Постанова 4870 № 914/1261/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" січня 2022 р. Справа №914/1261/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Бонк Т.Б., Суддів Матущака О.І., Якімець Г.Г., секретар судового засідання Кострик К., за участю представників сторін: позивача: не з`явився(належно повідомлений), відповідача: адвоката Посікіри Р.Р., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз від 03.06.2021 б/н (вх. суду від 10.06.2021 №01-05/1994/21) на рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2021, повний текст складено 17.05.2021 (суддя Крупник Р.В.) у справі № 914/1261/20 за позовом: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, м. Львів до відповідача: Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго, м. Львів про: стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені та компенсації та за зустрічним позовом: Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго, м. Львів до : Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, м. Львів про: визнання договору реструктуризації №557/20 від 24.07.2020 укладеним ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції: У травні 2020року АТ «Оператор газорозподільної системи Львівгаз (далі-АТ «Львівгаз») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та Львівської міської ради про солідарне стягнення 15 607 691,99грн, з яких 8 317 922,50грн заборгованість за розподіл природного газу, 35 094,15грн інфляційних втрат, 155 805,75грн 3%річних, 782 646,36грн пені та 6 316 223,23грн компенсації. В подальшому у червні 2020року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 15 607 691,99грн, з яких 11 368 475,53 грн заборгованість за розподіл природного газу, 35 094,15грн інфляційних втрат, 155 805,75грн 3%річних, 782 646,36грн пені та 3 265 670,20грн компенсації. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного сторонами договору на розподіл природного газу №09420KLSQ7AT016 від 01.01.2016 позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу протягом періоду жовтня2018року -травня2020року, які, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач не оплатив, його борг становить 11 368 475,53 грн. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України та п.8.2 договору, яким передбачено у випадку прострочення оплати споживачем сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позивач заявив до стягнення 35 094,15грн інфляційних втрат, 155 805,75грн 3%річних, 782 646,36грн пені. Також, на підставі п. 3 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі- Кодексу ГРМ) та п. 7.4 договору позивач заявив до стягнення 3 265 670,20грн компенсації у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача про самостійне обмеження (припинення) споживання (відбір) природного газу. У відзиві на позовну заяву позивач виклав свої заперечення щодо заявлених позовних вимог, зокрема, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України відповідач заявив про пропуск позивачем спеціальної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені на нараховані зобов`язання по розподілу природного газу за жовтень2018року по травень 2019року, а тому вважає, що така підлягає до стягнення за прострочення зобов`язань червня 2019року-квітня 202року. У вересні 2020року відповідач подав зустрічний позов про визнання укладеним договору реструктуризації №557/20 від 24.07.2020. Вимоги зустрічного позову обгрунтовані тим, що відповідач неодноразово пропонував позивачу різноманітні способи для врегулювання спору, зокрема, листом від 24.07.2020 №10/973 ЛКП «Залізничнетеплоенерго» вчетверте здійснило пропозицію на укладення договору реструктуризації заборгованості в сумі 14 534 931,41грн, яка виникла за зобов`язаннями березня-червня 2020року, із відповідним графіком (починаючи з липня 2020 до квітень 2023року, згідно з яким з липня по листопад 2020року відповідач мав сплачувати щомісячно по 122 984,68грн)та вказало про необхідність надання відповіді щодо прийняття акцепту або щодо узгодження окремих істотних умов договору у строк п`ять робочих днів з моменту отримання листа. Відповідач вказує, що оскільки зазначену пропозицію на укладення договору реструктуризації АТ «Львівгаз» отримало 24.07.2020, відповідь щодо укладення договору чи відмову в його укладенні останній мав надіслати в строк до 31.07.2020. Крім того, 31.07.2020 та 28.08.2020 на виконання договору про реструктуризацію відповідач сплатив по 122 984,68 грн, а позивач не надав відповіді про відмову в укладенні такого договору, а отримані на його виконання грошові кошти не повернув. У зв`язку з чим, посилаючись на ч. 1 ст. 641, ч. 2 ст. 642 ЦК України, ч. 4, 7 ст. 179, ч. 1 ст. 182 ГК України. відповідач вважає, що договір реструктуризації №557/20 від 24.07.2020 слід вважати укладеним шляхом прийняття його до виконання та ненадання протягом строку для акцепту відповіді про відмову в його укладенні і неповернення сплачених коштів. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.05.2021 у справі № 914/1261/20 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 108 965,64 грн пені, 155 805,75 грн 3% річних, 35 094,15 грн інфляційних втрат та 4495,02 грн судового збору. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. Закрито провадження у справі в частині стягнення з ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 11 368 475,53 грн боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач несвоєчасно та в не повному обсязі здійснював оплату наданих йому послуг з розподілу природного газу на загальну суму 11 368 475,53 грн. Разом з тим, суд встановив, що після відкриття провадження у грудні 2020року відповідач повністю погасив основну суму боргу, у зв`язку з чим, керуючись п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, вказав про наявність підстав для закриття провадження в цій частині. Перевіривши проведений позивачем розрахунок 155 805,75 грн 3% річних, які нараховані за період з жовтня 2018року по лютий 2020року, та 35 094,15 грн інфляційних втрат, нарахованих за березень 2019року та червень-вересень 2019року, суд вказав про його правильність та обгрунтованість. При цьому суд відхилив доводи відповідача про те, що він не може здійснювати погашення заборгованості так як оплата за послуги з розподілу природного газу здійснюється автоматично шляхом перерахування з рахунків із спеціальним режимом використання грошових коштів на рахунки постачальника природного газу згідно з постановою КМУ від 18.06.2019 №217, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки (Порядку №217), вказавши, що положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору, та відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. Щодо заявленої позивачем до стягнення пені, суд вказав, що з доданого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що її розрахунок здійснено виходячи із заборгованості відповідача, яка існувала в період з жовтня 2018 року по лютий 2020 року, при цьому пеня розраховувалася за період з листопада 2018 року по березень 2020 року, відтак з сукупності помісячних розрахунків пені прослідковується, що загальний розмір пені за вказаний період становить 1 677 464,40 грн. Водночас, згідно з позовною заявою позивач просить стягнути 782 646,36 грн пені, розмір якої згідно з поясненнями представника позивача, необхідно обраховувати, починаючи із листопада 2018 року. Відтак суд вказав, що виходячи із розміру заявленої до стягнення пені та порядку її нарахування, предметом даного спору є стягнення пені, нарахованої до 01.07.2019 (включно), на заборгованість за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року. Оскільки з відповідним позовом позивач звернувся 27.05.2020, з урахуванням викладеної у відзиві на позов заяви відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 108 965,64 грн, яка обрахована із заборгованості за березень-квітень 2019 року і нарахована за період з 27.05.2019 по 01.07.2019. При цьому суд відмовив у клопотанні відповідача про зменшення пені на 99%, зазначивши, що через пропуск позовної давності розмір пені, який підлягає стягненню є на 86% меншим від заявленого позивачем. Щодо вимоги про стягнення компенсації у розмірі 3 265 670,20 грн за нездійснення припинення (обмеження) розподілу природного газу суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги, вказавши, що на момент направлення позивачем відповідачу вимоги про припинення (обмеження) газопостачання від 20.02.2020 діяла встановлена розпорядженням КМУ №921-р від 29.09.2019 заборона операторам газорозподільних мереж на відключення та обмеження енергопостачання об`єктів теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від системи розподілу газу в опалювальний сезон 2019-2020року (у м.Львові опалювальний сезон тривав з 29.10.2019 по 08.04.2020). Крім того, пославшись на ст.ст. 3, 5 ЗУ «Про ринок природного газу», ст.ст. 6,25 ЗУ «Про теплопостачання», Правила про безпеку постачання природного газу, затверджені наказом Міністерства енергетики і вугільної промисловості №686 від 02.11.2015, Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затверджений постановою КМУ №368 від 24.03.2004, суд вказав, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є захищеним споживачем і його відключення від споживання газу допускається в останню чергу і лише за наявності кризової ситуації. В опалювальний період, підприємство, яке технологічно виробляє теплову енергію, не може не брати газ, процесу відбору газу в цей період не може припинятись, а лише змінюється обсяг споживання газу, а відтак дії позивача щодо припинення газопостачання в котельнях відповідача мали б наслідком припинення подачі тепла населенню та руйнуванню внутрішньо будинкових мереж та мереж теплопостачання. Відтак суд зазначив, що право на вимогу компенсації виникає лише у випадку невиконання правомірної вимоги про припинення (обмеження) розподілу природного газу, оскільки наслідки відмови не можуть виникати у випадку неправомірності такої вимоги. Також суд вказав, що на виконання положень ст. 11 ЗУ «Про ринок природного газу» КМУ прийняв Постанову №867 від 19.10.2018 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», пунктом 3 котрої поклав на НАК «Нафтогаз України» спеціальний обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють в тому числі виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору), також згідно з п. 11 вказаного Положення виробники теплової енергії наділені правом з 01.11.2018 по 01.05.2020 отримувати природний газ для всіх категорій використання природного газу у разі виконання передбачених цим пунктом умов. Суд зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів того, що відповідач не виконав передбачених п. 11 Положення умов, які б не дозволяли отримувати йому газ в період коли позивач направив йому лист про припинення (обмеження) газоспоживання. Надаючи оцінку вимогам зустрічного позову про визнання укладеним договору реструктуризації №557/20 від 24.07.2020, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що позивач не вчинив жодних активних дій відповідно до ст.