Постанова 4824 № 355/774/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 355/774/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14674/2021Головуючий у суді першої інстанції - Червонописький В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., секретар Рудик О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 серпня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Баришівської об`єднаної територіальної громади про визнання правовстановлюючого документу недійсним, В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Баришівської об`єднаної територіальної громади, в якому просила визнати свідоцтво про право власності на житло за № 1626 від 22.05.1996, видане Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», яке посвідчує, що квартира за АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 та ОСОБА_2 недійсним. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 04.12.1995 на підставі Розпорядження органу приватизації Баришівське колективне промислово-комерційне підприємство «Молнія» їй було надано дозвіл на безкоштовну передачу у власність двохкімнатної квартири за АДРЕСА_1 . На підставі даного розпорядження, госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» їй на сім`ю із двох чоловік, було видане свідоцтво про право спільно власності на житло, яке було зареєстроване Баришівським бюро технічної інвентаризації. З метою прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона звернулася до нотаріальної контори де було виявлено, що надане нею свідоцтво про право власності на житло, видане 22.05.1996 Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» не являлось органом приватизації з правом видачі свідоцтва про право власності, є недійсним та рекомендовано звернутися з даним позовом до суду (а.с. 3-4). Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 10.08.2021 позовну заяву ОСОБА_2 до Баришівської об`єднаної територіальної громади про визнання правовстановлюючого документу недійсним задоволено. Визнано свідоцтво про право власності на квартиру № 1626 від 22.05.1996 яке посвідчує, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована в Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації і записана в реєстрову книгу за № 722, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_2 недійсним (а.с. 48-50). В апеляційній скарзі, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує, що ОСОБА_2 у лютому 2021 року звернулась до суду з позовом до Госпрозрахункового бюро «Альтернатива» про визнання свідоцтва про право власності на житло дійсним, справа № 355/218/21 (провадження № 2/355/465/21), розгляд якої ще триває. При цьому, у червні 2021 року вона також звернулась до суду з даним позовом, про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним. Тобто, позивачем порушено п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції, в ухвалі від 12.07.2021 безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача. Зазначає, що розгляд даної справи стосується його прав, як особи, яка претендує на отримання спадщини у вигляді частки житла, на яке 22.05.1996 ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на житло (а.с. 54-56 зв.). Відзиву від учасників справи не надходило. В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечувала проти поданої апеляційної скарги та просила її відхилити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована в Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації і записана в реєстрову книгу за № 722, повинно було бути засвідчене директором Баришівського колективного промислово-комерційного підприємства «Молнія», а аж ніяк не Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива». Але погодитись із таким висновком в повній мірі не можна з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради за № 14 від 15.03.1990 економісту Баришівського СДБК ОСОБА_2 видано ордер на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29,6кв.м. на сім`ю в складі двох осіб. В грудні місяці 1995 року ОСОБА_2 звернулася до Баришівського колективного промислово-комерційного підприємства «Молнія» як до органу приватизації із заявою на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , яка використовувалася нею та членами її сім`ї на умовах найму. Розпорядженням органу приватизації за № 23 від 04.12.1995, Баришівське колективне промислово-комерційне підприємство «Молнія» прохання наймача ОСОБА_2 було задоволено та надано дозвіл на приватизацію займаної нею квартири. При цьому, госпрозрахунковому бюро «Альтернатива», якому Баришівською селищною радою були безпосередньо делеговані повноваження по проведенню технічних робіт, а саме: підготовка документів до приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків оформити свідоцтво про право власності на житло у десятиденний термін і (при необхідності) посвідчення на одержання належних мешканцям квартири житлових чеків. На підставі даного розпорядження, 22.05.1996 ОСОБА_2 та члену сім`ї ОСОБА_2 , було видане Свідоцтво про право власності на житло за № 1626 . Даним свідоцтвом було посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . На підставі свідоцтва про право власності на житло за № 1626 , квартира АДРЕСА_1 , була зареєстрована в Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації і записана в реєстрову книгу за №

722. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у віці 62 років помер, про що Баришівським РВ ДРАЦС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний запис за № 54. 04.06.2021 ОСОБА_2 звернулася до Баришівської районної державної нотаріальної контори із заявою про заведення спадкової справи після смерті її чоловіка ОСОБА_2 . При вивченні наданих документів нотаріусом було встановлено, що наданий документ, а саме свідоцтво про право власності на житло № 626 , видане 22.05.1996 Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» не являлося органом приватизації з правом видачі свідоцтва про право власності, а тому не мало право посвідчувати такі свідоцтва та рекомендовано звернутися за захистом порушеного права до суду. Статтею 345 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. На момент виникнення спірних правовідносин приватизація державного житлового фонду здійснювалась на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Порядок передачі квартир будинків у власність громадян та перелік документів, що підлягають оформленню визначався Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56, складеним відповідно до вказаного Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (тут і далі Закон в редакції від 09.04.1994) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Абзацом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Згідно частин 1-4 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації. Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові мови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються. Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження. При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження). На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі. (пункти 18, 20, 21,24, 26 Положення). Отже, з вищенаведеного вбачається, що розпорядження на приватизацію квартири квартира АДРЕСА_1 . видавалося Баришівським колективним промислово-комерційним підприємством «Молнія», при цьому, позов подано до Баришівської об`єднаної територіальної громади. Однак, відомостей про те, що Баришівське колективне промислово-комерційне підприємство «Молнія» ліквідовано і передало свої права, повноваження та документи територіальній громаді матеріали справи не містять, із чого можна зробити висновок, що даний позов ОСОБА_2 подано до неналежного відповідача. Тобто, матеріалами справи не доведено, що саме територіальною громадою порушено право позивача і саме територіальна громада повинна відповідати за пред`явленим позовом. Зазначені обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Розглядаючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку про те, що задовольняючи позов ОСОБА_2 та визнаючи недійсним свідоцтво про право власності № 1626 від 22.05.1996, даним рішенням порушуються права ОСОБА_1 на спадкування частини майна, залишеного після смерті ОСОБА_2 на підставі ст. 1261 ЦК України, як спадкоємцем першої черги. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. На підставі ст.. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 362,00 грн. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 серпня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення наступного змісту. У задоволені позову ОСОБА_2 до Баришівської об`єднаної територіальної громади про визнання правовстановлюючого документу недійсним відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві),00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови виготовлено 31 грудня 2021 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська