Постанова 4875 № 913/435/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2022 року м. Харків Справа № 913/435/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А. за участю секретаря судового засідання Пахомової І.В. та представників учасників справи: позивача - Калашніков А.Б. (ордер серія КВ №771882 від 17.12.2021) відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Риск" (вх.№3711Л/1-43) на рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2021 (суддя А.В.Іванов, повний текст рішення складено 11.11.2021) у справі №913/435/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрейн Інвест ЛТД", м. Запоріжжя, до Фермерського господарства "Риск", с. Невське Кремінського району Луганської області, про стягнення 216 300 грн. 00 коп., - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сангрейн Інвест ЛТД" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Риск", в якій просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2 539 080 грн. 00 коп., з яких попередня оплата в сумі 1 860 180 грн. 00 коп., штраф за прострочення поставки Товару у розмірі 216 300 грн. 00 коп. та штраф за відмову від виконання Договору в сумі 462 600 грн. 00 коп. 02.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (уточнена) від 30.08.2021, в якій позивач просив стягнути з відповідача лише заборгованість в сумі 216 300 грн. 00 коп., яка складається із зобов`язання щодо оплати штрафу за прострочення поставки Товару в сумі 216 300 грн. 00 коп. і яка була прийнята судом. Рішенням господарського суду Луганської області від 10.11.2021 у справі №913/435/21 (суддя А.В.Іванов) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства "Риск" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрейн Інвест ЛТД" штраф у розмірі 216 300 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 244 грн. 50 коп. Фермерське господарство "Риск" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2021 у справі №913/435/21 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі за подання апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, застосування штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару за односторонню відмову Постачальника є безпідставним, оскільки відповідач не відмовлявся від виконання зобов`язань за Договором щодо поставки Товару, що, зокрема, підтверджується відсутністю повідомлення Постачальника про відмову від виконання зобов`язань. Крім того, апелянт вказує, що застосування відповідальності у вигляді штрафу передбачене змістом Договору поставки лише після отримання Постачальником письмової вимоги від Покупця, якої відповідач не отримував. В свою чергу, підпис на поштовому повідомленні вчинено не головою ФГ "Риск", а невідомою особою. Також відповідач заперечує сам факт укладення Договору поставки №652 від 06.01.2021, зазначаючи, що в п. 8.5. Договору встановлено його укладення в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін. Тому відповідач вважає, що зміст Договору не містить вказівок на юридичну силу електронних, сканованих копій, факсимільних та іншого походження документів за відсутності оригіналу цього Договору. Апелянт зауважує, що роздруківки електронної переписки не є належним доказом укладення між сторонами зазначеного Договору та вчинення сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов`язань за Договором. Тому надані позивачем роздруківки електронної переписки не є доказами обміну електронними документами, в яких зафіксовано зміст Договору поставки №652 від 06.01.2021 та воля сторін на його укладення. Як стверджує відповідач, Договір поставки №652 від 06.01.2021 не має ознак електронного документа, не підписаний електронними цифровими підписами сторін та міг набрати чинності виключно після його фізичного підписання сторонами та скріплення печатками у паперовому вигляді. Проте, відповідач вказує, що позивач не надав суду належним чином оформлених оригіналів ані свого примірника Договору, ані копії такого Документа. При цьому, на думку апелянта, у наданих позивачем матеріалах відсутні також докази обміну між сторонами іншими документами, ніж електронними, в яких зафіксовано зміст Договору поставки №652 від 06.01.2021 та воля сторін на його укладення шляхом підписання в письмовому вигляді одного документа, в якому зафіксовано зміст Договору, підписання в письмовому вигляді Специфікації до Договору чи Додаткових угод до нього тощо. 03.12.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №913/435/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Шутенко І.А., суддя Терещенко О.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі №913/435/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Риск" та призначено справу до розгляду на 17.01.2022 на 11год. 30 хв. В судове засідання 17.01.2022 з`явився представник позивача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, свого повноважного представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2021 між Фермерським господарством "Риск" (Постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сангрейн Інвест ЛТД" (Покупець, позивач) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №652 (далі - Договір), відповідно до умов п.