 07.08.2019 на суму 250 419,24 грн.; № 528 від 09.08.2019 на суму 22 500,00 грн.; № 602 від 30.08.2019 на суму 44 676,00 грн.; № 3987 від 02.09.2019 на суму 304 321,08 грн.; № 3988 від 02.09.2019 на суму 31 950,00 грн.; № 606 від 04.09.2019 на суму 349 958,94 грн.; № 4056 від 09.09.2019 на суму 16 000,00 грн.; № 614 від 09.09.2019 на суму 16 094,00 грн.; № 620 від 13.09.2019 на суму 24 300,00 грн.; № 635 від 17.09.2019 на суму 37 944,00 грн.; № 685 від 30.09.2019 на суму 24 996,00 грн.; № 937 від 06.03.2020 на суму 5 000,00 грн. У вищезазначених накладних, в графі "Призначення платежу" значиться номер рахунку на підставі якого проводилась оплата та договір № 433 від 27.02.2019. Враховуючи те, що за поставлений товар відповідач розрахувався з позивачем частково, між ФОП Решоткою Сергієм Павловичем та ТОВ "Укрмонтажспецбуд" проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 27 272,40 грн., що підтверджується заявою про розрахунок зустрічних однорідних вимог (а.с. 51, т.1), який підписано повноважними представниками позивача та відповідача. Також, сторонами складено та підписано акт звіряння розрахунків № 336 від 29.05.2020 за період 01.08.2019-28.05.2020 по договору № 433, відповідно до якого залишок грошових коштів на користь ФОП Решотки Сергія Павловича станом на 28.05.2020 склав 150 526,00 грн. (а.с. 53, т.1). Матеріали справи містять також акт звіряння розрахунків № 449 від 22.06.2021 за період 01.01.2019-21.06.2021 по договору № 433, відповідно до якого залишок грошових коштів на користь ФОП Решотки Сергія Павловича станом на 21.06.2021 склав 123 289,60 грн. (а.с. 52, т.1). Зазначений акт підписано тільки позивачем (а.с. 52, т.1). Відповідно до бухгалтерської довідки про залишкову суму боргу № 1798 від 05.08.2021, складеної ФОП Решоткою Сергієм Павловичем, заборгованість ТОВ "Укрмонтажспецбуд" по договору № 433 від 27.02.2019 станом на 05.08.2021 складає 123 289,60 грн. (а.с. 54, т.1). Посилаючись на несплату ТОВ "Укрмонтажспецбуд" в повному обсязі вартості поставленого позивачем товару, ФОП Решотка Сергій Павлович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Укрмонтажспецбуд" 123 289,60 грн. основного боргу, 1 374,56 грн. пені, 15 579,06 грн. штрафу, 98 970,68 грн. 36% річних, 17 674,97 грн. інфляційних втрат. За наслідками розгляду позову ФОП Решотки Сергія Павловича господарським судом прийнято оскаржуване рішення. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 433 від 27.02.2019, в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару. Суд першої інстанції, встановивши факт прострочення виконання зобов`язання, дійшов висновку про правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 374,56 грн. пені, 15 579,06 грн. штрафу, 98 970,68 грн. 36% річних, 17 674,97 грн. інфляційних втрат та задовольнив вказані позовні вимоги у заявлених сумах. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, дійшов висновку про їх задоволення у заявленій сумі. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційна скарга не містить будь-яких доводів та заперечень скаржника щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. Оскільки рішення суду щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій з відповідача з наступних мотивів. Із змісту ст.ст.15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в тому числі є припинення правовідношення. Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин. Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Згідно з положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено ст. 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Згідно норм частини 4 ст. 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. За правилами ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Матеріалами справи встановлено та позивачем доведено належними й допустимими доказами, що ним здійснена відповідачу поставка товару за договором поставки №433 від 27.02.2019 за період 01.08.2019 28.05.2020 на загальну суму 1 278 721,26 грн., з якої відповідачем сплачено 1 173 031,10 грн., враховуючи підписання сторонами вищевказаного акту звірки № 336 станом на 29.05.2020 відповідач визнав заборгованість в сумі 150 562,00 грн. та враховуючи подальшу заяву відповідача про залік зустрічних однорідних вимог №21-12-2020 на суму 27 272, 40 грн. по договору № 466 від 27.02.2019 із зобов`язань по договору № 21/02.2019 від 21.02.2019, заборгованість відповідача зменшилась із 150 562,00 грн. до 123 289,60 грн. (150 562,00 грн. 27 272,40 грн.). Вищезазначену основну заборгованість не оспорював представник відповідача у судовому засіданні. Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати поставленого товару в сумі 123 289,60 грн., а також те, що доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач не спростував, відповідно, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 123 289,60 грн. є правомірними та підлягають задоволенню. Також, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 374,56 грн. та штраф у розмірі 15 579,06 грн. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України). Враховуючи, умови договору № 433 від 27.02.2019 (пункти 6.1. та 6.7.) позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 374,56 грн. та штраф в сумі 15 579,06 грн. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України). Крім того, як вже зазначалось, п. 6.3. договору сторони погодили, що на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення. Враховуючи зазначене, позивачем нараховано до стягнення з відповідача також 36% річних в сумі 98 970,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 674,97 грн. Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням вищевикладеного та враховуючи факт прострочення виконання зобов`язання за договором поставки № 433 від 27.02.2019, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог (штрафних санкцій), у зв`язку з чим підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 374,56 грн. пені, 15 579,06 грн. штрафу, 98 970,68 грн. 36% річних та 17 674,97 грн. інфляційних втрат. Посилання скаржника на те, що він, в міру надходження грошових коштів, сплачував певні суми грошових коштів з метою погашення боргу та те, що на день звернення позивача з позовом до суду відповідачем не виконано грошового зобов`язання у розмірі близько 5 % від загальної суми договору (поставлено позивачем товар на загальну суму 2 181 327,96 грн., відповідачем сплачено всього 2 058 038,36 грн.), у зв`язку з чим, поведінка відповідача та його дії вказують на добросовісне виконання свого зобов`язання за договором поставки № 433 від 27.02.2019, є необґрунтованими, оскільки умовами вказаного договору передбачено оплату кожної окремої партії поставленого товару, відповідно, як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем період прострочення розраховано щодо кожної видаткової накладної, а не виходячи із загальної суми договору. Крім того, доказів погашення основної заборгованості відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду. Посилання скаржника на те, що, заявляючи свої вимоги про стягнення штрафних санкцій позивач надає суду не об`єктивні дані, чим безпідставно збільшує період нарахування штрафних санкцій, строк нарахування яких, відповідно до умов договору, вже значно збільшений відносно строків, визначених законом, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з розрахунку позовних вимог, який наведено в позовній заяві, позивачем наведено детальний розрахунок за кожною видатковою накладною за загальний період прострочення 05.03.2019 30.07.2021 (а.с. 4-8). При цьому, в розрахунку враховані часткові оплати відповідачем поставленого йому товару за договором поставки № 433 від 27.02.2019. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що починаючи з 2020 року у зв`язку із запровадженням карантинних та обмежувальних заходів, пов`язаних з пандемією COVID-2019 виробничі показники підприємства суттєво зменшилися, ТОВ "Укрмонтажспецбуд" було вимушене зупинити господарську діяльність, в результаті чого на підприємстві виникла і надалі почала збільшуватися дебіторсько-кредиторська заборгованість, на рахунки і певне майно підприємства виконавчою службою накладено арешти у зв`язку з неможливістю товариства вчасно і у повному обсязі виконувати рішення судів, підприємство має борг із виплати певної частини податків і зборів, у зв`язку з чим відповідач просить зменшити нараховані позивачем штрафні санкції. Як вбачається з матеріалів справи, прострочення оплати виникло ще з березня 2019 року, а карантинні обмеження було запроваджено на території України з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020. Відповідно, станом на день запровадження карантинних обмежень в Україні, за відповідачем вже 1 рік рахувалась заборгованості (починаючи з 05.03.2019) щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором поставки № 433 від 27.02.2019. При цьому, п. 6.9. договору сторони передбачили, що сторони звільняються від будь-якої відповідальності у разі настання форс-мажорних обставин. Сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна протягом трьох календарних днів повідомити про це іншу сторону. Факт існування та термін дії форс-мажорних обставин повинні бути підтверджені компетентним органом. Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. За приписами ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Згідно матеріалів даної справи, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача в порядку п. 6.9. договору про настання форс-мажорних обставин, більш того, настання таких обставин не засвідчено відповідним документом, у зв`язку з чим є безпідставними посилання відповідача на неможливість виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин та нез`ясування судом першої інстанції, у зв`язку з цим, всіх обставин справи. Щодо доводів апеляційної скарги про надмірність заявлених позовних вимог в частині заявлених позивачем штрафних санкцій, то такий розмір визначений сторонами у договорі (пункти 6.1., 6.3.), укладеному між ними, та відповідає законодавству, зокрема Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов`язань". При цьому, статтями 6, 627 ЦК України встановлена свобода договору, відповідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В той же час, з урахуванням посилання відповідача на норми права, якими регулюється можливість зменшення штрафних санкцій, слід зауважити, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що по-перше, однією з основних умов зменшення розміру неустойки є надмірність (значне перевищення) розміру штрафних санкцій порівняно зі збитками кредитора, по-друге, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення. Одночасно, слід зауважити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням. Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За приписами ст.169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. За приписами ч.1 ст.170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення). Між тим, відповідач клопотання про зменшення розміру неустойки суду не заявляв, відповідних доказів, якими обґрунтовується необхідність зменшення штрафних санкцій суду першої інстанції не подавав. В свою чергу, з урахуванням того, що підставою звернення до суду з позовними вимогами стали винні дії відповідача з неналежного виконання своїх договірних зобов`язань, а наведені в апеляційній скарзі підстави для зменшення розміру штрафних санкцій не виключним та не надають підстав для зменшення заявлених штрафних санкцій. Щодо доводів скаржника про необізнаність з розглядом даної справи в суді першої інстанції, суд апеляційної зазначає наступне. Статтею 120 ГПК України встановлено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо); учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Важливим елементом справедливого розгляду є рівність сторін. Наведене означає, що сторони користуються рівними правами, жодна із сторін не має отримувати суттєві переваги над іншою стороною чи сприятливіші умови для представлення своїх аргументів. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 про відкриття провадження у справі № 904/7134/21 було направлено судом на адресу ТОВ "Укрмонтажспецбуд" вул. Ландау, буд. 2-Г, Металургійний район, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50006. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження ТОВ "Укрмонтажспецбуд" також значиться: вул. Ландау, буд. 2-Г, Металургійний район, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50006. Іншої адреси ТОВ "Укрмонтажспецбуд" матеріали справи не містять. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 у справі № 904/7134/21, яка направлена на вищевказану адресу ТОВ "Укрмонтажспецбуд", повернута 31.08.2021 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою "За закінченням терміну зберігання". При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що вищезазначена адреса була вказана ТОВ "Укрмонтажспецбуд" і при поданні апеляційної скарги. Отже, господарським судом було направлено вищевказану ухвалу суду на належну адресу відповідача. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем суд першої інстанції про зміну свого місцезнаходження, такі докази не надано і до суду апеляційної інстанції, відповідно, дотримуючись вимог ст. 120 ГПК України, суд першої інстанції правомірно направляв судову кореспонденцію, зокрема, ухвалу суду від 09.08.2021 та рішення суду від 07.10.2021 відповідачу за належною адресою: вул. Ландау, буд. 2-Г, Металургійний район, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50006. Крім того, як вбачається з доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення у даній справі відповідачем було отримано засобами поштового зв`язку, яке було направлено на ту ж саму адресу товариства, що і ухвалу суду від 09.08.2021. Відповідно, незабирання/неотримання поштової кореспонденції, а саме ухвали суду від 09.08.2021 та отримання засобами поштового зв`язку оскаржуваного рішення від 07.10.2021 залежало виключно від суб`єктивних факторів відповідача, та не може свідчити про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що судом першої інстанції вчинялись достатні дії для належного повідомлення позивача про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду, а саме: кореспонденція направлялась за адресою відповідача, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на яку господарським судом, в тому числі було, направлено рішення суду від 07.10.2021, яке було отримано відповідачем, і вказана адреса в подальшому самим відповідачем була зазначена при поданні апеляційної скарги. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (Правила), і які регулюють відносини між ними. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил). Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти (пункт 94 Правил). Відповідно до пунктів 105, 106 Правил, для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач. Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище. Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи. Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що належним доказом, який підтверджує дату отримання копії ухвали суду є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підлягає поверненню відправнику. В свою чергу, колегія суддів вказує, що порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини одинадцятої якої у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5). Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і відсутність повідомлення відповідачем іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням судом приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що неотримання скаржником поштової кореспонденції, яка судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалась (ухвала від 09.08.2021) для вчинення відповідних дій та яка повернулась до суду, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто мало суб`єктивний характер. Сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №916/3200/17). Апеляційний господарський суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б. У цьому зв`язку, неподання відповідачем відзиву на позову заяву носить також суб`єктивний характер, оскільки залежало від належних дій товариства про вжиття заходів щодо отримання поштової кореспонденції, зокрема, ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021, якою, в тому числі надавалося право відповідачу на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне повідомлення відповідача господарським судом про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду, відповідно, відхиляється клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи нових доказів через неможливість подання до суду першої інстанції доказів в підтвердження позиції відповідача (платіжні доручення, акт звірки взаєморозрахунків, довідка № 54 від 19.11.2021), які додано до апеляційної скарги, оскільки вказані документи не були предметом дослідження судом першої інстанції та у зв`язку з їх неподанням не могли бути враховані господарським при винесенні оскаржуваного рішення. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80 ГПК України). Як вбачається з матеріалів справи, учасниками надано на підтвердження власних правових позицій достатню кількість документів з метою належного встановлення обставин справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача (заявника у апеляційній скарзі). Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/7134/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/7134/21 залишити без змін. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена та підписана 25.01.2022. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя О.В. Березкіна Суддя С.Г. Антонік