ст. 640,642 ЦК України на підтвердження прийняття ним пропозицій відповідача на укладення такого договору (зокрема, прийняття позивачем здійснених відповідачем двох оплат 31.07.2020 та 28.08.2020 по 122 984,68грн не свідчить про погодження ним з запропонованими відповідачем умовами, оскільки згідно з п.6.7 договору розподілу Оператор ГРМ має право отримані від споживача кошти зараховувати в рахунок погашення існуючого боргу, а зі змісту направленого АТ «Львівгаз» листа від 07.10.2020 не вбачається прийняття товариством пропозиції щодо саме укладення договору реструктуризації, так як в ньому немає посилань ні на сам договір, ні на пропозицію відповідача щодо його укладення, а заначено вимогу сплатити в жовтні 2020року 122 984,68грн). Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 задоволено частково заяву ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про стягнення витрат на правову допомогу та присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 13 882,00грн витрат на професійну правничу допомогу, у решті заяви відмовлено. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи: АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (позивач) не погодилось з рішенням суду першої інстанції, оскаржило його в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просить його скасувати в цій частині та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 782 646,36грн пені та 3 265 670,20грн компенсації. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що з урахуванням дати звернення до суду з позовом (27.05.2020) та вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України (згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане) до стягнення з відповідача підлягала пеня за період з 27.05.2019 по 11.03.2020 в сумі 973 711,43грн, водночас у прохальній частині позовної заяви позивач заявив до стягнення 782 646,36грн пені. Скаржник вказує про помилкове застосування судом затвердженого постановою КМУ №867 від 19.10.2018 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, оскільки цим Положенням встановлені обов`язки постачальника газу НАК «Нафтогаз України», з яким АТ «Львівгаз» як Оператор ГРМ не пов`язане. Зазначає, що розпорядження КМУ №921-р від 29.09.2019 не є актом нормативного характеру, тому воно не може обмежувати чи припиняти дію норми п.1, п.3 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРМ. Вказує, що статус захищеного споживача враховується тільки при визначенні черговості припинення газопостачання у випадку оголошення кризової ситуації національного рівня, а не припинення газопостачання в останню чергу, при цьому визначення черговості припинення газопостачання у випадку оголошення кризової ситуації національного рівня жодним чином не впливає на право та процедуру припинення газопостачання у випадку порушення умов договору розподілу природного газу чи обов`язок сплатити Оператору ГРМ компенсацію за допущені порушення, передбачені п. 3 гл. 7 Розділу VI Кодексу ГРМ. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення. Відповідач вказує, що суд першої інстанції правомірно врахувавши його заяву про застосування строків позовної давності, визначив, що до стягнення підлягає пеня в сумі 108 965,64грн, яка обрахована із заборгованості за березень-квітень 2019року і нарахована за період з 27.05.2019 по 01.07.2019. Зазначає, що доданий до апеляційної скарги розрахунок пені не може впливати на перегляд вимог про стягнення такої, оскільки сам же позивач в суді першої інстанції керувався розрахунком пені за період з жовтня 2018року по лютий 2020року, а у самій позовній заяві позивач не уточняв за який саме період вимагалось стягнення неустойки. Вказує, що враховуючи особливий статус відповідача як теплогенеруючого та теплопостачаючого підприємства і захищеного споживача природного газу, відключення від газоспоживання, як основної технологічної сировини на виробництво теплової енергії споживачам, є неможливим та не допускається згідно з приписами ст. 16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено виключний перелік випадків для перерви в наданні центрального опалення і постачання гарячої води. Вважає, що в силу законів України, зокрема, ЗУ «Про ринок природного газу», «Про житлово-комунальні послуги», та постанов КМУ, які за ієрархією нормативно-правових актів мають вищу юридичну силу в порівнянні з актами НКРЕКП, відповідач не має права припинити газопостачання і є захищеним споживачем природного газу, а відповідно до вимог розпорядження КМУ №921-1 позивачу як Оператору ГРМ заборонено здійснювати припинення газоспоживання теплогенеруючим і теплопостачальним підприємствам. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що йому надається правова допомога на підставі укладеного з АБ Романа Посікіри договору від 20.08.2020, за умовами якого сума витрат відповідача на правову допомогу, пов`язаних з представництвом його інтересів становить 35 000,00грн. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 914/1261/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача. Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду. Так, у судовому засіданні 07.12.2021 оголошено перерву до 18.01.2022. 17.01.2022 позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що на розгляді Окружного адміністративного суду м.Києва перебувала справа №640/282/21 за позовом ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до НКРЕКП про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП №2080 від 07.10.2019 про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП. Зазначений позов ЛКП «Залізничнетеплоенерго» обгрунтовувало тим, що вказаною постановою протиправно встановлено компенсацію за необмеження чи неприпинення споживання природного газу, який на думку підприємства, не може бути обмежено чи припинено з огляду на його особливий статус теплогенеруючого і теплопостачального підприємства. За результатом розгляду вказаного позову рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.07.2021 відмовлено у його задоволенні з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає його наміру оскаржити саме встановлений у Кодексі ГРМ вид відповідальності як «компенсація», а свідчить лише про його незгоду із розрахунком величини компенсації, визначення якої є дискреційними повноваженнями НКРЕКП. На вказане рішення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» подало апеляційну скаргу і справа №640/282/21 знаходиться в Шостому апеляційному господарському суді. 18.01.2022 від представника скаржника адвоката Бандирського А.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на самоізоляції через контакт з хворим на Covid-19. У судовому засіданні 18.01.2022 представник відповідача заперечив щодо відкладення розгляду справи та підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, просив стягнути з позивача на користь відповідача 35 000,00грн витрат на правову допомогу. З огляду на те, що представник скаржника брав участь у попередніх судових засіданнях апеляційного суду, в яких надав свої пояснення, явка сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, суд вважає, що неявка представника апелянта не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне. Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що : 01.01.2016 шляхом підписання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» заяви-приєднання №09420KLSQ7AT016 до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015, сторони уклали договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 договору, за цим договором Оператор ГРМ ( АТ «Львівгаз») зобов`язується надати Споживачу (ЛКП «Залізничнетеплоенерго») послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному цим Договором. Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Як роз`яснено у п. 1.4 договору послуга з розподілу газу послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача. Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних мереж та цим Договором (п. 5.1 та п. 5.2 Договору). Згідно п. 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. За змістом п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановлених Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. Згідно з п. 6.7 договору у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Відповідно до п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до Кодексу газорозподільних систем. Умовами п.п.8 п.7.4 договору передбачено обов`язок споживача на вимогу Оператора ГРМ у десятиденний строк сплатити Операторові ГРМ компенсацію за порушення, передбачені п. 3 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ. Згідно з п. 8.2 договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу Відповідно до п. 9.1 договору Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу Споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом ГРМ, у тому числі у разі, зокрема, несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим Договором. Наявними в матеріалах справи актами наданих послуг, підписаних без застережень обома сторонами, підтверджується, що за період з жовтня 2018 року по травень 2020 року АТ «Львівгаз» надало ЛКП «Залізничнетеплоенерго» послуги з розподілу природного газу на загальну суму 72 739 952,74 грн (том 1, а.с. 29-39, 100), а саме: - Відповідно до акту №ЛВ000081749 від 31.10.2018 у жовтні 2018року надано послуги на суму 1 979 067,55грн; - Відповідно до акту № ЛВ000097453 від 30.11.2018 у листопаді 2018року надано послуги на суму 5 029 004,09грн; - Відповідно до акту №ЛВ000111144 від 31.12.2018 у грудні 2018року надано послуги на суму 6 916 766,69грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89005136 від 31.01.2019 у січні 2019року надано послуги а суму 7 787 891,14грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89023578 від 28.02.2019 у лютому 2019року надано послуги на суму 5 676 317,39грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89035042 від 31.03.2019 у березні 2019року надано послуги на суму 5 135 198,70грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89047589 від 30.04.2019 у квітні 2019року надано послуги на суму 2 422 270,46грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89052358 від 31.05.2019 у травні 2019року надано послуги на суму 756 185,38грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89062428 від 30.06.2019 у червні 2019року надано послуги на суму 950 412,67грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89068444 від 31.07.2019 у липні 2019року надано послуги на суму 975 844,03грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89076308 від 31.08.2019 у серпні 2019року надано послуги на суму 952 371,95грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89079867 від 30.09.2019 у вересні 2019року надано послуги на суму 998 118,38грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89091911 від 31.10.2019 у жовтні 2019року надано послуги на суму 1 492 919,83грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89101331 від 30.11.2019 у листопаді 2019року надано послуги на суму 4 722 103,07грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ89114294 від 31.12.2019 у грудні 2019року надано послуги на суму 5 966 031,11грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ80009644 від 31.01.2020 у січні 2020року надано послуги на суму 4 192 146,07грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ80017473 від 29.02.2020 у лютому 2020року надано послуги на суму 4 196 826,06грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ80023232 від 31.03.2020 у березні 2020року надано послуги на суму 4 196 826,07грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ80040969 від 31.04.2020 у квітні 2020року надано послуги на суму 4 196 826,02грн; - Відповідно до акту №ЛВЯ80052221 від 31.05.2020 у травні 2020року надано послуги на суму 4 196 826,08грн. Позивач вказує, що за період з жовтня 2018 року по травень 2020 року відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги з розподілу газу та допустив заборгованість (станом на момент подання заяви про зміну предмету позову) у розмірі 11 368 475,53 грн(том 1,а.с. 110-111). 21.02.2020 АТ «Львівгаз» направило ЛКП «Залізничнетеплоенерго» лист №790-Пя-1551-0220 від 20.02.2020, в якому повідомив останнього, що станом на лютий 2020року за підприємством рахується заборгованість за надання послуг з розподілу природного газу у розмірі 8 393 652,12 грн та просив в терміновому порядку здійснити повну оплату послуг (Т. 1 а.с.70-71). Додатком до вказаного листа позивач направив відповідачу повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №ЛВ00000015 від 20.02.2020, в котрому було запропоновано комунальному підприємству в термін до 07:00 год. 25.02.2020 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0 тис. м. куб. на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання на 22 об`єктах(том1, а.с.72). З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7903907417803 вбачається, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» отримало лист про сплату заборгованості та повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання 24.02.2020(том 1, а.с.73). 26.02.2020 працівниками позивача складено Акт № 135/20 про те, що при перевірці газоспоживчого обладнання за адресою м. Львів, вул. Величковського, 1 виявлено, що котельня газом користується. До припинення газопостачання на територію котельні недопущено начальником котельні Шумським І.С.(том 1,а.с. 75). Вказаний акт підписано лише працівниками позивача, директор від підпису акту відмовився. 14.05.2020 АТ «Львівгаз» направило ЛКП «Залізничнетеплоенерго» вимогу про оплату заборгованості, в якій просило сплатити в добровільному порядку заборгованість станом на 07.05.2020 у розмірі 9 508 647,32 грн та передбачену п.п. 8 п.7.4 договору компенсацію у розмірі 6 316 223,24 грн. До вказаної вимоги було додано розрахунок цієї компенсації (том 1, а.с. 76-79). З матеріалів справи вбачається, що в лютому, березні та червні 2020 року відповідач звертався до позивача з пропозиціями реструктуризувати існуючу заборгованість із надання послуг щодо розподілу природного газу (Т.2 а.с. 66-69), у відповідь на які позивач листами №790007-1-Лв-2510-0320 від 13.03.2020, та №790-Лв-4571-0720 від 06.07.2020 відмовляв в цьому (том 2, а.с. 63-64, 74). Так, 24.07.2020 ЛКП «Залізничнетеплоенерго» вчергове направило АТ «Львівгазу лист №10/973, в якому просило реструктуризувати існуючу заборгованість у розмірі 14 534 923,41 грн та підписати доданий до цього листа договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №557/20 та графік погашення заборгованості, за яким заборгованість реструктуризовується до квітня 2023 року (том 2, а.с. 77-81). При цьому, у вказаному листі відповідач просив акцепт або відповідь щодо окремих істотних умов договору здійснити протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього листа. Зазначений лист позивач отримав 24.07.2020, а відтак акцепт цього договору він повинен був вчинити до 31.07.2020. 31.07.2020 та 28.08.2020 ЛКП «Залізничнетеплоенерго» здійснило два платежі в сумі 122 984,68 грн кожен із призначенням «Оплата реструктуризації заборгованості (основний борг) за спожитий природний газ зг. Дог. №557/20 від 24.07.2020, Дог. Розпод. № 09420KLSQ7ATO16 від 01.01.2016», що підтверджується платіжними дорученнями №2661 від 31.07.2020 та №2833 від 28.08.2020 (том 2, а.с.83-84). З урахуванням вказаних обставин у травні 2020року АТ «Львівгаз» звернулось до суду з позовом до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про стягнення 15 607 691,99грн (з яких 11 368 475,53 грн заборгованості за розподіл природного газу, 35 094,15 грн інфляційних втрат, 155 805,75 грн три відсотки річних, 782 646,36 грн пені та 3 265 670,20 грн компенсації), а у вересні 2020року ЛКП «Залізничнетеплоенерго» подало до суду зустрічний позов про визнання укладеним договору реструктуризації №557/20 від 24.07.2020. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження в даній справі (ухвала суду першої інстанції від 02.06.2020) ЛКП «Залізничнетеплоенерго» продовжувало здійснювати оплату за надані послуги і в грудні 2020 року вказане підприємство повністю погасило основну суму боргу, що є предметом даного спору. Вказана обставина підтверджується довідкою ЛКП «Залізничнетеплоенерго» від 25.02.2021 (том 4, а.с. 49-50), а також довідкою АТ «Львівгаз» від 11.03.2021 (том 4, а.с. 69), згідно з якою станом на вказану дату у відповідача є заборгованість за період з грудня 2020року- по лютий 2021 року (заборгованість за цей період не є предметом даного спору). При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним: Предметом розгляду даного спору є вимоги АТ «Львівгаз» за первісним позовом про стягнення 15 607 691,99грн, з яких: - 11 368 475,53 грн заборгованість за надані позивачем протягом жовтня 2018 року травня 2020 року послуги розподілу природного газу, -35 094,15грн інфляційних втрат, нараховані за період березня 2019 року та з червня-вересня 2019 року, -155 805,75грн 3%річних, які нараховані за період з 11.11.2018 по 11.03.2020, -782 646,36грн пені, яка нарахована за період з 11.11.2018 по 11.03.2020, - 3 265 670,20грн компенсації, та вимоги зустрічного позову ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про визнання укладеним договору реструктуризації №557/20 від 24.07.2020. За результатом розгляду справи суд першої інстанції оскаржуваним рішенням первісний позов задоволив частково та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 108 965,64 грн пені, 155 805,75 грн 3% річних, 35 094,15 грн інфляційних втрат та 4495,02 грн судового збору, у задоволенні решти первісних позовних вимог відмовив. В частині стягнення з ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 11 368 475,53 грн боргу провадження у справі закрито, у зв`язку з погашенням відповідачем основного боргу після відкриття провадження та відсутністю предмета спору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 782 646,36грн пені та 3 265 670,20грн компенсації. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржене. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак з урахуванням передбачених законом приписів, апеляційний суд переглядає рішення в межах вимог апеляційної скарги в частині оскаржуваних сум, а саме в частині відмови у стягненні 782 646,36грн пені та 3 265 670,20грн компенсації. Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом п. 6.6 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку пені (том 1,а.с. 59-68), позивач здійснив нарахування пені щомісячно, на підставі заборгованості відповідача, яка існувала за період з жовтня 2018року по лютий 2020року, при цьому позивач визначив період нарахування з 11.11.2018 по 11.03.2020. З сукупності помісячних розрахунків пені прослідковується, що загальний розмір пені за вказаний період становить 1 677 464,40 грн, разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 782 646,36 грн пені. Ні в позовній заяві, в доданому до заяви розрахунку позивач не уточнив за який саме період вимагалось стягнення неустойки. Як вбачається з оскаржуваного рішення та підтверджується протоколом судового засідання місцевого суду від 06.05.2021 представник позивача зазначив, що вказаний розмір пені необхідно обраховувати починаючи із листопада 2018 року. Дослідивши розрахунок позивача шляхом помісячного додавання заявлених суми пені, виходячи з розміру заявленої до стягнення пені (782 646,36 грн) та порядку її нарахування, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що предметом даного спору є стягнення пені, яка нарахована до 01.07.2019 року (включно) на заборгованість відповідача за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року. Позовна заява подана до суду наручно представником позивача 27.05.2020. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування спеціальних строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені. За змістом ст. ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України). Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, оскільки відповідач заявив про застосування строків позовної давності, апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 108 965,64 грн, розрахунок якої здійснений на підставі заборгованості за березень-квітень 2019 року і яка нарахована за період з 27.05.2019 по 01.07.2019. В решті пені слід відмовити у зв`язку із пропуском позовної давності. Частиною 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. При цьому, згідно з 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За приписами ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. До апеляційної скарги скаржник додав розрахунок пені, яка нарахована на заборгованість з березня 2019року по лютий 2020року, протягом періоду з 27.05.2019 по 11.03.2020, загальний розмір якої становить 973 711,43грн. З розрахунку пені вбачається, що такий відрізняється від розрахунку, який позивач подав до суду першої інстанції, зокрема, за зобов`язання квітня 2019року у розрахунку, доданому до позову, позивач просив стягнути 202 849,77грн, а в доданому до апеляційної скарги розрахунку - 165 686,17грн. Відтак, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач підтримував свої вимоги, що пеню слід розраховувати на заборгованість з жовтня 2018року по лютий 2020року, не уточнявши конкретного періоду, за який нарахована сума 782 646,36 грн, апеляційний суд вважає, що доданий до апеляційної скарги розрахунок не може впливати на перегляд вимог щодо стягнення пені. Крім того, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення 3 265 670,20грн компенсації, яка заявлена позивачем на підставі п.п. 8 п.7.4 договору та п. 3 гл. 7 розділу VI Кодексу ГРМ, згідно з яким якщо внаслідок несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за договором розподілу природного газу Оператор ГРМ не здійснив припинення (обмеження) розподілу природного газу споживачу-боржнику через відмову в доступі до об`єкта споживача або на письмову вимогу Оператора ГРМ споживач самостійно не обмежив чи не припинив споживання (відбір) природного газу з ГРМ, Оператор ГРМ має право вимагати від споживача, крім оплати послуги розподілу природного газу, сплати компенсації, яка вираховується за формулою передбаченою Кодексом ГРМ. Так, відповідно до п. 9.1 укладеного між сторонами договору, п.п. 1 п. 1 гл. 7 розділу VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу Споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом ГРМ, у тому числі у разі, зокрема, несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим Договором. Відтак у випадку наявності заборгованості непобутового споживача за надані послуги, позивач вправі вимагати припинення (обмеження) розподілу природного газу, а у випадку нездійснення останнім цього, вимагати сплати компенсації. Матеріалами справи підтверджено, що позивач у лютому 2020року позивач направив відповідачу листа №790-Пя-1551-0220 від 20.02.2020, в якому повідомив останнього, що станом на лютий 2020року за підприємством рахується заборгованість за надання послуг з розподілу природного газу у розмірі 8 393 652,12 грн та просив в терміновому порядку здійснити повну оплату послуг. Додатком до вказаного листа позивач направив відповідачу повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №ЛВ00000015 від 20.02.2020, в котрому було запропоновано комунальному підприємству в термін до 07:00 год. 25.02.2020 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0 тис. м. куб. на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання на 22 об`єктах. В подальшому, 26.02.2020 працівниками позивача складено Акт № 135/20 про те, що при перевірці газоспоживчого обладнання за адресою м. Львів, вул. Величковського, 1 виявлено, що котельня газом користується. Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Розділу 2 Статуту ЛКП «Залізничнетеплоенерго» передбачено, що основними напрямками діяльності підприємства є, зокрема, виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії для опалення і гарячого водопостачання житлового фонду, об`єктів соціально-культурного та промислово-виробничого призначення міста і підприємницької діяльності (том 2, а.с. 22-33). Відповідно до довідки ЛКП «Залізничнетеплоенерго» №10/1163 від 24.09.2020 (том 3, а.с. 179) на балансі підприємства знаходиться 21 газова котельня, у яких встановлено 65 газових котли, призначених для виробництва теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання, що дозволяє забезпечити теплом та гарячою водою мешканців (споживачів) у Залізничному та частково Шевченківському та Франківському районах м. Львова. Основним та єдиним видом палива є природний газ. Резервне паливо не передбачене та альтернативні види джерел теплової енергії не використовуються. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи. Відтак, оскільки відповідач здійснює надання важливих суспільних послуг на території трьох районів м. Львова та є виробником теплової енергії для потреб споживачів або підприємств, установ, організацій, враховуючи те, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу». Статтею 6 ЗУ «Про теплопостачання» передбачено, що державна політика у сфері теплопостачання базується, зокрема, на принципах забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання; підвищення екологічної безпеки систем теплопостачання. За змістом ст. 9 ЗУ «Про теплопостачання» одним із завдань державного управління у сфері теплопостачання є забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини. Згідно з ст. 25 ЗУ «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил. Кабінет Міністрів України здійснює на загальнодержавному рівні державне управління у сфері теплопостачання. З метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2019/20 року Кабінет Міністрів України видав Розпорядження «Деякі питання опалювального періоду 2019/20 року» №921-р від 29.09.2019, пунктом 1 якого зобов`язав АТ «НАК «Нафтогаз України» разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального періоду 2019/20 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах. Пунктом 2 Розпорядження КМУ №921-р від 29.09.2019р. операторам газорозподільних мереж заборонено відключення та обмеження енергопостачання об`єктів теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від системи розподілу газу в опалювальний період 2019/20 року нижче технологічного мінімуму споживання природного газу. Згідно з розпорядженнями Львівського міського голови №561 від 24.10.2019 та №122 від 07.04.2020 (том 3, а.с. 159-160) опалювальний сезон 2019/20 року на території м. Львова тривав з 29.10.2019- по 08.04.2020. Отже, позивач направив відповідачу повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №ЛВ00000015 від 20.02.2020, всупереч встановленій розпорядженням КМУ №921-р від 29.09.2019 забороні на здійснення такого припинення. При цьому, суд відхиляє як безпідставні твердження апелянта, що зазначене розпорядження КМУ №921-р не є актом нормативного характеру, який вправі обмежувати чи припиняти дію нормативно-правових актів, виданих іншими органами державної влади, з огляду на те, що згідно з приписами статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Частина перша статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", визначає обов`язковість актів Кабінету Міністрів України до виконання. Відповідно до глави 1 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою № 950 від 18.07.2007(в редакції, чинній на момент видачі розпорядження) акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань, зокрема, схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо. При цьому, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, Кабінет Міністрів України видав Розпорядження №921-р від 29.09.2019 в межах своєї компетенції, що підтверджується ч. 7 ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання», згідно з якою припинення газопостачання об`єктів у сфері теплопостачання здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. З урахування наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в опалювальний період(протягом якого позивач вимагав від відповідача припинити споживання газу) відповідач, який технологічно виробляє теплову енергію з газу, не може не брати газ. Процес відбору газу в опалювальний період не припиняється, змінюється тільки обсяг споживання, в залежності від температури повітря на вулиці. Дії з боку позивача щодо припинення, обмеження газопостачання на котельнях ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та їх пломбування неминуче матимуть наслідком припинення подачі тепла та можуть призвести до руйнування внутрішньо будинкових мереж та мереж теплопостачання, можуть призвести до надзвичайних ситуацій техногенного характеру та завдати непоправної шкоди мешканцям трьох районів м. Львова. Тому відключення котелень відповідача від газу, припинення (обмеження) постачання газу в опалювальний період неможливо (аналогічна правова позиція про неможливість відключення теплопостачальної організації в опалювальний період від споживання газу, оскільки це може призвести до надзвичайної ситуації техногенного характеру викладена в постановах Верховного Суду №922/380/20 від 17.12.2020 та №922/599/19 від 21.02.2020). На підставі викладеного апеляційний суд вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що дії позивача щодо направлення відповідачу в опалювальний період за наявності встановленої КМУ заборони повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №ЛВ00000015 від 20.02.2020 є проявом недобросовісного здійснення ним своїх прав, передбачених п. 9.1 договору розподілу газу, оскільки такі дії спрямовані на завдання шкоди як ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (можливість руйнування внутрішньо будинкових мереж та мереж теплопостачання), так і мешканцям трьох районів м. Львова (можливість спричинення надзвичайної ситуації техногенного характеру), а відтак про відсутність законних підстав для нарахування заявленої до стягнення позивачем компенсації у зв`язку з невиконанням такої вимоги. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2021 у справі № 914/1261/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз від 03.06.2021 б/н (вх. суду від 10.06.2021 №01-05/1994/21) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2021 у справі № 914/1261/20 -залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 24.01.2022 Головуючий суддя Т.Б. Бонк суддя О.І. Матущак суддя Г.Г. Якімець