Постанова 4875 № 922/3796/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2022 року м. Харків Справа № 922/3796/16 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А., за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф., за участю представників учасників справи про банкрутство: від залученої особи, ОСОБА_1 особисто (на підставі паспорту серії НОМЕР_1 , виданий 14.02.2013) та представник - Борисова І.М., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.06.1993 №375) на підставі ордеру від 01.12.2021 серії АХ №1021940; від залученої особи, Горозії Павла Борисовича (апелянт) - Кім Д.І., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.10.2018 серії ПТ № 2363) на підставі ордеру серії ВІ 1067016 від 18.01.2022; інші представники сторін у судове засідання не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , с. Прилуцьке, Ківерцівський район, Волинська область (вх. №3496 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2021 (дата складання повного тексту ухвали 05.10.2021, суддя Усатий В.О.) за результатом розгляду заяви ліквідатора (від 30.01.2020 вх.№2406 з урахуванням уточнень від 24.02.2020 вх.№4726) про витребування майна та визнання права власності в частині транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 у справі №922/3796/16 за заявою Споживчого товариства "Колос", м. Харків, про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: Постановою господарського суду Харківської області від 06.12.2016 у справі №922/3796/16 Споживче товариство "Колос" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2016 у справі №922/3796/16 призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кошовського С.В. 30.01.2020 до господарського суду Харківської області звернувся ліквідатор із заявою (вх. 2406) про: - витребування з володіння ОСОБА_1 на користь СТ "Колос" CHEVROLET EPICA, 2007 року випуску, номер двигуна НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 , який передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Кошовському С.В.; - витребування з володіння ОСОБА_3 на користь СТ "Колос" - Benz GL 350 CDI, 2011 року випуску, сірого кольору, номер двигуна НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 , д.н.з. НОМЕР_10 , який передати ліквідатору банкрута Кошовському С.В.; - витребування з володіння ОСОБА_2 на користь СТ "Колос" Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , який передати ліквідатору банкрута Кошовському С.В.; - визнання за СТ "Колос" право власності на транспортні засоби : CHEVROLET EPICA, 2007 року випуску, номер двигуна НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 ; Mercedes - Benz GL 350 CDI, 2011 року випуску, сірого кольору, номер двигуна НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 , д.н.з. НОМЕР_10 ; Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2020 у справі №922/3796/20 прийнято та призначено до розгляду заяву ліквідатора (вх. 2406 від 30.01.2020), залучено до участі у розгляді заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 05.10.2021 до господарського суду Харківської області від ліквідатора боржника надійшло клопотання про роз`єднання позовних вимог та виділення позовної вимоги щодо витребування майна та визнання права власності в частині Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 в самостійне провадження. Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі №922/3796/16 задоволено клопотання (вх.23344 від 05.10.2021) ліквідатора про роз`єднання вимог заяви та виділення в окреме провадження вимоги про витребування та визнання права власності на транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . Задоволено заяву ліквідатора (вх. 2406 від 30.01.2020) з урахуванням уточнень (вх. 4726 від 24.02.2020) про витребування майна та визнання права власності в частині транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . Визнано за Споживчим товариством "Колос" право власності на транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . Витребувано з володіння ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , який передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Кошовському С.В. Ухвала місцевого господарського суду мотивована наступним: - матеріалами справи доведено, що правочин, на підставі якого транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 вибув з володіння боржника, визнаний недійсним в судовому порядку, при цьому, встановлено, що відчуження транспортного засобу відбулось на безоплатній основі, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення вимоги ліквідатора про визнання права власності на спірний автомобіль; - зважаючи на те, що транспортний засіб вибув з володіння боржника не з його волі, а також беручи до уваги, що повернення майна у власність боржника переслідує легітимну мету - максимальне задоволення вимог кредиторів боржника у процедурі банкрутства, вимога ліквідатора про витребування з володіння ОСОБА_2 на користь Споживчого товариства "Колос" транспортного правомірна, відповідає вимогам закону та узгоджується з усталеною судовою практикою; - повернення майна у власність боржника не завдає порушення балансу інтересів боржника, кредиторів боржника та набувачів майна, оскільки у ОСОБА_2 наявні засоби правового захисту щодо повернення коштів, сплачених на виконання договору купівлі-продажу майна (автомобіля), укладеного між ним та особою, у якої було придбано таке майно; - відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, про яку ОСОБА_4 було зроблено відповідну заяву, оскільки ліквідатор з моменту введення ліквідаційної процедури без зволікань вчиняв активні дії щодо пошуку майна боржника та встановив обставини вибуття з володіння боржника спірного автомобіля встановлені ліквідатором лише 03.04.2017. ОСОБА_2 з ухвалою місцевого господарського суду не погодився, 11.11.2021 звернувся через господарський суд Харківської області до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. 