п. 1.1.,1.2. якого відповідач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2020 року (далі - Товар) - кукурудзу 3-го класу за ціною 7 210 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ (а.с. 6-8). Кількість Товару, що поставляється за Договором: 300 тон. Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості прийнятих Покупцем партій Товару, що поставляється за цим Договором (п.п. 1.4., 1.5. Договору). За умовами п.п. 2.1., 2.2. Договору термін поставки Товару: з 06.04.2021 по 16.04.2021 включно. Товар може поставлятися окремими партіями. Товар поставляється насипом автомобільним транспортом на умовах поставки DAP, місце поставки: ТОВ "ГРЕЙН ПАРТНЕР", далі - зерновий склад Покупця, розташований за адресою: Харківська обл., м. Куп`янськ, пл. Вокзальна, буд. 27 у відповідності із правилами "Інкотермс-2010". Датою поставки та переходу права власності на Товар і всіх ризиків та вигод, пов`язаних з Товаром, від Постачальника до Покупця є дата вивантаження Товару Покупцю в місці поставки, відповідно до п. 2.2. Договору, що відповідає даті прийняття/вивантаження Товару, вказаної у реєстрі Зерновим складом Покупця (п. 2.3. Договору). Пунктами 4.1. та 4.2. Договору передбачено, що оплата Товару Покупцем здійснюється в наступному порядку: 86% вартості кожної окремої партії Товару - протягом трьох банківських днів з дати підписання договору, отримання Покупцем рахунка-фактури та/або відвантаження Постачальником партії Товару; 14% вартості партії Товару здійснюється протягом трьох банківських днів, наступних за датою отримання Покупцем партії Товару і податкової накладної складної і зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та оригіналів документів згідно п. 2.4., завірених копій згідно з п. 7.2. та/або п. 7.3. цього Договору. Оплата за Товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника. У разі прострочення терміну поставки Товару вказаного в пункті 2.1. даного Договору з вини Постачальника більш ніж на 20 календарних днів Покупець має право відмовитися від прийняття простроченої партії Товару. У разі відмови Покупця від прийняття простроченої партії Товару Постачальник протягом 3-х календарних днів від дня відмови Покупця повертає суму отриманої оплати за цей товар та сплачує штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого Товару (п. 5.6. Договору). Згідно із п. 5.7. Договору у випадку односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх обов`язків за даним Договором Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від Загальної вартості Товару за цим Договором. За змістом п. 5.8. Договору будь-який штраф сплачується Постачальником протягом п`яти робочих днів після отримання від Покупця письмової вимоги із розрахунком штрафу. Сторони визначили в п. 8.1., що строк дії Договору встановлюється з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень. В подальшому відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №11 від 06.04.2021 Товару - Кукурудзи 3 класу кількістю 300 тон за ціною 6 324 грн. 56 коп. без ПДВ на загальну суму 2 162 999 грн. 52 коп. з ПДВ (а.с. 9). 07.04.2021 позивач платіжним дорученням №319 від 07.04.2021 перерахував відповідачу 1 860 180 грн. 00 коп. попередньої оплати (а.с. 10). Як зазначає позивач, свої зобов`язання за Договором поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2020, він виконав належним чином, оплативши передбачену Договором передплату в сумі 1 860 180 грн. 00 коп. В свою чергу, відповідач жодної тони Товару позивачу не поставив, тобто фактично відмовився від виконання своїх зобов`язань за Договором в односторонньому порядку. Позивач вказує, що направив відповідачу Повідомлення про відмову від поставки та вимогу про сплату штрафу №1305/21 від 13.05.2021, в якому вказав, що відсутність поставки Товару без поважних причин є односторонньою відмовою від Договору та нарахував штраф у розмірі 20% від вартості Договору в сумі 432 600 грн. (а.с. 11). Дане повідомлення було направлено відповідачу 14.05.2021, що вбачається з копії конверту та опису вкладення в цінний лист (а.с. 103-104). Однак, як зазначає позивач, вказане відправлення повернулося за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання у зв`язку із відмовою відповідача в усній формі від одержання цього відправлення, про що повідомлено позивача у листі Укрпошти №1853-Т-2021070110056-В від 09.07.2021 (а.с. 140-141). Надалі 21.06.2021 позивач вручив відповідачу Повідомлення про відмову від поставки та вимогу про сплату штрафу №1305/21 від 13.05.2021, що, за твердженням позивача підтверджується, заявою свідка ОСОБА_1 , який і вручив дане Повідомлення директору ФГ "Риск" Ткаченко Г.М. особисто (а.с. 142). Проте, позивач вказує, що відповідач станом на момент пред`явлення позову отриману від позивача попередню оплату не повернув та передбачені Договором штрафні санкції не сплатив. Після пред`явлення позову відповідач повернув позивачу попередню оплату в розмірі 1 860 180 грн. 00 коп. за Договором поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2021 двома платіжними дорученнями №117 від 07.07.2021 на суму 865 199 грн. 81 коп. та №120 від 08.07.2021 на суму 994 980 грн. 19 коп. (а.с. 65-66). В зв`язку з цим, позивач заявами від 02.08.2021 (а.с. 69-73) та 30.08.2021 (а.с. 126-131) зменшував розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого Товару в сумі 216 300 грн. 00 коп. При цьому, 02.08.2021 позивач також направив відповідачу Письмову вимогу про сплату штрафу та 3% річних на суми заборгованості від 02.08.2021, в якій вказав, що розмір штрафу за прострочення терміну поставки Товару складає 216 300 грн. 00 коп., а 3% річних - 1 208 грн. 91 коп. та просив перерахувати 219 578 грн. 28 коп. на його рахунок (а.с. 143-145). Оскільки відповідачем обов`язок щодо поставки Товару за Договором поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2021 не виконано, штраф у розмірі 10% за прострочення терміну поставки Товару у добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 216 300 грн. 00 коп. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд визнав їх доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України. Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, Договором поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2020 передбачено, що Покупець має оплатити 86% вартості кожної окремої партії Товару - протягом трьох банківських днів з дати підписання договору, отримання Покупцем рахунка-фактури та/або відвантаження Постачальником партії Товару (п. 4.1. Договору). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №11 від 06.04.2021 Товару - Кукурудзи 3 класу кількістю 300 тон за ціною 6 324 грн. 56 коп. без ПДВ на загальну суму 2 162 999 грн. 52 коп. з ПДВ. Позивач перерахував відповідачу 86% від вартості Товару в якості попередньої оплати в розмірі 1 860 180 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №319 від 07.04.2021. Отже, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2020 щодо оплати вартості майбутньої партії Товару у встановлений Договором строк. Натомість, відповідач свої зобов`язання за Договором щодо поставки Товару неналежним чином не виконав, оскільки Товар вагою 300 тон не поставив, хоча мав поставити його згідно приписів п. 2.1. Договору в строк з 06.04.2021 по 16.04.2021 включно. Таким чином, беручи до уваги те, що відповідачем у встановлений Договором строк, а саме до 16.04.2021, не поставлено позивачу Товар загальною кількістю 300 тон, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив умови Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2020 щодо строків поставки такого Товару. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором. Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. За умовами п. 5.6. Договору у разі прострочення терміну поставки Товару вказаного в пункті 2.1. даного Договору з вини Постачальника більш ніж на 20 календарних днів Покупець має право відмовитися від прийняття простроченої партії Товару. У разі відмови Покупця від прийняття простроченої партії Товару Постачальник протягом 3-х календарних днів від дня відмови Покупця повертає суму отриманої оплати за цей товар та сплачує штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого Товару. Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2020 встановлена відповідальність відповідача за несвоєчасну поставку Товару, зокрема, у вигляді нарахування штрафу у відсотковому відношенні від вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого Товару. З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до вимог п. 5.6. Договору направив 14.05.2021 відповідачу Повідомлення про відмову від поставки та вимогу про сплату штрафу №1305/21 від 13.05.2021 (а.с. 11), що підтверджується копією конверту та опису вкладення в цінний лист (а.с. 103-104). Проте, вказане відправлення повернулося за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання у зв`язку із відмовою відповідача в усній формі від одержання цього відправлення, про що свідчить лист Укрпошти №1853-Т-2021070110056-В від 09.07.2021 (а.с. 140-141). 21.06.2021 позивач вручив відповідачу Повідомлення про відмову від поставки та вимогу про сплату штрафу №1305/21 від 13.05.2021 особисто. Матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву свідка від 30.08.2021, в якій ОСОБА_1 , що працює в ТОВ "Сангрейн Інвест" на посаді менеджера, вказав, що особисто вручив 21.06.2021 оригінал даного Повідомлення директору ФГ "Риск" ОСОБА_2 , після отримання якого останній в присутності ОСОБА_1 написав на примірнику позивача прізвище та ініціали, дату та поставив підпис, після чого цей примірник був переданий представнику ТОВ "Сангрейн Інвест ЛТД" Сімонову М.