Постанова Сумський апеляційний суд № 591/7979/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року м.Суми Справа №591/7979/20 Номер провадження 22-ц/816/175/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. сторони: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Паламаренко Тетяни Іванівни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Сидоренко А.П., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 09 серпня 2011 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Так як відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, позивач просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 серпня 2011 року, яка станом на 02 листопада 2020 року становить 18 827 грн 92 коп., з яких: 15 182 грн 95 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 15 182 грн 95 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 3644 грн 97 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп. - нарахована пеня; 0 грн 00 коп. - нараховано комісії. Зарічний районний суд м. Суми рішеннямвід 04 листопада 2021 позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 15 182 грн 95 коп. та судовий збір в сумі 1695 грн 05 коп. В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовив. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Паламаренко Т.І., не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 15 182 грн 95 коп. та судового збору, просить в цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, просить стягнути судові витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 4100 грн під час розгляду справи в суді першої інстанції та 2000 грн за підготовку апеляційної скарги, а також витрати по сплаті судового збору покласти на АТ КБ «ПриватБанк». В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було досліджено та не перевірено розрахунок, доданий до позовної заяви, не враховано надані в судовому засіданні пояснення представника відповідача щодо нарахованих позивачем та сплачених відповідачем сум тіла кредиту, відсотків та пені за час користування кредитними коштами. Наголошує на тому, що при перерахунку вказаного розрахунку вбачається, що витрати клієнтом кредитних коштів становлять 53 710,32 грн, а сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості становить - 60 592 грн, тобто відповідачем було сплачено позивачу коштів більше, ніж він отримав. Також зазначає, що суд не врахував, що з 25 вересня 2015 року по 02 листопада 2020 року банк безпідставно нараховував та погашав відсотки за рахунок тіла кредиту, що суперечить правовій природі відсотків, а всього на загальну суму 19 735 грн 22 коп. Тобто сума незаконно нарахованих та списаних за рахунок тіла кредиту відсотків перевищує заявлену банком суму заборгованості за кредитом, тому такі вимоги, на думку скаржника, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Крім того, наголошує на тому, що надана банком виписка з рахунку є недійсною, так як вона не підписана та не містить обов`язкових реквізитів. Таким чином, вважає, що суд ухвалив рішення в частині задоволених позовних вимог на підставі доказів, яке не мають юридичної сили, а також не дослідивши та не перевіривши розрахунку доданого до позовної заяви, не врахувавши надані в судовому засіданні пояснення представника відповідача щодо нарахованих позивачем та сплачених відповідачем сум тіла кредиту, відсотків та пені за час користування кредитними коштами, не врахувавши, що банк безпідставно нараховував та погашав відсотки за рахунок тіла кредиту в сумі 19 735,22 грн, яка перевищує заявлену банком до стягнення суму заборгованості за кредитом. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2011 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розмір процентної ставки вказана заява не містить (а. с. 14). На підтвердження своїх вимог банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, які відповідачем не підписані (а. с. 15-40). Також позивачем було надано виписку з рахунку (а. с. 50-61). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу за кредитним договором було надано наступні кредитні картки №№: НОМЕР_1 (дата відкриття - 12 червня 2007 року, термін дії - 06/15), НОМЕР_2 (дата відкриття - 27 червня 2014 року, термін дії - 01/18), НОМЕР_3 (дата відкриття - 15 лютого 2018 року, термін дії - 01/22) (а. с. 13). Відповідно до розрахунку банку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 02 листопада 2020 року становить 18 827 грн 92 коп., з яких: 15 182 грн 95 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 15 182 грн 95 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 3644 грн 97 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп. - нарахована пеня; 0 грн 00 коп. - нараховано комісії (а. с. 6-11). Частково задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем і не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 серпня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відтак дійшов висновку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15 182 грн 95 коп. Проте погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту не можна, оскільки суд дійшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Зокрема, встановивши обставини того, що в Анкеті-заяві позичальника від 09 серпня 2011 року процентна ставка не зазначена, а Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, та ним заперечуються, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 серпня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В той же час, присуджуючи до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 15 182 грн 95 коп., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк погашав відсотки за рахунок тіла кредиту, розмір та порядок нарахування яких сторони в письмовому вигляді не погоджували. Так, з розрахунку вбачається, що за період з 01 червня 2015 року по 02 листопада 2020 року банком за рахунок тіла кредиту було погашено відсотків на загальну суму 22 867 грн 32 коп. (4-та колонка розрахунку). Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами, та такий порядок погашення відсотків сторонами в письмовому вигляді не погоджувався. Отже банк безпідставно збільшив тіло кредиту за рахунок відсотків. З врахуванням того, що за рахунок тіла кредиту банком було погашено відсотки на загальну суму 22 867 грн 32 коп., відтак банк не довів наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 182 грн 99 коп. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не перевірив розрахунок заборгованості, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 182 грн 95 коп. З врахуванням наведеного, рішення суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та в частині стягнення судових витрат, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2543 грн. Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу . Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Представником ОСОБА_1 - адвокатом Паламаренко Т.І. суду першої інстанції у відзиві на позовну заяву було подано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 80), надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 01 від 26 січня 2021 року, укладений між адвокатом Паламаренко Т.І. та Глобою М.В. (а. с. 86-88). В подальшому адвокатом було надано суду копії акту від 16 лютого 2021 року приймання-передачі наданих юридичних послуг № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 01 від 26 січня 2021 року, квитанції до прибуткового касового ордера (а. с. 94-95). В суді першої інстанції у відповіді на відзив представником позивача були викладені заперечення щодо заявлених стороною відповідача вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 115-116). Крім того, в апеляційній скарзі представником відповідача також заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, надано копію додаткової угоди № 1 від 01 грудня 2021 року про надання професійної правничої (правової) допомоги № 01 від 26 січня 2021 року, копію акту від 12 грудня 2021 року приймання-передачі наданих юридичних послуг № 2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 01 від 26 січня 2021 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера (а. с. 190-192). Відповідно до положень ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Оскільки апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Паламаренко Т.І. підлягає задоволенню, а рішення суду скасованню в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог, з врахуванням складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом, часу, витраченого адвокатом на надання професійної правничої допомоги, критерію розумності їхнього розміру, а також те, що адвокат Паламаренко Т.І. була обізнана з матеріалами справи при підготовці апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2000 гривень, а в суді апеляційної інстанції - в сумі 1000 грн, а всього на загальну суму 3000 грн. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1; 381-382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Паламаренко Тетяни Іванівни задовольнити. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 15182 гривні 95 коп. та в частині стягнення судового збору в сумі 1695 гривень 05 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2543 гривні 00 копійок. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Т.А. Левченко Судді: О.Ю. Кононенко О.І. Собина