3496 від 18.11.2021) від 11.11.2021, підписаної адвокатом Пилипчук І.Ю., в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі №922/3796/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора від 30.01.2020 вх. 2406 з урахуванням уточнень від 24.02.2020 про витребування майна та визнання права власності щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . 22.11.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 від 11.11.2021 (вх. 13478), підписана особисто заявником та направлена ним безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що є аналогічною за змістом раніше поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , підписаної адвокатом Пилипчук І.Ю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначав наступне: - місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права, оскільки вимоги ліквідатора являють собою одночасно пред`явлення віндикаційного та негаторного позову, що є взаємовиключними та не можуть бути задоволені судом; - судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем транспортного засобу, набутого за результатами укладення дійсного оплатного правочину та підтвердженого інформацією, викладеною у розписці попереднього власника, наявної у матеріалах справи; - у даному випадку місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки спірне рухоме майно (транспортний засіб) вибуло з власності боржника у 2015 році, тому саме з відповідної дати укладення договору купівлі-продажу, оформленого довідкою рахунку (09.06.2015) банкрут міг дізнатися про наявність свого порушеного права та звернутися із відповідною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2021 для розгляду справи №922/3976/16 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. головуючий суддя, судді: Слободін М.М., Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у справі №922/3796/16 поновлено ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі №922/3796/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (вх. №3496 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2021; призначено справу до розгляду на 09.12.2021 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі засідань №117; встановлено учасникам справи строк до 07.12.2021 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи. 03.12.2021 від ОСОБА_1 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримує вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 та просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі №922/3796/16. На підтвердження своєї правової позиції ОСОБА_1 посилався на те, що повністю підтримує вимоги ОСОБА_2 , викладені в апеляційній скарзі, та зазначав про пропуск арбітражним керуючим строку позовної давності для звернення з вимогою про витребування майна до добросовісного набувача, а також наполягав на неможливості одночасного задоволення віндикайного та негаторного позовів, якими, на думку залученої особи, є вимоги про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. 08.12.2021 від арбітражного керуючого Кошовського С.В. до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти розгляд справи у зв`язку із захворюванням Covid-19 та перебуванням на самоізоляції, на підтвердження чого останнім надані результати лабораторного дослідження від 03.12.2021. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/3796/16 клопотання арбітражного керуючого Кошовського С.В. про відкладення розгляду справи (08.12.2021 вх.№14320) задоволено; розгляд справи відкладено на 18.01.2022 о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, зал засідань № 117 . Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, просив їх задовольнити, ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі №922/3796/16 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора від 30.01.2020 вх. 2406 з урахуванням уточнень від 24.02.2020 про витребування майна та визнання права власності щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . У судовому засідання ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 та просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі №922/3796/16. Інші учасники справи про банкрутство у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні у матеріалах справи. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши апелянта та залучену у справу особу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 04.04.2012 СТ "Колос" придбано транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 . 18.06.2015 вказаний транспортний засіб перереєстрований за новим власником ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді рахунку-фактури від 09.06.2015 №ВІА999888, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоконсалтинг Україна». Постановою господарського суду від 06.12.2016 у справі №922/3796/16, зокрема, Споживче товариство «Колос» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором боржника на виконання покладених на нього обов`язків вчинялись дії щодо формування ліквідаційної маси. 04.01.2017 на запит ліквідатора РСЦ надало відповідь №31/20-17, в якій повідомило про те, що за банкрутом зареєстрований транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 свідоцтво ТЗ НОМЕР_12 . У зв`язку з тим, що місцезнаходження автомобіля ліквідатором не встановлено, ліквідатор звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (оголошення автомобіля у розшук). Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3796/16 задоволено заяву ліквідатора про оголошення в розшук автомобіля та заборонено РСЦ здійснювати будь-які дії з реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку, постановлення на облік автомобіля. З метою перевірки виконання ухвали суду від 16.01.2017 ліквідатором направлені запити до РСЦ (запит від 27.01.2017 № 82/35 - не надано відповіді; запит від 27.03.2017 № 82/47 (повторно). 31.03.2017 РСЦ на запит від 27.03.2017 (повторний) надав відповідь № 31/20-1834 (т. 28 а.с. 102), з якої ліквідатор встановив, що за боржником був зареєстрований транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який перереєстрований на іншого громадянина. Будь-яких відомостей щодо ідентифікації такого громадянина РСЦ надано не було. Зазначену відповідь ліквідатор отримав 03.04.2017. Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2017 у справі №922/3796/16 зобов`язано РСЦ в Харківській області МВС України надати відомості про транспортні засоби, що коли-небудь були зареєстровані за СТ "Колос", належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких відбувалось їх відчуження, відомості про теперішніх власників зазначених транспортних засобів. 21.11.2017 ТОВ "Техноком" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна банкрута, зокрема: автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузов НОМЕР_3 . 06.12.2017 до господарського суду Харківської області від ліквідатора СТ "Колос" арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшла заява, в якій ліквідатор просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії №ВІА999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" на ім`я ОСОБА_5 щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 . Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2017 витребувано засвідчені копії усіх документів (включаючи довідки-рахунки, договори та інші документи), якими оформлювалося відчуження СТ "Колос" відповідного транспортного засобу, у тому числі автомобіля Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 . 10.12.2018 ТОВ "Автоконсалтинг Україна" надало відповідь, в якому повідомило про те, що дійсно видавала довідку-рахунок від 09.06.2015 серії ВІА №999888, де покупцем виступає ОСОБА_5 . Разом з тим, відповідно до правил комісійної торгівлі архів зберігається на протязі трьох років. Тому оскільки термін зберігання закінчився, торгівельна організація не може надати суду копії документів, так як архів було знищено. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2018 у справі №922/3796/16 задоволено клопотання ліквідатора (вх. №40804 від 06.12.2017) та (вх. № 40806 від 06.12.2017) про витребування доказів, зокрема, повторно витребувано у РСЦ МВС у Харківській області, РСЦ МВС у Черкаській області та у ТОВ "Автоконсалтинг Україна" документи щодо зняття та постановки на облік транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 у зв`язку з його реалізацією. 12.02.2018 РСЦ у Харківській області МВС України листом №31/20-578 повідомила про те, що перереєстрація автомобіля Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 , яка здійснена на підставі довідки-рахунку BIA999888 від 09.06.2015, була проведена 18.06.2015 в ВРЕР №7101 м.Черкаси, тому для отримання копій вищевказаних документів, необхідно звернутись до РСЦ МВС в Черкаській області. 10.05.2018 на виконання вказаної ухвали суду від РСЦ МВС у Черкаській області до господарського суду Харківської області надійшли копії наступних документів щодо автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER: заява № 65859507 від 12.06.2015; акт технічного огляду ТЗ від 18.06.2015; відомості перевірки з підсистем НАІС ДДАІ МВС України (2 шт.); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 ; довідка-рахунок від 09.06.2015 серії ВІА №999888; заява від 18.06.2015; заява від 06.06.2015; квитанція про сплату зборів за проведення реєстрації від 18.06.2015, квитанція №12116 від 06.06.2015; квитанція №2116 від 06.06.2015; заява №69093738 від 28.07.2015; акт технічного огляду ТЗ від 28.07.2015; квитанція №П136060 від 28.07.2015; результати аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 задоволено заяви кредитора ТОВ "Техноком" та ліквідатора СТ "Колос" арбітражного керуючого Кошовського С.В. щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії ВІА №999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" на ім`я ОСОБА_5 щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 . Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №922/3796/16 та постановою Верховного Суду від 26.05.2020 у даній справі ухвалу господарського суду Харківської області від 17.11.2019 у справі №922/3796/16 залишено без змін. 30.01.2020 (з урахуванням уточненої заяви від 24.02.2020) до господарського суду Харківської області звернувся ліквідатор, арбітражний керуючий Кошовський С.В., із заявою про, зокрема, витребування з володіння ОСОБА_2 на користь СТ "Колос" Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , який передати ліквідатору банкрута Кошовському С.В.; визнання за СТ "Колос" права власності на Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . Заява арбітражного керуючого обґрунтована тим, що наявний на праві власності Споживчого товариства «Колос» транспортний засіб вибув з володіння власника поза його волею, оскільки відповідне відчуження майна відбулось на підставі правочину, що у судовому порядку визнаний недійсним, однак на даний час перебуває у фактичному користуванні та зареєстрований на праві власності за іншою особою. 