Ю. (а.с. 142). Відтак, погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач у відповідності до умов Договору належним чином повідомив відповідача про відмову від поставки Товару. При цьому, в Повідомленні про відмову від поставки та вимогу про сплату штрафу №1305/21 від 13.05.2021 позивач з посиланням на п. 5.7. Договору вказав, що відсутність поставки Товару без поважних причин є односторонньою відмовою від Договору та нарахував штраф у розмірі 20% від вартості Договору в сумі 432 600 грн. (а.с. 11). Місцевий суд правомірно вказав, що повідомивши відповідача про відмову від поставки Товару за Договором, позивач не вірно посилався на п. 5.7. Договору, оскільки його положення стосуються випадку односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх обов`язків за Договором, в зв`язку з чим він має сплатити Покупцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості Товару за цим Договором. Натомість в даному випадку підлягають застосуванню положення п. 5.6. Договору, оскільки від поставки відмовився саме позивач як Покупець за Договором в зв`язку із простроченням Постачальником терміну поставки Товару, якому має бути нараховано за це штраф, однак в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого Товару. Наведене також підтверджується подальшими діями позивача, який 02.08.2021 направив відповідачу Письмову вимогу про сплату штрафу та 3% річних на суми заборгованості від 02.08.2021, в якій вказав, що розмір штрафу за прострочення терміну поставки Товару складає 216 300 грн. 00 коп., а 3% річних - 1 208 грн. 91 коп. та просив перерахувати 219 578 грн. 28 коп. на його рахунок (а.с. 143-145). При цьому, твердження відповідача щодо того, що застосування штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару за односторонню відмову Постачальника є безпідставним, оскільки відповідач не відмовлявся від виконання зобов`язань за Договором щодо поставки Товару, що, зокрема, підтверджується відсутністю повідомлення Постачальника про відмову від виконання зобов`язань, не беруться судами до уваги. Позаяк, відповідач, не здійснивши поставку Товару у визначений строк та будучи обізнаним про умови п. 5.6. Договору, в будь-якому випадку розумів можливість позивача відмовитись від поставки Товару та вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого Товару. Тому після отримання Повідомлення про відмову від поставки та вимогу про сплату штрафу №1305/21 від 13.05.2021 у відповідача виник обов`язок сплатити такий штраф. Відповідно до розрахунку позивача штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого Товару нараховано на суму непоставленого Товару в розмірі 2 163 000 грн. 00 коп. та згідно розрахунку становить 216 300 грн. 00 коп. Перевіривши розрахунок штрафу, наданого позивачем, суди вважають його арифметично вірним та зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства. Отже, відповідач за не поставку Товару вагою 300,00 тон у встановлений Договором строк мав сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від суми непоставленого Товару, що становить 216 300 грн. 00 коп. Проте, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем штрафу у вказаному розмірі. Приймаючи до уваги те, що відповідач не сплатив позивачу штрафні санкції за Договором поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2020, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 216 300 грн. 00 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Посилання апелянта про те, що він не отримував вимоги від Покупця, після чого є можливим застосування відповідальності у вигляді штрафу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать про направлення позивачем 14.05.2021 Повідомлення про відмову від поставки та вимогу про сплату штрафу №1305/21 від 13.05.2021, подальшу відмову відповідача в усній формі від одержання поштового відправлення з цим Повідомленням та особисте вручення 21.06.2021 директору ФГ "Риск" Ткаченко Г.М. оригіналу такого Повідомлення. В свою чергу, твердження відповідача про те, що підпис на примірнику Повідомлення про відмову від поставки та вимогу про сплату штрафу №1305/21 від 13.05.2021 який знаходиться у позивача, вчинено не головою ФГ "Риск", а невідомою особою, є не доведеними, не підтвердженими та такими, що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, і заявою свідка ОСОБА_1 від 30.08.2021. Заперечення апелянта щодо самого факту укладення Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.01.2021, є безпідставними, виходячи з наступного. Положенням ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з вимогами ч. 1, 8 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України). Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19. Аналогічної правової позиції також притримувався Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 у справі №914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі №914/4540/14. До матеріалів справи позивачем долучено належним чином завірену копію Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2021, який укладений між Фермерським господарством "Риск" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сангрейн Інвест ЛТД" (Продавець). Вказаний Договір підписаний з боку Постачальника головою ФГ "Риск" Ткаченко Г.М., який діяв на підставі статуту та скріплений печаткою відповідача, а з боку Покупця Договір підписаний його представником Симоновим М.Ю., який діяв на підставі довіреності, і також скріплений печаткою ТОВ "Сангрейн Інвест ЛТД". Судами встановлено, що даний Договір виконувався сторонами, оскільки саме відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №11 від 06.04.2021, в якому зазначив реквізити Договору - №652 від 06.04.2021, вказав Товар - Кукурудза 3 класу кількістю 300 тон, його ціну 6 324 грн. 56 коп. без ПДВ та загальну суму 2 162 999 грн. 52 коп. з ПДВ, що відповідає умовам саме Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2021, а позивач, в свою чергу, перерахував відповідачу 1 860 180 грн. 00 коп. 86% попередньої оплати за Договором за платіжним дорученням №319 від 07.04.2021 (а.с. 9-10). В подальшому, відповідач повернув позивачу кошти в розмірі 1 860 180 грн. 00 коп. двома платіжними дорученнями №117 від 07.07.2021 на суму 865 199 грн. 81 коп. та №120 від 08.07.2021 на суму 994 980 грн. 19 коп., вказавши в призначенні платежу як повернення попередньої оплати по Договору від 06.04.2021 року №652 згідно листа ТОВ "Сангрейн Інвест ЛТД" від 13.05.2021 року №1 у т.ч. ПДВ (а.с. 65-66). Відтак, судова колегія дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджено укладення Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2021, а отже наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, і виконання сторонами його умов. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.06.2020 у справі №906/355/19. Крім того, про факт укладення Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2021 та його подальше виконання сторонами, свідчить також податкова накладна №27 від 07.04.2021 (а.с. 210). Вказана податкова накладна була складена відповідачем та зареєстрована ним у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1 860180 грн. 00 коп., Постачальником (продавцем), згідно цієї накладної є ФГ "Риск", а Отримувачем (покупцем) ТОВ "Сангрейн Інвест ЛТД", номенклатура товару - Кукурудза 3 класу. Отже, дана господарська операція зафіксована не лише в первинних бухгалтерських документах, а й відображена у податковому обліку відповідача. При цьому, податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт виникнення зобов`язання з постачання Товару покупцю. Такі висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19. Проте, надаючи оцінку податковій накладній у сукупності з іншими доказами у справі, колегія суддів, враховуючи положення Податкового кодексу України, та фактичні дії відповідача щодо відображення ним в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного Товару, вважає, що ця податкова накладна також свідчить про укладення Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2021 та його подальше виконання сторонами. В матеріалах справи також наявна переписка засобами електронної пошти між сторонами, відповідно до якої 06.04.2021 позивач з електронної адреси sherdits@sungrain.info направив відповідачу на електронну адресу risk.fx1992@gmail.com проект Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2021 з проханням підписати та вислати його скановану копію разом із рахунком на попередню оплату (а.с. 132). Відповідач 06.04.2021 у відповідь на вказаний електронний лист направив позивачу підписаний та скріплений печаткою Договір поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.04.2021 разом з рахунком на попередню оплату №11 від 06.04.2021 (а.с. 133-136). Наведене вказує на укладення Договору поставки сільськогосподарської продукції №652 від 06.01.2021 у спрощений спосіб шляхом обміну листами. В той же час, доводи відповідача про те, що роздруківки електронної переписки не є належним доказом укладення між сторонами зазначеного Договору та вчинення сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов`язань за Договором, колегія суддів вважає помилковими та не приймає їх до уваги. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 216 300 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Риск" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2021 у справі №913/435/21 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 19.01.2022. Головуючий суддя П.В. Тихий Суддя О.І. Терещенко Суддя І.А. Шутенко