16.03.2020 до господарського суду Харківської області від ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву ліквідатора, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні заяви ліквідатора в повному обсязі з посиланням на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна на підставі укладеного оплатного правочину, а також зазначив про пропуск ліквідатором строку позовної давності та заявив про застосування наслідків спливу позовної давності. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне. Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду у справі про банкрутство за результатом розгляду заяви ліквідатора про визнання право власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння. За частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких способів віднесені інститути витребування ліквідатором майна, що вибуло всупереч волі банкрута, а також визнання за ним права власності на таке майно, що являє собою універсальні засоби захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, спрямованого на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство. Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КзПБ) з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства. Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства, крім іншого, передбачено, що ліквідатор формує ліквідаційну масу, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Слід зауважити також на тому, що метою ліквідаційної процедури є здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу майна банкрута ліквідатором, який виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута та діє в інтересах кредиторів. Аналіз статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що до ліквідаційної маси боржника включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання. Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Як встановлено вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 задоволено заяви кредитора ТОВ "Техноком" та ліквідатора СТ "Колос" арбітражного керуючого Кошовського С.В. щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії ВІА №999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" на ім`я ОСОБА_5 щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 . Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №922/3796/16 та постановою Верховного Суду від 26.05.2020 у даній справі ухвалу господарського суду Харківської області від 17.11.2019 у справі №922/3796/16 залишено без змін. Таким чином, правочин, на підстав якого боржник відчужив своє майно до відкриття провадження у справі про банкрутство, був визнаний у судовому порядку недійсним. Зі змісту частини першої статті 216 ЦК України вбачається, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. За загальним правилом визнання правочину недійсним пов`язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача). Натомість, у даних правовідносинах, зважаючи на відчуження першим покупцем транспортного засобу за ланцюгом правочину, ліквідатор скористався своїм правом та звернувся до кінцевого власника, за яким зареєстроване відповідне право власності, із відповідними вимогами про визнання права власності на майно, яке вибуло від його власника поза волі, та витребуванням такого майна. У розумінні положень 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності заявляється у разі заперечення або невизнання права власності особи іншими особами, а також при втраті власником документа, який засвідчує його право власності. Слід зазначити, що визнання права власності є одним із засобів речово-правового захисту права власності та може бути як самостійною вимогою, так і складовою, зокрема, віндикаційного позову. Віндикаційний позов та позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача, при цьому захист від віндикаційного позову може як не ґрунтуватися на невизнанням чи оспорюванням права власності, так і ґрунтуватися на такому невизнанні чи оспорюванні. В останньому випадку об`єднання в одному позові вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не можна виключати, однак такі вимоги повинні бути пов`язані між собою підставою виникнення, предметом (стосуватися одного й того ж самого майна) тощо. Станом на момент звернення ліквідатора із заявою вх. 2406 від 30.01.2020 власником вказаного транспортного засобу зареєстрований ОСОБА_2 . Разом з тим, ОСОБА_2 не визнається право власності боржника на зазначений транспортний засіб, оскільки останній вважає себе добросовісним набувачем, що у розумінні положень чинного законодавства не може бути позбавлений права володіння майном, набутим на законних підставах. У розумінні положень статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, та з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна Аналогічний висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц). Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України. Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. При цьому, системний аналіз положень статті 388 ЦК України та статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що встановлення законодавцем у статті 42 КУзПБ спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними не виключає можливості захисту прав і законних інтересів особи в межах справи про банкрутство, у спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, зокрема, у справі, що розглядається, - шляхом віндикації в порядку статті 388 ЦК України. Принцип непорушності права власності гарантований Конституцією України та узгоджується з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини. Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Як положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, однак такого, що втратив чинність), так і норми Кодексу України з процедур банкрутства визначають підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси. Системний аналіз наведеного законодавства свідчить, що особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Боржник, який відчужує майно (за значно заниженою ціною або безвідплатно) після виникнення у нього зобов`язань діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. Враховуючи те, що правочин (договір купівлі-продажу, оформлений довідкою-фактурою), на підставі якого спірний транспортний засіб вибув з володіння банкрута на підставі правочину, який у подальшому визнаний у судовому порядку недійсним, у тому числі у зв`язку з його укладенням на безоплатній основі, а також беручи до увагу, що ОСОБА_2 відповідне право власності Споживчого товариства «Колос» не визнається та заперечується, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо наявність правових підстав для задоволення вимоги ліквідатора про визнання права власності на автомобіль Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . У разі коли відчуження майна відбулося іншою особою після правочину, вчиненого боржником у підозрілий період з такою іншою особою ("кредитор" у розумінні статті 20 Закону про банкрутство) і визнаного недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, ліквідатор боржника не позбавлений права заявити вимоги про витребування майна в останнього набувача відповідно до статті 388 ЦК України. Звернення ліквідатора боржника із заявою в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника та не суперечить меті Закону про банкрутство. Встановлення у статті 20 Закону про банкрутство спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними та спростування майнових дій боржника не виключає можливості захисту прав і законних інтересів у способи, передбачені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, та у цьому випадку шляхом застосування приписів статті 388 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Суд апеляційної інстанції зазначає, ОСОБА_2 став власником спірного нерухомого майна на підставі оплатного договору. Матеріали справи не містять доказів про те, що останній був обізнаний вибуття спірного транспортного засобу з права власності Споживчого товариства «Колос», таким чином ОСОБА_2 у розумінні вимог цивільного законодавства є добросовісним набувачем майна. Разом з тим, одним із випадків, коли майно можна витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі правочину, який в подальшому рішенням суду визнаний недійсним, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. За умови вибуття майна з володіння власника не з його волі не має значення питання добросовісності, оскільки за таких обставин майно витребовується і від добросовісного набувача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №916/3545/15. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45). Враховуючи встановлені обставини вибуття спірного рухомого майна банкрута поза його волею, а також беручи до уваги визнання правочину, за наслідком якого відбулось відповідне відчуження, недійсним у судовому порядку, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витребування майна у власність боржника переслідує легітимну мету, а саме - поповнення ліквідаційної маси банкрута та, як наслідок, максимальне задоволення вимог кредиторів боржника у процедурі банкрутства. Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на тому, що у даному випадку дотриманий баланс інтересів боржника, кредиторів боржника та набувачів майна, оскільки у ОСОБА_2 наявні засоби правового захисту щодо своїх порушених прав, як-то повернення коштів, сплачених на виконання договору купівлі-продажу майна (автомобіля), укладеного між ним та особою, у якої було придбано таке майно. З огляду на наведене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення вимоги ліквідатора про витребування з володіння ОСОБА_2 на користь Споживчого товариства "Колос" транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , що у сукупності свідчить про доведеність порушених прав боржника. Водночас, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді першої інстанції разом з відзивом на заяву ліквідатора про витребування майна та визнання права власності на таке майно було заявлено про пропуск арбітражним керуючим Кошовським С.В. строку позовної давності та застосування до спірних правовідносин наслідків справу позовної давності. Системний аналіз положень частин першої та третьої статті 45 ГПК України, частини четвертої статті 267 ЦК України дає підстави для висновку, що стороною в судовому процесі, наділеною правом на подання заяви про застосування позовної давності, є позивачі і відповідачі (тобто як особи, які заявляють позовну вимогу, так особи, до яких така позовна вимога була пред`явлена). Судовий захист порушеного права можливий за сукупності таких умов: по-перше, особа наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права в межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України); по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. Водночас, подання особою, яка має відношення до обставин і наслідків вчинення правочину, заяви про застосування позовної давності є її правом на захист від позову про визнання такого правочину недійсним та похідних від нього позовів (про визнання права власності, витребування майна від третіх осіб, усунення перешкод у користуванні майном). Тобто законодавець забезпечує право на захист не лише порушених прав заявника вимог, а й прав та інтересів особи, яка захищається від таких вимог, заявляючи про застосування наслідків спливу позовної давності. Згідно з частинами 4, 5 статті 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Як встановлено вище, постановою господарського суду від 06.12.2016 у справі №922/3796/16 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором боржника на виконання покладених на нього обов`язків вчинялись дії щодо формування ліквідаційної маси. Відповідні дії, зокрема пов`язані з отриманням інформації, яка дозволяє встановити обставини щодо належності у боржника майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси з метою його реалізації в ліквідаційній процедурі для можливості задоволення вимог кредиторів. Так, у ході здійснення таких дій ліквідатором, крім іншого, направлявся запит до Регіонального сервісного центру МВС України в Харківській області для отримання відомостей про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Відповідні запити надсилались ліквідатором впродовж місяця з моменту введення ліквідаційної процедури, тобто у межах розумного строку та з метою виявлення здійснених банкрутом майнових дій у період, що передував порушенню провадження у справі про банкрутство. На запит ліквідатора РСЦ надало відповідь №31/20-17 від 04.01.2017, в якій повідомило про те, що за банкрутом зареєстрований транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 свідоцтво ТЗ НОМЕР_12 . У зв`язку з тим, що місцезнаходження автомобіля ліквідатором не встановлено, ліквідатор звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (оголошення автомобіля у розшук). Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3796/16 задоволено заяву ліквідатора про оголошення в розшук автомобіля та заборонено РСЦ здійснювати будь-які дії з реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку, постановлення на облік автомобіля. За відсутності реагування РЦС ліквідатор з метою перевірки виконання ухвали суду першої інстанції від 16.01.2017 у справі №922/3796/16 направлені запити (запит від 27.01.2017 № 82/35 - не надано відповіді; запит від 27.03.2017 № 82/47 (повторно). 31.03.2017 за результатами повторного запиту ліквідатора від 27.03.2017 РСЦ надав відповідь № 31/20-1834, з якої ліквідатор встановив, що за боржником був зареєстрований транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який перереєстрований на іншого громадянина. Зазначену відповідь ліквідатор отримав 03.04.2017. При цьому, відомостей або інформації щодо громадянина, за яким зареєстроване право власності на спірний транспортний засіб РЦС надані не були. З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, ліквідатор з моменту введення ліквідаційної процедури без зволікань вчиняв активні дії щодо пошуку майна боржника, однак довідався про те, що транспортний засіб - Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , належить на праві власності та зареєстрований за іншою особою лише 03.04.2017. Отже, строк позовної давності розпочинає перебіг з 03.04.2017 та відповідно спливає 03.04.2020. В межах розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсним первісного правочину, за яким спірне майно вибуло з власності банкрута, місцевим господарським судом витребовувалась інформація щодо власника майна, до якого ліквідатор у подальшому міг заявити відповідні вимоги щодо витребування спірного транспортного засобу. Натомість, необхідна інформація отримана лише у 2018 році (лист РСЦ у Харківській області МВС України від 12.02.2018 №31/20-578), в якому зазначено, що перереєстрація автомобіля Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_3 , 18.06.2015 здійснена на підставі довідки-рахунку BIA999888 від 09.06.2015 та від РСЦ МВС у Черкаській області (вх. №13053 від 10.05.2018). Таким чином, об`єктивно раніше встановлення таких обставин ліквідатор не міг стверджувати про наявність правових підстав для визнання права власності та витребування зазначеного транспортного засобу і, відповідно, звертатись з заявою з такими вимогами. Заява ліквідатора про визнання права власності та витребування, в тому числі, зазначеного транспортного засобу подана до місцевого господарського суду 30.01.2020, тобто в межах строку позовної давності, що свідчить про те, що арбітражним керуючим Кошовським С.В. не пропущений строк пред`явлення відповідних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності, у зв`язку з чим судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для застосування у даному випадку наслідків спливу позовної давності та задоволення заяви ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене у сукупності та беручи до уваги те, що спірний транспортний засіб - Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , вибув з володіння боржника до незаконного добросовісного набувача ОСОБА_2 , не з волі банкрута, а саме - на підставі безоплатного правочину, який визнаний недійсним у судовому порядку, та у подальшому переданий за ланцюгом правочинів, а також зважаючи те, що у даному випадку витребування спірного майна забезпечує легітимну мету реалізації ліквідаційної процедури банкрута та не позбавляє права ОСОБА_2 здійснити захист свого порушеного права, та з огляду на відсутніми підстави вважати пропуск арбітражним керуючим позовної давності для пред`явлення відповідних вимог до добросовісного набувача, судова колегія дійшла висновку про те, що вимоги заяви ліквідатора не обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, прийнятої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі №922/3796/16 слід залишити без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. №3496 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі №922/3796/16 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі №922/3796/16 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 21.01.2022 Головуючий суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін Суддя І.А. Шутенко